Рішення № 89482273, 26.05.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.05.2020Справа № 910/1834/20Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" вул. Єжи Гедройця (Тверська),5, м. Київ, 03680 в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" вул. Пантелеймонівська, 19, м. Одеса, 65012

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиторське підприємство "Вертикаль" пр-т Степана Бандери,буд.8, корп. 6, м. Київ, 04073

про стягнення 72 825 грн. штрафу

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" 10.02.2020 року звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСПОРТНО-ЕКСПЕДИТОРСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО "ВЕРТИКАЛЬ" про стягнення 72825,00 грн. штрафу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неправильне зазначення відповідачем (відправником) у залізничній накладній № 34614859 маси вантажу, яке було виявлено під час переважування вагону № 95748075 на станції перевезення, в зв`язку з чим у відповідності до ст.ст. 118, 122 Статуту залізниць України до відповідача застосовані штрафні санкції у п`ятикратному розмірі провізної плати за всю відстань перевезення в сумі 72825,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.02.2020 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.03.2020 року, за результатами розгляду заяви № ДНЮ-1/159 від 27.02.2020 року щодо усунення недоліків позовної заяви, останню прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/1834/20 та приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, за відсутності підстав для розгляду даної справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін з ініціативи суду та відповідних клопотань сторін, господарським судом на підставі ч. 1 ст. 247 ГПК України вирішено розгляд справи № 910/1834/20 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Від відповідача електронними засобами зв`язку до суду 30.03.2020 року надійшла заява № 174 від 30.03.2020 року про зменшення суми штрафу, в якому останній просить суд зменшити розмір штрафу до однієї провізної плати за вагон, що становить 14565,00 грн., посилаючись на відсутність в діях відповідача, як відправника вантажу умислу та вини у неправильному зазначенні маси вантажу у вагоні № 95748075, оскільки внаслідок збою вагонних ваг на навантажувальному комплексі ТОВ «Бородянське ХПП», силами та на вагах якого здійснювалось навантаження, відбулась передача вказаним підприємством неправильних даних відповідачеві для заповнення залізничної накладної, а також заважаючи на відсутність збитків позивача, надмірність штрафу, неналежне виконання позивачем як перевізником зобов`язань із своєчасної доставки вантажів та винятковість даного випадку у діяльності відповідача. Заява з доданими до неї доказами судом долучені до матеріалів справи.

Також засобами електронного зв`язку 02.04.2020 року від відповідача надійшло клопотання № 175 від 01.04.2020 року про долучення доказів до матеріалів справи, зокрема, листа ТОВ «Агро-Холдинг МС» № 30/03-1 від 30.03.2020 року про причини навантаження вантажу у спірному вагоні понад вантажопідйомність, яке також містило повторне клопотання про зменшення заявленого до стягнення штрафу до розміру однієї провізної плати в сумі 14 565,00 грн. Клопотання разом з документами долучені до матеріалів справи.

Окрім цього 15.04.2020 року через канцелярію суду від відповідача надійшла заява № 2020 від 10.04.2020 року про зменшення суми штрафу, зміст якого є ідентичним змісту заяви № 174 від 30.03.2020 року про зменшення суми штрафу, яка була подана позивачем 30.03.2020 року засобами електронного зв`язку. Заява разом з доданими доказами судом долучена до матеріалів справи.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, окрім наявних в матеріалах справи, сторонами суду не надано.

Суд зазначає, що з урахуванням строків, встановлених ст.ст. 165, 178 Господарського процесуального кодексу України, а саме протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, які також визначені судом в ухвалі від 11.03.2020 року, відповідач мав подати відзив на позовну заяву.

Відзив - це процесуальний документ, у якому відповідач викладає свої заперечення проти позову та їх матеріально - правові й процесуальні підстави.

Вимоги щодо відзиву містяться в ст. 165 ГПК України. Зокрема, відзив повинен містити обставини, які визнаються відповідачем, а також правову оцінку обставин, наданих позивачем, з якою відповідач погоджується, а також заперечення (за наявності) щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права.

