Рішення № 89472676, 26.05.2020, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/10161/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«25» травня 20202 року Шевченківський районний суд м. Львова

в складі : головуючого - судді Глинської Д.Б.

за участі секретаря с/з Лань М.О.

з участю : представника позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Шевченківської районної адміністрації до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третьої особи - ОСОБА_5 про відібрання дітей від батьків, позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,

В С Т А Н О В И В:

22 грудня 2018 року орган опіки та піклування - Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третьої особи - ОСОБА_5 , в якій просить суд постановити рішення, яким:

- відібрати малолітніх дітей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 від матері ОСОБА_2 ;

- позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно дітей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

- стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей на користь державного закладу або фізичної особи, якій будуть передані ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 , у твердій грошовій сумі 3042 грн., а саме по 1014 грн. на кожну дитину, що підлягає індексації згідно з закону, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 17 грудня 2018 року і до досягнення дітьми повноліття;

- відібрати малолітнього ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 від батька ОСОБА_3 ;

- позбавити батьківських прав ОСОБА_3 відносно сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

- стягнути з ОСОБА_3 аліменти на утримання дитини на користь державного закладу або фізичної особи, якій буде переданий ОСОБА_8 , у твердій грошовій сумі 1014 грн. на дитину, що підлягає індексації згідно з закону, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 17 грудня 2018 року і до досягнення дитиною повноліття.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що у відділі «Служба у справах дітей» Шевченківського району на обліку перебувають діти: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Комісією з питань захисту прав дитини встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1 проживає ОСОБА_2 , у якої на вихованні перебувають діти - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 Квартира, де проживали діти складається з чотирьох житлових кімнат, які перебувають у задовільному стані. На даний час відповідачі не мають стабільного доходу, зловживають алкогольними напоями, часто перебували у стані алкогольного сп`яніння через що нездатні виконувати належним чином батьківські обов`язки стосовно дітей, а також постійно конфліктують між собою у присутності дітей, що ставить під загрозу їх життя і здоров`я, психічний та розумовий розвиток, жорстоко поводяться у їх присутності. Батько ОСОБА_8 - ОСОБА_3 з сім`єю не проживає, однак часто навідується до сина. Під час відвідин батьки часто вживають алкоголь, що супроводжується конфліктними ситуаціями, свідками яких є діти.

21 листопада 2018 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 відбувся черговий конфлікт із застосуванням насильницьких дій один до одного (бійка) із застосуванням предметів схожих на кухонні ножі. Свідком даного конфлікту були діти.

Малолітніх ОСОБА_6 та ОСОБА_7 тимчасово влаштовано у «Центр підтримки дітей при ліцеї «Просвіта» Львівської міської ради, а ОСОБА_8 тимчасово влаштовано у дитячий дошкільний будинок № 1 Львівської міської ради.

Відділом соціальної роботи Шевченківського району з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 неодноразово здійснювалися спроби щодо надання соціальних послуг та соціального супроводу. Вжиті заходи відділом «Служба у справах дітей» Шевченківського району та заходи соціального впливу відділу соціальної роботи Шевченківського району м. Львова не дали позитивних результатів.

На даний час існує реальна загроза життю та здоров`ю дітей, батьки не припинили вживати алкоголь та при цьому поводять себе агресивно. Притягнення відповідачів до адміністративної відповідальності за неналежне виконання ними батьківських обов`язків позитивного впливу немає.

Враховуючи вищенаведене, та те, що батьки неналежно виконують батьківські обов`язки, які покладені на них чинним законодавством України, з метою захисту прав та інтересів малолітніх дітей орган опіки та піклування - Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради звернулося до суду із даним позовом.

Ухвалою суду від 11 січня 2019 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 09 квітня 2019 року закрито підготовче судове засідання у справі за позовною заявою Шевченківської районної адміністрації до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третьої особи - ОСОБА_5 про відібрання дітей від батьків, позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, покликаючись на мотиви викладені в позовній заяві, просив позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_4 в судовому засіданні проти позову заперечили та просили в задоволенні позову відмовити.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні просила не відбирати у неї дітей та не позбавляти її батьківських прав щодо малолітніх дітей. Пояснила, що любить своїх дітей, піклується про їхній фізичний і духовний розвиток, забезпечує необхідним одягом, харчуванням, медичним доглядом.

Додатково представник відповідача ОСОБА_4 пояснила, що відповідач ОСОБА_2 є матір`ю чотирьох малолітніх дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . ОСОБА_9 проживає з батьком ОСОБА_5 . ОСОБА_2 працює у Львівському національному університеті ветеринарної медицини та біотехнологій імені С .З. Гжицького на посаді двірника.

