Вирок № 89480675, 20.05.2020, Приморський районний суд м. Одеси

20.05.2020

Справа № 522/15949/18

Провадження по справі № 1-кп/522/99/20

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2020 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого - судді Іванова В.В.

при секретарі - Хасуєва Н.П., Торчинської О.О.,

здійснивши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі судовий розгляд у кримінальному провадженні № 12018160500004800 від 26.07.2018р., на підставі обвинувального акту стосовно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Покровка, Амвросіївського району, Донецької області, громадянина України, українця, маючого середню освіту, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

- 07.11.2011 році Амвросіївським РС в Донецькій області за ч.1 ст. 296, ч. 1 ст. 129, ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі. Звільнився 26.05.2014 на підставі ЗУ «Про амністію»;

-15.02.2018р. за ч. 2 ст. 185 КК України до арешту строком на 5 місяців. Звільнений 17.04.2018р. за відбуттям строку покарання,-

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Крижопіль, Крижопільського району, Вінницької області, громадянина України, українця, маючого не повну середню освіту, не одруженого, не працюючого, не маючого постійного місця мешкання та реєстрації, раніше судимого:

-19.01.2005р. Котовським районним судом Одеської області за ч. 1 ст. 115 КК України до 8 років позбавлення волі. Звільнений 16.08.2010р. УДО 1 рік 1місяц 15 днів;

- 05.09.2016р. Крижопольським районним судом Вінницької області за ч. 1 ст. 185 КК України до 2 років позбавлення волі. Іспитовий строк 1 рік;

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора - Ракіна В.С., Соболенко А.О., Шадріної Ю.С.

потерпілого - ОСОБА_3

адвокатів - Мастюк К.,Тодоріка К.В., Деревянко М.О.,

обвинувачених - ОСОБА_2 , ОСОБА_1 ,

за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. ст. 187 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , 25.07.2018 року, приблизно о 22 години 30 хвилин, перебуваючи на вул. Старорізничній в м. Одесі, вступив в злочинну змову з ОСОБА_2 , з метою незаконного заволодіння майном потерпілого ОСОБА_3 . З метою реалізації свого плану, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 схопили потерпілого ззаду та повалили на асфальт, після чого ОСОБА_1 сів зверху на потерпілого ОСОБА_3 та приклав до його шиї предмет, який зовні схожий на ніж, погрожуючи вбивством. Потім ОСОБА_1 дістав із лівого карману штанів потерпілого ОСОБА_3 грошові кошти у сумі 800 гривень та мобільний телефон, марки «Нокіа», моделі 105, ІМЕІ НОМЕР_1 чорного кольору, вартістю 100 гривень, у якому знаходилась сім-карта оператора «Київстар» № НОМЕР_2 , а ОСОБА_2 , у цей час, знаходився біля потерпілого ОСОБА_3 та обвинуваченого ОСОБА_1 слідкував, щоб вчинений ними злочин не був помітний та викритий перехожими людьми.

Після чого, ОСОБА_1 разом із ОСОБА_2 з місця вчинення злочину втекли, спричинивши потерпілому матеріальний збиток на загальну суму 900 гривень.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 винним себе у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України не визнав, пояснивши, що приїхав з місця Подільська в м. Одесу, приблизно за днів десять до його затримання. Працював в м. Подільську різноробочим на будівництві. З 20 на 21 липня 2018р. ОСОБА_2 побили невідомі особи, розбили голову та зламали ребра, тому після цього він не працював. В поліцію не звертався. За медичною допомогою не звертався.

Із обвинуваченим ОСОБА_1 він познайомився 25.07.2018р. на Олександріському проспекті в м. Одесі, де ОСОБА_2 особи без постійного місця проживання продали настільний годинник 1974 року випуску. ОСОБА_2 купив собі пляшку пива та розпивав його, знаходячись біля «Пам`ятника Чорнобильцям». Через деякий час ОСОБА_2 познайомився із жінкою 35-37 років на ім`я « ОСОБА_4 ». У розмові вони вирішили поїхати додому до ОСОБА_2 . Після чого, через деякий час, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та « ОСОБА_4 » підійшли до магазину біля пункту прийому мкталолому, де придбали алкогольні напої, після чого були затримані працівниками поліції. Магазин знаходився від місця їх попереднього відпочинку приблизно на відстані 30-40 метрів. ОСОБА_1 постійно знаходився біля ОСОБА_2 та нікуди не відлучався.

Як зазначив обвинувачений ОСОБА_2 , до моменту затримання 25.07.2018р. ОСОБА_2 потерпілого не бачив, гроші йому потерпілий не надавав. ОСОБА_1 сидів приблизно на відстані 3 м. від ОСОБА_2 , чи надавав потерпілий грошові кошти ОСОБА_1 , обвинувачений ОСОБА_2 не бачив. Злочин стосовно потерпілого ОСОБА_2 не вчиняв, місце знаходження у той вечір не змінював, окрім того, коли вони купували алкогольні напої, йшовши додому, перебуваючи біля «Пам`ятника Чорнобильцям» він взагалі не звертав уваги ні на кого, так як був зайнятий бесідою з жінкою на ім`я « ОСОБА_4 ». Свідка ОСОБА_13 , обвинувачений ОСОБА_2 також не бачив, так як в нього поганий зір (+4) та на вулиці вже була темна пора доби.

Розташування місця вчиненого злочину обвинуваченому ОСОБА_2 не відомо. На вулиці де вчинено, начебто, розбій на потерпілого, обвинувачений 25.07.2018р. не перебував. На момент затримання ОСОБА_2 був одягнений у червону футболку та чорні шорти. Кишень у вказаних речах не було.

Обвинувачений ОСОБА_2 зазначив, що станом на 25.07.2018р. у нього було зламано 5 ребер та розбита голова, у зв`язку з чим, він фізично не міг бігти з місця події після вчиненого злочину.

Додому вів невідому йому жінку у зв`язку з тим, що їй не було де ночувати, а також для допомоги зібрати та віднести сумки з речами обвинуваченого ОСОБА_2 . Особисто він вказані дії робити не міг, у зв`язку із тим, що в нього дуже боліли зламані ребра.

Крім того, як зазначив, обвинувачений ОСОБА_2 , на момент вчинення злочину, він не потребував грошових коштів, так як в нього є рідна сестра, яка мешкає в с. Крижополі Крижопільського району, Вінницької області, та яка займається бізнесом більше ніж 25 років, у зв`язку з чим він би не вчиняв розбій за копійки, які, начебто, були викрадені у потерпілого. У той день, перед затриманням, ОСОБА_2 телефонував своїй сестрі та повідомив, що приїде не сам.

