Рішення № 89478701, 26.05.2020, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/841/20

Провадження № 2/629/563/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2020 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі: головуючого-судді Смірнової Н.А., за участю секретаря Андрієнко С.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Лозова, Харківської області цивільну справу за позовом Виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області, як органу опіки та піклування до ОСОБА_1 , третьої особи Служби у справах дітей Лозівської міської ради Харківської області про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , третьої особи служби у справах дітей Лозівської міської ради Харківської області про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , яка мала чотирьох малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Діти проживали разом з матір`ю та її співмешканцем ОСОБА_7 , за адресою: АДРЕСА_1 . У зв`язку з перебуванням родини у складних життєвих обставинах, за заявою батька ОСОБА_7 , малолітні діти: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 влаштовані до державного дитячого закладу терміном на шість місяців. Згідно з наказом служби у справах дітей Лозівської міської ради Харківської області від 14.02.2020 № 5-тв, дітей, які залишилися без батьківського піклування, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 влаштовано на тимчасове перебування в сім`ю ОСОБА_8 , до остаточного вирішення питання щодо подальшої долі дітей. Батьком малолітнього ОСОБА_3 є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , відповідач по справі. Однак, ОСОБА_1 свідомо ухиляється від виконання батьківських обов`язків відносно своєї дитини, не цікавиться життям та здоров`ям сина, матеріально не утримує, не приділяє належної уваги вихованню та навчанню. На даний час відповідач не працює, має тимчасові заробітки, зловживає алкогольними напоями, у нього відсутні належні умови для проживання дитини. Крім того батько дитини не заперечує проти позбавлення його батьківських прав відносно сина ОСОБА_3 , та стягнення аліментів на його утримання. На підставі викладеного позивач просить позбавити ОСОБА_1 батьківських прав по відношенню до його малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; стягнути з ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , у твердій грошовій сумі у розмірі 1109 гривень, щомісячно, з урахуванням індексації відповідно до закону, до досягнення ним повноліття на поточний рахунок № НОМЕР_1 філії ХОУ АТ «Ощадбанк»; передати дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виконавчому комітету Лозівської міської ради Харківської області для подальшого його влаштування.

Представник позивача виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області, як органу опіки та піклування - завідуюча сектору з питань попередження правопорушень та дотримання законодавства щодо дітей служби у справах дітей Лозівської міської ради ОСОБА_9 в судове засідання не з`явилася, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляду справи за його відсутності, проти задоволення позовних вимог не заперечує.

Представник третьої особи служби у справах дітей Лозівської міської ради Харківської області - головний спеціаліст сектору з питань попередження правопорушень та дотримання законодавства щодо дітей служби у справах дітей Лозівської міської ради Бровко В.В. в судове засідання не з`явилася, але надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує та не заперечує проти їх задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч.1 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитись від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення позову з підстав, передбачених ст. 206 ЦПК України, оскільки визнання відповідачем позову не суперечить вимогам закону та не порушує прав, свобод чи інтересів інших осіб.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 мала чотирьох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_9 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_10 .

Відповідач по справі є біологічним батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, виданого Лигівською сільською радою Сахновщинського району, Харківської області 15 січня 2007 року та повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження, наданого 16 січня 2020 року Лозівським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків).

Батько дитини ОСОБА_3 свідомо ухиляється від виконання батьківських обов`язків відносно своєї дитини, не цікавиться життям та здоров`ям сина, матеріально не утримує, не приділяє належної уваги вихованню та навчанню.

Малолітнього ОСОБА_3 взято на облік дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, на підставі ухилення батьків від виконання своїх обов`язків з виховання дитини, що підтверджується копією наказу служби у справах дітей Лозівської міської ради Харківської області за № 1-СЖО від 14.01.2020 року.

Відповідно до наказу служби у справах дітей Лозівської міської ради Харківської області від 14.02.2020 року № 5-тв, малолітнього ОСОБА_3 влаштовано на тимчасове перебування в сім`ю ОСОБА_8 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 , до остаточного вирішення питання щодо подальшої долі дитини.

Малолітній ОСОБА_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Як зазначив позивач у позові, з метою вирішення подальшої долі дитини ОСОБА_1 було викликано до служби у справах дітей Лозівської міської ради Харківської області. В письмових поясненнях ОСОБА_1 вказав, що він є батьком дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Протягом останніх 5 років він не виконував батьківські обов`язки відносно ОСОБА_10 , не цікавився життям та здоров`ям дитини, матеріально його не утримував, не займався вихованням дитини. Крім того зазначив, що на даний час не працює, має тимчасові заробітки, умови для проживання дитини у нього відсутні, не заперечує проти позбавлення його батьківських прав відносно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та стягнення аліментів на його утримання.

Згідно із законодавством України батькові виносилось офіційне попередження щодо відповідальності по дотриманню прав дітей, а саме 20.01.2020 року.

Із акту обстеження матеріального побутових умов ОСОБА_1 від 23.01.2020 року вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , проживає в с. Тарасівка, Сахновщинського району, Харківської області у будинку далеких родичів, умови проживання вкрай незадовільні, не працює, має тимчасові заробітки, підсобного господарства не веде.

За місцем проживання ОСОБА_1 характеризується задовільно.

Із довідки, наданої службою у справах дітей Лозівської міської ради Харківської області від 21.01.2020 року вбачається, що спеціалістами служби проведено бесіду з дитиною ОСОБА_3 , в ході якої було встановлено, що хлопчик постійно проживав з мамою та її співмешканцем ОСОБА_7 . За останні п`ять, а може більше років свого батька ОСОБА_1 він бачив декілька разів. Батько не цікавився його життям та навчанням. Не надавав кошти на його утримання та не дарував подарунки. Хлопчик виявив бажання, якщо можливо, проживати в родині ОСОБА_7 . У дитини відсутня любов та прив`язаність до батька. ОСОБА_10 не виявив бажання проживати разом з батьком ОСОБА_1

22.01.2020 року на засіданні комісії з питань захисту прав дитини було вирішено службі у справах дітей підготувати документи на позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав стосовно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно висновку виконавчого комітету Лозівської міської ради, як органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 , затвердженого рішенням виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області від 24.03.2020 року № 325 вбачається, що виконавчий комітет Лозівської міської ради Харківської області, як орган опіки та піклування, вважає доцільним в інтересах дитини позбавити батьківських прав ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 по відношенню до дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

В даній ситуації суд звертає увагу, що статтею 32 Конституції України передбачено, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Сімейне життя - це особисті майнові та немайнові відносини між подружжям, іншими членами сім`ї, яке здійснюється на засадах, визначених у Сімейному кодексі: кожна особа має право на повагу до свого сімейного життя (частина четверта статті 4); ніхто не може зазнавати втручання в його сімейне життя, крім випадків, встановлених Конституцією України (частина п`ята статті 5); регулювання сімейних відносин здійснюється з урахуванням права на таємницю особистого життя їх учасників, їхнього права на особисту свободу та недопустимості свавільного втручання у сімейне життя (частина четверта статті 7) та інше.

Неможливо визначити абсолютно всі види поведінки фізичної особи у сферах особистого та сімейного життя, оскільки особисті та сімейні права є частиною природних прав людини, які не є вичерпними і реалізуються в різноманітних і динамічних відносинах майнового та немайнового характеру, стосунках, явищах, подіях тощо. Право на приватне та сімейне життя є засадничою цінністю, необхідною для повного розквіту людини в демократичному суспільстві, та розглядається як право фізичної особи на автономне буття незалежно від держави, органів місцевого самоврядування, юридичних і фізичних осіб (див. пункт 3.1 рішення Конституційного Суду України від 20 січня 2012 року №2-рп/2012 у справі за конституційним поданням Жашківської районної ради Черкаської області щодо офіційного тлумачення положень частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України).