Таким чином, дослідивши подані відповідачем заяви про зменшення суми штрафу, виходячи з визначеного господарським процесуальним законодавством поняття та змісту відзиву, суд не може розцінювати подані відповідачем заяви про зменшення штрафу в якості відзиву на позовну заяву, поданого у відповідності до вимог ГПК України.

Отже, як свідчать матеріали справи, відповідач не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим частиною 1 статті 178 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на позов не надав.

Інших заяв та клопотань процесуального характеру, окрім наявних в матеріалах справи, від відповідача на час розгляду справи до суду також не надходило.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

В свою чергу суд наголошує, що відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

З огляду на вищевикладене, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю «ЦК «Київбуд» не скористалось наданими йому процесуальними правами, зокрема, відповідачем окрім клопотання про зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу не надано відзиву на позовну заяву, суд, на підставі ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, здійснював розгляд справи виключно за наявними матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як встановлено судом, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиторське підприємство "Вертикаль" (експедитор за договором, відповідач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро-Холдинг МС» (клієнт за договором) 26.11.2018 року укладено Договір № 18МС0000333 транспортного експедирування (далі - Договір), за умовами якого експедитор бере на себе зобов`язання за плату і за рахунок клієнта надавати послуги по організації перевезення зернових та олійних культур (вантаж), зазначених клієнтом, залізничним та/або автомобільним транспортом, а також виконання інших дій, необхідних для виконання обов`язків за цим договором і узгоджених з клієнтом.

Згідно п. 2.3 Договору експедитор зобов`язаний оформити транспортні документи на перевезення вантажу відповідно до «Правил перевезень і тарифів залізничного транспорту України (збірник № 4, розділ № 9).

В матеріалах справи наявна заявка ТОВ «Агро-Холдинг МС» № 12/20МС-08-10 від 09.08.2019 року на організацію відправлення вантажу ріпаку в період 01.08.-31.08.2019 року, місце відвантаження-ТОВ «Бородянське ХПП», станція відправлення - Бородняка, Станція призначення - Черноморськ - порт- експорт.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов вказаного Договору 16.08.2019 року зі станції відправлення Бородянка Південно - Західної залізниці відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиторське підприємство "Вертикаль" на станцію призначення Черноморськ - Порт Одеської залізниці для вантажоодержувача ТОВ «Саншайн Термінал» було здійснено відправлення насипом насіння масляних культур за залізничною накладною № 34614859 у вагоні № 95748075, загальна маса вантажу, визначена відправником, становить 65250 кг.

Судом встановлено, що за своїм змістом та правовою природою відповідні правовідносини в сфері перевезення регулюються нормами глави 64 Цивільного кодексу України та глави 32 Господарського кодексу України.

В той же час умови перевезення вантажів залізничним транспортом регулюються також Законом України «Про транспорт», Законом України «Про залізничний транспорт», Статутом залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 за № 457 (далі - Статут), та інших актів законодавства України, зокрема, Правил оформлення перевізних документів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000, Правил складання актів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 за № 34, Правил приймання вантажів до перевезення, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №861/5082, Правил видачі вантажів, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №862/5083.

За приписами ч. 1 ст. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України, яка кореспондується зі статтею 306 Господарського кодексу України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно частини 1 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довіреній їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

У відповідності до ч. 3 ст. 909 Цивільного кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

За змістом ч. 2 ст. 307 Господарського кодексу України, ч. 2 ст. 909 Цивільного кодексу України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Згідно частини 5 ст. 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно - правовими актами.

У відповідності до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про залізничний транспорт" нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

У разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (Статутами) (ст. 920 Цивільного кодексу України).

Згідно до ст. 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 року № 457, статут залізниць України (далі - Статут) визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Відповідно до ст. 5 Статуту нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Статтею 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів, і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи-одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Згідно пунктів 22, 23 Статуту залізниць України за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов`язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов`язується сплатити за перевезення встановлену плату. Відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем.

Оформлення накладної має здійснюватися у відповідності до Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року за № 863/5084.

Згідно з пунктом 1.1. Правил оформлення перевізних документів на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил. У разі пред`явлення до перевезення вантажу груповою відправкою або маршрутом відправник додає до накладної відомість вагонів (додаток 2 до цих Правил) або відомість вагонів і контейнерів, що перевозяться маршрутом (групою) за накладною (додаток 4 до Правил перевезення вантажів в універсальних контейнерах, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001 року № 542, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 10.09.2001 за № 798/5989). У відповідності до цих Правил накладна може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису (далі - ЕЦП)). Електронний перевізний документ та його паперова версія мають однакову юридичну силу.

Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем. Накладна у паперовому вигляді є відображенням її електронної копії, яка обов`язково надається на станцію відправлення одночасно з накладною у паперовому вигляді.

Накладна в електронному вигляді (далі - електронна накладна) складається у формі електронної реєстрації даних, які можуть бути трансформовані у письмовий запис. Засоби, що використовуються для реєстрації та обробки даних, повинні відповідати вимогам законодавства. Порядок обміну електронною накладною між відправником та залізницею, а також залізницею та одержувачем зазначається в договорі між вантажовласником і залізницею. У разі внесення змін до електронної накладної попередні дані зберігаються (п. 1.2 Правил оформлення перевізних документів).

Пунктом 1.3 Правил оформлення перевізних документів встановлено, що усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником у відповідні графи. Виправлення не допускаються; у разі необхідності зміни відомостей, унесених до перевізного документа, відправник зобов`язаний заповнити новий перевізний документ. Зміни, які вносяться до перевізного документа залізницею, засвідчуються посадовою особою залізниці із зазначенням дати та найменування станції, на якій внесено зміни.

Згідно з пунктами 2.1., 6.6., 6.7. та додатком № 3 Правил оформлення перевізних документів графи накладної «Маса вантажу в кг визначена відправником» та «Спосіб визначення маси» заповнюються відправником.

Пунктом 2.3. Правил оформлення перевізних документів визначено, що представник відправника у графі 55 накладної «Правильність внесених відомостей підтверджую» вказує свою посаду, розписується, засвідчуючи правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі. Представник відправника повинен мати довіреністю на оформлення перевезення.

Згідно частини 1 ст. 24 Статуту залізниць України вантажовідправник несе відповідальність за всі наслідки невірності, неточності або неповноту відомостей, зазначених ним у накладній.

У відповідності до норм ст. 37 Статуту залізниць України та пункту 5 Правил приймання вантажів до перевезення, маса вантажів визначається відправником.

Приписами ст. 37 Статуту визначено, що під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса, вантажі, що перевозяться насипом і наливом, а також інші вантажі, зважування яких на вантажних вагах неможливе, зважуються на вагонних вагах. Маса вантажів визначається відправником.

Згідно ст. 32 Статуту вантажі повинні завантажуватись без перевищення вантажопідйомності вагона (контейнера).

Пунктом 28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 861/5082, передбачено, що вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

З матеріалів справи вбачається, що вантажовідправником на станції відправлення Бородянка Південно - Західної залізниці у залізничній накладній №34614859 від 16.08.2019 року в графі № 24 зазначено, що маса вантажу (насіння масляних культур) у вагоні №95748075 складає 65250 кг, маса визначена на 150 тонних вагонних вагах.

Як вбачається з графи № 28 вказаної накладної вантаж у вагон № 95748075 був завантажений вантажовідправником ТОВ «ТЕП «Вертикаль».

Правильність внесених відомостей до вказаної накладної підтверджена підписом директора відправника Василевським Р.В. шляхом накладення ЕЦП від 16.08.2019 року о 8 год. 34 хв., про що в графі № 55 накладної внесена відвідна відмітка.

Згідно наявного в матеріалах справи листа за підписом начальника Станції Бородянка № 53 від 16.09.2019 року визначення маси вантажу у вагоні № 95748075 на вказаній станції проводилось вантажовідправником ТОВ «ТЕП «Вертикаль» без участі представників станції (залізниці).

Доказів контрольного зважування спірного вагону на станції відправлення відповідачем не надано.

Частиною 2 ст. 24 Статуту залізниць України передбачено право Залізниці перевіряти правильність відомостей, зазначених вантажовідправником у накладній, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Відповідно до статті 52 Статуту на станціях призначення залізниця зобов`язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу, зокрема, у разі прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами.

Зокрема, на проміжній станції Подільськ Одеської залізниці 25.08.2019 року було здійснено комісійне обстеження вагону № 95748075, при огляді якого було виявлено комерційну несправність вагону (за даними тензометричних динамічних вагонних ваг виникла підозра на завантаження вагону понад його вантажопідйомність) та відчеплено для перевірки. Як зазначено в акті загальної форми № 2783 від 25.08.2019 року згідно протоколу зважування поїзда на динамічних вагах в вагоні брутто 98,9 тон, тара 22,4 тон, нетто 76,5 тон, вантажопідйомність вагону 69,5 тон, перевантаження понад вантажопідйомність 7,0 тон; ЗПУ відправника справні, відповідають документу.

Окрім цього на станції Подольськ Одеської залізниці складено комерційний акт від 25.08.2019 року № 406802/31/15 (форма ГУ-22).

Відповідно до Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28 травня 2002 року № 334 (далі - Правила складання актів), комерційні акти складаються на місцях загального користування у день вивантаження або в день видачі вантажу одержувачу; при вивантаженні на місцях не загального користування - у день здачі вантажу одержувачу; на вантаж, що перебуває у дорозі - у день виявлення обставин, що підлягають оформленню комерційним актом.

У разі неможливості скласти комерційні акти в указані терміни вони складаються у всіх випадках не пізніше наступної доби.

Згідно п. 2 Правил складання актів комерційні акти складаються для засвідчення таких обставин: невідповідності найменування, маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах; у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.

Дані в комерційному акті зазначаються на підставі перевізних документів та виявлених обставин.

Згідно з пунктом 10 Правил складення актів комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчику, сортувальної платформи, старший прийомоздавальник) і прийомоздавальник станції, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.

З огляду на вищевикладене, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що вказаний комерційний акт № 450003/162/4 від 11.07.2019 підписаний уповноваженими працівниками залізниці у відповідності до вимог пункту 10 Правил складання актів, а відтак є належним доказом у розумінні ст. 129 Статуту залізниць України, який підтверджує викладені в позовній заяві обставини щодо невідповідності ваги у спірному вагоні даним, зазначеним відповідачем (вантажовідправником) в перевізному документі (залізничні накладній № 34070649 від 04.07.2019).

Відповідно до ст. 13 Статуту для зважування вантажів, багажу і вантажобагажу (товаробагажу) використовуються вагонні, вантажні, елеваторні та інші ваги. Для визначення маси вантажу зважуванням залізниці в місцях загального користування, а відправники та одержувачі вантажів, морські і річкові порти, які примикають до залізниць, в місцях незагального користування повинні мати необхідну кількість ваг і вагових приладів.

Як встановлено судом згідно наявних матеріалів справи вказаним Комерційним актом № 406802/13/15 від 25.08.2019 року (форма ГУ-22) засвідчено, що комісією у складі: ДСР Ратнер О.О., в.о. ДСМ Чернової М.М., агента комерційного Вдовиченка І.С. , під час проведеної перевірки маси вантажу у вагоні № 95748075 встановлено, що за документами значиться вантаж насіння масляних культур, вагою відправника нетто 65250 кг, тара 22450 кг, вантажопідйомність 69,5 тон. При комісійному переваженні на справних вагонних електромеханічних вагах ВВ 150Э станції Подільськ (повірених 02.05.2019 року) виявилось брутто 94700 кг, тара 22450 кг, нетто 72250 кг, що більше документу на 7000 кг з перевищенням вантажопідйомності вагону на 2750 кг. Вагон прибув зі справними ЗПУ відправника 2 шт. № Ж450225, Д920031, що відповідає 2 ЗПУ, зазначеним у перевізному документі.