Крім того, її довірителька проходить курс реабілітації від алкогольної залежності в амбулаторному відділенні загально церковного реабілітаційного центру «Назарет» УГКЦ, що діє при Благодійному Фонді «Карітас Самбірсько - Дрогобицької Єпархіїі УГКЦ».

ОСОБА_2 часто відвідує малолітнього сина ОСОБА_8 у Дитячому дошкільному будинку № 1 Львівської міської ради, проводить з ним багато часу. Крім того, часто відвідує своїх дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які перебувають у Центрі підтримки дітей при ліцеї «Просвіта» Львівської міської ради.

Вважає, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 мають батьківські почуття до дітей, їх турбує життя дітей, їх здоров`я.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив, просив не відбирати у нього сина ОСОБА_8 та не позбавляти його батьківських прав щодо нього. Додатково пояснив, що проходить курс реабілітації від алкогольної залежності в амбулаторному відділенні загально церковного реабілітаційного центру «Назарет» УГКЦ, що діє при Благодійному Фонді «Карітас Самбірсько - Дрогобицької Єпархіїі УГКЦ». Часто відвідує свого сина ОСОБА_8 у Дитячому дошкільному будинку №1 Львівської міської ради. Крім того, влаштувався працювати двірником у Дитячий дошкільний будинок №1 Львівської міської ради щоб частіше бачитися із сином.

Третя особа ОСОБА_5 у судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про час, дату та місце розгляду справи. Однак, направив на адресу суду заяву, в якій вказав, що проти позову заперечує та просив розглядати справу за його відсутності.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_10 пояснила суду, що працює вчителем у ЗСШ №91, в якій навчається ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . ОСОБА_2 часто відвідувала школу і цікавилася успіхами дитини. Не відвідувала батьківських зборів, оскільки не мала можливості через маленьких дітей. Просила не відбирати дітей у відповідачів та не позбавляти їх батьківських прав щодо малолітніх дітей.

Заслухавши пояснення представника позивача ОСОБА_1 , відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , представника відповідача ОСОБА_4 , свідка ОСОБА_10 , з`ясувавши дійсні обставини справи, права та обов`язки сторін, дослідивши зібрані у справі докази, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України ( далі по тексту - ЦПК України), у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Відповідно до ч.3 ст.12, ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Судом встановлено, що батьками ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 14.05.2015.

Батьками ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження серії НОМЕР_3 від 15.02.2012 та серії НОМЕР_4 від 18.06.2009 (а.с.38, 46).

З довідки з місця проживання про склад сім`ї і прописки №596, яка видана ЛКП «Варшавське - 407» 05 лютого 2018 року, вбачається, що у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровано п`ять осіб: ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .

На підставі розпорядження №810 Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради від 17 грудня 2018 року було вирішено: відібрати малолітніх ОСОБА_6 та ОСОБА_7 від матері ОСОБА_2 ; відібрати малолітнього ОСОБА_8 від батьків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ; влаштувати малолітнього ОСОБА_8 у дитячий дошкільний будинок №1 Львівської міської ради на повне державне утримання ( а.с.35).

Згідно з наказу №236 «Про постановлення на облік» Управління «Служба у справах дітей» від 23.11.2018 було поставлено на облік дітей, які опинилися у складних життєвих обставинах у відділі «Служба у справах дітей» Шевченківського району у зв`язку з жорстоким поводженням з дітьми: ОСОБА_7 , ОСОБА_6 та ОСОБА_8 ( а.с. 37).

З листа №2607 - вих. 306 відділу соціальної роботи Шевченківського району від 20.11.2014 вбачається, що в ході інспектування ОСОБА_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 було з`ясовано, що поставлені на облік малолітні ОСОБА_9 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 проживають у задовільних умовах; дитячі кімнати прибрані та доглянуті; під час інспектуванні діти снідали, були охайно одягнуті та чисті (а.с.39).

У висновку відділу у справах дітей Шевченківської районної адміністрації від 26.01.2018 про доцільність повернення ОСОБА_6 , ОСОБА_7 матері ОСОБА_2 зазначено, що ОСОБА_6 навчається у СЗШ №91 м. Львова; згідно з інформації навчального закладу учениця сумлінна і старанна, мама часто відвідує школу і цікавиться успіхами дитини. При обстеженні житлово - побутових умов проживання встановлено, що ОСОБА_2 створила належні умови для проживання та розвитку дітей (а.с. 49).

З характеристики на ученицю 2-В класу СЗШ І-ІІІ ст. СЗШ №91 ОСОБА_6 вбачається, що за час навчання остання показала себе сумлінною і старанною ученицею. Усім необхідним для навчання забезпечена. Мама часто навідується в школу і цікавиться успіхами доньки (а.с.50).

