Ухвала суду № 89472909, 25.05.2020, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/5804/16-ц

Провадження № 4-с/487/40/20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.05.2020 року м.Миколаїв

Заводський районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Бобрової І.В., при секретарі судового засідання Мазницької Н.Ю., за участю скаржника ОСОБА_1 , стягувача - ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миколаєві скаргу Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» на постанову державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) Кухаря С.С. про закінчення виконавчого провадження від 03.03.2020 року,-

ВСТАНОВИВ:

04.03.2020 року представник АТ «Миколаївгаз» Голубашенко Т.О. звернувся до суду зі скаргою, в якій просив визнати неправомірною та скасувати постанову державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) Кухарь С.С. про закінчення виконавчого провадження від 03.03.2020 року №60924645.

Вимоги скарги обґрунтовані тим, що 03.03.2020 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №487/5804/16-ц, виданого Заводським районним судом м. Миколаєва 13.07.2017 року про зобов`язання ПАТ «Миколаївгаз» відновити газопостачання шляхом приєднання газового приладу (газової плити) в квартирі АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 , до загальної системи газопостачання. Скаржник вважає, що державний виконавець таким рішенням фактично позбавив стягувача права на відновлення газопостачання, при цьому не здійснивши всіх заходів, спрямованих на виконання судового рішення. Також, такими діями, державний виконавець умисно створив передумови для стягувача для повторного звернення до виконавчої служби з виконавчим листом, що призведе до повторного стягнення з боржника витрат виконавчого провадження, виконавчого збору та накладення штрафів.

Ухвалою суду від 23.03.2020 р. справу прийнято до провадження.

Представник боржника в судовому засіданні вимоги скарги підтримав з підстав, викладених в ній.

ОСОБА_2 заперечував проти задоволення скарги, посилаючись на те, що винесена державним виконавцем 03.03.2020 р. постанова про закінчення виконавчого провадження не порушує жодних прав боржника, є законною та обґрунтованою.

Представник Заводського відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) до судового засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно належним чином, причини неявки суду не повідомив, заперечень, клопотань та заяв до суду не надходило.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали скарги та додані до неї документи, оглянувши матеріали цивільної справи №487/5804/16-ц, суд приходить до переконання, що скарга АТ «Миколаївгаз» підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до ст. 448 ЦПК України, скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. Про подання скарги суд повідомляє відповідний орган державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного дня після її надходження до суду.

За змістом ст. 450 ЦПК України, скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.

Статтею 451 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Судом встановлено, що 22.06.2017 року рішенням Апеляційного суду Миколаївської області по справі №487/5804/16-ц, позов ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Миколаївгаз» задоволено частково. Зобов`язано відповідача відновити газопостачання шляхом приєднання газового приладу (газової плити) в квартирі АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 , до загальної системи газопостачання.

Постановою Верховного Суду від 06.08.2018 року рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 22.06.2017 року залишено без змін.

На виконання зазначеного рішення, 13.07.2017 року Заводським районним судом міста Миколаєва видано виконавчий лист №487/5804/16-ц про зобов`язання Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Миколаївгаз» відновити газопостачання шляхом приєднання газового приладу (газової плити) в квартирі АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 , до загальної системи газопостачання.

20.06.2019 року державним виконавцем Заводського відділу державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Кухарем С.С. відкрито виконавче провадження №59375093 з примусового виконання вищезазначеного виконавчого листа.

Постановою державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Кухаря С.С. від 24.07.2019 року виконавче провадження №89375093 з примусового виконання виконавчого листа №487/5804/16-ц виданого 13.07.2017 року було закінчено відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».

13.12.2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою про повторну видачу виконавчого листа №487/5804/16-ц від 13.07.2017 року.

20.12.2019 року даний виконавчий лист було ним отримано, про що свідчить відповідна розписка стягувача.

21.12.2019 року державним виконавцем Заводського відділу державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Кухарем С.С. було відкрито виконавче провадження №60914645 з примусового виконання виконавчого листа №487/5404/16-ц виданого 13.07.2017 року.

02.01.2020 року державним виконавцем Заводського відділу державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Кухарем С.С. винесено постанову про передачу виконавчого провадження №60914645 у зв`язку з наказом Міністерства юстиції України від 17.12.2019 року №4053/5 «Про відділи державної виконавчої служби», перейменуванням та зміною підпорядкування Заводського відділу державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області до перейменованого органу ДВС - Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса).

13.01.2020 року державним виконавцем Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) Кухарем С.С. прийняте виконавчого провадження №60914645.

16. 01.2020 року державним виконавцем Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) Кухарем С.С. винесено постанову про накладення на боржника штрафу в розмірі 5100 грн. та повторно надано десятиденний строк для виконання рішення суду.

30.01.2020 року державним виконавцем Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) Кухарем С.С. винесено постанову про накладення на АТ «Миколаївгаз» за повторне невиконання рішення суду штрафу у подвійному розмірі в сумі 10200 грн.

03.03.2020 року державним виконавцем Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) Кухарем С.С. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження та направлено до Заводського ВП ГУНП в Миколаївській області повідомлення про вчинення кримінального провадження за ознаками злочину, передбаченого ст. 382 КК України.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов`язковим до виконання.

У пункті 9 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Статтею 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Отже, судове рішення - це основний акт правосуддя, акт реалізації конституційних повноважень органу державної, судової влади, яким вирішується правовий спір від імені держави Україна. Тому для держави і суспільства незаперечний інтерес становить повага до судового рішення, визнання обов`язковості його виконання, довіра до прийнятих судами рішень.

Крім того, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Конституційний Суд України неодноразово підкреслював, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (абзац третій пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (перше речення абзацу другого пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012); право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист (абзац п`ятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013).

