Рішення № 89482008, 26.05.2020, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.05.2020м. ДніпроСправа № 904/1638/20

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу

за позовом Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" (м. Нікополь, Дніпропетровської області)

до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (м. Київ) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (м. Дніпро)

про стягнення вартості нестачі вантажу у розмірі 33 462 грн. 89 коп.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Нікопольський завод феросплавів" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - відповідач) вартість нестачі вантажу у розмірі 33 462 грн. 89 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у березні 2019 року зі станцій Кривий Ріг Придніпровської залізниці Приватне акціонерне товариство "АрселорМіттал Кривий Ріг" здійснило відправлення вагонів № 56030430 та № 56289242, завантажених прокатом чорних металів, за залізничними накладними № 47158316 та № 47158324 на станцію Нікополь Придніпровської залізниці, одержувач - Акціонерне товариство "Нікопольський завод феросплавів". На станції призначення - Нікополь Придніпровської залізниці залізницею проведено комісійну видачу вантажу, під час якої було виявлено нестачу вантажу. Встановлена недостача вантажу документально підтверджена комерційними актами № 460001/99 від 22.03.2019 та № 466001/100 від 22.03.2019.

Відповідно до частини 2 статті 114 Статуту залізниць України недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

З урахуванням норми природної втрати під час перевезення, яка, згідно з пунктом 27 Правил видачі вантажів, для даного виду вантажу складає 0,5%, відповідальна вагова недостача становить суму 33 462 грн. 89 коп. (5 367,09 + 28 095,80).

Вказані обставини призвели до завдання збитків, що виникли з вини залізниці під час перевезення вантажу, внаслідок чого, на підставі статті 113 Статуту залізниць України, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 33 462 грн. 89 коп.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача судові витрати, які складаються із витрат по сплаті судового збору у розмірі 2 102 грн. 00 коп.

Ухвалою суду від 25.03.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. суду № 22384/20 від 25.05.2020), в якому він просив суд поновити строк для надання відзиву, прийняти відзив на позовну заяву та у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, посилаючись на таке:

- у зв`язку із запровадженням Кабінетом Міністрів України карантину по всій території України з 12.03.2020, а також з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби, залізниця перейшла на дистанційний режим роботи, а тому просить суд визнати встановлений судом строк для надання відзиву пропущеним з поважних причин та прийняти відзив до розгляду;

- вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема, договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером, копії податкової накладної;

- в підтвердження вартості втраченого вантажу позивачем не надані довідки від відправника про вартість вантажу;

- рахунки або інші документи позивача, який не є відправником чорних металів, зокрема, договір або контракт купівлі-продажу, специфікація на вантаж, копія податкової накладної позивачем не надані. Тобто вартість чорних металів можна визначити лише з правочинів, на підставі яких чорні метали були направлені на адресу позивача. Однак таких договорів, а також супровідних бухгалтерських документів (рахунків, податкових накладних) позивачем в якості належних доказів вартості недостачі чорних металів надано не було;

- хибне уявлення позивача про обставини справи, які мають значення для справи, полягає в тому, що надані ним докази (переуступний напис, довідки про вартість вантажу) не мають правових підстав для виникнення будь-яких наслідків для відповідача.

Судом враховано, що всіма учасниками судового процесу висловлена своя правова позиція у даному спорі.

Відповідно до частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, а також доводи, викладені у відзиві на позовну заяву, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є: обставини укладання договору перевезення вантажу залізничним транспортом; факт надання послуг; наявність перевізних документів - залізничних накладних; наявність або відсутність факту недостачі, правомірність здійснення розрахунку заявленої до стягнення суми недостачі.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Так, у березні 2019 року зі станцій Кривий Ріг Придніпровської залізниці Приватне акціонерне товариство "АрселорМіттал Кривий Ріг" здійснило відправлення вагону № 56030430 за залізничною накладною № 47128316 та вагону № 56289242 за залізничною накладною №47158324, завантажених прокатом чорних металів, на станцію Нікополь Придніпровської залізниці, одержувач - Акціонерне товариство "Нікопольський завод феросплавів".

