Ухвала суду № 89482143, 22.05.2020, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 14/16/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

22.05.2020 Справа № 908/654/16

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя господарського суду Запорізької області Сушко Л.М., розглянувши матеріали скарги Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України при примусовому виконанні наказу № 908/654/16 від 16.03.2016 у справі

за позовом Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (адреса – 01001 м. Київ, вул. Б. Хмельницького, б. 6)

до відповідача Концерну “Міські теплові мережі” (адреса – 69091 м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, б. 137)

про стягнення заборгованості

За участю Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, 13)

За участю представників:

позивач: не з`явився;

відповідач: Корнієць О.А., довіреність №536/20-19 від 22.05.2019;

державний виконавець: не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

13.05.2020 до господарського суду Запорізької області надійшла скарга (вих. № 14/5-3034-20 від 07.05.2020) Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України при примусовому виконанні наказу № 908/654/16 від 16.03.2016 у справі, згідно з якою заявник просить суд визнати неправомірними дії державного виконавця щодо зупинення виконавчого провадження № 51894985, зобов`язати ДВС усунути порушення – скасувати постанову про зупинення вчинення виконавчих дій від 03.03.2020, поновити виконавче провадження № 51894985 та вжити заходів щодо стягнення заборгованості.

Згідно з витягом з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 13.05.2020, скаргу передано для розгляду судді Сушко Л.М.

Відповідно до ч. 2 ст. 340 ГПК України, суд 15.05.2020 вчинив телефонограму за номером (044) НОМЕР_1 Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про подання скарги, що була безуспішною.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 15.05.2020 скаргу у справі № 908/654/16 прийнято до розгляду суддею Сушко Л.М., розгляд скарги призначено на 22.05.2020, про судове засідання повідомлено стягувача, боржника і державного виконавця, явку яких визнано не обов`язковою.

У судове засідання 22.05.2020 з`явився представник відповідача у справі. Заявник та державний виконавець не з`явились, повідомлені належним чином відповідно до вимог ГПК України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 342 ГПК України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Відповідно до ст. 222 ГПК України здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

У судовому засіданні 22.05.2020 скаргу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини ухвали, повідомлено, що повний текст ухвали буде складений та підписаний 26.05.2020.

В обґрунтування скарги заявник зазначає, що 03.03.2020 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій за виконавчим провадженням № 51894985 на підставі п. 10 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження». Такі дії державного виконавця заявник вважає неправомірними, оскільки ним проігноровано ч. 4 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження», якою закріплено, що виконавче провадження зупиняється на підставі п. 10 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» у частині стягнення заборгованості (з урахуванням суми неустойки (штрафу, пені, інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість), крім заборгованості раніше реструктуризованої (розстроченої та/або відстроченої), у тому числі згідно з рішенням суду. Так, ухвалою господарського суду Запорізької області від 18.07.2016 у справі № 908/654/16 боржнику надана розстрочка виконання рішення суду від 24.05.2016, щодо виконання якого відкрито виконавче провадження № 51894985, на 53 місяці починаючи з 01.08.2016 по 01.01.2021 включно, відтак, в силу приписів ч. 4 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження № 51894985 не підлягає зупиненню на підставі п. 10 ч. 1 ст. 34 вказаного Закону.

21.05.2020 від відповідача у справі надійшли пояснення по суті скарги. Повідомлено суд про те, що господарським судом м. Києва була розглянута справа № 910/397/18 щодо спонукання укладання договору реструктуризації заборгованості за спожитий природний газ між Концерном «МТМ» та ПАТ «НАК «Нафтогаз України» в рамках Закону № 1730. Згідно рішення господарського суду м. Києва від 03.04.2018 вимоги позивача Концерну «МТМ» задоволені, укладено договір № 1/0210 від 02.10.2017 про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ, в тому числі, що виникла за договором від 27.12.2013 № 852/14-БО-13 і була стягнута у справі № 908/654/16. За договором № 1/0210 від 02.10.2017 заборгованість реструктуризована шляхом розстрочення на 60 календарних місяців. Окрім цього, Концерн «МТМ» у своїх поясненнях вказало, що виконало рішення господарського суду Запорізької області від 24.05.2016 у справі № 908/654/16 в частині погашення основного боргу на суму 14794644,82 грн, вважає, що пеня, інфляційні втрати та відсотки річних підлягають списанню та не можуть бути предметом подальшого продажу відповідно до ст. 7 Закону № 1730. В задоволенні скарги АТ «ПАТ «Нафтогаз України» просив відмовити в повному обсязі.

