Вирок № 89476230, 27.05.2020, Лисичанський міський суд Луганської області

415/9949/19

1-КП/415/586/20

ВИРОК

Іменем України

27.05.20 року місто Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Грибанової Л.О.,

за участю секретаря Кайданович Л.В.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в приміщенні Лисичанського міського суду Луганської області Угоду про примирення між потерпілою ОСОБА_1 та підозрюваним ОСОБА_2 від 29 листопада 2019 року, у кримінальному провадженні, зареєстрованому в ЄРДР за №12019130240002147 від 18 листопада 2019 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Лисичанська Луганської області, громадянина України, з базовою загальною середньою освітою, не працюючого, одруженого, судимого 29 вересня 2009 року Лисичанським міським судом Луганської області за ст.263 ч.1, ст.296 ч.4, ст.70 ч.1 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України, з випробуванням на 1 рік, 04 листопада 2010 року Лисичанським міським судом за ст.307 ч.2, ст.71 КК України до 6 років позбавлення волі, 24 липня 2014 року звільненого з місць позбавлення волі, відповідно до Ухвали Краснолуцького міського суду Луганської області від 16 липня 2014 року (ст.81 КК України), умовно-достроково на невідбутий строк 1 рік 11 місяців 15 днів, зареєстрованого у АДРЕСА_1 , проживаючого у АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.190 ч.1 КК України, –

за участю сторін кримінального провадження та учасників судового провадження:

прокурора Комм Я.О,,

потерпілої ОСОБА_1 ,

обвинуваченого ОСОБА_2 ,

встановив:

Відповідно до обвинувального акту – наприкінці серпня 2019 року, у денний час, більш точніші дата та час не встановлено, обвинувачений ОСОБА_2 , перебуваючи за місцем мешкання потерпілої ОСОБА_1 , по АДРЕСА_3 , та, маючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), отримавши від останньої, під приводом тимчасового користування, мобільний телефон марки «Lenovo», модель «A316i», ІМЕІ 1) НОМЕР_1 , 2) НОМЕР_2 , вартістю, відповідно до висновку судової товарознавчої експертизи за №19/113/9/1-1233-189е від 21 листопада 2019 року, 276 гривень 66 копійок, і, заздалегідь маючи намір не виконувати обумовлені зобов`язання, з корисливих мотивів, заволодів зазначеним гаджетом, спричинивши майнову шкоду на вказану суму.

Таким чином, обвинувачений ОСОБА_2 вчинив злочин, передбачений ст.190 ч.1 КК України, а саме, – заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство).

У судове засідання надана Угода про примирення, укладена 29 листопада 2019 року між підозрюваним ОСОБА_2 та потерпілою в зазначеному кримінальному провадженні ОСОБА_1 , на підставі ст.468-ст.471 КПК України, досягнута під час досудового розслідування, відповідно до умов якої –

підозрюваний ОСОБА_2 визнає себе винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ст.190 ч.1 КК України, викладеному в обвинувальному акті та Угоді про примирення, тобто, – у заволодінні чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайстві),

потерпіла ОСОБА_1 і підозрюваний ОСОБА_2 – остаточно примирились і сторони досягли відповідних домовленостей, погоджуючись на призначенні останньому покарання за ст.190 ч.1 КК України – у виді штрафу, у розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що відповідає сумі у розмірі 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

Відповідно до вимог ст.468 КПК України – у кримінальному провадженні між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена угода про примирення, яка, на підставі ст.469 КПК України – може бути укладена за ініціативою потерпілого, підозрюваного або обвинуваченого, у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, і може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 пояснив, що він повністю визнає свою провину у вчиненні злочину, передбаченого ст.190 ч.1 КК України, при обставинах, вказаних в обвинувальному акті та Угоді про примирення, зазначивши, що час та місце скоєння ним інкримінованого органом досудового розслідування кримінального правопорушення, а саме, заволодіння майном потерпілої ОСОБА_1 , зокрема, – мобільним телефоном марки «Lenovo», отримавши той у тимчасове користування безпосередньо від потерпілої ОСОБА_1 , наприкінці серпня 2019 року, у денний час, перебуваючи у квартирі за місцем мешкання останньої, і, в подальшому не повернувши власнику вказаний гаджет, – викладені вірно, вказані обставини відповідають подіям, що відбувались в дійсності, і він їх в повному обсязі підтверджує. У скоєному – щиро розкаявся, перепрошуючи за свої дії. З потерпілою ОСОБА_1 – примирився, повністю відшкодувавши заподіяну майнову шкоду та заключивши відповідну Угоду про примирення, при цьому, він цілком розуміє надані йому законом права, характер пред`явленого обвинувачення, щодо якого він визнає себе винуватим, вид покарання, а також, інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження судом Угоди про примирення між ним та потерпілою, в тому числі, і наслідки укладення та затвердження зазначеної Угоди, визначені у ст.473 КПК України, – щодо обмеження права оскарження вироку, згідно з положеннями ст.394 і ст.424 КПК України, та щодо відмови від здійснення прав, передбачених ст.474 ч.4 п.1 КПК України, зокрема, права на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов`язаний довести кожну обставину інкримінованого кримінального правопорушення, права на допит у судовому засіданні свідків обвинувачення, права заявлення клопотань, права на виклик свідків та надання суду своїх доказів, а також, наслідки невиконання Угоди, вказані у ст.476 КПК України, підтримавши надану Угоду та наполягаючи на затвердженні останньої.

