Рішення № 89472558, 21.05.2020, Сокальський районний суд Львівської області

Справа № 454/727/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2020 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:

головуючого - судді Адамович М. Я. ,

за участю секретарів Калиш В.О., Синевської Г.В., Хомин В.М., Мандрик І.Я.,

позивача ОСОБА_1 ,

представників позивача –адвокатів Огорілко Ю.В., ОСОБА_2 ,

відпорвідача ОСОБА_3 ,

представників відповідача – ОСОБА_4 , адвокатів Бордюк М.Й., ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сокаль справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права власності на нерухоме майно,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся в суд та просить визнати спільною сумісною власністю подружжя житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 та визнати за ним право власності на 1/2 ідеальну частину даного нерухомого майна.

Свої вимоги мотивує наступним.

Сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, від якого у них двоє дітей: дочка ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочка ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

За час перебування у шлюбі вони збудували житловий будинок по АДРЕСА_1 .

Будівництвом будинку займався він за кошти, зароблені ним від здійснення підприємницької діяльності.

04.12.2012р. видана декларація про готовність спірного будинку до експлуатації та рішенням селищної ради від 18.12.2012р. оформлено право власності на даний будинок. 21.12.2012р. видано свідоцтво про право власності на вказане майно.

Оскільки житловий будинок з господарськими будівлями набутий сторонами як сім`єю, то повинен бути поділений між ними по 1/2 частині кожному.

ОСОБА_3 звернулася із зустрічним позовом, в якому просить визнати за нею право власності на вказаний житловий будинок вцілому.

Свої вимоги мотивує тим, що 02.11.2001р. ОСОБА_8 подарував ОСОБА_3 квартиру по АДРЕСА_2 .

ОСОБА_3 продала дану квартиру 17.09.2004р. та за виручені грошові кошти, її мати ОСОБА_4 05.11.2004р. придбала житловий будинок по АДРЕСА_1 для зберігання транспортних засобів. На момент придбання вже існував дозвіл на його реконструкцію, наданий попередньому власнику, який розпочав поліпшення будинку, звів цегляну добудову розміром 8,08м по ширині будинку та 2.27м і 2,97м з різних сторін будинку.

Також, до будинку були наявні всі пиломатеріали для влаштування даху, 3500 штук цегли, дошки, плоский шифер, стелажі та бордюри.

17.12.2004р. ОСОБА_4 подарувала даний будинок своїй дочці – ОСОБА_3 , після чого остання з ОСОБА_1 продовжили реконструкцію будинку за власні кошти та з використанням будівельних матеріалів, які були надані попереднім власником.

Оскільки будинок з господарськими спорудами набутий ОСОБА_3 на підставі договору дарування, то він повністю належить останній.

ОСОБА_1 може належати частка в даному майні лише в частині його поліпшення.

Стверджує, що суд повинен відступити від рівності часток, оскільки спільні діти сторін проживають разом з нею, ОСОБА_1 не сплачує аліменти на дітей.

Також, 13.03.2015 ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 побив ОСОБА_3 , після чого остання перестала проживати в спірному будинку, де залишилася придбана сторонами та призначена для реалізації побутова техніка на суму близько 285000грн., які останній приховав і витратив не в інтересах сім`ї.

Крім того, ОСОБА_1 без дозволу та відома ОСОБА_3 відчужив належний сторонам автомобіль марки «Мерседес-Бенц Спрінтер», автомобіль марки «УАЗ 3151», автомобіль марки «BMW 5 series НОМЕР_1 » та автомобіль марки «Ford Mondeo».

За дані кошти ОСОБА_1 придбав автомобіль марки «Мерседес-Бенц Спринтер» на підставі доручення.

З врахуванням наведено, вважає, що останній не може претендувати на 1/2 частину спірного будинку.

ОСОБА_1 та його представник в судовому засіданні первинний позов підтримали, зустрічного позову не визнали та подали відзив на зустрічний позов, в якому покликаються на те, що спірний будинок він збудував за кошти, отримані від підприємницької діяльності. Будинок був придбаний ним на ім`я ОСОБА_9 . На момент придбання будинок був зруйнованим та не придатним для проживання, а тому був знесений, а на його місці зведений новий після того, як ОСОБА_4 уклала договір дарування на користь дочки.