Вважає, що потерпілий його оговорює, а свідок ОСОБА_6 обвинуваченого ОСОБА_2 з кимось сплутала.

При затриманні у ОСОБА_2 ніяких гострих предметів не було, при ньому був лише настільний годинник (круглої форми), маятника на ньому не було. Вказаний годинник було вилучено в районному відділку поліції.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 винним себе у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, не визнав, пояснивши, що 25.07.2018р. купив пива та йшов по вулиці, побачив біля «Пам`ятника Чорнобильцям» ОСОБА_2 із дівчиною на ім`я « ОСОБА_4 » та сів біля них. Познайомився та почав з ними розмовляти. Через деякий час, до них підійшов потерпілий ОСОБА_3 , який познайомився з ОСОБА_4 . Потерпілий поздоровався з обвинуваченим ОСОБА_1 , після чого потерпілий та дівчина відійшли в сторону для розмови. Чи надавав потерпілий « ОСОБА_4 » грошові кошти, обвинуваченому ОСОБА_1 відомо не було. Коли дівчина повернулася, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 вирішили випити ще алкогольні напої, у зв`язку з чим, утрьох пішли в ларьок. По дорозі, ОСОБА_1 знайшов мобільний телефон, проте маючи свій особистий телефон, ОСОБА_1 запропонував його ОСОБА_2 , однак останній відмовився, так як у нього не було кишень, тоді ОСОБА_1 поклав «знайдений» мобільний телефон собі в кишеню для того, щоб потім віддати « ОСОБА_4 ». Випивши біля магазину по 100 грамів горілки та не встигнувши «закусити» цигаркою, їх було затримано працівниками поліції. При цьому жінка, яка спілкувалася з працівниками поліції із вікна своєї квартири, казала, що вона не може розпізнати, чи це вони напали на потерпілого чи ні.

Проте він, ОСОБА_1 , на потерпілого не нападав, мобільний телефон та грошові кошти у нього не викрадав, будь яку бійку не бачив. Чи був потерпілий в стані алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 зазначити не може, так як напередодні вживав алкогольні напої та вже був у нетверезому стані.

Як зазначив обвинувачений ОСОБА_1 , у день затримання у нього було біля 100 гривень, які він узяв на роботі та мобільний телефон «Нокіа». Сума, яка була зазначена потерпілим та працівниками поліції в кількості 600 гривен в нього не була. При доставці ОСОБА_1 до райвідділку вказаних грошей в нього також не було, у зв`язку з чим їх не було вилучено. Особистий його мобільний телефон також було вилучено у райвідділку.

Допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_3 підтвердив обставини, зазначені в обвинувальному акті, пояснивши, що 25.07.2018р. біля 23.00 години, він йшов по вул. Олександрівський проспект в м. Одесі. В той день він не був в стані алкогольного сп`яніння. Проходивши біля «Пам`ятника Одеситам-Чорнобильцям» ОСОБА_3 побачив обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які були в стані алкогольного сп`яніння та сиділи біля вказаного пам`ятника. Біля обвинувачених лежала особа жіночої статі. Він підійшов до них та подав їм 60 або 70 гривень, зі словами: « Тримайте браття», при цьому достав з кишені усі наявні у нього гроші та належний йому мобільний телефон. Після чого, ОСОБА_3 пішов у своєму напрямку. Проте, через декілька десятків метрів він відчув, що падає назад. Впавши вдарився головою об підлогу, після цього на нього завалився обвинувачений ОСОБА_1 та приставив металевий предмет до горла, сказавши при цьому: «Вб`ю». Вказану погрозу потерпілий сприйняв як реальну. Що саме приставив ОСОБА_1 до горла потерпілого, останній не знає, проте сприймав цей предмет, як небезпечний для свого життя.

Після чого, ОСОБА_3 вдарили по голові, від чого останній втратив свідомість. Вважає, що удар йому міг нанести ОСОБА_2 , у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 на той момент сидів на тулубі потерпілого.

Коли ОСОБА_3 прийшов до тями, а це приблизно через 4-5 хвилин, він присів та виявив відсутність грошових коштів, біля 800 гривень, та мобільного телефону. Через декілька метрів від себе потерпілий побачив обвинувачених та вищевказану жінку. Потерпілий став спостерігати за обвинуваченими, ховаючись за автомобілями. Проходячи біля аптеки, ОСОБА_3 попросив працівника аптеки викликати працівників поліції. Після приїзду поліції обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_2 було зупинено, проте останні не визнавали своєї провини та вказували, що гроші та мобільний телефон потерпілого вони знайшли. Проте, в той час, з вікна стала кричати якась жінка, що вона була очевидцем, як затримані особи напали на потерпілого. Після цього, працівники поліції затримали обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_2 недалеко від місця вчинення злочину.

На наступний день працівники поліції за участю потерпілого, обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та статистів проводили впізнання, на якому ОСОБА_3 опізнав обвинувачених як осіб, які викрали у нього грошові кошти та мобільний телефон.

В подальшому потерпілий ОСОБА_3 проходив медичний огляд.

Працівники поліції, повернули потерпілому ОСОБА_3 мобільний телефон.

До обвинувачених не має претензій, проте ображений на них за їх поведінку. Щодо призначення обвинуваченим покарання потерпілий поклався на розсуд суду.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснила, що 25.07.2018р. вона здійснювала патрулювання в Приморському районі м. Одесі. У нічний час, біля 23.15 - 23.25 години, ними було отримано повідомлення, що на розі вулиць Мала Арнаутська та Олександрівський проспект в м. Одесі вчинено напад на чоловіка особами, які за допомогою погроз застосування ножа заволоділи грошовими коштами потерпілого. Прибувши на місце та ознайомившись із ситуацією, свідок та її напарник направились в сторону вул. Пантелеймонівська в м. Одесі з метою встановлення осіб, причетних до вчинення кримінального правопорушення. Неподалік від місця вчиненого злочину, а саме біля бару «Роза Вітрів», розташованого по вул. Мала Арнаутська в м. Одесі, було зупинено обвинувачених та особу жіночої статті. Після чого, працівники поліції представилися та почали з`ясовувати особи обвинувачених, пояснюючи, що вони підпадають під орієнтування, попросили показати вмістиме кишень. Останні погодились. Після чого в кишені брюків обвинуваченого ОСОБА_1 виявлено мобільний телефон та грошові кошти в сумі, близької до зазначеною потерпілим. Як пояснював обвинувачений, вказані грошові кошти він отримав від здачі металолому. Через деякий час до обвинувачених підійшов потерпілий та опізнав як обвинувачених, так і грошові кошти, які у нього були викрадені. Після чого обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було доставлено до відділку поліції, про що складено рапорт з зазначенням що саме було при обвинувачених на момент їх доставки до відділку поліції. Опору під час встановлення осіб та доставлення до райвідділку, обвинувачені не чинили. Особисто свідок ОСОБА_8 ножа у обвинувачених не бачила. Претензій до особи жіночої статі потерпілий не мав, у зв`язку з чим, вона не доставлялась до райвідділку.