З характеристики на учня СЗШ І-ІІІ ст. СЗШ №91 ОСОБА_7 від 26.11.2018 вбачається, що хлопчик вихований, йому важко запам`ятати навчальний матеріал, мама добре підготувала сина до першого класу. У нього в наявності усе навчальне приладдя, хлопчик завжди чистий і охайний приходив у школу (а.с.71).

З характеристики на ОСОБА_8 , вихованця закладу дошкільної освіти групи «Барвінок» вбачається, що хлопчик спокійний, врівноважений, комунікабельний, зауважень до дитини і батьків не було. Хлопчика переважно приводила мама, а забирав батько. Дитина приходила у дитячий садок охайною (а.с.73).

У характеристиці №45, яка видана директором Дитячого дошкільного будинку №1 Манілою У.Я. 05.04.2019, вбачається, що батько ОСОБА_3 часто відвідує сина ОСОБА_8 у Дитячому дошкільному будинку № 1, після їх зустрічей ОСОБА_8 задоволений, веселий, позитивно налаштований та з нетерпінням чекає на наступну зустріч (а.с.91).

З характеристики голови правління ОСББ «Під аркою» Демків В.Й. на ОСОБА_2 вбачається, що остання є багатодітною матір`ю, у якої четверо дітей, з яких старша дочка ОСОБА_9 проживає у батька ОСОБА_5 та бабусі ОСОБА_11 Відносини ОСОБА_2 з сусідами будинку безконфліктні (а.с.101).

ОСОБА_2 проходить курс реабілітації від алкогольної залежності в амбулаторному відділенні загально церковного реабілітаційного центру «Назарет» УГКЦ, що діє при Благодійному Фонді «Карітас Самбірсько - Дрогобицької Єпархіїі УГКЦ» з 10.12.2018, що підтверджується характеристикою, яка видана 05 квітня 2019 року амбулаторним відділенням «Назарет» (а.с. 103).

З характеристики, яка видана 05.04.2019 директором Дитячого дошкільного будинку № 1 Манілою У.Я. на ОСОБА_2 вбачається, що остання за період перебування дитини ОСОБА_8 у даному закладі цікавиться життям та здоров`ям свого сина, часто відвідує його, завжди приходить охайна, чиста та не конфліктна (а.с.104).

Згідно із записів у зошиті для відвідування родичів у Центрі підтримки дітей при ліцеї «Просвіта» ЛМР мами ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з ІНФОРМАЦІЯ_5 по 29.12.2018 було зафіксовано 8 відвідувань; з 13.01.2019 по 27.02.2019 мама відвідала 20 разів; з 03.03.2019 по 28.03.2019 мама відвідала 7 разів. ОСОБА_2 приходила до дітей постійно тверезою (а.с.105).

З відповіді №2607-вих 253 директора Львівського міського центру соціальних служб для сім`ї дітей, та молоді Горбач А . від 08.04.2019 вбачається, що в ході формального дослідження тестовою методикою Шеффера PARI «Вимірювання батьківських установок і реакцій» ОСОБА_2 продемонструвала високий рівень по шкалам: «Оптимальний емоційний зв`язок», «Товариські відносини батьків і дітей», що говорить про вміння матері налагоджувати і підтримувати стосунки з дітьми, про сильний емоційний зв`язок між ними. Констатують позитивну динаміку у формуванні свідомого прагнення ОСОБА_2 до позитивних змін (а.с.107).

ОСОБА_3 проходить курс реабілітації від алкогольної залежності в амбулаторному відділенні загально церковного реабілітаційного центру «Назарет» УГКЦ, що діє при Благодійному Фонді «Карітас Самбірсько - Дрогобицької Єпархіїі УГКЦ» з 14.01.2019, що підтверджується характеристикою, яка видана 05 квітня 2019 року амбулаторним відділенням «Назарет» (а.с. 103).

З листа №88 директора Дитячого дошкільного будинку №1 Маніли У.Я. від 16.08.2019 вбачається, що батьки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відвідують сина ОСОБА_8 часто, життям та здоров`ям цікавляться. Згідно з журналу відвідування за 2018- 2019 роки відвідали сина 105 разів, проявляють батьківські та материнські почуття (а.с.136).

Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІпередбачено, що, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 7 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).

Право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського Суду з прав людини (далі-Європейський Суд) у справі «Савіни проти України» (Saviny v. Ukraine) § 47, рішення у справі «Хант проти України» (Hunt v.Ukraine), § 49).

Також ЄСПЛ у рішенні від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», (заява № 2091/13) та у рішенні від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09, § 100) зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагодійним (параграф 76).

На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що в усіх рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинно мати першочергове значення. Найкращі інтереси дитини залежно від їх характеру та серйозності можуть перевищувати інтереси батьків.

ЄСПЛ у справі «Савіни проти України» вказує, що право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції.