Отже, відповідно до вказаних накладних залізниця зобов`язалась доставити вантаж на станцію Нікополь Придніпровської залізниці; одержувач - Акціонерне товариство "Нікопольський завод феросплавів" (позивач).

Відповідно до положень статті 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами і актами загальної форми, які складають станції залізниць; комерційний акт складається для засвідчення, в тому числі, невідповідності маси вантажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

На станції призначення - Нікополь Придніпровської залізниці залізницею проведено комісійну видачу вантажу, під час якої було виявлено нестачу вантажу.

Так, відповідно до комерційного акту № 466001/99 від 22.03.2019 на підставі акту загальної форми № 1092 від 22.03.2019 станції Нікополь, при комісійному зважуванні перевірки тари вагона після вивантаження на 100 т тензометричних вагонних вагах одержувача, перевірених органами Держстандарту 20.07.2018, виявлено менше проти документа на 1803 кг прокату чорних металів, який у вагоні вміститися міг. По документу - прокат чорних металів, не поіменований у алфавіті, круг 25, перевізні прилади дріт діаметром 5,5 мм, 79 кг - 66 424, маркування білою фарбою. У дійсності навантаження, нижче рівня бортів 150 см, в два штабелі по довжині вагона, вантаж в зв`язках. Кожна зв`язка ув`язнена дротом 6 мм, механічним засобом, в чотирьох місцях, ув`язки послаблені на 1-3 см та мають по два хомути для навантаження-вивантаження. Вантаж маркований білою фарбою однією смугою кожен штабель. На одному штабелі верхнього ярусу у зв`язці у борта вагона на одному прутку відсутнє маркування шириною 3 см. На другому штабелі маркування справне. Вагон бездверний, люка були закриті та вкручені дротом. Прибув під охороною стрілка ВОХР Апостолове ОСОБА_1 . Були повідомлені ГУНП м. Дніпро ОСОБА_2 , ВОХР Апостолове ОСОБА_3 . Комісійне зважування, перевірку тари після вивантаження вагону, з зупинкою без роз`єднання, проводили прийомоздавальник ОСОБА_4 , представник одержувача ОСОБА_5 , ВОХР ОСОБА_6 , ГУНП м. Нікополь, Юртаєв, заст. ДС Гулега. Зважування проводилося двічі, нестача підтвердилася. За штатним розкладом начальник вантажного району не передбачений (а.с.12).

Крім того, відповідно до комерційного акту № 466001/100 від 22.03.2019 на підставі акту загальної форми № 1093 від 22.03.2019 станції Нікополь Придніпровської залізниці, при комісійному зважуванні перевірки тари вагона після вивантаження на 100 т тензометричних вагонних вагах одержувача, перевірених органами Держстандарту 20.07.2018, виявлено менше проти документа на 619 кг прокату чорних металів, який у вагоні вміститися міг. По документу - прокат чорних металів, не поіменований у алфавіті, круг 25, перевізні прилади дріт діаметром 5,5 мм, 79 кг - 66 424, маркування білою фарбою. У дійсності навантаження згідно акту загальної форми № 1093 станції Нікополь нижче рівня бортів 150 см, в два штабелі по довжині вагона, вантаж в зв`язках. Кожна зв`язка ув`язнена дротом 6 мм, механічним засобом, в чотирьох місцях, ув`язки послаблені на 1-3 см та мають по два хомути для навантаження-вивантаження. Вантаж маркований білою фарбою однією смугою кожен штабель. В одному штабелі верхнього ярусу у другій та третій, від борта вагона зв`язках, зсув прутків разом з маркуванням, від основної смуги маркування у бік торця вагона на 1-30 см. В одній зв`язці на одному прутку переривається маркування шириною 3 см, на другій звязці на одному прутку переривається маркування шириною 3 см. На другому штабелі маркування справне. Двері та люка були закриті та вкручені дротом. Прибув під охороною стрілка ВОХР Апостолове ОСОБА_1 . Були повідомлені ГУНП м.Дніпро ОСОБА_2 , ВОХР Апостолове ОСОБА_3 . Комісійне зважування, перевірку тари після вивантаження вагону, з зупинкою без роз`єднання, проводили прийомоздавальник ОСОБА_4 , представник одержувача ОСОБА_5 , ВОХР ОСОБА_6 , ГУНП м. Нікополь, Юртаєв, заст. ДС Гулега. Зважування проводилося двічі, нестача підтвердилася. За штатним розкладом начальник вантажного району не передбачений (а.с.16-17).