Допитана в якості свідка ОСОБА_9 пояснила, що в червні 2018р., біля 22.00 - 23.00 години, вона йшла по вул Куйбишева з вул. Олександрівський проспект в м. Одесі та не далеко від себе побачила, як двоє невідомих чоловіків вчиняли незаконні дії стосовно чоловіка похилого віку. Підійшовши ближче до вказаних осіб та знаходячись на відстані від них приблизно 20 метрів, свідок ОСОБА_9 побачила, що обвинувачений ОСОБА_1 заламував потерпілому руки за спину, при цьому потерпілий лежав на землі, у той час як обвинувачений ОСОБА_2 нишпорив по одежі та кишенях потерпілого. Коли свідок ОСОБА_9 знаходилась навпроти обвинувачених та потерпілого, обвинувачений ОСОБА_1 поспішно покинув місце вчинення злочину, а за ним, через невеликий проміжок часу, у тому ж напрямку побіг і обвинувачений ОСОБА_2 , ховаючи собі щось у кишеню.

В руках у обвинувачених свідок ОСОБА_9 не бачила сторонні предмети, як і момент нападу, проте була свідком незаконних дій обвинувачених.

Як вважає свідок ОСОБА_9 , причиною чому обвинувачені раптово почали тікати з місця злочину, могло слугувати побоювання свідків.

Після того, як обвинувачені втекли з місця події, потерпілий встав з підлоги, знайшов свої окуляри та швидким шагом пішов в тому ж напрямку, що і обвинувачені. Свідок ОСОБА_9 вважає, що потерпілий намагався наздогнати обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Приблизно через 40-60 хвилин, свідок ОСОБА_9 бачила, як працівники поліції затримали обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та опізнала їх. В момент затримання на обвинувачених був той же одяг, як і на момент вчинення злочину, лише у ОСОБА_1 була відсутня кепка.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_9 описала в чому була одягнені обвинувачені на місці вчинення злочину, проте повідомила, що її опис наданий майже через два роки від подій, які стались 25.07.2018р., і може відрізнятися від істини, у зв`язку із спливом тривалого часу.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_10 повідомив, що працює ІПП в м. Одесі, прибувши на місце вчинення злочину, вони виявили потерпілого, який повідомив, що двоє чоловіків викрали у нього мобільний телефон та грошові кошти. Потерпілий був в стані легкого алкогольного сп`яніння. Так, потерпілий пояснював, що в той вечір він подав гроші обвинуваченим, приблизно в сумі 20-50 гривень. Описав, що обвинувачений ОСОБА_1 був одягнутий в футболку чорного кольору та у нього була рана на голові, а ОСОБА_2 був одягнений в футболку з червоними та білими горизонтальними полосами. Після того, як подав гроші, потерпілий пішов по вул. Куйбишева в м. Одесі, проте в цей час до нього підбіг перший нападник, напав на нього та тримав руки потерпілого за спиною у той час, як другий нападник приставив якийсь гострий предмет до горла потерпілого. Потерпілий не описував вказаний предмет. Нападники викрали у нього мобільний телефон та грошові кошти в сумі 800 гривень. Потерпілий звернувся до продавця магазину про допомогу, проте продавчиня відмовилась викликати працівників поліції, тоді потерпілий зайшов до аптеки, працівники якої викликала поліцію.

Потерпілий описав працівникам поліції зовнішній вигляд нападників. Після вказаного потерпілий біля бару «Роза Вітрів» показав на обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_1 як на осіб, які вчинили стосовно нього протиправні дії. Обвинувачені ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , побачивши працівників поліції, хотіли піти з того місця, де вони знаходились. Працівники поліції, підійшовши до обвинувачених, представились та провели поверхневий огляд у обвинувачених. Одяг у обвинувачених був брудний. Від обвинувачених був запах алкоголю. В кишені ОСОБА_1 був мобільний телефон потерпілого та грошові кошти номіналом 200 грн., 100 грн., та багато купюр номіналом 20 гривень. Вказані речі потерпілий опізнав як свої. У ОСОБА_2 був настільний годинник з кулеподібною загостреною кришкою жовтого кольору.

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 пояснень, щодо виявленого майна та грошових коштів не надавали, проте ОСОБА_1 намагався викинути мобільний телефон у водосточну трубу біля будинку. Обвинувачений ОСОБА_2 скаржився на стан здоров`я, а саме на біль в області живота чи груді, у зв`язку з чим йому було запропоновано викликати швидку допомогу, проте обвинувачений відмовився від медичної допомоги.

Після чого прибув екіпаж ПП, викликали СОГ. Виявлені у обвинувачених предмети вилучали працівники СОГ.

Крім того, як зазначив свідок ОСОБА_10 , на другому поверсі найближчого до них будинку, жінка із вікна повідомила їм, що була свідком, як обвинувачені підійшли до потерпілого та насильно тримали його, проте надавати свідчення жінка відмовилась, пояснюючи, що вона боїться.

Після чого, свідок ОСОБА_10 доставив потерпілого до районного відділку поліції, а обвинувачених доставляв екіпаж ПП.

Допитаний в якості свідка, працівник ІПП в м. Одесі ОСОБА_11 пояснив, що 25.07.2018р. вони були на патрулюванні в Приморському районі м. Одеси. Отримали повідомлення, що затримали чоловіків на вул. Кубишева вул. Олександрівський проспект в м. Одесі. Прибувши на зазначене місце, побачили обвинуваченого ОСОБА_1 , який був одягнений в футболку чорного кольору та чорних штанах. Другий затриманий був одягнений в червоній футболці та темних шортах. З ними була дівчина, яка представилась на ім`я « ОСОБА_4 ».