Окрім цього 25.08.2019 року станцією Подільськ Одеської залізниці було відправлено оперативне повідомлення № 823 на станцію Бородянка Південно - Західної залізниці про комерційну несправність - за даними ТДВВ підозра на завантаження вагону понад його вантажопідйомність.

В подальшому 27.08.2019 року комісією у складі начальника станції Подільськ Ратнер О.О., в.о. заступника начальника станції комерційної роботи Черновою М.М., комерційним агентом Вдовиченко І.С. , представником вантажовідправника ТОВ «ТЕП «Вертикаль» Крутковим А.В. складено акт № 57 про надлишок вантажу (насіння олійних культур) в вагоні № 95748075 по відправці № 34614859, яким засвідчено затримання вагону з вантажем, де перевантаження понад вантажопідйомність вагона склало 2750 кг, понад масу, вказану в перевізному документі - 7000 кг. Згідно ст. 32 Статуту залізниць та п.4.3 Збірника тарифів, представником ТОВ «ТЕП «Вертикаль» вантаж відвантажено в машину, 27.08.19 року після усунення комерційної несправності (відвантаження надлишку вантажу в машину) було проведено зважування на справних повірених вагонних вагах ст. Подільськ, де вага склала: брутто 87750 кг, тара 22450 кг, нетто 65300 кг. Надлишок вантажу відвантажений та забраний вантажовідправником, на вагон навішано справне ЗПП відправника, вагон слідує на станцію призначення.

Згідно п. 12 Правил складання актів якщо при перевірці вантажу, який прибув з актом попутної станції, під час перевірки на станції призначення не буде виявлено різниці між даними акта, складеного на попутній станції, і фактичною наявністю та станом вантажу, багажу або вантажобагажу, то станція в розділі "Є" комерційного акта попутної станції вносить відмітку такого змісту: "Під час перевірки вантажу (багажу, вантажобагажу) різниці проти цього акта не виявлено". Така відмітка засвідчується штемпелем станції і підписами осіб, указаних у пункті 10 цих Правил. Цей акт видається одержувачу на його вимогу, а копія його залишається на станції. Новий акт у цьому разі не складається.

По прибуттю напіввагонів на станцію призначення Чорноморськ - порт 01.09.2019 року, внесені до комерційного акту № 406802/13/15 від 25.08.2019 року дані перевірені та до останнього у відповідності до Правил складання актів внесена відмітка про відповідність ваги на станції призначення документу.

У відповідності до пункту 5.5. розділу 5 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 за №644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №863/5084, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній відомостей про адресу одержувача, його код, назву вантажу, його кількість, то з відправника стягується штраф згідно зі ст. 122 Статуту залізниць України. Факт неправильного зазначення відправником указаних відомостей засвідчується актом загальної форми та комерційним актом.

Відповідно до статті 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення, зокрема, таких обставин як невідповідність найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах. Залізниця зобов`язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.

В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.

Відповідно до роз`яснень президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 №04-5/601 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею» (із змінами) зазначено, що підставою для покладення на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відповідних відомостей є акт загальної форми або комерційний акт, складений у випадках, передбачених статтею 129 Статуту залізниць України (пункт 6.1.).

Отже, судом встановлено згідно наявних матеріалів справи, що комерційним актом від 25.08.2019 року № 406802/31/15 (форма ГУ-22) засвідчено факт розбіжності маси вантажу у вагоні № 95748075, зазначеної у перевізному документі № 34614859, із фактичною на 7000 кг у сторону збільшення.

З матеріалів справи вбачається, що комерційний акт від 25.08.2019 року № 406802/31, якій засвідчив невідповідність маси вантажу даним, зазначеним у транспортній накладній, складений у відповідності до вимог пред`явлених до його складання Правилами складання актів та є чинним.

При цьому докази заперечень відповідача щодо форми, порядку складання, змісту вказаного комерційного акту та посадових осіб, які його підписали, а також факту опротестування його з боку відповідача відсутні.