Комерційний акт складений згідно з Правилами складання актів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334 (зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за № 567/6855).

Позивач розрахував вартість нестачі вантажу та просить стягнути її з відповідача, мотивуючи це тим, що оскільки вагони № 56030430 та № 56289242 з вантажем були прийнятий залізницею до перевезення без зауважень до відправника, вантаж прибув у технічно справному вагоні, враховуючи дані, наведені в комерційних актах № 460001/99 від 22.03.2019 та № 466001/100 від 22.03.2019 відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу у спірних правовідносинах в силу статті 110 Статуту залізниць покладається на залізницю.

Позивач вважає, що недостача вантажу виникла з вини відповідача, який не забезпечив збереження вантажу під час перевезення, та просить суд стягнути з відповідача вартість недостачі вантажу із вирахуванням норми природної втрати в сумі 33 462 грн. 89 коп. (5 367,09 + 28 095,80). Відповідач у добровільному порядку вартість вказаної недостачі не відшкодував, під час розгляду справи судом проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що позивачем не надано належні докази на підтвердження позовних вимог. Вказане і є причиною спору.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з огляду на таке.

Спірні правовідносини стосуються перевезення вантажів залізницею, а відтак, підпадають під правове регулювання в Глави 64 Цивільного кодексу України, Глави 32 Господарського кодексу України, Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998, Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000.

Відповідно до статті 307 Господарського кодексу України, положення якої кореспондуються із положеннями статті 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно із частиною 2 статті 908 Цивільного кодексу України умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (частина 3 статті 909 Цивільного кодексу України).

Відповідно до підпункту 8 пункту 6 розділу 1 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 (далі - Статут), накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.\

Відповідно до пункту 28 Правил приймання вантажів до перевезення, з моменту проставлення календарного штемпеля станції відправлення в оформленій паперовій накладній або з моменту накладення електронного цифрового підпису працівником залізниці в електронній накладній (графа 38) договір перевезення вважається укладеним.

При цьому, Статут залізниць України визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (стаття 2 Статуту). На підставі цього Статуту затверджені Міністерством транспорту Правила перевезень вантажів, які є обов`язковими для всіх юридичних осіб (стаття 5 Статуту).