Потерпілий повідомив працівникам поліції, що напередодні подав затриманим 20 чи 50 гривень, після чого затримані пішли за ним і, перебуваючи в темному провулку, напали на нього, представивши якийсь гострий предмет до горла. Після чого у потерпілого викрали мобільний телефон та грошові кошти.

Обвинувачених працівники поліції зупинили біля бару «Роза Вітрів». Видимість на місці зупинення була нормальною. При затриманні у обвинувачених були вилучені грошові кошти та мобільний телефон потерпілого. Обвинувачені були в стані алкогольного сп`яніння.

Як зазначив свідок ОСОБА_11 , в будинку біля місця затримання обвинувачених, на другому поверсі була жінка, яка повідомила, що бачила, як обвинувачені побили потерпілого.

При затриманні у обвинуваченого ОСОБА_2 була деталь від годинника - маятник з гострим кінцем, приблизно 15 см. Як зазначив свідок ОСОБА_11 , на його думку, якщо її приставити до горла, то можна сприйняти її як ніж. У обвинуваченого ОСОБА_1 в кишені був мобільний телефон та грошові кошти номіналом 200, 50 та по 20 гривень. Наявні у обвинувачених речі вилучались працівниками СОГ. На момент затримання у обвинуваченого ОСОБА_1 була розсічена брова. Обвинувачений ОСОБА_2 пояснював, що йому було зле. Пересувався ОСОБА_2 нормально.

Щодо жінки, яка знаходилась з ними, обвинувачені пояснили, що познайомились з нею за декілька хвилин до їх затримання, у зв`язку з чим, жінку не затримували. Потерпілий нічого не пояснював щодо вказаної жінки.

Також, суд дослідив письмові докази у кримінальному провадженні, надані стороною обвинувачення на підтвердження винуватості ОСОБА_1 та ОСОБА_12 в інкримінованому їм злочині, а саме:

- протокол прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від 26.07.2018р. від ОСОБА_3 щодо прийняття мір до невстановлених осіб, які, погрожуючи предметом, схожим на ніж, викрали його грошові кошти в сумі 800 гривень та мобільний телефон «Нокіа»;

- рапорт працівника ІПП в Одеській області Швеця О.Д. щодо отримання повідомлення про пограбування потерпілого ОСОБА_3 із застосуванням погроз ножа За вказівкою та описом потерпілого виявлено обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яких потерпілих опізнав як осіб, які вчинили стосовно нього пограбування. При проведенні поверхневого огляду у обвинувачених було виявлено грошові кошти та мобільний телефон «Нокіа», викликана бригада СОГ;

- протокол затримання ОСОБА_1 від 26.07.2018р., підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України. При затриманні у ОСОБА_1 вилучено мобільний телефон «Нокіа» та грошові кошти в сумі 90 гривень;

- протокол затримання ОСОБА_2 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України. При затриманні у ОСОБА_2 нічого не вилучалось;

- протокол огляду предмету, а саме: мобільний телефон марки «Нокіа», моделі 105, ІМЕІ НОМЕР_1 чорного кольору, у якому знаходилась сім-карта оператора «Київстар», грошові кошти в сумі 90 гривень, вилучені 26.07.2018р. у ОСОБА_1 ;

- постанова про визнання і приєднання до матеріалів кримінального провадження речових доказів, а саме: мобільний телефон, марки «Нокіа», моделі 105, ІМЕІ НОМЕР_1 чорного кольору, у якому знаходилась сім-карта оператора «Київстар», грошові кошти в сумі 90 гривень;

- розписка потерпілого ОСОБА_3 від 26.07.2018р., щодо отримання на зберігання мобільного телефону, марки «Нокіа», моделі 105, ІМЕІ НОМЕР_1 чорного кольору, у якому знаходилась сім-карта оператора «Київстар»;

- протокол пред`явлення особи для впізнання від 26.07.2018р., згідно якого потерпілий ОСОБА_3 впізнав обвинуваченого ОСОБА_1 , як нападника на себе;

-протокол пред`явлення особи для впізнання від 26.07.2018р. , згідно якого потерпілий ОСОБА_3 впізнав обвинуваченого ОСОБА_2 , як нападника на себе;

- протокол пред`явлення особи для впізнання від 28.08.2018р., відповідно до якого свідок ОСОБА_13 впізнала ОСОБА_1 як особу, яка 25.07.2018р. у нічний час, здійснила напад на похилого чоловіка по вул. М. Арнаутська, в м. Одесі кут Олександрівський проспект. Так, свідок зазначила, що впізнана особа вилізла на потерпілого зверху, коли останній знаходився на землі;

- протокол пред`явлення особи для впізнання від 28.08.2018р., відповідно до якого свідок ОСОБА_13 упізнала ОСОБА_14 , як особу, яка 25.07.2018р. у нічний час, здійснила напад на похилого чоловіка по вул. М. Арнаутська, в м. Одесі кут Олександрівський проспект.

Крім того, в судовому засіданні були оголошенні відомості стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 :

Відповідно до довідки від 07.09.2018р. КУ ООМЦПз обвинувачений ОСОБА_1 на обліку не перебував;

Раніше судимий :

- 07.11.2011 році Амвросіївським РС в Донецькій області за ч.1 ст. 296, ч. 1 ст. 129, ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі. Звільнився 26.05.2014 на підставі ЗУ «Про амністію»;

-15.02.2018р. Приморським районним судом м. Одеси за ч. 2 ст. 185 КК України до арешту. Строком на 5 місяців. Звільнений 17.04.2018р. за відбуттям строку покарання.

