Рішення № 89478831, 27.05.2020, Печенізький районний суд Харківської області

Справа № 633/199/19

провадження №2/633/14/2020

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2020 року смт. Печеніги Печенізький районний суд Харківської області в складі:

головуючого - судді Смирнова В.А.

за участю секретаря удових засідань – Ріпа І.В.

представника позивача – адвоката Конопатського М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Печеніги в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу корпоративних прав частки у статутному капіталі ТОВ "Агрома", -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу корпоративних прав частки у статутному капіталі ТОВ "Агрома".

Позивач просить суд визнати недійсним договір купівлі-продажу корпоративних прав частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю « АГРОМА» від 11 червня 2008 року укладений між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Назаренко О.О. та зареєстрований за № 2247.

Стягнути з ОСОБА_2 ( РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) 10264032,00 грн. ( десять мільйонів двісті шістдесят чотири тисячі тридцять дві) гривні борг по договору, з яких 2 880000, 00 ( два мільйона вісімсот вісімдесят тисяч) гривень 00 коп. - борг по договору, 7 384 032 ( сім мільйонів триста вісімдесят чотири тисячі тридцять дві) гривні, 00 коп. інфляційні збитки.

Стягнути з ОСОБА_2 ( РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір в розмірі 9989, 20 грн.

21 червня 2019 року Печенізьким районним судом Харківської області винесено Ухвалу по справі №633/199/19, якою прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

На вказану ухвалу суду першої інстанції 19 липня 2019 року (поштою) ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу.

03 вересня 2019 року Харківський апеляційний суд виніс Постанову, якою апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишив без задоволення. Ухвалу судді Печенізького районного суду Харківської області від 21 червня 2019 року - залишено без змін.

20 листопада 2019 року Печенізьким районним судом Харківської області винесено Ухвалу по справі №633/199/19 про забезпечення позову.

Вказана Ухвала була оскаржена до Харківського апеляційного суду.

28 січня 2020 року Харківський апеляційний суд виніс Постанову, якою апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишив без задоволення. Ухвалу судді Печенізького районного суду Харківської області від 20 листопада 2019 року - залишено без змін.

26 грудня 2019 року Печенізьким районним судом Харківської області винесено Ухвалу по справі №633/199/19, якою клопотання представника позивача адвоката Конопатського М.М. про витребування доказів по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу корпоративних прав та стягнення грошових сум - задоволено. Витребувано у Печенізької державної нотаріальної контори Харківської області належним чином посвідчену копію договору купівлі-продажу корпоративних прав частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОМА» від 12.03.2009 року, за реєстровим номером 238. Витребувано у Печенізької районної державної адміністрації Харківської області належним чином посвідчені документи, на підставі яких було внесено зміни до установчих документів та зміни Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань стосовно ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНОСТЮ «АГРОМА» ( ідентифікаційний код 24471767), від 15.08.2008 року, номер запису 14691050007000056 та від 12.03.2009 року, номер запису 14691050008000056.

31 січня 2020 року від ОСОБА_3 надійшла заява про залучення її до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

03 лютого 2020 року Печенізьким районним судом Харківської області винесено Ухвалу по справі №633/199/19, якою залучено до участі у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу корпоративних прав частки у статутному капіталі, стягнення грошових коштів, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог - ОСОБА_3 .

01 квітня 2020 року Ухвалою Печенізького районного суду Харківської області закрито підготовче провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу корпоративних прав у статутному капіталі, стягнення грошових коштів, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_3 та призначено справу за даним позовом до розгляду по суті в судовому засіданні в приміщенні Печенізького районного суду Харківської області з викликом сторін по справі.

Позивач, ОСОБА_1 , в судове засідання не прибув, належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи, надав заяву про слухання справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Представник Позивача, ОСОБА_1 – ОСОБА_4 , в судове засідання з`явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Відповідач, ОСОБА_2 , в судове засідання не прибув, належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи, причину неявки суду не повідомив.

Представник Відповідача - адвокат Лохматов І.Л. , в судові засідання 07.05.2020 р. та 27.05.2020 р. не з`явився, надав суду заяви про відкладення розгляду справи, в зв`язку з триванням карантину, введеного Постановою КМУ від 11.03.2020 № 211 « Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID -19, спричиненої коронавірусом SARS –CoV -2». Третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, ОСОБА_3 , в судове засідання не прибула, належним чином повідомлялася про час та місце розгляду справи, причину неявки суду не повідомила.

Суд вважає за можливе розглядати справу в загальному порядку за відсутності осіб, які належним чином повідомлялися про розгляд справи, однак до суду не з`явилися і не повідомили про причини неявки, а також за відсутності представника відповідача – адвоката Лохматова І.Л. відповідно до вимог ч.4 ст.223 ЦПК України, так як згідно до законодавства України робота суду на період карантину, введеного Постановою КМУ від 11.03.2020 № 211 « Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID -19, спричиненої коронавірусом SARS –CoV -2» не припинялась і суд працює з додержанням вимог санітарних норм.

Відповідно до ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин суд вважає за можливе справу розглядати по суті за відсутності відповідача його представника та третьої особи, на підставі наявних в справі доказів з ухваленням заочного рішення, враховуючи, що представник позивача не заперечує проти такого вирішення справи.

У відповідності до ст. ст. 13, 81 ЦПК України суд розглядає справу не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні

За змістом ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд зокрема вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати.

Статтями 12, 13, 77 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог і вирішує справу на підставі наданих доказів. Даний принцип полягає у прояві в змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов`язані визначити докази, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь - які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці данні встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко-і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно ст. 10-13 ЦПК України - суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

З`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу корпоративних прав частки у статутному капіталі ТОВ "Агрома"підлягає задоволенню з наступних підстав.

11 червня 2008 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ( в договорі значиться ОСОБА_5 ) укладено Договір купівлі-продажу корпоративних прав – частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрома», посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Назаренко О.О. та зареєстрований в реєстрі за №2247.

Відповідно до умов п.1.1. Договору ОСОБА_2 передає у власність ОСОБА_1 в порядку та на умовах, встановлених цим Договором, частку корпоративних прав у розмірі 80 (вісімдесят) відсотків статутного капіталу ТОВ «АГРОМА», а ОСОБА_1 приймає частку та сплачує її договірну вартість в порядку і на умовах, зазначених у цьому Договорі.

Відповідно до п.2.1. Договору вартість частки складає 2880000 (два мільйони вісімсот вісімдесят тисяч) гривень.

Відповідно до п. 2.2. Договору передбачено, що оплата здійснюється Покупцем в готівковому розрахунку в наступному порядку:

-480000,00 (чотириста вісімдесят тисяч) грн. – не пізніше 11.06.2008 р;

-1200000,00 (один мільйон двісті тисяч) грн. – не пізніше 11.07.2008 р;

-1200000,00 (один мільйон двісті тисяч) грн. – не пізніше 11.08.2008 р.

Відповідно до п.2.3. Договору факт розрахунку Покупця з Продавцем підтверджується відповідною заявою Продавця про кінцевий розрахунок за цим Договором, яку він зобов`язується надати Покупцеві в момент отримання грошових коштів.

06 серпня 2008 року ОСОБА_2 написано заяву, якою він підтвердив, що гроші у сумі 2880000 (два мільйони вісімсот вісімдесят тисяч) гривень, як кінцевий розрахунок відповідно Договору купівлі-продажу корпоративних прав, що посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Назаренко О.О. та зареєстрований в реєстрі за №2247 одержані від ОСОБА_1 у повному обсязі. Зазначена заява посвідчена приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Назаренко О.О. та зареєстрована за №3146.

Таким чином, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 свої зобов`язання за Договором купівлі-продажу корпоративних прав, що посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Назаренко О.О. та зареєстрований в реєстрі за №2247 виконав в повному обсязі.

Відповідно до п.3.3. Договору Покупець набуває статусу учасника ТОВ «АГРОМА», тобто від Продавця до Покупця переходять усі права та обов`язки учасника товариства, з моменту державної реєстрації відповідних змін до статуту ТОВ «АГРОМА» (нової редакції) про зміну складу учасників товариства, затверджених рішенням загальних зборів учасників ТОВ «АГРОМА».

Відповідно до п.3.4. Договору Продавець зобов`язується активно сприяти Покупцеві щодо здійснення державної реєстрації Статуту Товариства, у зв`язку з набуттям Покупцем права на Частку в статутному капіталі Товариства, що відчужується за цим Договором.

Відповідно до п.5.4. Договір припиняється належним виконанням Сторонами своїх обов`язків за цим Договором.

Відповідачем не були вчинені необхідні дії, передбачені умовами Договору, спрямовані на перехід усіх прав та обов`язків учасника товариства до Позивача. Така бездіяльність позбавила ОСОБА_1 можливості належним чином оформити його право власності на частину корпоративних прав.

Відповідно до частини 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав і обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Із даною правовою нормою кореспондуються і положення статті 174 ГК України, за якою господарський договір є підставою виникнення господарських зобов`язань.

Згідно ст. 167 Господарського кодексу України, корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 135 ГК України, власник майна має право одноосібно або спільно з іншими власниками на основі належного йому (їм) майна засновувати господарські організації, на свій розсуд визначаючи мету і предмет, структуру утвореного ним суб`єкта господарювання, склад і компетенцію його органів управління, порядок використання майна, інші питання управління діяльністю суб`єкта господарювання.

Корпоративні права за своєю правовою природою є сукупністю майнових та особистих немайнових прав, які згідно частиною 2 ст. 656 ЦК України можуть виступати предметом договору купівлі-продажу, до договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає зі змісту або характеру цих прав.

Як встановлено ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Частиною 4 вказаної статті встановлено, що якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У ст. 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що Відповідачем не було надано суду належних та допустимих доказів виконання ним договірних зобов`язань як Продавця щодо дій спрямованих на перехід усіх прав та обов`язків учасника товариства до Позивача. Що свідчить про небажання Відповідача виконувати умови Договору, а відтак і настання наслідків, передбачених Договором.

Суд приходить до висновку, що таке невиконання є суттєвим порушенням умов Договору, внаслідок якого Позивач був позбавлений того, на що розраховував при його укладенні.

Судом з`ясовано, що на час укладення спірного Договору купівлі-продажу корпоративних прав діяв Закон України «Про господарські товариства» №1576-ХІІ від 19 вересня 1991 року (в редакції станом на 20.06.2007)

Відповідно до ст..7 Закону України «Про господарські товариства» №1576-ХІІ від 19 вересня 1991 року (в редакції станом на 20.06.2007) зміни, які сталися в установчих документах товариства і які вносяться до державного реєстру, підлягають державній реєстрації за тими ж правилами, що встановлені для державної реєстрації товариства.

Товариство зобов`язане у п`ятиденний строк повідомити орган, що провів реєстрацію, про зміни, які сталися в установчих документах, для внесення необхідних змін до державного реєстру.

Тобто після укладення Договору купівлі-продажу сторони мали п`ять днів для внесення змін до установчих документів ТОВ «АГРОМА».

Суд критично ставиться до заперечень Відповідача, зазначених у відзиві, оскільки вони спростовуються матеріалами справи.

Так матеріали справи містять копії документів наданих Печенізькою районною державною адміністрацією Харківської області, на підставі яких було внесено зміни до установчих документів та зміни Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань стосовно ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНОСТЮ «АГРОМА» (ідентифікаційний код 24471767), від 15.08.2008 року, номер запису 14691050007000056 та від 12.03.2009 року, номер запису 14691050008000056.

Так, дослідивши документи, судом з`ясовано, що 15 серпня 2008 року було проведено державну реєстрацію змін на підставі Протоколу №24 від 07 серпня 2008 року, яким змінено Статутний фонд ТОВ «АГРОМА» та вирішено затвердити нову редакцію Статуту ТОВ «Агрома» у зв`язку із змінами у статутному фонді ТОВ «АГРОМА».

Відповідно до редакції Статуту ТОВ «Агрома» , затвердженого Рішенням загальних зборів засновників ТОВ «Агрома» Протоколом №24 від 07 серпня 2008 року єдиним засновником ТОВ «Агрома» вказано ОСОБА_2 .

Окрім того, судом з`ясовано, що ОСОБА_1 став учасником ТОВ «АГРОМА» лише 12 березня 2009 року на підставі Протоколу №26 загальних зборів учасників ТОВ «Агрома» та Договору купівлі-продажу корпоративних прав частки у статутному капіталі ТОВ «АГРОМА», за реєстровим номером 238, посвідченого Печенізькою державною нотаріальною конторою.

Корпоративні права за своєю правовою природою є сукупністю майнових та особистих немайнових прав, які згідно ч. 2 ст. 656 ЦК України можуть виступати предметом договору купівлі-продажу, до договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає зі змісту або характеру цих прав.

За загальним правилом, встановленим ч. 2 ст. 334 ЦК України, переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв`язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна; до передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товаророзпорядчого документа на майно. Але зважаючи на особливості об`єкту продажу, який є нематеріальним об`єктом і фізично не може бути переданий, норми даної статті не можуть бути застосовані для визначення дієвого способу захисту прав позивача.

У свою чергу, згідно з п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів", судам при вирішенні корпоративних спорів необхідно звернути увагу на неможливість застосування способів захисту прав та законних інтересів осіб, не передбачених чинним законодавством, зокрема ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України, та які не випливають із положень законодавства.

Визначені ст. 16 ЦК України способи захисту цивільних прав та інтересів можуть застосовуватися як окремо, так і в сукупності, тому цілком правомірним є застосування при вирішенні даної справи способів захисту, передбачених п. 7 (припинення правовідношення) ч. 2 ст. 16 ЦК України.

Із встановлених судом обставин, вбачається, що Позивач купив частку у статутному капіталі ТОВ "АГРОМА", на виконання умов договору купівлі-продажу передав кошти, однак не отримав від Продавця сприяння в належному оформлені права на корпоративні права ТОВ «АГРОМА».

Тобто, внаслідок неправомірного невиконання Відповідачем умов правочину Позивач втратив і кошти і не набув право власності на частку в статутному капіталі, у зв`язку з чим його права підлягають поновленню.

Згідно з ч.1 ст.87 ЦК України для створення юридичної особи її учасники (засновники) розробляють установчі документи, які викладаються письмово і підписуються всіма учасниками (засновниками), якщо законом не встановлений інший порядок їх затвердження. Згідно із ч.3 ст.62 ГК України підприємство, якщо законом не встановлено інше, діє на основі статуту, який має містити, зокрема, відомості про розмір статутного капіталу з визначенням частки кожного учасника.

Згідно зі статтею 89 ЦК України, юридична особа підлягає державній реєстрації, до Єдиного державного реєстру включаються дані державної реєстрації, встановлені законом відомості про юридичну особу; зміни до установчих документів юридичної особи, які стосуються відомостей, включених до Єдиного державного реєстру, набирають чинності для третіх осіб з дня державної реєстрації. Згідно зі ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" до відомостей, які включаються до Єдиного державного реєстру відноситься перелік засновників (учасників) юридичної особи.

Статтею 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" визначений перелік документів, необхідних для внесення змін до установчих документів, які пов`язані із зміною складу засновників (учасників) юридичної особи.

Оскільки Позивач не мав правового статусу учасника ТОВ «АГРОМА», то він був позбавлений можливості провести відповідні зміни, а також не мав правових механізмів для спонукання Відповідача прийняти рішення про внесення змін до статуту щодо зміни учасників.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У п. 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 по справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.

Отже, істотною передумовою, наявність якої дозволяє реалізувати право особи на судовий захист, є наявність у неї відповідного порушеного суб`єктивного права або охоронюваного законом інтересу, оскільки відсутність права або інтересу унеможливлює його судовий захист.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Згідно із частинами другою та третьою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені у статті 203 ЦК України. Підстави недійсності правочину визначені у статті 215 ЦК України.

На час звернення з позовом частиною другою статті 11 ЦПК України передбачався принцип диспозитивності, згідно з яким особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

У контексті статті 31 ЦПК України у зазначеній редакції саме позивач наділений правом визначення та зміни предмета та підстави позову. Обмеження щодо реалізації цих прав визначаються на певній стадії розгляду справи.

За змістом частини п`ятої статті 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до змісту статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п`ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Згідно із ч.ч. 2,3 ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Як наслідок, не виключається визнання договору недійсним, направленого на уникнення настання реальних наслідків, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України).