За таких обставин, за висновками суду комерційний акт від 25.08.2019 року № 406802/31/15 є належним доказом встановлення позивачем факту невідповідності відомостей про вагу вантажу, зазначених у залізничній накладній, його реально встановленій вазі.

Частиною 4 ст. 52 Статуту залізниць України передбачено, що маса вантажу вважається правильною, якщо різниця у масі, визначена на станції відправлення, порівняно з масою, що виявилася на станції призначення, не перевищує: у разі недостачі - норми природної втрати маси вантажу і граничного розходження визначення маси нетто; у разі надлишку - граничного розходження визначення маси нетто.

При цьому, пунктом 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року за № 862/5083, встановлено, що вантаж вважається доставленим без втрат, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначені маси нетто. Надлишок вантажу порівняно з масою, вказаною в накладній, вважається таким, що не перевищує норму, якщо він не виходить за межу граничного розходження визначення маси нетто, яке становить 0,2%. Норми недостачі або надлишку маси вантажів розраховуються: від маси брутто - для вантажів, які перевозяться в тарі й упаковці; від маси нетто - для вантажів, які перевозяться без тари й упаковки.

Приписами статті 122 Статуту встановлено, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту; при цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Згідно з частиною першою статті 118 Статуту за пред`явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п`ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Як свідчать матеріали справи, за накладною № 34614859 провізну плату за вагон № 95748075 визначено в розмірі 14565,00 грн.

Враховуючи вищевикладене на підставі ст.ст.118, 122 Статуту залізниць України позивачем у зв`язку із перевищенням відповідачем допустимої маси вантажу та неправильно зазначену у залізничній накладній № 34614859 масу вантажу у вагоні №95748075, нараховано відповідачу штраф в розмірі 72825,00 грн. (із розрахунку: 14565,00 грн.х 5), що стало підставою для звернення Акціонерного товариства «Українська залізниця" до суду з відповідним позовом.

За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

У відповідності до ст. 124, п. п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. ст. 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є, зокрема, рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином обов`язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

При цьому відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження сплати штрафу, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів, або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.

В свою чергу відповідачем не подано також суду контррозрахунку заявлених до стягнення позовних вимог або обґрунтованих заперечень щодо наданого позивачем розрахунку.

За результатами здійсненої судом перевірки наданого позивачем розрахунку штрафу в розмірі 72825,00 грн. судом встановлено його відповідність нормам чинного законодавства та арифметичну правильність.

Враховуючи вищевикладене, оскільки матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов`язань щодо сплати штрафу в сумі 72825,00 грн. за неправильне зазначенням маси вантажу у накладній, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, тому вимога позивача про стягнення з останнього вказаної суми штрафу підлягає задоволенню.

Щодо поданого відповідачем клопотання про зменшення розміру стягуваного штрафу до розміру однієї провізної плати в сумі 14565,00 грн. суд зазначає, що в обґрунтування доводів, викладених у зазначеному клопотанні, останній вказує на те, що дане порушення стало можливим з причин технічного збою вагонних ваг на навантажувальному комплексі ТОВ "Бородянське ХПП", що спричинило навантаження вантажу понад вантажопідйомність вагону № 95748075 та невірну передачу відповідачу даних щодо маси нетто вантажу у вказаному вагоні, на підтвердження чого відповідачем надано копію листа ТОВ «Агро-Холдинг МС» № 30/03-1 від 30.03.2020 року. При цьому відповідач зазначив, що вказані обставини не призвели до збитків позивача або інших осіб, а також вважає, що штраф у розмірі п`ятикратної плати за перевезення за неправильно вказану масу вантажу у накладній № 34614859 є надмірно великим, за відсутності безпосередньої вини відповідача у неправильному зазначенні маси вантажу у спірній залізничній накладній та неспірмірний зі сплаченою провізною платою. Окрім цього відповідач в обгрунтування наявності підстав для зменшення заявленого до стягнення штрафу посилається на неналежне виконання позивачем, як перевізником зобов`язань із своєчасної доставки вантажів та винятковість даного випадку у діяльності відповідача.