При цьому, у конкретній ситуації враховується, що з іншої сторони держава має позитивний обов`язок вживати виважених і послідовних заходів зі сприяння возз`єднанню дітей зі своїми біологічними батьками, дбаючи при досягненні цієї мети про надання їм можливості підтримувати регулярні контакти між собою та якщо це можливо, не допускаючи розлучення братів і сестер (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», пункт 52).

Влаштування дитини під опіку слід розцінювати як тимчасовий захід, який повинен бути припинений щойно це дозволятимуть обставини, і будь-які заходи із застосування тимчасової опіки повинні узгоджуватися із остаточною ціллю щодо возз`єднання батьків (батька/матері) та дитини (рішення ЄСПЛ від 18 липня 2019 року у справі «R.V. and Others v. Italy», пункт 91, рішення ЄСПЛ від 09 травня 2003 року у справі «Covezzi and Morselli v. Italy», пункт 118).

Отже, положення про право батьків і дітей бути поряд один з одним не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини, при розгляді справи суди насамперед повинні виходити з інтересів самої дитини.

Відповідно до частини першої статті 14 Закону України «Про охорону дитинства» діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили.

Згідно з частиною першою статті 170 Сімейного Кодексу України ( далі по тексту - СК України) суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання. У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням або органові опіки та піклування.

Відповідно до пунктів 2-5 частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва.

Положеннями частини четвертої статті 23-1 Закону України «Про охорону дитинства» зобов`язано уповноважені органи, що здійснюють соціальну роботу з сім`ями, дітьми та молоддю, в максимально короткий термін запропонувати сім`ї дитини комплекс послуг, спрямованих на мінімізацію чи повне подолання складних життєвих обставин, та сприяти поверненню дитини до батьків, інших законних представників.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною сьомою статті 7 далі СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Відповідно до частини першої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько, можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Виходячи з тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України, суд має підстави для висновку, що ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав виключно за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Разом з тим, зазначені чинники, повинні мати систематичний та постійних характер, як кожен, так і в сукупності, можна розцінити як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтована підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оцінювальний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин.

За положенням частини шостої статі 19 СК України, суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Висновок виконавчого комітету має рекомендаційний характер.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку.

Самі по собі встановлені судами факти, що батьки спілкуються з дитиною, забезпечують її матеріально, приймають участь у вихованні не у достатній мірі не може бути підставою для позбавлення батьківських прав.

Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальної забезпеченості (ст. 5 Декларації про соціальні та правові принципи, що стосуються захисту і благополуччя дітей, особливо у разі передачі дітей на виховання та їх усиновлення на від 03 грудня 1986 року).

Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків тощо.

Позбавлення батьківських прав на дитину та освідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Враховуючи вищенаведене, з урахуванням вимог статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, врахувавши небайдуже ставлення відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до забезпечення своїх дітей та до факту їх відібрання, їх намагання та бажання виправити ситуацію, яка склалась в їх родині, і продовжувати виховувати своїх дітей та турбуватися про них, суд дійшов до висновку про відсутність достатніх підстав для відібрання дітей від батьків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які передбачені статтею 170 СК України.

В судовому засіданні встановлено, що відповідачі мають батьківські почуття до своїх дітей, їх турбує життя дітей, їх здоров`я, а діти мають з батьками сильний емоційний зв`язок, люблять їх, бажають проживати з ними в родині.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для застосування такого виняткового заходу, як позбавлення батьківських прав відповідачів, оскільки позивач не довів та судом не встановлено наявності такого обов`язкового елементу, як вина батьків в умисному ухиленні від виконання ними батьківських обов`язків. Крім того, відповідачі проходять курс реабілітації від алкогольної залежності.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості та взаємного зв`язку, врахувавши необхідність вирішення будь-якого сімейного спору стосовно дитини, виходячи із забезпечення її найкращих інтересів, суд визнав за доцільне збереження зв`язків малолітніх дітей ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 із сім`єю (батьками), що забезпечить їх розвиток у безпечному та стійкому середовищі, яке не є неблагополучним.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради не підлягають задоволенню.

Керуючись Конституцією України, Законом України «Про охорону дитинства», ст.ст. 12,13,76,80,81, 259,263,264,265 ЦПК України, ст.ст.7,19, 150,155, 164,170 СК України, суд

В И Р І Ш И В :

в задоволенні позову Шевченківської районної адміністрації до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третьої особи - ОСОБА_5 про відібрання дітей від батьків, позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - відмовити.

Рішення може бути повністю або частково оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк подання апеляційної скарги на рішення суду продовжується на строк дії такого карантину.

Учасники процесу:

позивач: Шевченківська районна адміністрація Львівської міської ради, код ЄДРПОУ 04056115, знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Липинського, буд. 11;

відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , проживає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ;

відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ;

третя особа: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 .

Повний текст рішення виготовлений 26 травня 2020 року.

Суддя Д. Б. Глинська