У судовому засіданні потерпіла ОСОБА_1 зазначила, що вона цілком розуміє наслідки укладення та затвердження Угоди про примирення між нею та обвинуваченим ОСОБА_2 , визначені у ст.473 КПК України, – щодо обмеження права оскарження вироку згідно з положеннями ст.394 і ст.424 КПК України та щодо позбавлення права вимагати в подальшому притягнення особи до кримінальної відповідальності за відповідне кримінальне правопорушення, в тому числі, і змінювати розмір вимог про відшкодування шкоди, підтримавши надану Угоду, наполягаючи на затвердженні останньої та підтвердивши повне відшкодування завданих кримінальним правопорушенням майнових збитків.

З матеріалів кримінального провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_2 , за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.190 ч.1 КК України, вбачається, що дії обвинуваченого ОСОБА_2 органами досудового розслідування вірно і обґрунтовано кваліфіковано, як злочин, передбачений ст.190 ч.1 КК України, а саме, – заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), – який, відповідно до положень ст.12 КК України, відноситься до категорії кримінальних правопорушень невеликої тяжкості, при цьому, обвинувачений ОСОБА_2 свою провину у скоєному – визнав в повному обсязі.

У судовому засіданні встановлено, що укладення Угоди про примирення від 29 листопада 2019 року між підозрюваним ОСОБА_2 та потерпілою в зазначеному кримінальному провадженні ОСОБА_1 , на підставі ст.ст.468-471 КПК України, – є добровільним, тобто, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії, будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в Угоді.

Ініціювання, порядок укладення та зміст Угоди про примирення від 29 листопада 2019 року між підозрюваним ОСОБА_2 та потерпілою зазначеному кримінальному провадженні ОСОБА_1 – відповідають вимогам ст.469, ст.471 КПК України.

Умови угоди про примирення від 29 листопада 2019 року між підозрюваним ОСОБА_2 та потерпілою в зазначеному кримінальному провадженні ОСОБА_1 – не суперечать вимогам кримінального та кримінального процесуального законодавства, вид та розмір покарання, узгоджені між сторонами кримінального провадження, – вирахувано, згідно положень ст.53 КК України, в тому числі і з урахуванням майнового стану винного, та в межах санкції ст.190 ч.1 КК України, застосування покарання – у виді штрафу, у розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що відповідає сумі, у розмірі 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень, – не суперечить вимогам діючого Кримінального Кодексу України та визначено з урахуванням положень ст.65 КК України – щодо ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом`якшують і обтяжують покарання, зокрема: обвинувачений ОСОБА_2 – не працює, однак, має постійне місце проживання і у побуті за місцем мешкання – характеризується позитивно (а.с.56), має на утриманні дітей неповнолітнього віку – доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , притягувався до кримінальної відповідальності та є – судимим (а.с.57-58), вчинив злочин, який, відповідно до положень ст.12 КК України, відноситься до категорії кримінальних правопорушень невеликої тяжкості (а.с.63-65), у скоєному – щиро розкаявся, в повному обсязі визнав свою провину (а.с.68-69), повністю відшкодував завдану кримінальним правопорушенням майнову шкоду (а.с.45), активно сприяв розкриттю злочину (а.с.68-69), – і що, в цілому, відповідає вимогам діючого Кримінального Кодексу України, та, на переконання суду, буде необхідним та достатнім для досягнення мети виправлення та попередження нових злочинів, оскільки, покарання, відповідно до положень ст.50 КК України, має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також, запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженими, так і іншими особами.