Крім того, в судовому засіданні були оголошенні відомості стосовно обвинуваченого ОСОБА_2 :

-відповідно до довідки від 20.08.2018р. КНП «Одеського обласного медичного центру психічного здоров`я» ОСОБА_2 не перебуває на обліку вказаного закладу;

Раніше судимий:

-24.03.2003р. Крижопольським районним судом Вінницької області за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у вигляді одного року. Іспитовий строк - 1 рік;

-19.01.2005р. Котовським районним судом Одеської області за ч. 1 ст. 115 КК України до 8 років позбавлення волі. Звільнений 16.08.2010р. УДО 1 рік 1місяц 15 днів;

- 05.09.2016р. Крижопольським районним судом Вінницької області за ч. 1 ст. 185 КК України до 2 років позбавлення волі. Іспитовий строк 1 рік;

Крім того в судовому засіданні за клопотанням сторони захисту стороною обвинувачення були оголошені наступні документи, а саме:

-протокол допиту потерпілого ОСОБА_3 від 26.07.2018р., відповідно до якого вбачається, що 25.07.2018р. в нічний час, біля 22.30 годині, він повертався додому з дня народження брата. Проходячи біля «Памятника Чорнобильцям» ОСОБА_3 побачив двох чоловіків та жінку бомжуватого виду. Проходячи повз вказаних осіб ОСОБА_3 подав їм грошові кошти в сумі 60 гривень та пішов далі по вулиці. Повернувши в темний провулок, а саме на вул. Куйбишева в м. Одесі, ОСОБА_3 почув, як декілька чоловік на нього напали, приставивши до його шиї предмет, схожий на ніж та сказали: «Уб`ю». Після чого, з лівого карману потерпілого витягнули грошові кошти в сумі 800 гривень та мобільний телефон «Нокіа». Після цього потерпілий побіг на вул. Олександрівський проспект в м. Одесі, де побачив двох чоловіків та жінку. В них ОСОБА_3 опізнав осіб, які напали на нього на вул. Куйбишева, це були особи, яким він перед цим подав милостиню. Після чого ОСОБА_3 почав за ними слідкувати. Зазначених осіб було затримано на вул. Олександрівський проспект в м. Одесі;

- протокол допиту свідка ОСОБА_13 , від 28.08.2018р., відповідно до якого вбачається, що 25.07.2018р. в нічний час, біля 22.00.-22-30 годин, вона проходила по вул. Олександрівський проспект в м. Одесі, де побачила, як два чоловіки наносили тілесні ушкодження потерпілому, при цьому один з нападників нишпорив в кармані потерпілого, а потів щось дістав з нього та став втікати з місця вчинення злочину.

Суттєвих протиріч в показаннях потерпілого та свідка, даних під час досудового слідства і в судовому засіданні . судом не встановлено.

Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод, законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Статтею 94 КПК України передбачено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Згідно з ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.

Проаналізувавши дослідженні судом докази та обставини вчинення злочину, суд дійшов до висновку, що вказані докази в сукупності беззаперечно вказують на причетність обвинуваченого ОСОБА_2 та ОСОБА_1 до вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України.

Доводи сторони захисту про те, що винуватість ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 187 КК України не доведена, суд вважає безпідставними.

Так, диспозицією статті 187 КК України встановлено, що розбій як злочин проти власності це напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства.

За загальним визначенням розбій, як злочин проти власності, це напад із метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства.

Отже, в разі вчинення розбою посягання відбувається на два об`єкти - власність та життя і здоров`я потерпілої особи.

Однією з характеризуючих ознак розбою є саме насильство, або погроза її застосування, метою якого є намір одразу подолати опір потерпілого й упередити його протидію нападу.

Відповідно до п.п. 6, 9 постанови Пленуму Верховного суду України № 10 від 06.11.2009 «Про судову практику у справах про злочини проти власності», розбій як злочин проти власності (стаття 187 КК України) - це напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства.

Під нападом за статтею 187 КК слід розуміти умисні дії, спрямовані на негайне вилучення чужого майна шляхом застосування фізичного або психічного насильства, зазначеного в частині першій цієї статті.

Розбій вважається закінченим з моменту нападу, поєднаного із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства, незалежно від того, заволоділа винна особа майном потерпілого чи ні.

Психічне насильство при розбої полягає в погрозі негайно застосувати фізичне насильство, небезпечне для життя і здоров`я потерпілого (погроза вбити, заподіяти тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження, легке тілесне ушкодження з розладом здоров`я чи незначною втратою працездатності, або вчинити певні дії, що у конкретній ситуації можуть спричинити такі наслідки).

Погроза має місце тоді, коли винна особа, висловлюючи її в будь-якій формі (словами, жестами, демонстрацією зброї тощо), бажає, щоб у потерпілого склалося враження, що якщо він протидіятиме нападаючому або не виконає її вимог, то ця погроза буде реалізована, а у потерпілих дійсно таке враження склалося. Це стосується і випадків, коли винна особа погрожує застосуванням предметів, які завідомо для неї не можуть бути використані для реалізації погроз (зіпсована зброя, макет зброї тощо), але потерпілий сприймає ці предмети як такі, що являють собою небезпеку для життя чи здоров`я.

Таким чином, головним критерієм реальності погрози при розбої є суб`єктивне сприйняття її потерпілим. Для кваліфікації діяння за ст. 187 КК України не має значення, чи мав винний намір приводити погрозу насильством, небезпечним для життя або здоров`я до виконання.

З показань потерпілого ОСОБА_3 вбачається, що дії обвинувачених під час вчинення злочину супроводжувалися погрозою з їх сторони. Обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 застосували погрозу застосування насильства щодо потерпілого, шляхом утримування біля його шиї невідомого гострого предмету та висловлювання погроз вбивства, які він сприймав реально, крім того, обвинувачені перебували у стані алкогольного сп`яніння, потерпілого тримали на підлозі. При цьому обвинувачений ОСОБА_1 сидів на тулубі потерпілого та погрожував гострим предметом, який тримав у руці, при цьому виловлював погрози вбивства. Зазначеним предметом, можливо міг бути будь який предмет, проте на той час, потерпілий реально сприймав вказаний гострий предмет як небезпечний для життя та реально сприймав погрози вбивства від обвинувачених, як небезпечні для його життя та здоров`я. Крім того, як зазначає потерпілий ОСОБА_3 , після погроз вбивства, йому було заподіяно удар в голову, і як він вважає, це було вчинено обвинуваченим ОСОБА_2 .

Вказані показання потерпілого також підтверджуються матеріалами кримінального провадження, наданими стороною обвинувачення, показаннями свідків, тощо.

Так, заява ОСОБА_3 про вчинений злочин від 26.07.2018р., також містила в собі відомості про факт застосування під час розбою нападниками стосовно потерпілого предмету, схожого на ніж.

Крім того, оголошенні прокурором за клопотанням сторони захисту показання потерпілого ОСОБА_3 також містять відомості про те, що під час вчинення злочину, нападники представили до його шиї предмет, схожий на ніж, та висловили погрозу життю: «Уб`ю». Після чого, нападники з лівого карману витягнули грошові кошти в сумі 800 гривень та мобільний телефон «Нокіа».