Для суду є безспірним, що в даних правовідносинах при вирішенні питання про позбавлення батьківських прав відповідача відбувається втручання в його право на сімейне життя, яке не є абсолютним і може бути обмеженим в порядку передбаченому Конституцією України.

З іншої сторони обов`язковому дослідженню підлягає питання щодо забезпечення прав неповнолітньої дитини не розлучатися з батьками і врахування при цьому якнайкращих інтересів дитини" (статті 1, 9 Конвенції).

Досліджуючи правомірність втручання в право відповідача на сімейне життя, суд розуміючи місце Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року в сфері стандартів прав людини, вважає за необхідне звернутись до принципів викладених в статті 29 Декларації, згідно із якими:

Кожна людина має обов`язки перед суспільством, у якому тільки й можливий вільний і повний розвиток її особи.

При здійсненні своїх прав і свобод кожна людина повинна зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві. Отже, в даному випадку допускається обмеження прав особи, а процедура, підстави та правові наслідки позбавлення батьківських прав передбачені нормами Сімейного кодексу України (статті 164-167).

Відповідно до ст. 8 ЗУ «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ст. 12 ЗУ «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

Положеннями норм Сімейного кодексу України встановлено, що кожний із батьків зобов`язаний піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, проявляти у відношенні неї батьківське піклування, зобов`язаний виховувати та утримувати дитину до її повноліття. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом (ст.ст. 150, 151, 152, 155 СК України).

Відповідно до ч.ч. 1,4 ст. 164 Сімейного кодексу України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини. Під час ухвалення рішення про позбавлення батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім`ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.

Відповідно до ст. 165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Позбавлення батьківський прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Відповідно до п.п. 15,16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Відповідно до ст.3 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 року та ратифікованої постановою Верховної ради України від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.

Відповідно до пункту 47 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Савіни проти України" право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до пункту 49 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Савіни проти України" хоча національним органам надається певна свобода розсуду у вирішенні питань щодо встановлення державної опіки над дитиною, вони повинні враховувати що розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин.

Відповідно до пункту 50 рішення Європейського Суду у справі "Хант проти України" втручання у право на повагу до сімейного життя не становить порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно здійснене "згідно із законом", відповідає одній чи кільком законним цілям, про які йдеться в пункті 2, і до того ж є "необхідним у демократичному суспільстві" для забезпечення цих цілей.

Згідно з наданими позивачем та третьою особою доказами, суд приходить до висновку, що відповідач дійсно ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, нехтує своїми батьківськими обов`язками і не піклується про фізичний і духовний розвиток ОСОБА_3 , не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не сприяє засвоєнню загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до внутрішнього світу дитини, не піклується про стан її здоров`я, хоча б мав це робити, тобто по своїй вині ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

На підставі викладеного, суд дійшов переконливого висновку про доцільність позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав відносно його малолітньої дитини ОСОБА_3 , що повністю відповідає інтересам дитини. Малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , передати виконавчому комітету Лозівської міської ради Харківської області для подальшого його влаштування.

Суд звертає увагу відповідача на те, що відповідно до ч. 1 ст. 169 Сімейного кодексу України, мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

В такому разі, судом буде перевірено, наскільки змінилася поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав, і постановляє рішення відповідно до інтересів дитини (ч.4 ст. 169 Сімейного кодексу України).

Таким чином, повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, їх належність, допустимість, достовірність, а також враховуючи, що відповідач позовні вимоги визнав в повному обсязі та не заперечував проти їх задоволення, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки в ході судового розгляду підтверджено факт свідомого ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків, покладених на нього ст. 150 СК України, відносно малолітньої дитини.

Відповідно до ч. 3 ст. 166 СК України при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.

