Ухвала суду № 89476815, 26.05.2020, Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №344/16510/18

Провадження № 1-кп/345/53/2020

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.05.2020 року м. Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області у складі колегії суддів:

головуючого-судді Онушканича В.В.

суддів Миговича О.М., Якиміва Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 12017090000000089 про обвинувачення:

ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 28, п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 14, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 14, ч. 5 ст. 185, ч. 2 ст. 28, ст. 198, ст. 257, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 309, ч. 4 ст. 358 КК України;

ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 28, п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ст. 257, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 263 КК України;

ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 28, п.п. 6, 12 ч. 2 ст.115, ч. 4 ст. 187, ст. 257 КК України;

ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 14, ч. 4 ст.187, ч. 1 ст. 14, ч. 5 ст. 185, ст. 257 КК України;

ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 14, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 14, ч. 5 ст. 185, ст. 257, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 263 КК України,

ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 14, ч. 5 ст. 185, ст. 257, ч. 4 ст. 358 КК України,

ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187, ст. 257 КК України

з участю: секретаря судового засідання Бандури Г.М.

прокурора Чемеринського Л.Я.

обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 А ОСОБА_8

захисників Лопуха З.Я., Коваленко О.В., Желізняк Л.Б., Федоряка А.В., Шніцара А.О. (останній бере участь в розгляді справи в режимі відеоконференції), -

в с т а н о в и в:

На розгляді в Калуському міськрайонному суді Івано-Франківської області знаходиться вищевказане кримінальне провадження. Дане кримінальне провадження 16.10.2018 року надійшло на розгляд Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області на підставі ухвали Івано-Франківського апеляційного суду від 12.10.2018 року.

17.02.2020 року через канцелярію суду від захисника обвинуваченого ОСОБА_1 – адвоката Шніцара А.О. надійшло клопотання про направлення вказаного кримінального провадження в Івано-Франківський апеляційний суд з метою вирішення питання про направлення даного кримінального провадження у Рогатинський районний суд Івано-Франківської області. Дане клопотання мотивує тим, що його підзахисному інкриміновано особливо тяжкий злочин, за який передбачено покарання у вигляді довічного позбавлення волі. Вказане кримінальне правопорушення ніби то вчинено на території Рогатинського району Івано-Франківської області. Станом на даний час судовий розгляд вказаної справи не розпочато, потерпілі по вказаному кримінальному провадженню у судові засідання не з`являються.

З метою забезпечення оперативності та ефективності вказаного кримінального провадження, яке розглядається уже тривалий час, захисник просить дане кримінальне провадження передати на розгляд Рогатинського районного суду Івано-Франківської області, оскільки найтяжче кримінальне правопорушення скоєно саме у Рогатинському районі, більшість свідків і потерпілих проживають у Рогатинському районі та відпали підстави, через які у Рогатинському районному суді Івано-Франківської області неможливо було утворити склад суду.

У судовому засіданні захисник Шніцар А.О. підтримав вказане клопотання.

Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав клопотання свого захисника.

Інші обвинувачені та їхні захисники не заперечили щодо направлення справи за підсудністю до Рогатинського районного суду.

Прокурор заперечив щодо задоволення вказаного клопотання, оскільки підсудність даного кримінального провадження вже раніше була визначена апеляційним судом. Водночас оскільки дане питання про направлення справи за підсудністю підлягає вирішенню Івано-Франківським апеляційним судом та необхідності відкладення у зв`язку із цим розгляду даної справи, прокурор просить продовжити обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 раніше обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, так як раніше встановлені ризики залишилися незмінними.

Обвинувачені ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та їхні захисники заперечили щодо задоволення клопотання прокурора про продовження терміну дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Вважають, що обвинувачення є необґрунтованим, а наведені прокурором ризики є лише припущеннями. Також наголошують, що кримінальна справа тривалий час перебуває на розгляді, обвинувачені невиправдано тривалий час перебувають під вартою. Просять врахувати характеризуючі дані обвинувачених і у зв`язку з цим обрати обвинуваченим запобіжні заходи не пов`язані з позбавленням волі, зокрема у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Конституцією України закріплено право кожного на судовий захист.

Кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону (ч.1 ст.21 КПК України).

Суди мають враховувати, що забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

Відповідно до пункту 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Законом України «Про виконання рішень, застосування практики Європейського суду з прав людини», визначено, що інститут підсудності безпосередньо пов`язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, який закріплений у п.1 ст.6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.

Отже, висловлювання «судом, встановленим законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але і дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Як визначено ч. 1 ст. 34 КПК України, кримінальне провадження передається на розгляд іншого суду, якщо:

1) до початку судового розгляду виявилось, що кримінальне провадження надійшло до суду з порушенням правил територіальної підсудності;

2) після задоволення відводів (самовідводів) чи в інших випадках неможливо утворити новий склад суду для судового розгляду;

3) обвинувачений чи потерпілий працює або працював в суді, до підсудності якого належить здійснення кримінального провадження;

4) ліквідовано суд, який здійснював судове провадження.

Відповідно до вимог ч.1 ст.32 КПК України кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення. У разі якщо було вчинено кілька кримінальних правопорушень, кримінальне провадження здійснює суд, у межах території юрисдикції якого вчинено більш тяжке правопорушення, а якщо вони були однакові за тяжкістю, суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено останнє за часом кримінальне правопорушення.

Як вбачається зі змісту обвинувального акту (т. 1 а.с. 3-47), розбійний напад на подружжя ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , а також вбивство з корисливих мотивів ОСОБА_10 скоєні у господарстві за адресою: АДРЕСА_1 . За даним фактом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 обвинувачуються у скоєнні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 28, п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України, які відповідно до ст.12 КК України є особливо тяжкими злочинами. Так, санкція частини 4 ст.187 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від восьми до п`ятнадцяти років із конфіскацією майна, а санкція ч. 2 ст. 115 КК України передбачає покарання у вигляді позбавленням волі на строк від десяти до п`ятнадцяти років або довічне позбавлення волі, з конфіскацією майна у випадку, передбаченому пунктом 6 частини другої цієї статті.

Отже, найтяжчі злочини, у вчиненні яких обвинувачуються підсудні, було скоєно поза межами територіальної юрисдикції Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області.

Також відповідно до абз. 2 ч.1 ст. 34 КПК України до початку судового розгляду у виняткових випадках кримінальне провадження з метою забезпечення оперативності та ефективності кримінального провадження може бути передано на розгляд іншого суду за місцем проживання обвинуваченого, більшості потерпілих або свідків, а також у разі неможливості здійснювати відповідним судом правосуддя (зокрема, надзвичайні ситуації техногенного або природного характеру, епідемії, епізоотії, режим воєнного, надзвичайного стану, проведення антитерористичної операції).

Питання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції вирішується колегією суддів відповідного суду апеляційної інстанції за поданням місцевого суду або за клопотанням сторін чи потерпілого не пізніше п`яти днів з дня внесення такого подання чи клопотання, про що постановляється вмотивована ухвала.

Отже, до дискреційних підстав для направлення кримінального провадження з одного суду до іншого належать три обставини, зазначені в абзаці 2 ч. 1 ст. 34 КПК: 1) місце проживання обвинуваченого; 2) місце проживання більшості потерпілих або свідків; 3) забезпечення оперативності та ефективності кримінального провадження. Суд може передати кримінальне провадження за цих обставин лише і у виняткових випадках. Відповідні випадки повинні обумовлюватись забезпеченням доступу до правосуддя і права на справедливий суд.

Згідно вимог ч.1 ст. 2 Кримінального процесуального кодексу України завданням кримінального провадження є забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

З наявних матеріалів кримінального провадження вбачається, що потерпілий ОСОБА_10 проживає у АДРЕСА_1 . Потерпілий ОСОБА_11 проживає у АДРЕСА_2 . Під час розгляду цього кримінального провадження є необхідність безпосереднього отримання показань потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_11 . Водночас протягом перебування справи на розгляді в Калуському міськрайонному суді, а саме з 16.10.2018 року потерпілі жодного разу не прибули у судові засідання. Тобто для більшості потерпілих Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області є територіально віддаленим від їхнього місця проживання. Дана обставина беззаперечно ставить під сумнів забезпечення оперативності та ефективності кримінального провадження, якщо воно буде розглядатись в Калуському міськрайонному суді Івано-Франківської області.

Також, слід врахувати, що узвязку із встановленими карантинними заходами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» зі змінами , якою установлено карантин з 12.03.2020 року на усій території України, що на даний час продовжено до 22.06.2020 року, обмежено транспортне сполучення.

Відповідно до ч.2 ст.347 КПК України судовий розгляд починається з оголошення прокурором короткого викладу обвинувального акта.

В межах даного кримінального провадження судовий розгляд фактично не розпочато, короткий виклад обвинувального акту прокурором не оголошувався.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 318 Кримінального процесуального кодексу України судовий розгляд має бути проведений і завершений протягом розумного строку.

Отже, оскільки злочини, передбачені ч. 3 ст. 28, п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України, у скоєнні яких обвинувачуються ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , були вчинені в межах територіальної юрисдикції Рогатинського районного суду Івано-Франківської області, враховуючи місце проживання більшості потерпілих та те, що судовий розгляд фактично не розпочато, з метою забезпечення оперативності та ефективності кримінального провадження, а також зміни даних щодо чисельності суддів Рогатинського районного суду Івано-Франківської області, які мають право на здійснення правосуддя, суд вважає, що клопотання захисника адвоката Шніцара А.О. слід передати до Івано-Франківського апеляційного суду для вирішення по суті.

Щодо клопотання прокурора про продовження терміну дії запобіжного заходу, суд приходить до наступних висновків.

Згідно ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 31.03.2020 р. обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 було продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк 60 днів з 01.04.2020 року по 30.05.2020 року включно.

Під час вирішення питання про продовження строку дії запобіжного заходу або його зміни оцінка обґрунтованості підозри/обвинувачення не може бути надана через те, що особі висунуте обвинувачення і суд за наслідками дослідження наданих доказів має встановити, чи доведена винуватість особи поза розумним сумнівом. Отже, до завершення судового розгляду оцінка доведеності винуватості особи є передчасною.

Таким чином, на даний час підлягає встановленню існування ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинувачених та можливість запобігання ризикам у разі застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Під час обрання та продовження обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою у судових засіданнях було установлено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. За приписом частини 3 цієї статті до спливу продовженого строку, суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Згідно зі ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, і у подальшому - про його продовження, суд зобов`язаний у сукупності оцінити обставини, у тому числі: тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання її винуватою у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого вона обвинувачується; вік та стан здоров`я обвинуваченого; репутацію обвинуваченого, наявність у нього судимостей.

Враховуючи тяжкість інкримінованих обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 злочинів, а також те, що обставини, за яких судом обвинуваченим було обрано та продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою, не відпали, суд приходить до висновку, що ризики, передбаченіп.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України продовжують існувати. А саме: переховуватися від суду, оскільки обвинувачені усвідомлюють про неминучість покарання за вчинення злочину у виді позбавлення волі; незаконно впливати на свідків, потерпілих з метою уникнення від кримінальної відповідальності; продовжити кримінальні правопорушення, у вчиненні яких обвинувачуються, оскільки вони ніде офіційно не працюють і джерело їхніх доходів не відоме, обвинувачуються у скоєнні ряду корисливо-насильницьких злочинів.

Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (п.79 рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 року у справі "Харченко проти України").

На думку колегії суддів, при вирішенні питання щодо продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, обставинами, що підтверджують наявність конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості, є те, що інкриміновані обвинуваченим злочини вчинено за попередньою змовою групою осіб, організованою групою, а головне - посягання на суспільні відносини, що охороняють життя та здоров`я особи, які відповідно до ст.3 Конституції України є найвищою соціальною цінністю.

Колегія суддів також вважає, що обраний відносно обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою відповідає особам обвинувачених, характеру та тяжкості кримінальних правопорушень, що їм інкримінуються, не дає можливості перешкоджати інтересам правосуддя, ухиленню від суду, а також відповідає практиці Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, забезпечення яких вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Зокрема, з наявних в матеріалах справи даних щодо обвинуваченого ОСОБА_1 вбачається, що він неодноразово судимий за вчинення корисливих та насильницьких злочинів, не працює, не одружений, не має постійного та стабільного джерела прибутку, що вказує на відсутність міцних соціальних зв`язків, на даний час обвинувачується у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів, що свідчить про його стійку протиправну поведінку. У зв`язку з чим колегія суддів приходить до висновку про наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які у своєму клопотанні наводить прокурор та які станом на день розгляду клопотання не зменшилися.