Дана позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц, яка окрім вищевикладеного зазначила, що фіктивний правочин характеризується тим, що сторона вчиняє такий правочин лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаний.

Щодо стягнення з Відповідача коштів у сумі 10264032 грн. 00 коп., то позовні вимоги підлягають задоволенню у зв`язку із наступним.

Відповідно до п.4.1. Договору у випадку неналежного виконання обов`язку за цим Договором винною стороною, друга сторона має право відмовитися від договору та вимагати повернення винною стороною всього отриманого нею за цим договором.

Оскільки суд визнає недійсним Договір купівлі-продажу корпоративних прав частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю « АГРОМА» від 11 червня 2008 року укладений між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Назаренко О.О. та зареєстрований за № 2247, то і підлягають задоволенню вимоги щодо стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 НОМЕР_3 , 00 грн, як вартість частки, яку було сплачено ОСОБА_1 на виконання Договору.

Щодо стягнення інфляційних збитків, то згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В пункті 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2014 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» зазначено, що згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур`єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 N 62-97р; цього листа розміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.97 N 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

Відповідно до листа Верховного Суду України № 62-97 р від 03.04.1997 "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" індекси інфляції розраховуються Міністерством статистики України починаючи з серпня 1991 року щомісячно і публікуються в пресі, зокрема, газеті "Урядовий кур`єр" в період з 5 по 10 число наступного за звітним місяця.

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, тому умовно слід рахувати, що сума внесена за період з 01 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.

Таким чином, інфляційні втрати мають розраховуватись шляхом визначення різниці між добутком суми боргу та помісячних індексів інфляції за час прострочення, розділених на сто, і сумою боргу.

При цьому, коли відносно кожного грошового зобов`язання, які мають різні строки виникнення, проводиться оплата частинами через короткі проміжки часу, розрахунок інфляційних втрат необхідно здійснювати щодо кожного окремого платежу, як складової загальної суми окремого грошового зобов`язання, за період з моменту виникнення обов`язку з оплати та який буде спільним для всіх платежів по конкретному грошовому зобов`язанню, до моменту фактичного здійснення платежу з подальшим сумуванням отриманих результатів для визначення загальної суми інфляційних втрат.

Крім того, необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Судом перевірено розрахунок інфляційних збитків, наданий Позивачем. Позивачем вірно розраховано інфляційні втрати, а тому позов в цій частині також підлягає задоволенню.

Одночасно з тим, суд наголошує, що згідно зі ст. 55 Конституції України, Конвенцією про захист прав людини та основних свобод, відповідно до практики Європейського Суду, яка є джерелом права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), правовий захист порушених прав та законних інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, повинен бути ефективним.

Зокрема, у п. 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд вказав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним».

Отже, «ефективний засіб правового захисту» у розумінні ст. 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Згідно з п. п. 1, 2 ч. 3, ч. 1ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати пов`язані із залученням спеціалістів, експертів та проведенням експертизи.

В силу ч. 1ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу корпоративних прав частки у статутному капіталі ТОВ "Агрома" задоволені повністю, то із ОСОБА_2 , підлягають стягнення судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 9989, 20 грн.

На підставі викладеного, керуючись, ч. 3 ст.211,259,263-265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу корпоративних прав частки у статутному капіталі ТОВ «Агрома» – задовольнити.

Визнати недійсним Договір купівлі-продажу корпоративних прав частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю « АГРОМА» від 11 червня 2008 року укладений між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Назаренко О.О. та зареєстрований за № 2247.

Стягнути з ОСОБА_2 ( РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) 10264032,00 грн. ( десять мільйонів двісті шістдесят чотири тисячі тридцять дві) гривні борг по договору, з яких 2 880000, 00 ( два мільйона вісімсот вісімдесят тисяч) гривень 00 коп. - борг по договору, 7 384 032 ( сім мільйонів триста вісімдесят чотири тисячі тридцять дві) гривні, 00 коп. інфляційні збитки.

Стягнути із ОСОБА_2 ( РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір в розмірі 9989, 20 грн.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржено позивачем безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення.

Рішення ухвалено та надруковано суддею в нарадчій кімнаті.

Повний текст Рішення виготовлений 27 травня 2020 року.

Суддя: В.А. Смирнов