Постанова № 89477941, 27.05.2020, Люботинський міський суд Харківської області

Справа №: 630/591/19 Провадження № 1-кп/630/8/20

У Х В А Л А

Іменем України

27 травня 2020 року м. Люботин

Люботинський міський суд Харківської області в складі:

головуючого Зінченка О.В.,

за участю секретаря судового засідання Тімченко Ю.С.,

прокурора Власенко О.В.,

потерпілих ОСОБА_1 ,

ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 ,

захисника обвинуваченого Євглевського В.О.,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Люботин Харківської області у кримінальному провадженні № 12019220780000473 клопотання прокурора Харківської місцевої прокуратури № 6 Харківської області Власенко О.В. про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_4 , який обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 122, ч.2 ст.309, ч. 2 ст. 310, ч.1 ст. 296, ч. 3 ст. 296, ч. 4 ст. 296 КК України,

в с т а н о в и в:

В провадженні Люботинського міського суду Харківської області перебуває кримінальне провадження №12019220780000473, в якому ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 122, ч.2 ст.309, ч. 2 ст. 310, ч.1 ст. 296, ч. 3 ст. 296, ч. 4 ст. 296 КК України.

Ухвалою Люботинського міського суду Харківської області від 03.04.2020 дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою до ОСОБА_4 , застосованого ухвалою слідчого судді Харківського районного суду Харківської області від 28.08.2019, продовжено до 01 червня 2020 року включно.

27 травня 2020 року прокурором заявлено клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, яке обґрунтовується тим, що відносно ОСОБА_4 наявна обґрунтована підозра у вчиненні ним злочинів, передбачених ч. 1 ст. 122, ч.2 ст.309, ч. 2 ст. 310, ч.1 ст. 296, ч. 3 ст. 296, ч. 4 ст. 296 КК України, а також наявні ризики, які враховувались судом при обранні цієї міри запобіжного заходу, вони не відпали і продовжують існувати, а жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти цим ризикам. Зокрема, при обранні та продовженні дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою слідчим суддею було враховано наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Прокурор зазначає, що обставини на теперішній час не змінились.

Крім того, у судовому засіданні прокурор пояснила, що у обвинуваченого відсутні стійкі соціальні зв`язки, він не перебуває у шлюбі, офіційно не працевлаштований, що підтверджує існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України. Враховуючи стадію судового розгляду, а також, що свідки на даний момент не допитані, застосування до обвинуваченого запобіжного заходу більш м`якого, а ніж тримання під вартою, може мати наслідком вплив ОСОБА_4 на свідків. Були випадки впливу обвинуваченого на потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що підтверджує наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України. Крім того, враховуючи, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кількох злочинів, деякі з яких були вчинені ним вже після повідомлення про підозру, обґрунтованою є наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Потерпілі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 підтримали клопотання прокурора, вказавши, що обвинувачений може створювати загрозу життю та здоров`ю членів їхньої сім`ї та жителям міста.

Потерпілий ОСОБА_3 просив призначити обвинуваченому будь який запобіжний захід, не пов`язаний з триманням його під вартою з визначення судом застави.

Обвинувачений ОСОБА_4 просив призначити будь який запобіжний захід, не пов`язаний з триманням його під вартою з визначення судом застави. Захисник проти клопотання прокурора заперечував, вважав його необґрунтованим.

В обґрунтування заперечень захисник пояснив, що застосування запобіжного заходу у виді взяття під варту можливе лише щодо частини обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 310 та ч. 4 ст. 296 КК України. А не встановлювати розмір застави можливо у зв`язку з обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України відносно потерпілого ОСОБА_3 , який змінив свої показання. Тому, захисник просив або встановити розмір застави, або обрати запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою.

Розглянувши клопотання прокурора, заслухавши думки учасників провадження, суд дійшов висновку, що клопотання прокурора підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

При зверненні з клопотанням про продовження строків тримання під вартою прокурор має викласти обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшились або з`явилися нові ризики, що обумовлює необхідність продовження дії запобіжного заходу.

При обранні запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_4 слідчим суддею було враховано наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним інкримінованих злочинів.

