Ухвала суду № 89474468, 27.05.2020, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/8063/19

1-кп/212/303/20

У Х В А Л А

27 травня 2020 року м. Кривий Ріг

Колегія суддів Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого-судді Власенко М.Д., суддів – Дехти Р.В., Козлова Ю.В., за участю секретаря судового засідання Борух Ю.К., прокурора військової прокуратури Криворізького гарнізону Південного регіону України – Ламан С.І., обвинуваченого - ОСОБА_1 та його захисника – адвоката Дорошенко С.М., представника потерпілого - адвоката Мельниченко Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 15 - ч. 1 ст. 115 КК України, -

встановила:

У провадженні Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області знаходиться кримінальне провадження.

У судовому засіданні прокурор Ламан С.І. заявив клопотання про продовження строків тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 оскільки вважає, що не зменшились ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, що стали підставою для обрання запобіжного заходу, а саме обвинувачений може ухилитись від явки до суду та вчинити інше кримінальне правопорушення.

Представник потерпілого підтримав клопотання прокурора.

Обвинувачений та його захисник заперечували проти клопотання прокурора, просили змінити запобіжний захід на більш м`який, а саме особисте зобов`язання з покладенням на обвинуваченого обов`язків не відлучатись з місця проходження військової служби у в/ч 3011 НГУ у м. Кривому Розі та не спілкуватись із свідками по справі, своєчасно прибувати в судові засідання, оскільки обвинувачений має постійне місце реєстрації та роботи, позитивно характеризується, має родину, на підтвердження чого надано відповідні документи. В обґрунтування посилались на недоведеність прокурором ризиків переховування від суду та ризиків вчинення інших кримінальних правопорушень, крім того вважали, що обвинуваченому на досудовому розслідуванні незаконно застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який не може продовжуватись, оскільки у прокурора не було повноважень погоджувати таке клопотання слідчого. Також вважали невірною кваліфікацією дій обвинуваченого, яка суперечить вже дослідженим судом доказам, при цьому із посиланням на практику Європейського суду вказали, що сама по собі тяжкість покарання, яка загрожує обвинуваченому не може бути підставою для продовження строку тримання під вартою.

Вислухавши думку учасників кримінального провадження, суд встановив наступне.

Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 331 КПК України, до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати 60 днів, при цьому враховує, що в разі продовження тримання під вартою попередня ухвала втрачає свою силу.

Судом встановлено, що 02.04.2020 року обвинуваченому ухвалою колегії суддів було продовжено строк тримання під вартою до 01.06.2020 року.

Згідно ч. 1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження, у тому числі запобіжні заходи, застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті (ст. 177 КПК України).

Обговорюючи питання доцільності продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_1 , суд враховує прецедентну практику Європейського суду з прав людини, якою передбачено, що після спливу певного проміжку часу існування лише обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, і судові органи мають навести інші підстави для продовження тримання особи під вартою. (п. 60 рішення від 06.11.2008 року у справі "Єлоєв проти України").

Колегія суддів враховує надані позитивні характеризуючи дані щодо обвинуваченого, а також те, що ОСОБА_1 висунуто обвинувачення, у вчиненні особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я людини за яке передбачене покарання від семи років позбавлення волі. Як вбачається зі змісту пред`явленого обвинувачення, потерпілому було нанесено не менше 4 ударів клинком ножа, в тому числі у життєво-важливі органи грудну клітину та шию та спричинено тяжкі тілесні ушкодження.

Суд також враховує, що на час вирішення питання щодо продовження строку тримання під вартою обвинуваченого, судовий розгляд справи триває і не може бути закінчений з об`єктивних передумов, оскільки у кримінальному провадженні не вчинені всі необхідні дії для встановлення об`єктивної істини у справі, зокрема не допитаний сам обвинувачений, не досліджені всі докази по справі. Як наслідок, у цей період, є наявними обставини визначені п.п. 1-2 ч. 1 ст. 194, ст.ст. 199, 331 КПК України.

Твердження сторони захисту про невірну правову кваліфікацію дій обвинуваченого та відсутність повноважень прокурора, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вказані питання не є предметом доказування під час вирішення питання про продовження строку тримання під вартою особи та безумовною підставою для зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на особисте зобов`язання.

Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого ОСОБА_1 , на даному етапі, судом не встановлено та сторонами не доведено.

Таким чином, клопотання сторони захисту щодо зміни обвинуваченому запобіжного заходу з суд вважає необґрунтованим та підтвердженим належними і допустимим доказами.

Оцінюючи вищевказані обставини, суд також зважає на практику ЄСПЛ, зокрема, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Таким чином, колегія суддів також вважає, що ризики, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України продовжують існувати і не зменшились на час розгляду клопотання прокурора, а продовження строку тримання обвинуваченого під вартою є виправданим, оскільки судом встановлено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим особливо тяжкого злочину, а також наявний високий ступень ризику ухилення та переховування обвинуваченого від суду, ризику можливого вчинення інших тяжких кримінальних правопорушень або продовження кримінального правопорушення, у якому обвинувачується ОСОБА_1 , тому суд вважає, що жоден більш м`який запобіжний захід не зможе в повній мірі запобігти вказаним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого під час судового розгляду даного кримінального провадження.

Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», суд дійшов висновку, що обраний відносно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості діяння, яке йому інкримінується, кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.

З урахуванням стадії судового розгляду кримінального провадження та обсягу проведених процесуальних дії у справі, суд вважає, що застосований до обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою підлягає продовженню на строк 60 днів.

Керуючись ст. ст. 177, 181, 331,372 КПК України, колегія суддів, –

постановила:

Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого - задовольнити.

Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - до 25 липня 2020 року включно.

В задоволенні клопотання сторони захисту щодо зміни запобіжного заходу – відмовити.

Копію ухвали вручити сторонам кримінального провадження, направити уповноваженій особі за місцем ув`язнення.

Ухвала підлягає негайному виконання, оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом семи днів з моменту проголошення. Особою, яка перебуває під вартою, в той же строк з моменту вручення їй копії ухвали.

Головуючий суддя: М. Д. Власенко

Судді: Р.В. Дехта

Ю.В. Козлов