Забезпечення державою виконання судового рішення як невід`ємної складової права кожного на судовий захист закладено на конституційному рівні.

Аналіз статей 3, 8, частин першої, другої статті 55, частин першої, другої статті 129-1 Конституції України у їх системному зв`язку, наведених юридичних позицій Конституційного Суду України дає підстави стверджувати, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.

З практики Європейського суду з прав людини вбачається, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; водночас ухиленням від виконання цього обов`язку є перекладення державою відповідальності за фінансове забезпечення організації виконавчого провадження на особу, на користь якої ухвалене судове рішення; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава і її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (§ 43 рішення у справі „Shmalko v. Ukraine“ від 20 липня 2004 року, § 84 рішення у справі „Fuklev v. Ukraine“ від 7 червня 2005 року, § 64 рішення у справі „Apostol v. Georgia“ від 28 листопада 2006 року, §§ 46, 51, 54 рішення у справі „Yuriy Nikolayevich Ivanov v. Ukraine“ від 15 жовтня 2009 року).

Зазначене відповідає змісту рішення Конституційного Суду України від 15.05.2019 року №2-р(ІІ)/2019.

Згідно з ч.1 ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження», підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Частиною 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: за заявою стягувача про примусове виконання рішення; за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Згідно з п. 11 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає закінченню у разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону.

Частиною 3 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» регламентовано, що виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Як встановлено в судовому засіданні судове рішення не виконано з огляду на наступне.

Відповідно до положень п.6 глави 7 розділу VI Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 30.09.2015 року №2494 (далі Кодекс ГРМ), які кореспондуються положенням п.9,2 Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 30,09.2015 року №2498 (далі - Договір), відновлення газопостачання (розподілу природного газу) здійснюється Оператором ГРМ протягом двох робочих днів у містах та п`яти календарних днів у сільській місцевості за письмовим зверненням споживача (його постачальника) про відновлення газопостачання (розподілу природного газу) та після усунення порушень (за їх наявності) і відшкодування Оператору ГРМ витрат на припинення та відновлення газопостачання (розподілу природного газу).

Положеннями п. 5 глави 5 розділу XI Кодексу ГРМ, які кореспондуються з положенням п.п. З і 7.2, Договору, передбачено, що оператор ГРМ має право безперешкодного та безкоштовного доступу до земельних ділянок та інших об`єктів всіх форм власності, на яких розташовано газорозподільна систем для виконання службового обов`язку, передбаченого законодавством. Для належного виконання оператором ГРМ функцій щодо забезпечення гарантованого рівня надійності, безпеки, якості та величини тиску газу, запобігання можливим витокам газу не недопущення аварійної ситуації споживач зобов`язаний забезпечити доступ на власні об`єкти представникам оператора ГРМ за їх службовими посвідченнями для виконання службових обов`язків, в тому числі для виконання робіт з припинення та відновлення -газопостачання.

Споживач зобов`язується забезпечувати безперешкодний та безплатний доступ на власні об`єкти чи земельну ділянку представникам Оператора ГРМ за їх службовими посвідченнями для виконання ними службових обов`язків щодо забезпечення гарантованого рівня надійності, безпеки, якості та величини тиску природного газу, запобігання можливим витокам газу та недопущення аварійних ситуацій, зокрема для: перевірки, локалізації і ліквідації витоків газу та аварійних ситуацій; перевірки, - повірки та/або експертизи комерційного вузла обліку (лічильника газу), а також перевірки показань лічильників газу; виконання робіт з припинення та відновлення газопостачання (п.п. 4 п. 7.4. Договору).

При цьому відповідно до п. 7.17 Правил безпеки систем газопостачання (затверджених Наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України 5.05.2015 № 285) всі об`єкти систем газопостачання і газове обладнання перед їх підключенням до діючих газопроводів, а також після ремонту підлягають зовнішньому огляду і опресовуванню повітрям. Пуск газу в газопровід без його зовнішнього огляду та контрольного опресовування не допускається.

Отже, враховуючи викладене, для виконання рішення суду необхідно мати доступ до кв. АДРЕСА_2 , адже саме в ній знаходиться газовий прилад - газова плита.

Про неможливість виконання рішення суду АТ «Миколаївгаз» повідомлено державного виконавця листом від 18.02.2020 року. Також АТ «Миколаївгаз» просило посприяти Товариству у виконані рішення суду, оскільки стягувач не надає доступу до помешкання.

Відповідно до ч.1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно зі ст. 7 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

У разі якщо рішення суду, зазначені в частині першій цієї статті, не виконано протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, державний виконавець зобов`язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення.

Пунктом 10 частини 3 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення.

Згідно з ч. 3 ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Як вбачається з матеріалів справи державним виконавцем було проігноровано повідомлення боржника про неможливість виконання рішення суду, не надано оцінки об`єктивності причин цього, не вжито жодних заходів, спрямованих на виконання рішення суду, окрім винесення постанов про накладення на боржника штрафних санкцій на направлення повідомлення про злочин до Заводського ВП ГУНП в Миколаївській області.

Відтак, суд приходить до переконання,що постанова державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) Кухаря С.С. про закінчення виконавчого провадження від 03.03.2020 року винесена передчасно, а скарга АТ «Миколаївгаз» є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 260, 261, 447, 451 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Скаргу Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» на постанову державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) Кухаря С.С. про закінчення виконавчого провадження від 03.03.2020 року - задовольнити.

Скасувати постанову державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) Кухаря С.С. про закінчення виконавчого провадження № 60924645 від 03.03.2020 року.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст ухвали складено та підписано суддею 27.05.2020 року.

Головуючий суддя І.В.Боброва