Таким чином, суд визначає вказані обставини встановленими послідовними показаннями потерпілого.

Крім того, допитана в якості свідка ОСОБА_9 пояснила, що влітку 2018р. у нічний час, на вул. Олександрівський проспект в м. Одесі бачила, як обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заломили руки дідусю. При цьому, обвинувачений ОСОБА_1 заламував потерпілому руки, у той час як обвинувачений ОСОБА_2 нишпорив в кишенях потерпілого. Через деякий час потерпілий встав з підлоги на ноги, знайшов свої окуляри та пішов. Приблизно через 40-60 хвилин свідок ОСОБА_9 бачила, як працівники поліції затримали обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та опізнала їх. Крім того, під час слідчого експерименту від 28.08.2018р. свідок ОСОБА_13 упізнала обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як осіб, які 25.07.2018р. у нічний час, здійснили напад на похилого чоловіка по вул. М. Арнаутська, в м. Одесі кут Олександрівський проспект. Оголошені показання свідка ОСОБА_9 також містять дані, що обоє обвинувачених напали на потерпілого.

Суд приймає той факт, що допитана в якості свідка ОСОБА_9 в судовому засіданні 14.11.2019р. могла помилитися в описі одежі обвинувачених під час вчинення ними кримінального правопорушення 25.08.2018р. у звязку із спливом часу, проте опис зовнішніх рис обвинувачених співпадає з описом прикмет, наданих, як під час досудового розслідування кримінального провадження, так і в судовому засіданні.

Крім того, оглянутий та оголошений рапорт працівника ІПП в Одеській області Швеця О.Д. містить відомості щодо отримання повідомлення про пограбування потерпілого ОСОБА_3 із погрозами застосування ножа.

Крім того, допитані працівники поліції в якості свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 зазначили, що при першочерговому допиті на місці затримання обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , потерпілий ОСОБА_3 беззаперечно вказував на останніх як на осіб, які вчинили стосовно нього розбій з погрозою застосування предмету, схожого на ніж. Так потерпілий пояснював, що добре запам`ятав зовнішній вид обвинувачених, адже напередодні подавав їм грошові кошти на їх нужди. Крім того, свідки ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 також підтвердили той факт, що при затриманні обвинувачених, в кишені ОСОБА_1 було виявлено мобільний телефон, який потерпілий опізнав як свій. Крім того, як зазначив свідок ОСОБА_10 на момент поверхневого огляду обвинувачених, у кишенях ОСОБА_1 знаходились грошові кошти та мобільний телефон, який ОСОБА_1 намагався викинути в водосточну трубу будинку, біля якого вони знаходились, а в руках ОСОБА_2 перебував настінний годинник з кулеподібною загостреною кришкою жовтого кольору. Допитаний свідок ОСОБА_11 , зазначив, що в руках ОСОБА_2 була деталь від годинника - маятник з гострим кінцем, приблизно 15 см. Як зазначив свідок ОСОБА_11 , на його думку, якщо її приставити до горла, то можна сприйняти, як ніж.

Про наявність вказаного годинника під час поверхневого огляду обвинувачених, також підтвердив й сам ОСОБА_2 , вказавши, що вказаний годинник він в той день купив в осіб без постійного місця мешкання, вказавши навіть рік виготовлення годинника.

Наведені докази не викликають сумніву, є достовірними, належними та допустимими, зібрані в порядку, передбаченому чинним законодавством. Судом встановлено, що покази допитаних в судовому засіданні потерпілого, свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 логічні, послідовні і не суперечать іншим доказам, наявним в матеріалах кримінального провадження. Потерпілий та свідок ОСОБА_9 впевнено вказали на обвинувачених як на осіб, які здійснили стосовно потерпілого ОСОБА_15 розбійний напад. При цьому потерпілий підтвердив, що до нього обвинуваченими застосовувалась погроза вбивства з невідомим предметом, який він сприймав як реальну загрозу своєму життю.

Суд відхиляє доводи обвинувачених на заперечення розбійного нападу з погрозою застосування небезпечного для життя та здоров`я потерпілого насильства, оскільки вони спростовуються даними протоколів слідчого експерименту за участю потерпілого, послідовними показаннями останнього, які, з огляду на його вік, відповідністю фактичним обставинам, умовам вчинення злочину, не викликають сумніву у суду, тому є об`єктивними.

Так, потерпілий в судовому засіданні показав, що предмет, який обвинувачений ОСОБА_1 , приставляв до горла потерпілого ОСОБА_3 , був сприйнятий ним як предмет, яким йому могли заподіяти тілесні ушкодження, а погрози обвинуваченого ОСОБА_1 його вбити, сприйняті ними за такі, що можуть бути реалізовані відразу, в разі спротиву незаконним діям обвинувачених. Саме такі дії обвинувачених сприяли можливості безперешкодно заволодіти майном потерпілого. При цьому суд враховує, що злочин вчинено у темну пору доби у безлюдному місці, двома чоловіками щодо особи похилого віку. Зазначені обставин вказують на правильність кваліфікації дій обвинувачених за ч. 2 ст. 187 КК України.

При цьому доводи обвинувачених про відсутність ножа та грошових коштів саме у тій кількості, які начебто були викрадені у потерпілого ОСОБА_3 , під час їх затримання, тобто через декілька десятків хвилин після вчиненого злочину та в іншому місці, в даному конкретному випадку значення для кваліфікації не мають. Одночасно суд зазначає, що мобільний телефон потерпілого ОСОБА_3 було вилучено у ОСОБА_1 під час його затримання.

Крім того, доводи обвинуваченого ОСОБА_1 про той факт, що він знайшов мобільний телефон потерпілого, не підтвердились в судовому засіданні та спростовуються показаннями обвинуваченого ОСОБА_2 , який зазначив, що обвинувачений ОСОБА_1 постійно знаходився біля ОСОБА_2 та нікуди не відлучався. Крім того, показання обвинуваченого ОСОБА_1 про той факт, що йому не потрібен був чужий мобільний телефон, так як він мав особистий, спростовується протоколом затримання ОСОБА_1 від 26.07.2018р., відповідно до якого у затриманого вилучено лише один мобільний телефон «Нокіа», який належав потерпілому. Зауважень та доповнень у протоколі обвинуваченим ОСОБА_1 зроблено не було, що свідчить про дійсність опису вилучено майна у обвинуваченого ОСОБА_1 .