Підстав для відмови в затвердженні Угоди про примирення від 29 листопада 2019 року між підозрюваним ОСОБА_2 та потерпілою в зазначеному кримінальному провадженні ОСОБА_1 , передбачених ст.474 ч.7 КПК України, – судом не встановлено.

На підставі викладеного, суд, вислухавши пояснення обвинуваченого ОСОБА_2 та думку потерпілої ОСОБА_1 , які наполягали на затвердженні Угоди, погоджуючись з думкою прокурора Комм Я.О., який вважав, що Угода про примирення між підозрюваним ОСОБА_2 та потерпілою в зазначеному кримінальному провадженні ОСОБА_1 – може бути затверджена судом, проаналізувавши надані у судове засідання матеріали та перевіривши Угоду на відповідність вимогам матеріального та процесуального права, – дійшов до висновку щодо можливості затвердження Угоди про примирення від 29 листопада 2019 року між підозрюваним ОСОБА_2 та потерпілою в зазначеному кримінальному провадженні ОСОБА_1 і призначення обвинуваченому узгодженого сторонами покарання.

Підстав щодо застосування запобіжного заходу у відношенні обвинуваченого ОСОБА_2 – суд не вбачає, і зазначене питання учасниками даного кримінального провадження – не ставилось.

Процесуальні витрати по справі – у сумі 628 гривень 04 копійки (а.с.25), пов`язані із залученням експертів під час проведення судової товарознавчої експертизи за №19/113/9/1-1233-189е від 21 листопада 2019 року (а.с.26-30), з метою встановлення заподіяної потерпілій ОСОБА_1 майнової шкоди, в рамках досудового розслідування кримінального провадження стосовно обвинуваченого ОСОБА_2 , за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.190 ч.1 КК України, – підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_2 в дохід держави (отримувач – УК у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, код ЄДРПОУ – 37800278, банк – Казначейство України (ЕАП), МФО – 899998, рахунок – НОМЕР_3 , код класифікації доходів бюджету – 24060300).

Цивільний позов у встановленому законом порядку потерпілою ОСОБА_1 – не заявлений, що не позбавляє останню права звернутися до суду з відповідним позовом у порядку цивільного судочинства.

Речовий доказ по справі: мобільний телефон марки «Lenovo», модель «A316i», ІМЕІ 1) НОМЕР_1 , 2) НОМЕР_2 , що знаходиться на зберіганні у потерпілої ОСОБА_1 (а.с.21,45), – підлягає поверненню потерпілій ОСОБА_1 .

За таких обставин, з урахуванням викладеного, керуючись ст.373-ст.376, ст.394, ст.471, ст.474-ст.475 КПК України, суд –

ухвалив:

Угоду про примирення, укладену 29 листопада 2019 року між підозрюваним ОСОБА_2 та потерпілою ОСОБА_1 , у кримінальному провадженні, зареєстрованому в ЄРДР за №12019130240002147 від 18 листопада 2019 року, за ознаками складу злочину, передбаченого ст.190 ч.1 КК України, – затвердити.

ОСОБА_2 – визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.190 ч.1 КК України, та призначити йому узгоджене сторонами покарання – у виді штрафу у розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що відповідає сумі у розмірі 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

Запобіжний захід до обвинуваченого ОСОБА_2 , до набуття вироком законної сили, – не застосовувати.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави: (отримувач – УК у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, код ЄДРПОУ – 37800278, банк – Казначейство України (ЕАП), МФО – 899998, рахунок – НОМЕР_3 , код класифікації доходів бюджету – 24060300) – 628 (шістсот двадцять вісім) гривень 04 копійки за проведення судової товарознавчої експертизи за №19/113/9/1-1233-189е від 21 листопада 2019 року.

Речовий доказ по справі: мобільний телефон марки «Lenovo», модель «A316i», ІМЕІ 1) НОМЕР_1 , 2) НОМЕР_2 , що знаходиться на зберіганні у потерпілої ОСОБА_1 , – повернути потерпілій ОСОБА_1 .

Вирок може бути оскаржений обвинуваченим ОСОБА_2 , потерпілою ОСОБА_1 та прокурором виключно з підстав, передбачених ст.394 ч.3 КПК України, до Луганського Апеляційного суду через Лисичанський міський суд Луганської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст.395 КПК України, якщо таку скаргу не буде подано.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копію вироку суду негайно, після його проголошення, вручити обвинуваченому та прокуророві.

Суддя: