Рішення № 89476371, 18.05.2020, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Справа №428/7972/19

Провадження №2/428/734/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2020 року м. Сєвєродонецьк

Сєвєродонецький міський суд Луганської області в складі:

головуючого судді Кордюкової Ж.І.,

за участю секретаря Чумак Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі – АТ КБ «Приватбанк») звернулося до Сєвєродонецького міського суду Луганської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що відповідно до укладеного договору б/н від 23.01.2012 року відповідач отримав кредит у розмірі 8000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами Банку складає між нею та Банком Договір надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. При укладанні Договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України. Договором передбачено порядок та умови погашення кредиту, погашення заборгованості по кредиту, сплата нарахованих за період користування кредитом відсотків, комісії за користування кредитом та інших витрат. АТ КБ «Приватбанк» свої зобов`язання за Договором та угодою виконав в повному обсязі та надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому Договором. Відповідач не надавала своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом та відсотками відповідно до умов договору, що свідчить про порушення умов укладеного договору. Оскільки законодавством не передбачено вимагати від боржника повернення повної суми заборгованості, а кредитодавець може вимагати частину заборгованості за кредитом, тому заборгованість до стягнення станом на 30.04.2019 року становить у загальній сумі 121037,98 грн., яка складається з наступного: 6897,87 грн. – заборгованість за кредитом, 114140,11 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом з 23.01.2012 року по 31.01.2018 року.

Просить суд стягнути з відповідача зазначену заборгованість у загальній сумі 121037,98 грн. та вирішити питання про судові витрати.

В судове засідання представник позивача Гребенюк ОСОБА_2 не з`явився, в позові просив про розгляд справи без його участі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, надала заяву, в якій просила розглянути справу без її участі. Надала письмові пояснення по справі, в яких заперечувала проти позовних вимог. Свою позицію обґрунтувала тим, 23.01.2012 року вона отримала кредит у розмірі 8000 грн., шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та правил наданння банківських послуг у Приватбанку, отримавши платіжну карту «Універсальна» з пільговим періодом користування грошовими коштами 30 днів. У вересні 2013 року у зв`язку з комерційною необхідністю вона поклала на зазначений рахунок 10000 грн., але через декілька днів при знятті грошей встановила, що на її рахунку не має зазначеної суми грошей. Після звернення до банку їй було повідомлено, що вони самостійно зняли з її рахунку грошові кошти для погашення існуючої заборгованості з відсотків, проте заборгованості перед Банком у неї не було. Після цього вона повідомила представника банку, що не бажає користуватися послугами Приватбанку та припиняє з ними будь-яку співпрацю. З доводами позивача, викладеними в позовній заяві, вона не згодна. Під час заповнення анкети вона не була ознайомлена з Умовами та правилами надання банківських послуг. В Анкеті вона не вказувала, на яку суму бажає отримати кредит. Матеріали позову не містять підтверджень, що їй взагалі надавали для ознайомлення Витяг з Тарифів та Умов та правил надання банківських послуг, а також того, що вона ознайомилась і погодилась з ними, підписуючи заяву-анкету. Відсутні дані про те, що на момент отримання кредитних коштів, документи містили умови щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та неустойки. Роздруківка з сайту, на яку посилається позивач, не є належним доказом, оскільки повністю залежить від волевиявлення і дій банку, який може вносити зміни в умови та правила кредитування. Отже до вказаних правовідносин неможливо застосувати правила щодо договору приєднання. За таких обставин відсутні підстави для отримання банком процентів за користування кредитом та пені за порушення термінів договірних зобов`язань. Пам`ятка клієнта, як невід`ємна частина кредитного договору також відсутня і нею не підписувалась. Укладений договір від 23.01.2012 року у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить строку повернення кредиту. Враховуючи, що гроші вона повністю повернула банку у вересні 2013 року, то з цієї дати у банку виникло право вимоги. Проте позивач звернувся до суду з позовом лише через сім років в липні 2019 року, після закінчення строку позовної давності. З урахуванням наведеного вимоги банку задоволенню не підлягають.

Представник відповідача адвокат Сєрікова К.С. в судове засідання не з`явилась.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку від 23.01.2012 року №1005110400275136063 відповідач ОСОБА_1 виявила бажання отримати на своє ім`я платіжну картку «кредитка Універсальна».

Суд дійшов такого висновку, виходячи з того, що навпроти запису «кредитка Універсальна» стоїть відповідна позначка. Відомості про бажаний кредитний ліміт в зазначеній заяві-анкеті відсутні.

При цьому в анкеті-заяві про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку від 23.01.2012 року №1005110400275136063, підписаної відповідачем, дійсно зазначено, що вказана анкета-заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складають між нею та банком договір про надання банківських послуг.

Згідно із витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна contract» та «Універсальна Gold» про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», базова відсоткова ставка на місяць складає 2,5% в валюті «UAH», за тратами здійсненими з 01.09.2014 року – 2,9%, за тратами здійсненими з 01.04.2015 року – 3,6%;

пільговий період до 55 днів, строк погашення щомісячних платежів встановлений до 25 числа місяця, наступного за датою виникнення заборгованості;

пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів – пеня = 0,24% від суми загальної заборгованості (нараховується за кожний день прострочення кредиту) + 50 грн. щоразу, коли виникає прострочення за кредитом або процентами на суму від 100 грн.; пеня = 0,24% від суми загальної заборгованості (нараховується за кожен день прострочення кредиту) + 100 грн. щоразу, коли виникає прострочення за кредитом або процентами на суму від 100 грн. другий місяць поспіль і більше;

штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань - 500 грн. + 5% від суми заборгованості за кредитним лімітом з урахуванням нарахованих та прострочених процентів та комісій.