Житловий будинок є неподільним, та після реконструкції його вартість в сорок разів перевищувала вартість такого на момент придбання старого будинку.

ОСОБА_3 та її представники в судовому засіданні зустрічний позов підтримали, первинного позову не визнали та подали відзив на позов, відповідь на відзив ОСОБА_1 та пояснення, в яких зазначили, що будинок придбаний ОСОБА_4 за кошти, виручені від продажу подарованої квартири та надалі набутий нею за договором дарування.

Жодних доказів придбання будинку ОСОБА_1 не надано.

Разом з будинком були і будівельні матеріали, наявна добудова, гараж, літня кухня та сарай. Біля будинку було 3500 штук цегли, яка використана під час реконструкції будинку.

Просить при визначенні часток врахувати наявність спільний дітей, які проживають разом з нею та відповідач не сплачує на них аліменти.

Звернула увагу, що позивачем не доведено, що будинок є неподільним та не може бути поділений в натурі.

Також, даний будинок не є новозбудованим, як стверджує останній, а проведена реконструкція старого будинку з влаштуванням добудови, яка вже існувала на момент його придбання, змінено внутрішнє планування та облаштовано мансардний поверх.

Просить врахувати факт реєстрації за позивачем права власності на автомобіль марки «Рено Мастер» з 2008 року та причіп вантажний - з 2016 року.

Тому, частки сторін у даному майні не можуть бути рівними.

Крім того, враховуючи, що у складі всього будинковолодіння вартість старого будинку, земельної ділянки та господарських будівель становить 47,8%, то поділу між сторонами підлягає лише 52,2%.

Однак, з врахуванням інтересів дітей, заборгованості по аліментах, факту приховування ОСОБА_1 іншого спільного майна, весь будинок повинен належати їй.

Вислухавши сторони, дослідивши докази по справі, суд дійшов наступного висновку.

Сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 13.10.2001р., що стверджується свідоцтвом про шлюб.

Рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 16.04.2015р. шлюб між сторонами розірвано.

02.11.2001р. ОСОБА_8 подарував ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_3 , що стверджується договором дарування.

17.09.2004р. ОСОБА_3 продала дану квартиру ОСОБА_10 за 5108грн., що встановлено з договору купівлі-продажу.

З договору купівлі-продажу від 05.11.2004р. встановлено, що ОСОБА_4 придбала в ОСОБА_11 житловий будинок загальною площею 56,6кв.м, з надвірними будівлями: гаражем, літньою кухнею, сараєм та господарськими спорудами, розташовані по АДРЕСА_1 . Вартість будинку – 24235грн.

Також, з рішення Виконавчого комітету Жвирківської селищної ради №72 від 14.10.1998р. встановлено, що ОСОБА_11 надано дозвіл на реконструкцію та добудову даного житлового будинку.

З представлених ОСОБА_4 фотознімків вбачається, що на час існування старого житлового будинку існувала господарська будівля з гаражем та літньою кухнею, добудова до будинку, огорожа, ворота і цегла.

Даний будинок, згідно договору від 17.12.2004р., ОСОБА_4 подарувала ОСОБА_3 Вартість будинку визначено в сумі 24235грн.

Перехід права власності вбачається також з витягів з реєстру прав власності на нерухоме майно від 29.10.2004р. та від 17.11.2014р.

Рішенням Жвирківської селищної ради №211 від 24.11.2004р. ОСОБА_3 передано безкоштовно у приватну власність земельну ділянку розміром 0,13га для обслуговування житлового будинку та госпдарських будівель в АДРЕСА_1 .

З державного акта від 18.05.2006р., за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 0,1217га, розташовану по АДРЕСА_1 , призначену для обслуговування житлового будинку та господарських будівель.

З декларації від 09.12.2012р. встановлено, що будинок АДРЕСА_1 збудовано в період з 2006 року по 2008 рік та його загальна площа на час готовності до експлуатації становила 197.00кв.м

Рішенням Виконавчого комітету Жвирківської селищної ради №166 від 18.12.2012р. вирішено оформити право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 197,00кв.м на ім`я ОСОБА_3 , видати свідоцтво про право власності.