Це ж стосується і обвинуваченого ОСОБА_2 , який також неодноразово судимий, в тому числі за вчинення умисних корисливих злочинів, маючи не зняту та непогашену судимість, на шлях перевиховання та виправлення не став, знову обґрунтовано обвинувачується у вчиненні ряду злочинів, за один з яких законом передбачено покарання у виді довічного позбавлення волі, що також свідчить про його стійку протиправну поведінку, а також і про ризики, передбачені п.5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме те, що він, перебуваючи на волі, або під дією іншого, більш м`якого, запобіжного заходу зможе продовжувати вчиняти інші кримінальні правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

ОСОБА_3 також обвинувачується у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів і, усвідомлюючи можливість застосування відносно нього покарання у виді позбавлення волі, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків, експертів, чинити на них психологічний та фізичний тиск, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. При цьому судом враховано, що ОСОБА_3 не одружений, не працевлаштований, оскільки відомостей про офіційне працевлаштування суду не надано, не має постійного законного джерела доходу, а отже не має міцних соціальних зв`язків.

Що стосується обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , то хоча вони і раніше не судимі, проте обвинувачуються у скоєнні низки, в тому числі особливо тяжких злочинів, що свідчить про їхню стійку злочинну спрямованість. Вони не одружені, непрацевлаштовані, не мають постійного законного джерела доходу, а, отже, не мають міцних соціальних зв`язків.

Також колегія суддів враховує, що відповідно до правової позиції, викладеної у п.80 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2011 року у справі "Марченко проти України", при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.

Розглядаючи таку можливість, з урахуванням обставин висунутого обвинувачення, підвищеної суспільної небезпечності інкримінованих обвинуваченим злочинів і суворості покарання, що загрожує кожному з них у разі доведеності їх вини за вчинення умисних тяжких і особливо тяжкого злочинів, колегія суддів вважає, що інші (альтернативні) запобіжні заходи, не здатні забезпечити їх належну процесуальну поведінку. При цьому суд бере до уваги доводи захисників стосовно виключно позитивних обставин, які характеризують особи обвинувачених, однак не вважає їх беззаперечно достатніми для зміни запобіжного заходу на більш м`який.

Крім того, по даному кримінальному провадженню обвинувачені своїх пояснень не надали, свідки не допитувались, письмові та речові докази в передбаченому КПК України порядку судом не досліджені, а тому клопотання захисників щодо зміни запобіжних заходів є передчасними.

Також колегія суддів приймає до уваги обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема те, що обвинувачені ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 неодружені, офіційно не працюють, не мають постійного та стабільного джерела прибутку, що вказує на відсутність в обвинувачених міцних соціальних зв`язків.

Відтак, суд, керуючись ст.ст. 179, 194 КПК України, вважає за необхідне залишити без змін запобіжні заходи у виді тримання під вартою, продовживши їхній строк. Крім цього, оскільки ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 обвинувачуються у вчиненні злочинів, пов`язаних із застосуванням насильства, на підставі п.1 ч. 4 ст.183 КПК України, колегія суддів вважає, що підстави для визначення розміру застави, як умови звільнення обвинувачених з-під варти, відсутні.

Керуючись ст.ст.34, 314, 318 КПК України,

п о с т а н о в и в:

Матеріали кримінального провадження № 12017090000000089 про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 28, п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 14, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 14, ч. 5 ст. 185, ч. 2 ст. 28, ст. 198, ст. 257, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 309, ч. 4 ст. 358 КК України; ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 28, п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ст. 257, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 263 КК України; ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 28, п.п. 6, 12 ч. 2 ст.115, ч. 4 ст. 187, ст. 257 КК України; ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 14, ч. 4 ст.187, ч. 1 ст. 14, ч. 5 ст. 185, ст. 257 КК України; ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 14, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 14, ч. 5 ст. 185, ст. 257, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 14, ч. 5 ст. 185, ст. 257, ч. 4 ст. 358 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187, ст. 257 КК України передати в Івано-Франківський апеляційний суд для вирішення питання про направлення вказаного кримінального провадження у Рогатинський районний суд Івано-Франківської області.

Продовжити обвинуваченим:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ;

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк 60 днів з 26.05.2020 року по 24.07.2020 включно.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала в частині продовження запобіжного заходу може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області.

Головуючий

Судді