Ухвала суду № 89477300, 27.05.2020, Кремінський районний суд Луганської області

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2020 р. м. Кремінна

Справа № 414/314/20

Провадження № 1-кп/414/98/2020

Кремінський районний суд Луганської області у складі:

головуючого судді Панчука М.В.,

за участі секретаря судового засідання Білан Н.О.,

прокурора Леця Ю.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника - адвоката Шмуйлової І.М.

потерпілої ОСОБА_2

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кремінна Луганської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 187, ч. 3 ст. 186 КК України,

встановив:

на розгляді у Кремінському районному суді Луганської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 187, ч. 3 ст. 186 КК України.

У зв`язку з неявкою у судове засідання свідків судом поставлено на обговорення питання можливості подальшого проведення судового розгляду.

Прокурор у судовому засіданні вказав на необхідність відкладення рзгляду справи, повторного виклику свідків та заявив клопотання про продовження дії запобіжного заходу щодо ОСОБА_1 у виді тримання під вартою з підстав наявності ризииків, передбачених п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, вказуючи на можливе переховування ним з огляду на те, що будучи раніше судимим, обвинувачений при досудовому розслідуванні оголошувався в розшук, та враховуючи покарання, яке йому загрожує, у разі застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу, може знову переховуватися, та наявність ризику вчинення ним іншого кримінальнрого правопорушення з підстав того, що ОСОБА_1 , будучи судимим, на шлях виправлення не став та на даний час обвинувачується у вчиеннні нових двох тяжких злочинів.

Потерпіла підтримала прокурора та вкзала, що у разі застосування більш м`якого запобіжного заходу, боїться, щоб обвинувчений не напав ще на когось іншого.

Захисник вказала на необхідність відкладення розгляду справи та заперечила щодо клопотання про продовження строку запобіжного заходу, зазначивши, що останнє є передчасним, адже закінчується лише 14.06.2020 р., а в апеляційному провадженні перебуває на розгляді скарга на ухвалу суду від 16.04.2020 р. Окремо зазначила, що в даному клопотанні повторені усі ризики, які уже були підставою продовження строку тримання під вартою, однак ОСОБА_1 позитивно характеризується, має міцні соціальні зв`язки, а тому до нього може бути застосовано інший, більш м`який запобіжний захід, про який говорить обвинувачений.

Обвинувачений, підтримавши думку захисника, заперечив щодо продовження строку тримання під вартою з підстав ненаведення нових ризиків, які були б підставою для продовження зазначеного запобіжного заходу, вказуючи, що йому не відомі підстави оголошеня його в розшук, однак він, за час перебування під вартою повністю переглянув свою поведінку та обіцяє, що буде дотримуватися усіх обов`язків, які на нього може покласти суд та просить застосувати більш м`який запобіжний захід, бажаючи бути вдома, поряд з сім`єю, працювати в огороді та утримувати свою сім`ю.

Прокурор заперечив щодо клопотання обвинуваченого та вказав, що зазначені ним ризики не зменшилися, а характеризуючі особу відомості не дають підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу, що також встановив апеляційний суд при перегляді ухвали суду про продовження строку тримання під вартою останнього.

Заслухавши думку учасників та клопотання, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Як вбачається із ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Згідно ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор не доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею ст. 177 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Згідно п. 20-5 розділу ХІ "перехідні положення" КПК України, під час досудового розслідування та під час судового розгляду клопотання про продовження строку тримання під вартою подається не пізніше ніж за десять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, відповідальність за які передбачена ч. 2 ст. 187 та ч. 3 ст. 186 КК України та які згідно статті 12 цього Кодексу класифікуються як тяжкі злочини.