Із свідоцтва від 21.12.2012р. встановлено, що право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 197,0кв.м зареєстровано за ОСОБА_3

З технічного паспорта встановлено, що житловий будинок АДРЕСА_1 складається з коридору, кухні, гардеробу, паливної кімнати, туалету, ванної, двох житлових кімнат на першому поверсі та коридору, санвузла, чотирьохї житлових кімнат на мансардному поверсі. Загальна площа будинку становить 197.0кв.м, житлова – 144.6кв.м. До будинку також належить господарська будівля з літньою кухнею, гаражем та підвалом.

З висновку №8005-8012 від 11.09.2019р. встановлено, що житловий будинок АДРЕСА_1 є нерухомим майном, в склад якого входять житловий будинок з мансардою, господарська будівля з літньою кухнею та гаражем, підвал, ворота, огорожа та земельна ділянка, на якій вони розташовані. Багаторічні насадження до нерухомого майна не відносяться.

Фактично проведена реконструкція з добудовою вказаного житлового будинку.

Ринкова вартість житлового будинку з мансардою становить 937440грн.; господарської будівлі з літньою кухнею, гаражем та підвалом – 298339грн.; огорожі з воротами 33537грн. Загальна вартість даного майна становить – 1269316грн. З урахуванням вартості земельної ділянки площею 0,1217га, вартість нерухомого майна складає 1524316грн.

Ринкова вартість гаража, літньої кухні, споруд АДРЕСА_4 та АДРЕСА_5 1, які були на момент придбання 05.11.2004р. та збереглися до даного часу становить: літньої кухні з гаражем та підвлом – 298339грн., огорожі з воротами – 33537грн., разом – 332876грн. Відсоток від вартості всієї садиби становить 21,8%.

Вартість старого житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який придбаний ОСОБА_4 05.11.2004р. та подарований ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 в складі цього нерухомого майна на час проведення експертизи становить 211184грн.

При проведенні реконструкції житлового будинку виконано наступні будівельні роботи по влаштуванню: зовнішніх, внутрішніх стін та перегородок першого поверху та мансарди; між першим поверхом та мансардою; дерев`яних конструктивних елементів покрівлі; покрівлі з металочерепиці; сходів на мансардний поверх; вікон та частково дверей; цементних стяжок підлог; штукатурці, шаклюванню та облицюванню стін. На даний час не завершені оздоблювальні, електромонтажні та сантехнічні роботи.

Вартість реконструйованого житлового будинку становить 937440грн. та старого житлового будинку – 86661грн. Різниця між вартостями реконструйованого та старого житлового будинку становить 850779грн. і є вартістю поліпшень, що у відсотках від вартості житлового будинку становить 90,7%

Вартість цегляної добудови розміром 8,08м по ширині будинку та 2,27м і 2,97м з різних сторін по довжині будинку становить 45981грн.

Вартість 3500 штук цегли, придбаної разом з нерухомим майном та яка була використана при реконструкції будинку, становить 10223грн.

Ринкова вартість земельної ділянки та старого будинку разом із здійсненою на фундаменті цегляною добудовою з правої від входу в будинок сторони, розміром 8,08м по ширині будинку та 2,27м і 2,97м з різних сторін по довжині будинку та 3500 штук цегли становить 397865грн., що становить 26% від загальної вартості нерухомого майна (садиби).

Ринкова вартість земельної ділянки площею 0,1217га по АДРЕСА_1 , станом на дату проведення експертизи, становить 255000грн. Від вартості всієї садиби вартість земельної ділянки у відсотках становить 16,7%

Згідно відповіді №4427 від 03.11.2015р., ОСОБА_1 , належав автомобіль марки «Mercedes-Benz Sprinter 316 CDI» 2002 року випуску, придбаний ним 31.12.2009р. та зереєстрований за ним 12.01.2010р., який він продав 17.03.2015р. ОСОБА_12 .

Однак, щодо даного автомобіля ОСОБА_3 подано до суду цивільний позов, копію якого подано представником останньої.

Згідно витягів з Інтернет-сторінок , в період з 27.02.2015р. по 27.03.2015р. було виставлено на продаж: автомобіль марки «УАЗ 3151», 1986 року випуску, р.н.з. НОМЕР_2 ; автомобіль марки «Ford Mondeo» 1998 року випуску; автомобіль марки «BMW 5 series НОМЕР_1 » 1998 року випуску.