Так, відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

Згідно частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Згідно з частиною 2 вказаної статті штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання

Частиною 1 статті 233 ГК України встановлено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

В свою чергу, з урахуванням положень п.3.15 Роз`яснення Президії Вищого Господарського Суду України від 29.09.08 року № 04-5/225 "Про внесення змін та доповнень до роз`яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 року № 04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" суд зазначає, що при застосуванні ст. 118 Статуту залізниць слід мати на увазі, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених у цій статті порушень, встановлених залізницею на станції призначення або під час перевезення та на станції відправлення після пред`явлення вантажу до перевезення, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв`язку з цим збитки.

Необхідність з`ясування наявності чи відсутності складу цивільного правопорушення у даному випадку відсутня, оскільки позивач звернувся з позовом про стягнення штрафу за неправильну зазначену масу вантажу, а не про стягнення збитків.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Правовий аналіз зазначених приписів свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду; за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу.

Тобто при вирішенні питання про можливість зменшення штрафу, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку.

Поряд із цим суд наголошує, що наявність обставин для зменшення штрафних санкцій повинна бути доведена належними та допустимими доказами саме відповідачем.

Суд констатує, що позивач і відповідач є господарюючими суб`єктами і вони несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. Зменшення (за клопотанням сторони) заявленого штрафу, який нараховується за неналежне виконання стороною свої зобов`язань кореспондується із обов`язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з статтею 74 ГПК України, статтею 233 ГК України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.02.2019 року у справі № 910/9765/18.

Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництвом є самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Отже сторони, здійснюючи господарську діяльність, мають передбачити пов`язані із цим ризики, в тому числі можливість неналежного виконання зобов`язань та наступне понесення витрат.

Окрім вищевикладеного суд звертає увагу, що недотримання вимог, визначених Статутом, який є спеціальним нормативним актом, що визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом, покладає на порушника відповідальність, яка в даному випадку передбачена статтями 118, 122 Статуту. При цьому, зазначений штраф, відповідно до статей 118, 122 Статуту залізниць України, стягується з вантажовідправника незалежно від наявності збитків та наслідків, можливості його зменшення Статутом не передбачено.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного суду у складі Касаційного господарського суду від 05.02.2019 року у справі № 914/2339/17.

Враховуючи правову позицію, викладену в постановах Верховного Суду від 05.02.2019 року у справі № 914/2339/17, від 12.02.2018 року у справі № 906/434/17 суд зазначає, що у даному випадку санкція не є договірною, а випливає зі зазначених положень Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 року № 457, якими чітко визначено розмір штрафу, і підстав вважати його надмірно великим у порівнянні з допущеним правопорушенням господарський суд не убачає.

Відповідно до п. 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній, а залізниці надане право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній. Зазначена норма встановлює чіткі вимоги до відправника щодо оформлення вантажу та покликана забезпечити дисциплінованість учасників господарських відносин та визначає критерії обґрунтованості в подальшому будь-яких претензій залізниці до учасників господарських відносин (відправника та одержувача).

Розглянувши доводи відповідача з приводу обґрунтування необхідності зменшення штрафу, з урахуванням правових висновків суд вважає недоведеним факт винятковості наведених відповідачем обставин, адже за матеріалами справи неправильне зазначення саме відповідачем відомостей про масу вантажу в накладній № 34614859 у вагоні № 95748075, за що було складено комерційний акт №406802/31/15 від 25.08.2019 року, приписами ст. ст. 118, 122 Статут залізниць передбачено нарахування штрафу саме відправнику.

В свою чергу судом не приймаються до уваги посилання відповідача на відсутність умислу та вини у неправильному зазначенні маси вантажу у вагоні № 95748075 як експедитора через те, що останній безпосередньо не здійснював дії з навантаження та зважування вказаного вагону на навантажувальному комплексі ТОВ «Бородянське ХПП», силами та на вагах якого проводилось навантаження та зважування вагону, з огляду на умови укладеного між відповідачем як експедитором та ТОВ «Агро-Холдинг МС» договору № 18МС000033 транспортного експедирування від 26.11.2018 року, на виконання умов якого і було здійснене перевезення вантажу у спірному вагоні. Зокрема, умовами п. 2.3 вказаного Договору передбачено обов`язок експедитора оформити транспортні документи на перевезення вантажу відповідно до Правил перевезень і тарифів залізничного транспорту України та контролювати зважування тари, брутто і нетто вагонів на залізничних вагах.

Також суд зазначає, що порядок участі працівників залізниці при зважуванні вагонів регулюється Збірником тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними - послуги (Тарифне керівництво №1) (затв. наказом №317 від 26.03.2009р Міністерства транспорту та зв`язку України та зареєстровано в Мін`юсті 15.04.2009р за № 340/16356).

Пунктом 3 Розділу 1 Тарифного керівництва №1 встановлено, що державні регульовані тарифи встановлюються на: роботи і послуги, пов`язані з перевезенням вантажів, перелік яких наведено в розділі III цього Збірника. Так, зокрема до розділу III входить пункт 4 "Збір за зважування вантажів або порожніх вагонів (контейнерів) та за участь працівника залізниці у зважуванні й/або видачі вантажу", де в підпункті 4.2 передбачено, що за участь на вимогу вантажовласника працівника залізниці у зважуванні й/або видачі вантажу нараховується збір у розмірі 66,2 грн. за перші півгодини і 14,7 грн. за кожні наступні півгодини. Неповні півгодини округлюються до повних.

Пунктом 2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів встановлено, що усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і вантажовласника. Один примірник накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу надаються вантажовласнику.

Таким чином, участь працівника залізниці при зважуванні вагону здійснюється на вимогу вантажовласника, за що сплачується державний регульований тариф, який в свою чергу відображається у накопичувальній картці.

Попри вищевказане, Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕК «Вертикаль» не надано суду письмової вимоги на участь працівника залізниці у зважуванні вагону, не подано доказів сплати державного регульованого тарифу за участь працівника залізниці при зважуванні вагону тощо.

Окрім цього в матеріалах справи наявна довідка Станції Бородянка Південно - Західної залізниці № 53 від 16.09.2019 року, згідно якої визначення маси вантажу у спірному вагоні № 95748075 проводилось вантажовідправником ТОВ «ТЕП «Вертикаль» без участі працівників станції (залізниці).

Отже, відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, вказаних у накладних, несе саме вантажовідправник.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги обставини даної справі та мотивування поданого відповідачем клопотання, оскільки останній не довів згідно ст. 74 ГПК України винятковість обставин, на які він посилався як на підставу для зменшення штрафу, суд не вбачає правових підстав для задоволення клопотання ТОВ «ТЕК «Вертикаль» та, відповідно, зменшення заявленого до стягнення штрафу.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (ч. 1 ст. 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», від 22 лютого 2007 року в справі «Красуля проти Росії», від 5 травня 2011 року в справі «Ільяді проти Росії», від 28 жовтня 2010 року в справі «Трофимчук проти України», від 9 грудня 1994 року в справі «Хіро Балані проти Іспанії», від 1 липня 2003 року в справі «Суомінен проти Фінляндії», від 7 червня 2008 року в справі «Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії») свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Відповідно до пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа «Серявін та інші проти України» (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 р. у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

У відповідності до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 «Про судове рішення» рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

З огляду на вищевикладене, виходячи з того, що позов доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 73-80, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиторське підприємство "Вертикаль" (пр-т Степана Бандери, буд.8, корп. 6, м. Київ, 04073, код ЄДРПОУ 40001366) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (вул.Єжи Гедройця (Тверська), 5, м.Київ,03680, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (вул. Пантелеймонівська, 19, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ ВП 40081200) 72825,00 грн. (сімдесят дві тисячі вісімсот двадцять п`ять грн. 00 грн.) штрафу та 2102,00 грн. (дві тисячі сто дві грн. 00 коп.) судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст рішення складено та підписано 26.05.2020 року.

Суддя А.М. Селівон