Суд при вирішенні питання про обрання, продовження строку дії запобіжного заходу повинен врахувати всі обставини, які можуть вплинути на вид обраного запобіжного заходу, що випливає зі змісту ст. 178 цього Кодексу. Таким чином, із зазначених положень слідує, що запобіжні заходи є заходами превентивного характеру, які застосовуються з метою запобігання протиправній поведінці обвинуваченого і забезпечення кримінального провадження. Превентивний характер цих заходів чітко проявляється в цілях їх застосування, якими є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам вчинити дії, які ст. 177 КПК України віднесено до ризиків у кримінальному провадженні. Підставою для застосування запобіжного заходу є наявність сукупності як обґрунтованої підозри, так і вищенаведених ризиків.

Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Так, згідно положень статті 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу чи особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, в кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Положення ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлюють, що законним та обґрунтованим визнається арешт особи, коли він є необхідним для запобігання вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, а також для забезпечення виконання будь-якого обов`язку, встановленого законом.

Під час вирішення питання доцільності продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 суд зазначає, що обов`язок подання даного клопотання визначений не пізніше 10 днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою та даний строк дотриманий прокурором, а відтак теза захисника про передчасність подачі останнього не заслуговує на увагу. Разом з тим, суд дійшов висновку про існування ризиків, визначених п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які, на думку суду, наразі не зменшилися та не відпали, оскільки обвинувачений може переховуватися від суду з огляду на перебування його в розшуку при досудовому слідсті та враховуючи тяжкість інкримінованих йому злочинів, за які передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до 8 та 10 років з конфіскацією майна відповідно, а також вчинити інші кримінальні правопорушення з огляду на те, що ОСОБА_1 має судимість за вчинення умисних тяжких злочинів.

Так, у розумінні практики Європейського суду з прав людини тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту, зокрема ЄСПЛ у своєму рішенні у справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26.07.2001 зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.

Окрім цього, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи, про що викладено правову позицію в рішеннях ЄСПЛ «Летельє проти Франції», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Осаковський проти України».

Також суд зважає на суспільний інтерес, який у взаємозв`язку із встановленими судом ризиками в даному випадку виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним у п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції». З огляду на це суд вважає виправданим необхідність продовження застосування до обвинуваченого виняткового виду запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки застосування більш м`яких запобіжних заходів наразі не буде достатнім для забезпечення вищезазначених ризиків.

Суд вважає, що суспільний інтерес в даному випадку полягає у необхідності забезпечення виконання завдань кримінального провадження, якими відповідно до ст. 2 КПК України є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, а також охорона прав, свобод та законних інтересів інших учасників кримінального провадження.

Суд критично ставиться до пояснень обвинуваченого, зокрема щодо наявності позитивних характеристик, які були надані раніше, потреби сім`ї у його перебуванні поряд, з огляду на те, що останні були раніше уже оцінені, при вирішенні клопотань з аналогічними вимогами, однак на даний час будь-яких нових відомостей надано не було.

З огляду на встановлене, відсутні підстави для застосування більш м`якого запобіжного заходу з підстав, вказаних стороною захисту, а відтак наявні підстави для відмови в клопотанні ОСОБА_1 .

Таким чином, на момент вирішення клопотання прокурора встановлено наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання встановленим ризикам, а відтак суд приходить до висновку про відсутність підстав для скасування, зміни запобіжного заходу, оскільки не зникли наявні ризики, передбачені п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а відтак суд вважає доцільним продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 діб, а в клопотанні обвинуваченого слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 27, 128, 291, 331, 369-372 КПК України, суд,

ухвалив:

клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_1 - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 строк тримання під вартою на шістдесят днів, а саме по 25 липня 2020 р. включно.

Ухвала підлягає негайному виконанню. Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та надіслати до ДУ «Старобільський слідчий ізолятор».

В задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 про зміну запобіжного заходу на більш м`який - відмовити.

Відкласти судовий розгляд справи до 08 липня 2020 року на 14 год. 00 хв.

Ухвала в частині продовження строку тримання під вартою може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Луганського апеляційного суду через Кремінський районний суд Луганської області протягом семи днів з дня її оголошення та в цій частині набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її оголошення.

Суддя М.В. Панчук