Згідно з вимогами ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом. Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст. 183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі (ст. 184 СК України) і виплачуються щомісячно.

Згідно з ч.1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку згідно з ч. 2 ст. 182 СК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 СК України частка, заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися в якості аліментів на дитину, визначається судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти, на дитину присуджуються за рішенням суду з дня пред`явлення позову.

У Принципі 6 Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року зазначено, що дитина для повного та гармонічного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона повинна зростати у піклуванні та під відповідальністю своїх батьків, в атмосфері любові, моральної та матеріальної забезпеченості.

Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини, що була ратифікована Постановою ВП № 789-ХІІ від 27.02.1991 року, Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно ч. 1 ст. 179 СК України (в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів»), аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини.

Враховуючи те, що відповідач ОСОБА_1 не заперечує проти задоволення вимог в частині стягнення з нього аліментів, у розмірі зазначеному позивачем, а тому суд задовольняє позов і стягує з відповідача ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі у розмірі 1109 гривень, щомісячно, починаючи з дня подання позовної заяви, тобто з 25.02.2020 року та до досягнення дитиною повноліття.

З урахуванням обставин справи суд вважає, що присуджена сума буде достатньою для нормального виховання і забезпечення дитини.

Відповідно до ч. 2 ст. 184 СК України, розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за іншій період.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 14 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір не справляється за подання заяви, апеляційної та касаційної скарги про захист прав малолітніх чи неповнолітніх осіб.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір», за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Приймаючи до уваги вимоги ч. 6 ст. 141 ЦПК України, та враховуючи те, що позивачем заявлені вимоги немайнового (позбавлення батьківських прав) та майнового (стягнення аліментів) характеру, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у сумі 4204 гривні 00 копійок.

У відповідності до ст. 430 ЦПК України суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 288, 354, 355, 430 ЦПК України, Законом України «Про судовий збір», 1 ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, Декларацією прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, ст. 18 Конвенції про права дитини, що була ратифікована Постановою ВР N 789-XII від 27.02.1991р., ст.ст. 150, 164-167, 180-184, 191, 193, 248 СК України, п.п. 15, 16. Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав, суд, -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги Виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області, як органу опіки та піклування до ОСОБА_1 , третьої особи Служби у справах дітей Лозівської міської ради Харківської області про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , уродженця м. Лозова, Харківської області, який зареєстрований за адресою: Харківська область, Сахновщинський район, с. Тарасівка батьківських прав по відношенню до малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (актовий запис про народження № 01 від 15 січня 2007 року, складений виконавчим комітетом Лигівської сільської ради Сахновщинського району Харківської області).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 1109 гривень щомісячно, з урахуванням індексації, починаючи з 25 лютого 2020 року та до досягнення дитиною повноліття, на поточний рахунок № НОМЕР_1 філії ХОУ АТ «Ощадбанк».

Передати дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , виконавчому комітету Лозівської міської ради Харківської області для подальшого його влаштування.

Рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежів за один місяць підлягає негайному виконанню.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави (отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), рахунок № UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106) у розмірі 4204 гривні 00 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

На час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), процесуальні строки на подання заяви апеляційне оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.

Позивач: Виконавчий комітет Лозівської міської ради Харківської області, як орган опіки та піклування, місцезнаходження: 64602, Харківська область, м. Лозова, вул. Ярослава Мудрого, б. 1, ЄДРПОУ 04058829.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , уродженець м. Лозова, Харківської області, громадянин України, не працює, паспорт НОМЕР_2 , виданий Лозівським МРВ УМВС України в Харківській області 30 серпня 2001 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , зареєстрований та проживає за адресою: Харківська область, Сахновщинський район, с. Тарасівка.

Третя особа: Служби у справах дітей Лозівської міської ради Харківської області, місцезнаходження: 64602, Харківська область, м. Лозова, вул.. Лозовського, б.10-А, к.17.

Суддя Н.А. Смірнова