Згідно з положеннями статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод нікого не може бути позбавлено свободи, крім установлених цією статтею Конвенції випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Відповідно до практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину закріпленої у статті 5 § 1(с) Конвенції гарантії від безпідставного арешту.

Враховуючи, що відповідно до ч.5 ст.9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, колегія суддів приймає до уваги, що у рішенні ЄСПЛ у справі « ОСОБА_5 і Зозуля проти України» останній зазначив, що суд має перевірити не лише дотримання процесуальних норм національного законодавства, а й обґрунтованість підозри, на підставі якої особу взято під варту.

Як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 28.10.2004 р. у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, не обов`язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть пред`явлення обвинувачення, а згідно рішення Європейського суду з прав людини від 30.08.1998 року у справі «Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства» наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об`єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин.

Суд зазначає, що дана обставина була врахована саме слідчим суддею при обранні запобіжного заходу відносно обвинуваченого, однак на теперішній час кримінальне провадження знаходиться на стадії судового розгляду, завдання якого і є встановлення обґрунтованості чи необґрунтованості пред`явленого обвинувачення.

Також слідчий суддя вважав підтвердженим наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення, чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Крім того, суд враховує множинність інкримінованих ОСОБА_4 злочинів, а також той факт що певні з них були вчинені ним вже після притягнення його до кримінальної відповідальності, а саме вручення йому повідомлення про підозру.

Таким чином, суд дійшов висновку, що на даний час враховані слідчим суддею ризики не відпали та продовжують існувати. Обвинувачений та його захисник не надали суду доказів наявності будь-яких обставин, які свідчать про те, що такі ризики зменшились або відпали.

Зазначені ризики у сукупності свідчать про неможливість застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 іншого запобіжного заходу, менш обтяжливого, ніж тримання під вартою, а також про те, що запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою буде невиправданим і не зможе запобігти ризикам, передбаченим п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України.

Оцінюючи всі встановлені під час розгляду клопотання обставини, враховуючи ризик втечі, зумовлений тяжкістю покарання за інкримінованим йому злочином та обґрунтованість підозри, яка встановлена при застосуванні запобіжного заходу, суд вважає, що на даний час більш м`які запобіжні заходи не будуть достатніми та не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Так, у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26.07.2001 р. ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Також, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи , її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, у якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови» § 58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти ( « Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков роти Болгарії»).

Вирішуючи питання про продовження строків тримання під вартою, суд оцінює в сукупності всі обставини, у тому числі суспільну небезпечність злочину, який інкримінується обвинуваченому, дані про особу обвинуваченого, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які суд вважає доведеними, виходячи з обставин вчинення злочину, інкримінованого обвинуваченому. Перевіряючи доводи клопотання прокурора на предмет наявності ризиків, передбачених п. 1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, суд вважає, що доводи є обґрунтованими, заявлені ризики не зменшились та існують на даний час.

Будь-яких даних, що свідчили б про зменшення чи відсутність ризиків передбачених ст. 177 КПК України для застосування стосовно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою та можливості скасування раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в судовому засіданні не встановлено.

Виходячи з викладеного, а також враховуючи, що обвинувальний акт знаходиться на розгляді в суді, на теперішній час триває судовий розгляд, існує необхідність проведення великої кількості процесуальних дій відповідно до затвердженого судом порядку дослідження доказів, суд вважає за необхідне продовжити строк тримання обвинуваченого під вартою на 60 днів.

Відповідно до п.1 ч. 4 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

Суд відхиляє доводи захисника, оскільки оцінка факту зміни показань потерпілим ОСОБА_3 , а також його показань, наданих в суді, буде здійснюватися у сукупності з іншими доказами за результатами судового розгляду.

З огляду на положення п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України суд не визначає розмір застави.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 193, 197, 199, 372, 395 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора Харківської місцевої прокуратури № 6 Харківської області Власенко О.В. про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_4 задовольнити.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 продовжити строк тримання під вартою на 60 днів, тобто до 25 липня 2020 року включно.

Ухвала в частині продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Люботинський міський суд Харківської області протягом 7 днів з дня її проголошення, а обвинуваченим у цей же строк з дня отримання копії ухвали. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Суддя О.В.Зінченко