Крім того, суд критично відноситься до показань обвинуваченого ОСОБА_1 про той факт, що начебто він пропонував ОСОБА_2 мобільний телефон, належний потерпілому Ключерову, який, начебто, напередодні, знайшов, у зв`язку з тим, що обвинувачений ОСОБА_2 у своїх свідченнях в суді не вказував на зазначену обставину.

Крім того, суд критично відноситься до показань обвинуваченого ОСОБА_2 про той факт, що на момент вчинення злочину, він не потребував грошових коштів, у зв`язку з чим не став би вчиняти злочин за копійки, які були викрадені у потерпілого, адже відповідно до анкетних даних обвинуваченого ОСОБА_2 останній не має реєстрації та постійного місця мешкання. Згідно його свідчень, до міста Одеси він приїхав з м. Подільська Одеської області, де працював різноробочим, в місто Одесу він приїхав саме з метою знаходження собі роботи, проте не зміг працювати у зв`язку з отриманням тілесних ушкоджень від невідомих осіб. Проте, маючи тяжкі травми, як він особисто заявив в судовому засіданні, у виді перелому пяти ребер та травми голови, обвинувачений ОСОБА_2 до лікарні за медичною допомогою не звертався. Крім того, на момент затримання у обвинуваченого ОСОБА_2 не було в наявності мобільного телефону чи грошових коштів, у зв`язку з чим є не зрозумілим, яким чином ОСОБА_2 телефонував своїй сестрі та планував у нічну годину, а саме після 22.00 годині, доїхати до м. Крижопіль Крижопільського району Вінницької області, з особою на ім`я « ОСОБА_4 » до місця мешкання його сестри.

Крім того, суд критично відноситься до показань обвинуваченого ОСОБА_2 про те що, він би не став за копійки вчиняти розбій на потерпілого ОСОБА_3 , проте обвинувачений ОСОБА_1 та обвинувачений ОСОБА_2 до вчинення злочину, не могли та не знали, яка сума грошових коштів та яке майно є в наявності у потерпілого.

Крім того, суд критично відноситься до показань обвинуваченого ОСОБА_2 про той факт, що він не бачив попередньо потерпілого та не звертав уваги на інших людей у зв`язку з тим, що був дуже зайнятий бесідою з жінкою на ім`я ОСОБА_4 . Адже відповідно до показань обвинуваченого ОСОБА_1 вбачається, що потерпілий підходив до « ОСОБА_4 », відводив її в сторону та розмовляв з нею на протязі декілька хвилин. Проте обвинувачений ОСОБА_2 навіть після цього факту продовжував стверджувати суду, те, що він потерпілого не бачив, а на того хто до них підходив, він не звертав увагу.

Крім того, суд критично ставиться до показань обвинуваченого ОСОБА_2 щодо свого хворобливого стану на момент затримання, в саме 25.07.2018р. Адже у той день, ОСОБА_2 прийшов на відпочинок до «Пам`ятника Одеситам Чорнобильцям», розпивав спиртні напої, познайомився з жінкою на ім`я « ОСОБА_4 », тримав її голову на своїх колінах, після чого тривалий час, при наявності, з його слів, п`яти зламаних ребер, сидів на парапеті біля вказаного пам`ятника, пересувався на відстань 30-40 метрів для покупки алкогольних напоїв, призводить до сумнівів, щодо дійсності важкого фізичного стану обвинуваченого ОСОБА_2 .

Одночасно суд звертає увагу на той факт, що відповідно до показань свідка ОСОБА_11 , обвинувачений ОСОБА_2 дійсно скаржився на біль в області грудної клітини, проте пересувався той нормально.

Крім того, відповідно до ст. 11 КК України злочином є передбачене КК України суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб`єктом злочину.

Діяння у кримінально-правовому розумінні, застосованому у ст. 11 КК України, - це вольова усвідомлена поведінка (вчинок) особи, безпосередньо спрямована на спричинення певних негативних наслідків. Відтак, для будь-якого діяння характерною є наявність об`єктивних і суб`єктивних ознак. Перші відображають фізичні рухи, здійснювані тими чи іншими органами людського організму (або утримання від таких рухів). До суб`єктивних належать інтелектуальна та вольова ознаки, а також умотивованість та цілеспрямованість. У багатьох інших статтях КК термін "діяння" застосовується для характеристики об`єктивної сторони як однієї із ознак складу злочину.

Бездіяльність є пасивною поведінкою, в якій так само виражена зовні воля особи і яка спрямована на спричинення певних негативних наслідків; крім того, обов`язковою ознакою бездіяльності є наявність спеціального обов`язку і реальної можливості запобігти відповідним наслідкам.

На підставі викладеного, доводи обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника щодо відсутності в діях ОСОБА_2 складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, у зв`язку з відсутністю активних дій з боку ОСОБА_2 під час вчинення розбійного нападу на потерпілого ОСОБА_3 не знайшли свого підтвердження.

Так допитаний в якості потерпілого ОСОБА_16 в судовому засіданні заявив, що він вважає, що участь у здійсненні стосовно нього кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 здійснювали спільно. Та не зважаючи на те, що в момент нападу на нього, ОСОБА_3 не бачив обличчя обвинуваченого ОСОБА_2 , проте вважає, що саме ОСОБА_2 міг нанести тілесні ушкодження в область голови, у той час коли потерпілий ОСОБА_3 знаходився на підлозі головою вниз, а обвинувачений ОСОБА_1 сидів на тулубі потерпілого. Крім того, потерпілий ОСОБА_3 повідомив, що про спільне знаходження обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 свідчив і той факт, що обвинувачені знаходились разом, сидячі на парапеті біля «Пам`ятника Одеситам Чорнобильцям», розташованого на вул. Олександрівський проспект в м. Одесі, разом були і в той момент, коли потерпілий наздогнав їх неподалік від місця вчиненого злочину, так і в момент зупинення обвинувачених працівниками поліції.

Крім того, факт спільного вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України також підтверджується показаннями свідка ОСОБА_9 , яка в судовому засіданні повідомила, що була очевидцем, як обвинуваченні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 разом здійснювали напад на потерпілого ОСОБА_3 . Крім того, як зазначила свідок ОСОБА_9 , у той час, як вона наблизилась до місця вчиненого злочину, обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 поспішним шагом один за одним покинули місце події.

Крім того, допитані в якості свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 підтвердили свідчення потерпілого ОСОБА_3 та свідка ОСОБА_9 про той факт, що на момент затримання обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 останні знаходились разом неподалік від місця вчиненого злочину, а також той факт, що потерпілий ОСОБА_3 одразу після нападу на нього вказував на обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як на осіб, які вчинили стосовно нього кримінальне правопорушення з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя потерпілого.

