Вирок № 89476846, 27.05.2020, Золочівський районний суд Харківської області

ЗОЛОЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЄДРПОУ 02893870, вул.Центральна, 13, смтЗолочів, Харківська область, 62203,

inbox@zl.hr.court.gov.ua, тел./факс (05764) 5-25-96

Справа № 622/878/19

Провадження № 1-кп/622/8/20

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2020 року смт Золочів

Золочівський районний суд Харківської області

в складі: головуючого судді - Квітки О.О.,

при секретарях - Поповій В.М., Федоровій Н.М.,

з участю прокурора – Колесника В.В., Кришталя С.В.,

потерпілої - ОСОБА_1 ,

обвинуваченої – ОСОБА_2 ,

захисника – адвоката Семенова С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Золочів кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019220310000213 від 06.06.2019, за обвинуваченням

ОСОБА_2 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Карповичі Світлогорського району Гомельської області, росіянка, громадянка України, не працює, не заміжня, з професійно-технічною освітою, відповідно до ст. 89 КК України раніше не судима, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.185 КК України,

встановив:

приблизно о 22 год. 07 травня 2019 року ОСОБА_2 перебувала по АДРЕСА_2 , яке належить ОСОБА_1 у ОСОБА_2 раптово виник прямий умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, з метою реалізації якого остання, керуючись корисливим мотивом, підійшла до дерев`яної огорожі та вільно проникла на територію вказаного домоволодіння, пройшовши через незачинені двері воріт. Опинившись на території подвір`я, ОСОБА_2 , продовжуючи реалізувати свій прямий умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, переслідуючи при цьому корисливу мету наживи, впевнившись, що за її діями ніхто не спостерігає і вона ніким помічена не буде, таємно викрала вироби з металу, а саме трубу довжиною 3 м, вартістю 264,42 грн, металеву чищалку для взуття і металеву сітку з панцерного ліжка, вартістю 156,67 грн. Після чого ОСОБА_2 зникла з місця вчинення злочину, розпорядившись викраденим майном на свій розсуд, спричинивши ОСОБА_1 матеріальну шкоду на суму 421,09 грн.

Таким чином, ОСОБА_2 вчинила злочин, передбачений ч. 1 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна.

27 травня 2020 року між обвинуваченою ОСОБА_2 та потерпілою ОСОБА_1 укладено угоду про примирення відповідно до вимог ст. ст. 468, 469, 471 КПК України.

Згідно із цією угодою обвинувачена ОСОБА_2 визнала свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, та узгодила із потерпілою ОСОБА_1 питання щодо призначення їй покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Прокурор Кришталь С.В. не заперечував проти затвердження вказаної угоди про примирення.

Обвинувачена ОСОБА_2 та її захисник Семенов С.В. просили затвердити вказану угоду.

Потерпіла ОСОБА_1 просила затвердити угоду про примирення між нею та обвинуваченею, претензії до обвинуваченого відсутні.

Розглядаючи питання щодо затвердження угоди про примирення між обвинуваченою ОСОБА_2 та потерпілою ОСОБА_1 , суд виходить з наступного.

В угоді передбачені наслідки укладання та затвердження угоди, встановлені ст. 471 КПК України, та наслідки її невиконання.

Згідно із ч. 3 ст. 469 КПК України угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України є злочином середньої тяжкості.

При цьому судом з`ясовано, що обвинувачена цілком розуміє права визначені ч.5 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження цієї угоди, передбачені ч. 1 ст. 474 КПК України, характер обвинувачення та вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до неї у разі затвердження угоди судом.

Суд переконався, що укладення угоди ОСОБА_2 є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені угодою.

Також судом встановлено, що умови угоди відповідають вимогам Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України.

З врахуванням викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про примирення між обвинуваченою ОСОБА_2 та потерпілою ОСОБА_1 , призначивши обвинуваченій узгоджене сторонами покарання.

Питання про речові докази у справі суд вважає за необхідне вирішити відповідно до вимог ст.100 Кримінального процесуального кодексу України, котра встановлює загальні правила щодо речових доказів.

Керуючись ст. 314, 373, 374, 475 КПК України, суд

ухвалив :

Затвердити угоду від 27 травня 2020 року про примирення між обвинуваченою ОСОБА_2 та потерпілою ОСОБА_1 .

ОСОБА_2 визнати винною за ч.1 ст. 185 КК України та призначити їй узгоджене сторонами покарання у виді штрафу у розмірі 50 (п`ятидесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

Запобіжний захід ОСОБА_2 не обирати.

Речові докази у справі – вироби із металу - залишити за належністю потерпілій ОСОБА_1 .

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав, передбачених ст. 394 КПК України до Харківського апеляційного суду через Золочівський районний суд Харківської області у строк 30 днів з моменту його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору.

Суддя Золочівського районного суду Харківської області О.О. Квітка