Державний виконавець будь-яких заперечень проти скарги на надав, в судове засідання не з`явився, причин неявки не повідомив.

Як слідує з матеріалів справи, рішенням господарського суду Запорізької області від 24.05.2016 у справі № 908/654/16 позов Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” до Концерну “Міські теплові мережі” про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнуто з Концерну “Міські теплові мережі” на користь Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” суму 14 794 644 (чотирнадцять мільйонів сімсот дев`яносто чотири тисячі шістсот сорок чотири) грн. 82 коп. основного боргу, суму 2 267 274 (два мільйони двісті шістдесят сім тисяч двісті сімдесят чотири) грн. 29 коп. пені, суму 184 481 (сто вісімдесят чотири тисячі чотириста вісімдесят одна) грн. 42 коп. - 3% річних, суму 5 625 236 (п`ять мільйонів шістсот двадцять п`ять тисяч двісті тридцять шість) грн. 15 коп. інфляційних втрат. Відстрочено виконання рішення господарського суду Запорізької області від 24.05.2016 у справі № 908/654/16 в частині стягнення суми 14794644,82 грн основного боргу, суми 2267274, 29 грн пені, суми 184481,42 грн - 3% річних, суми 5625236,15 грн інфляційних втрат на два місяці - до 24.07.2016р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 18.07.2016 у справі № 908/654/16 розстрочено виконання судового рішення господарського суду Запорізької області від 24.05.2016 року по справі № 908/654/16 в частині стягнення суми 14794644,82 грн основного боргу, суми 2267274, 29 грн пені, суми 184481,42 грн - 3% річних, суми 5625236,15 грн інфляційних втрат, боржнику надана розстрочка виконання рішення суду на 53 місяці починаючи з 01.08.2016 по 01.01.2021 включно.

10.06.2016 на виконання зазначеного рішення судом видані окремо два накази: про стягнення заборгованості та про стягнення судового збору.

Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (ВП № 51894985) від 10.08.2016 відкрито виконавче провадження з виконання наказу № 908/654/16 від 10.06.2016 про стягнення з Концерну «МТМ» заборгованості та відстрочки виконання на 2 місяці.

30.11.2016 набув чинності Закон України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» № 1730-VIII, за умовами ст. 5 якого кредиторська заборгованість теплопостачальних організацій за спожитий природний газ (основний борг), використаний станом на 01.07.2016, не погашений станом на 31.12.2016, підлягає реструктуризації на 60 місяців.

У зв`язку з цим згідно з рішенням господарського суду м. Києва від 03.04.2018 у справі № 910/397/18 укладено договір № 1/0210 від 02.10.2017 про реструктуризацію шляхом розстрочення на 60 календарних місяців основної заборгованості за спожитий природний газ (до вересня 2022 включно), в тому числі, що виникла за договором від 27.12.2013 № 852/14-БО-13 і була стягнута у справі № 908/654/16.

03.03.2020 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій за виконавчим провадженням № 51894985 з виконання наказу господарського суду Запорізької області від 10.06.2016 у справі № 908/654/16 на підставі п. 10 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження».

За приписами ч. 5 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Як зазначає скаржник, вказана постанова на адресу стягувача не надходила, про зупинення виконавчого провадження останній дізнався з АСВП 07.05.2020. Доказів надіслання на адресу стягувача даної постанови державним виконавцем не надано, відтак, суд презюмує, що скарга подається стягувачем в межах строків, визначених законодавством.

Згідно ст. 1 Закону України “Про виконавче провадження” (далі – Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад як верховенство права та обов`язковості виконання рішень (ст. 2 Закону).

Статтею 18 даного Закону визначено обов`язок виконавця вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців, відповідно до ст. 3 Закону України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів”, є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

Конституцією України, яка є Основним Законом України, визначено, що основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення (ст. 129). Аналогічний припис міститься у ст.ст. 2, 326 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 червня 2009 р. № 16-пр/2009 виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішенні суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.