Статтею 23 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань за договором про організацію перевезень вантажів перевізники несуть відповідальність за неповну і несвоєчасну подачу вагонів і контейнерів для виконання плану перевезень, а вантажовідправники - за невикористання наданих транспортних засобів у порядку та розмірах, що визначаються Статутом залізниць України; перевізники також несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України; за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Відповідно до статті 31 Статуту залізниця зобов`язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери; оскільки незбереження вантажу може бути наслідком як технічної несправності вагона або контейнера, так і їх непридатності для перевезення певного вантажу (тобто у комерційному відношенні), то господарським судам у вирішенні спорів слід розмежовувати відповідні поняття; вагон (контейнер) може бути цілком справним, але таким, що не забезпечить збереження якості певного вантажу, наприклад, має стійкий запах, що впливає на завантажені до нього продовольчі товари; саме в такому випадку йдеться про непридатність вагона (контейнера) у комерційному відношенні; згідно з зазначеною статтею Статуту придатність вагона чи контейнера для перевезення відповідного вантажу у комерційному відношенні визначається відправником або залізницею, якщо вона здійснює завантаження; отже, якщо псування вантажу є наслідком комерційної несправності вагона (контейнера), відповідальність за це несе той, хто завантажив продукцію у вагон (контейнер); у випадках, коли під завантаження подано несправний за своїм технічним станом вагон або контейнер, відправник повинен відмовитись від їх використання; якщо він цього не зробив, відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу, що сталися внаслідок технічної несправності рухомого складу, покладається на відправника; винятки з цього правила можуть мати місце тоді, коли з матеріалів справи вбачається, що технічна несправність мала прихований характер або виникла у процесі перевезення вантажу; прихованими є такі технічні несправності, які не могли бути виявлені відправником під час звичайного огляду вагону або контейнера; у такому разі відповідальність за незбереження вантажу покладається на залізницю; якщо незбереження вантажу сталося внаслідок того, що вагон чи контейнер поряд з прихованими несправностями або з несправностями, які виникли під час транспортування, мали ще й такі, які могли бути виявлені до завантаження, господарський суд може вирішити питання про покладення відповідальності як на залізницю, так і на відправника; для правильного вирішення питань щодо відповідальності за незбереження вантажу внаслідок технічної несправності рухомого складу господарський суд повинен провести досконале дослідження не тільки комерційного акта, але й акта про технічний стан вагону або контейнера і дати їм відповідну оцінку.

Відповідно до частини 3 пункту 9 Правил складання актів, затверджених Наказом Мінтрансу № 334 від 28.05.2002, у разі неправильного завантаження, розміщення, закріплення вантажу в акті зазначається, яке порушення було допущено.

Втім, комерційні акти № 460001/99 від 22.03.2019 та № 466001/100 від 22.03.2019 не містять жодної вказівки про порушення вимог до розміщення прокату чорних металів при його відправці, що свідчить про його незбереження після прийняття залізницею до перевезення.

Таким чином, факт наявності прокату чорних металів у зазначеному у розділі 24 накладної обсязі підтверджується календарним штемпелем залізниці на залізничних накладних і прийняттям їх до перевезення без зауважень, а факт несхоронності вантажу у належному вигляді підтверджується належним доказом - комерційнима актами, складеними представниками залізниці.

При цьому, комерційним актом підтверджено факт незбереження вантажу під час перевезення.

Згідно зі статтею 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало; перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Згідно зі статтею 110 Статуту залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 114 Статуту залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме:

- за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі;

- за втрату вантажу, який здано до перевезення з оголошеною вартістю, - у розмірі оголошеної вартості, а якщо залізниця доведе, що оголошена вартість перевищує дійсну, - у розмірах дійсної вартості; - за псування і пошкодження - у розмірах тієї суми, на яку було знижено його вартість.

Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення. Загальна сума відшкодування збитку за не збережений вантаж в усіх випадках не може перевищувати суми, яка сплачується за повністю втрачений вантаж. Оскільки спірні вагони з прокатом чорних металів були прийняті залізницею для перевезення без зауважень до вантажовідправника, відповідно до положень статті 110 Статуту залізниці України відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі вантажоодержувачу, покладається на залізницю.

Відповідно до пункту 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто. При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить, зокрема, 0,5% маси всіх інших вантажів.

З урахуванням викладеного, відповідальність за вагову недостачу прокату чорних металів слід покласти на відповідача.

Відповідно до статті 130 Статуту право на пред`явлення до залізниці претензій та позовів мають у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу - одержувач - за умови пред`явлення накладної, комерційного акту і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.

Накладна, вантажна, багажна і вантажобагажна квитанції та комерційний акт подаються лише в оригіналі.

У відповідності до статті 129 Статуту залізниць України обставини, засвідчені комерційним актом, є підставою для матеріальної відповідальності залізниці.