Згідно з розрахунком заборгованості за договором №б/н від 23.01.2012 року, зробленого позивачем, станом на 30.04.2019 року відповідач ОСОБА_1 має заборгованість у загальній сумі 121037,98 грн., яка складається з наступного: 6897,87 грн. – заборгованість за кредитом, 114140,11 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом з 23.01.2012 року по 31.01.2018 року.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання були розроблені АТ КБ «Приватбанк», то вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

В анкеті-заяві ОСОБА_1 від 23.01.2012 року №1005110400275136063 процентна ставка не зазначена. Крім того, у цій анкеті-заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» встановлює відсоткову ставку; строк погашення щомісячних платежів, розмір нарахування пені та штрафів. Проте цей витяг не був підписаний обома сторонами.

Позивач, пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за договором від 23.01.2012 року, просив стягнути тіло кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), заборгованість за відсотками за користування кредитом з 23.01.2012 року по 31.01.2018 року, виходячи з розміру 30% річних, за користування кредитними коштами.

Зазначені позовні вимоги обґрунтовані тим, що їх розмір і порядок нарахування, крім тіла кредиту, визначені у «Тарифах Банку» про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» та Витягу з Умов та правил надання банківських послуг, які розміщені на офіційному сайті банку (https://privatbank.ua/terms/), і є невід`ємними частинами спірного договору.

Відповідач ОСОБА_1 у письмових поясненнях заперечувала проти того, що Умови та правила надання банківських послуг є складовою частиною кредитного договору, оскільки вони не були нею підписані.

Доказів на підтвердження протилежного позивачем та його представником надано не було.

При цьому в судовому засіданні не було встановлено, що саме з доданими до позовної заяви Умовами та правилами надання банківських послуг ознайомилася відповідач ОСОБА_1 і погодилася з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг. Не було встановлено і того, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили саме такі умови щодо порядку нарахування, сплати і розміру процентів за користування кредитними коштами, неустойки (пені, штрафів).

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку, що надані позивачем Витяг з Тарифів та Умови та правила надання банківських послуг не можуть розцінюватися, як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем ОСОБА_1 кредитного договору.

Суд вважає, що АТ КБ «Приватбанк» в порушення приписів ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» не повідомив ОСОБА_1 про умови кредитування і не узгодив їх з нею.

Таким чином, між сторонами був безпосередньо укладений кредитний договір від 23.01.2012 року у вигляді анкети-заяви, підписаної сторонами, яка не містить строку повернення кредиту (користування ним), не встановлює розміру відсотків за користування кредитом та розмір штрафних санкцій.

Доводи, викладені представником позивача у позовній заяві разом з доданими документами, не спростовують зазначених висновків суду, які в свою чергу, відповідають висновкам, зробленим Великою Палатою Верховного Суду під час розгляду справи №342/180/17 за аналогічними правовідношеннями.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що за період з 23.01.2012 року по 31.01.2018 року ОСОБА_1 нарахована заборгованість по тілу кредиту (стовпчик №5 «Сальдо простроченої заборгованості за кредитом») в загальній сумі 6897,87 грн. При цьому за цей період ОСОБА_1 сплатила на користь банку грошові кошти на погашення за наданим кредитом в загальній сумі 10555,15 грн. (стовпчик №15 «Сума погашення за наданим кредитом»).

Таким чином, вищенаведене свідчить, що відповідач кредитні грошові кошти повернула банку в повному обсязі, що дає підстави зробити висновок, про відсутність порушень прав позивача, оскільки боржник свій обов`язок щодо повернення фактично отриманої суми лише кредитних коштів виконала в повному обсязі.

Відповідачем було заявлено про застосування до вимог позивача строків позовної давності (загальної та спеціальної).

Виходячи з викладеного, суд вважає, що відсутні підстави для застосування строків позовної давності до вимог позивача щодо повернення кредиту, про що заявила відповідач, оскільки позивач не пропустив строку для звернення до суду з цією вимогою, а відповідач кредитні грошові кошти повернула банку в повному обсязі.

До вимог позивача про стягнення відсотків за користування кредитом строки позовної давності не застосовуються, оскільки їх нарахування є необґрунтованим.

Аналізуючи обставини, встановлені в судовому засіданні у сукупності з наданими доказами, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Щодо решти доводів сторін суд відзначає, що Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати позивачу не відшкодовуються, оскільки суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 76, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 289, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити Акціонерному товариству комерційному банку «Приватбанк» у задоволенні заявлених позовних вимог.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Луганського апеляційного суду через Сєвєродонецький міський суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 року, постанови Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11.03.2020 року №211 на строк дії карантину продовжується строк для подання апеляційної скарги.

Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, б. 1-д; ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 14360570.

Представник позивача: Гребенюк Олександр Сергійович, місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, паспорт серії НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 .

Представник відповідача: адвокат Сєрікова Катерина Сергіївна, місцезнаходження: АДРЕСА_2 .

Суддя Ж. І. Кордюкова