Оцінюючи позицію обвинувачених щодо невизнання своєї вини в інкримінованому їм злочині, передбаченому ч. 2 ст. 187 КК України, суд вважає її неспроможною, такою, що обрана з метою пом`якшити обвинуваченими свою долю і уникнути застосування до них покарання за вчинення злочину.

Одночасно суд проаналізував свідчення потерпілого ОСОБА_3 щодо факту втрати ним свідомості під час нападу обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , та прийшов до наступного.

Зазначені обставини не знайшли інших підтверджень, ані ж в показаннях потерпілого в суді. Про вказане не зазначено, а ні в заяві потерпілого від 26.07.2018р. про вчинений стосовно нього злочин, а ні в його показаннях, наданих в ході досудового розслідування, а ні в показаннях свідків, у тому числі свідка ОСОБА_9 , яка була очевидцем вчиненого кримінального правопорушення, вчиненого обвинуваченими ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Письмові докази у кримінальному провадженні, надані стороною обвинувачення на підтвердження винуватості ОСОБА_1 та ОСОБА_12 в інкримінованому їм злочині, не містять відомості щодо наявності чи відсутності у потерпілого тілесних ушкоджень, відомості про призначення та проведення судово - медичної експертизи стосовно потерпілого, тощо. Крім того, зазначені обставини також не містить обвинувальний акт при викладі фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважав встановленими, та в формулюванні обвинувачення. Крім того, правова кваліфікація кримінального правопорушення не містить посилання на наявність в діях обвинувачених кваліфікуючої ознаки: напад, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу.

Відповідно до ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, крім випадків, передбачених ст. 337 КПК України.

З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд не виходить за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті стосовно обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , у зв`язку з тим, що зміни в частині правової кваліфікації кримінального правопорушення, призвело б до погіршення становище осіб, стосовно яких здійснюється кримінальне провадження.

Приймаючи до уваги вищевказане, суд вважає, що винність обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, повністю доведена.

Дії обвинуваченого ОСОБА_1 містять склад злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, за кваліфікуючими ознаками: напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб.

Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 66 КК України,- не встановлено.

До обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 66 КК України, суд відносить,- рецидив злочинів.

Обираючи обвинуваченому вид та міру покарання, яке необхідно призначити, суд відповідно до вимог ст. 65 КК України, приймає до уваги ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставини його вчинення, характер діянь, форму й ступінь вини обвинуваченого, також мотив вчиненого ним кримінального правопорушення, а також обставини, які пом`якшують та обтяжують його покарання, дані про особу обвинуваченого, який раніше засуджений і судимість не знята та не погашена у встановленому законом порядку і знов вчинив кримінальне правопорушення, яке є тяжким злочином.

Крім того, враховуючи позицію потерпілого, який покладався на розсуд суду щодо призначенням судом міри покарання, разом з тим, реалізуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, а також, враховуючі, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, має бути відповідним до вчиненого злочину, тобто необхідним та достатнім для виправлення, а також для попередження вчинення обвинуваченим нових злочинів, суд приходить до висновку про необхідність призначити обвинуваченому ОСОБА_1 покарання за ст. 187 ч. 2 КК України у виді позбавлення волі з конфіскацією майна, яке є власністю обвинуваченого.

Дії обвинуваченого ОСОБА_2 містять склад злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, за кваліфікуючими ознаками: напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб.

Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 66 КК України,- не встановлено.

До обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 66 КК України, суд відносить,- рецидив злочинів.

Обираючи обвинуваченому вид та міру покарання, яке необхідно призначити, суд відповідно до вимог ст. 65 КК України, бере до уваги ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставини його вчинення, характер діянь, форму й ступінь вини обвинуваченого, також мотив вчиненого ним кримінального правопорушення, а також обставини, які пом`якшують та обтяжують його покарання, дані про особу обвинуваченого, який раніше засуджений і судимість не знята та не погашена у встановленому законом порядку і знов вчинив кримінальне правопорушення, яке є тяжким злочином.

Крім того, враховуючи позицію потерпілого, який покладався на розсуд суду щодо призначенням судом міри покарання, разом з тим, реалізуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, а також, враховуючі, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, має бути відповідним до вчиненого злочину, тобто необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого, а також для попередження вчинення ним нових злочинів, суд приходить до висновку про необхідність призначити обвинуваченому ОСОБА_2 покарання за ст. 187 ч. 2 КК України у виді позбавлення волі з конфіскацією майна, яке є власністю обвинуваченого.

Цивільний позов по справі,- відсутній.

Питання речових доказів слід вирішити, керуючись правилами, викладеними в ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 366, 367, 368, 369, 370, 371, 373, 374, 375, 376, 395, 532 КПК України /в редакції 2012 року/, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років із конфіскацією майна.

Запобіжний захід стосовно ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою до набрання рішенням чинності - залишити без змін, після чого скасувати.

Термін відбування покарання обчислювати з моменту застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з 27.07.2018р., в термін покарання зарахувати час фактичного затримання з 26.07.2018р. по 27.07.2018р.

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років із конфіскацією майна.

Запобіжний захід стосовно ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою до набрання рішення чинності - залишити без змін, після чого скасувати.

Термін відбування покарання обчислювати з з моменту застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з 27.07.2018р., в термін покарання зарахувати час фактичного затримання з 26.07.2018р. по 27.07.2018р.

Речові докази по даному кримінальному провадженню:

-мобільний телефон фірми «Nокіа», моделі 105, ІМЕ1 НОМЕР_1 чорного кольору з сім-карткою всередині оператора «Київстар, надані потерпілому ОСОБА_3 під зберігальну розписку,- вважати повернутим за належністю;

-грошові кошти 10 купюр по 1 гривні серії: НЖ4038660; УД3300016; ТЕ1627329; ТЖ9469530; НВ1003275; УС0390567; СЄ5415026; С39298974; У35633130; У30775997; одна купюра 50 гривень НБУ: УБ2258211; одна купюра 20 гривень НБУ: ТБ0149413;. одна купюра 10 гривень НБУ: СА5183609,- повернути потерпілому ОСОБА_3 за належністю.

Апеляційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку. Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд м. Одеси.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку суду після його проголошення.

Головуючий суддя: В.В. Іванов