Також, представниками ОСОБА_3 надано копії фотознімків велосипедів та фото із зображенням вивіски « ІНФОРМАЦІЯ_4 ».

ОСОБА_1 надано в оренду земельну ділянку для встановлення тимчасового торгового павільйону, розташовану по АДРЕСА_1 , площею 0,0070га, що стверджується договорами оренди землі, кадастровим планом. актом прийому-передачі земельної ділянки, актом встановлення і узгодження меж земельної ділянки, проектом відведення та відповіддю №3 від 16.11.2015р. Орендна плата за користування даною ділянкою становить 388,94грн. в рік, що стверджується відповідним розрахунком.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснила, що після смерті його діда та баби житловий будинок АДРЕСА_1 успадкувала його мати, яка подарувала даний будинок йому.

В приблизно на початку 2000-х років він продавав житловий будинок, який був непридатний для проживання, кухня руйнувалася, опалення не було, тому він там і не проживав.

До продажу будинку він збудував з цегли прибудову до нього, на якій ще не було даху. В нього залишилося трохи цегли, однак, в якій кількості йому не відомо. Також, було декілька дошок, але яких саме та в якій кількості він не пригадав.

Біля будинку був дерев`яний туалет, «куча для свиней» і дерев`яна клітка.

Будівництво літньої кухні було незакінченим.

Щодо продажу будинку він спілкувався з ОСОБА_1 , який оплачував придбання даного будинку.

Йому відомо, що після продажу, будинок розібрали та збудували заново.

Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні пояснила, що вона знайома зі сторонами та була в них у дома.

Зі слів ОСОБА_3 їй відомо, що житловий будинок придбала ОСОБА_4 та надалі подарувала ОСОБА_3

Будинок був цегляний та накритий шифером. До будинку була зведена прибудова. Також, був гараж з літньою кухнею.

Після придбання житловий будинок розібрали і збудували його заново, що вона бачила сама.

В гаражі та літній кухні сторони зробили ремонт.

Сторони привозили з-закордону товари (побутову техніку, велосипеди тощо) для реалізації в Україні.

Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні пояснив, що він є рідним братом ОСОБА_3 .

Батьки купили квартиру для ОСОБА_3 , після чого її продали та придбали спірний житловий будинок за ці кошти.

На момент придбання житловий будинок був у нормальному стані. Позаду до будинку було збудовано стіни прибудови, в якій була складена цегла.

На подвір`ї був гараж з літньою кухнею та підвалом.

В будинку провели ремонт та збільшили його розміри.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є, зокрема, й майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування.

Так, вартість спірного житлового будинку істотно збільшилась у результаті здійснених за час шлюбу поліпшень та проведення реконструкції, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення статті 62 СК України як спеціальні для цих правовідносин.

Відповідно до частини першої статті 62 СК України, якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Аналіз положень статей 57 та 62 СК України дає підстави для висновку про те, що стаття 57 цього Кодексу визначає правила віднесення майна до об`єктів особистої приватної власності одного з подружжя, тоді як стаття 62 цього Кодексу встановлює спеціальні умови, з настанням яких визначені попередньою нормою об`єкти особистої приватної власності одного з подружжя можуть бути визнані за рішенням суду об`єктами спільної сумісної власності подружжя.

Для застосування передбачених статтею 62 СК України правил збільшення вартості майна повинне відбуватись внаслідок спільних затрат подружжя, незалежно від інших чинників (зокрема, тенденцій загального подорожчання конкретного майна), при цьому суттєвою ознакою повинне бути істотне збільшення вартості майна як об`єкта, його якісних характеристик.

Збільшення вартості майна та істотність такого збільшення підлягає з`ясуванню шляхом порівняння на час вирішення спору вартості об`єкта до та після поліпшення; при цьому сам по собі розмір грошових затрат подружжя чи одного з них, а також визначену на час розгляду справи вартість ремонтних робіт не можна вважати тим єдиним чинником, що безумовно свідчить про істотність збільшення вартості майна як об`єкта.