Виходячи з того, що згідно зі ст. 1 Конституції України Україна є правовою державою, обов`язковість виконання судових рішень є обов`язковою гарантією, дотримання якої є визначальним для утвердження авторитету України.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави, невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_1 щодо офіційного тлумачення положень п. 20 ч. 1 ст. 106, ч. 1 ст. 111-13 ГПК України у взаємозв`язку з положеннями п. 2, 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України).

У рішенні від 17 травня 2005 у справі “Чіжов проти України” (заява № 6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатись, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії параграфу 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Розглядаючи справу № 5-рп/2013 Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26.06.2013 зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

З наведених приписів Конституції України та рішень Конституційного Суду України вбачається декларування нашою державою права кожного, на чию користь ухвалено судове рішення, на його виконання.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 року у справі “Шмалько проти України” (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина “судового розгляду”.

Разом з тим, право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції, також захищає і виконання остаточних та обов`язкових судових рішень, які у країні, яка поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоди одній із сторін (пункт 33 Рішення Європейського суду з прав людини у справі “Жовнер проти України” № 56848/00).

Невиконання рішення суду на користь заявника або заявниці становить втручання в право на мирне володіння своїм майном, як це визначено у першому реченні п. 1 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основних свобод (пункт 14 Рішення Європейського суду з прав людини справа “Шульга проти України”).

Як вбачається з практики Європейського суду з прав людини, право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони, яка поважає верховенство права, дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справах "Горнсбі проти Греції", "Бурдов проти Росії", "Ясіун`єне проти Литви", "Руйану проти Румунії", "Совтрансавто-Холдинг" проти України", "Шмалько проти України").

Ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок (“Іммобільяре Саффі проти Італії”, заява N 22774/93, параграф 66, ЄСПЛ 1999-V).

Так, зупиняючи виконавче провадження № 51894985 державний виконавець у постанові від 03.03.2020 посилався на п. 10 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з яким виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі, зокрема, включення підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", з виконавчих проваджень, стягувачами за якими є Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", її дочірня компанія "Газ України", Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз", постачальники електричної енергії, а боржниками - підприємства, що виробляють теплову енергію, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, та підприємства централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем).

Судом встановлено, що відповідно до наказу Мінрегіону № 190 від 03.08.2017 Концерн «МТМ» включений до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", стягувачем у спірному виконавчому провадженні є Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» № 1730-VIII підлягає кредиторська заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний станом на 1 липня 2016 року для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (без урахування суми неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), не погашена станом на 31 грудня 2016 року.

Судом також встановлено, що заборгованість, що стягується у виконавчому провадженні № 51894985 є такою, що утворилась за спожитий природний газ, використаний станом на 1 липня 2016 року та не погашена станом на 31 грудня 2016 року.

Згідно з ч. 4 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження з підстави, передбаченої пунктом 10 частини першої цієї статті, зупиняється у частині стягнення заборгованості за спожитий природний газ, використаний станом на 1 липня 2016 року для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (з урахуванням суми неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), крім заборгованості, раніше реструктуризованої (розстроченої та/або відстроченої), у тому числі згідно з рішенням суду.

Як було зазначено, ухвалою господарського суду Запорізької області від 18.07.2016 у справі № 908/654/16 розстрочено виконання судового рішення господарського суду Запорізької області від 24.05.2016 року по справі № 908/654/16 в частині стягнення суми 14794644,82 грн основного боргу, суми 2267274, 29 грн пені, суми 184481,42 грн - 3% річних, суми 5625236,15 грн інфляційних втрат, боржнику надана розстрочка виконання рішення суду на 53 місяці починаючи з 01.08.2016 по 01.01.2021 включно. Рішенням господарського суду м. Києва від 03.04.2018 у справі № 910/397/18 укладено договір № 1/0210 від 02.10.2017 про реструктуризацію шляхом розстрочення на 60 календарних місяців основної заборгованості за спожитий природний газ (до вересня 2022 включно), в тому числі, що виникла за договором від 27.12.2013 № 852/14-БО-13 і була стягнута у справі № 908/654/16.