Загальні підстави для відповідальності за завдану майнову шкоду встановлені статтею 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовуються в повному обсязі особою, яка її завдала; при цьому особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до статті 113 Статуту за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Вказані норми передбачають презумпцію вини перевізника у разі втрати, нестачі, псування й ушкодження вантажу, прийнятого до перевезення, якщо він не доведе, що це сталося не з його вини. Обов`язок доведення своєї невинуватості лежить на перевізникові. Перевізник несе відповідальність щодо забезпечення схоронності вантажу чи багажу в період здійснення перевезення. Крім того, він також зобов`язаний доставити вантаж чи багаж у пункт призначення і видати його уповноваженій особі. Невиконання цього обов`язку тягне відповідальність перевізника, який звільняється від відповідальності тільки у випадках, коли незбереження вантажу стало наслідком обставин, що характеризуються одночасно двома ознаками: усунення цих обставин не залежало від перевізника; перевізник не міг запобігти цим обставинам.

Отже, перевізник звільняється від відповідальності за незбереження вантажу у випадках, коли причиною його незбереження була непереборна сила. Втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу внаслідок випадку, що не підпадає під визначення непереборної сили, відповідно до частини першої статті 924 Цивільного кодексу України не звільняють перевізника від відповідальності за незбереження вантажу. Тобто, законодавець покладає на перевізника обов`язок доводити наявність обставин, що звільняють його від відповідальності за незбереження вантажу.

Відповідач належних доказів, що доводять наявність обставини, які звільняють його від відповідальності, не надав. Більше того, у відзиві на позовну заяву будь-яких заперечень з приводу наявності його вини у спірній недостачі не зазначив.

З приводу заперечень відповідача щодо відсутності належних доказів визначення вартості недостачі вантажу, а також правовірності здійсненого позивачем розрахунку суд зазначає таке.

Як вірно вказав відповідач, вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунку або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

При цьому, відповідач посилається на те, що позивачем не надано рахунок (довідку про вартість вантажу) вантажовідправника.

Вказані доводи є такими, що спростовуються наявними у справі доказами, оскільки до позовної заяви позивачем були долучені рахунки, виставлені Приватним акціонерним товариством "АрселорМіттал Кривий Ріг", яке є вантажовідправником за спірними залізничними накладними № 47158316 та № 47158324, позивачу - Акціонерному товариству "Нікопольський завод феросплавів" (вантажоодержувачу), а саме:

- рахунок-фактура № 9001538555 від 16.03.2019, з якого вбачається, що він виставлений в оплату товару, що перевозиться за залізничною накладною № 47158316 (а.с.15);

- рахунок-фактура № 9001538554 від 16.03.2019, з якого вбачається, що він виставлений в оплату товару, що перевозиться за залізничною накладною № 47158324 (а.с.20).

Також в матеріалах справи наявні докази оплати позивачем (вантажоодержувачем за спірними накладними) вказаних рахунків (а.с.14,21).

Відповідно до норма статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Під час надання оцінки вказаним обставинам, суд у відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України виходить із того, що докази, надані на підтвердження такої обставини, є менш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Таким чином, вказані вище рахунки, що долучені позивачем до матеріалів справи, суд вважає належними доказами вартості вантажу, що перевозився за спірними залізничними накладними №47158316 та № 47158324. Отже заперечення відповідача відхиляються судом.

Перевіривши розрахунок позивача (а.с.22), господарським судом було встановлено, що він виконаний позивачем у відповідності до вимог законодавства та фактичних обставин справи.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача; стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 2 102 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення вартості нестачі вантажу у розмірі 33 462 грн. 89 коп. - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вулиця Тверська, будинок 5; ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (49602, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, будинок 108; ідентифікаційний код 40081237) на користь Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" (53200, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вулиця Електрометалургів, будинок 310; ідентифікаційний код 00186520) 33 462 грн. 89 коп. - вартості нестачі вантажу та 2 102 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено - 26.05.2020.

Суддя Ю.В. Фещенко