Відтак, суд погоджується з тим, що сукупна наявність таких фактів, як включення боржника в реєстр підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, факт того, що стягувачем у виконавчому провадженні є Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” та факт виникнення заборгованості станом на 1 липня 2016 року та її непогашення станом на 31 грудня 2016 року дійсно є підставою для зупинення вчинення виконавчих дій.

Проте матеріалами справи також підтверджується факт реструктуризації основної заборгованості та відстроченної заборгованості, у тому числі пені, інфляційних втрат та відсотків річних рішеннями суду, що виключає можливість застосування п. 10 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» як підстави для зупинення вчинення виконавчих дій відповідно до ч. 4 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження».

Суд зазначає, що внесення боржника до Реєстру не є безумовною підставою для зупинення виконавчого провадження, оскільки зупинення виконавчого провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» має відбуватись з урахуванням всіх вимог ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження». Саме з урахуванням п. 10 вказаної статті, яка визначає коло суб`єктів (стягував, боржник) на яких розповсюджується положення вказаної статті, частини 4 цієї статті, яка визначає на яку саме заборгованість розповсюджується положення п. 10 статті, а саме на заборгованість, яка стягується за спожитий газ, який використано станом на 01.07.2016, за виключенням заборгованості, раніше реструктуризованої (розстроченої та/або відстроченої), у тому числі згідно з рішенням суду. Така правова позиція висвітлена у постанові Верховного Суду у справі № 904/9569/13 від 19.11.2019.

Разом з тим, суд звертає увагу, що відповідач у справі – Концерн «МТМ» заперечуючи проти задоволення скарги не вказує з яких саме підстав він заперечує. Пояснення по суті скарги, надані відповідачем, за своїм змістом є викладом обставин справи та переліком правових норм, що регулюють даний спір. Жодних правових висновків та конкретних підстав, з яких суд повинен дійти висновку про відмову в задоволенні скарги, відповідачем не вказано, в судовому засіданні також не пояснено. Судова практика, долучена відповідачем до пояснень, судом не застосовується, як така, що має значення для даної справи, оскільки в наведеній справі договору про реструктуризацію не укладалось. Таким чином, фактичні обставини, які формують зміст правовідносин у справі № 915/2210/15 не є аналогічними, так само як і спірні правовідносини не є подібними.

Суд приймає до уваги, що відповідно до ст. 7 Закону України №1730-VIII на реструктуризовану заборгованість за спожитий природний газ станом на 1 липня 2016 року неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню та не можуть бути предметом подальшого продажу, за умови повного виконання теплогенеруючими та теплопостачальними організаціями договору про реструктуризацію заборгованості.

Однак, суд не досліджує платіжні доручення, на які посилається відповідач в підтвердження оплати основної заборгованості, оскільки виконання або невиконання боржником рішення суду в рамках спірного виконавчого провадження не є предметом розгляду за даною скаргою. В даному випадку суд розцінює правомірність або неправомірність дій державного виконавця на час винесення постанови про зупинення виконавчих дій. Необхідність списання пені, 3 % річних та інфляційних втрат є предметом дослідження в рамках виконавчого провадження, а не судом при розгляді даної скарги, яка стосується формальних підстав зупинення виконавчих дій. Суд зазначає, що погашення, списання згідно із Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" неустойки (штрафів, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, нарахованих на заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій є підставою для закінчення виконавчого провадження відповідно до ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», а не для його зупинення.

Згідно ч. 2 ст. 343 ГПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

На підставі викладеного вище, скарга Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” судом задовольняється.

Керуючись ст.ст. 234, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Скаргу (вих. № 14/5-3034-20 від 07.05.2020) Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України задовольнити.

Визнати дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо зупинення виконавчого провадження № 51894985 неправомірним.

Зобов`язати державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України скасувати постанову про зупинення виконавчих дій від 03.03.2020, поновити виконавче провадження № 51894985 та вжити заходів щодо стягнення заборгованості.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена у порядку та строк, встановлені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням Розділу ХІ “Перехідні положення” ГПК України.

Повний текст ухвали складено та підписано 26.05.2020.

Суддя Л.М. Сушко