Визначаючи правовий режим спірного майна як спільної сумісної власності подружжя, суд має враховувати, що частка в такому майні визначається відповідно до розміру фактичного внеску кожної зі сторін, у тому числі за рахунок майна, яке є особистою приватною власністю одного із подружжя, у придбанні (набутті) майна. Якщо в придбанні (будівництва) майна вкладено, крім спільних коштів, особисті приватні кошти однієї зі сторін, то частка в такому майні відповідно до розміру внеску є її власністю.

Відповідно до статті 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Головним критерієм поділу майна як об`єкта права спільної сумісної власності є припинення правовідносин спільної сумісної власності між колишніми учасниками і припинення відносин спільної власності взагалі (частина третя статті 372 ЦК України); у разі поділу кожен учасник має право одержати в натурі ту частину спільного майна, яка відповідає його частці у спільному сумісному майні.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 08 листопада 2017 року (справа № 6-1447цс17).

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2008 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» судам роз`яснено, що майно, яке належало одному з подружжя, може бути віднесено до спільної сумісної власності укладеною при реєстрації шлюбу угодою (шлюбним договором) або визнано такою власністю судом з тих підстав, що за час шлюбу його цінність істотно збільшилася внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя чи їх обох.

Таким чином, при вирішенні спору в частині визнання спірного житлового будинку спільним сумісним майном подружжя суд враховує, що майно, яке належало одному з подружжя на праві особистої приватної власності у порядку статті 57 СК України, повністю та автоматично не перетворюється у спільну сумісну власність. Спільна сумісна власність виникає лише у порядку, визначеному статтею 62 СК України, тобто право спільної сумісної власності виникає на частку майна, яка істотно збільшилася внаслідок умов, передбачених цим законом, з урахуванням частини, яка належала одному із подружжя на праві особистої приватної власності.

При цьому, згідно висновків експертизи, ринкова вартість домоволодіння збільшилася 86661грн. до 937440грн., що у відсотковому співвідношенні становить 90,7%.

Дане поліпшення житлового будинку здійснено в період з 2004 року по 2006 рік, тобто за час перебування сторін у шлюбі.

Разом з тим, вирішуючи питання про збільшення вартості приватного майна одного з подружжя судом не встановлено з наданих сторонами доказів, що будь-яка із сторін понесла затрати на поліпшення (реконструкцію) спірного майна, за рахунок особистих коштів.

Таким чином, враховуючи, що старий житловий будинок належав ОСОБА_3 до проведення реконструкції на праві особистої приватної власності (пункт 2 частина перша статті 57 СК України), а тому зазначена частка, яка становить 9,3%, не може бути об`єктом поділу.

З огляд на зазначене, 90,7% житлового будинку є часткою майна, яка збільшилася і яку, з врахуванням обставин справи, суд визнає істотним покращенням, за рахунок влаштування зовнішніх, внутрішніх стін, перегородок першого поверху та мансарди, перекриття між першим поверхом та мансардою, покрівлі, сходів на мансардний поверх, вікон та частково дверей, цементних стяжок підлог, штукатурки, шпаклювання та облицювання стін.

Відповідно до ст.380 Цивільного кодексу України, житловим будинком є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання.

В свою чергу, згідно ст.381 ЦК України, садибою є земельна ділянка разом з розташованими на ній житловим будинком, господарсько-побутовими будівлями, наземними і підземними комунікаціями, багаторічними насадженнями. У разі відчуження житлового будинку вважається, що відчужується вся садиба, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згнідно роз`яснень, викладених в п.п. 8, 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на житловий будинок», різні господарські будівлі (літні кухні, сараї тощо) є підсобними будівлями і складають з будинком одне ціле.

При розгляді спорів між учасниками спільної часткової власності на жилий будинок про зміну часток суди повинні враховувати, що такі вимоги можуть бути задоволені, якщо учасник спільної власності збільшить в ньому за свій рахунок корисну площу будинку (жилих і підсобних його приміщень) шляхом прибудови, надбудови або перебудови, проведеної з дозволу виконкому місцевої Ради і за згодою решти учасників спільної власності.

Спорудження господарських будівель (сараїв, гаражів тощо) не є підставою для збільшення встановленого раніше розміру частки в праві власності на будинок.

Із зазначеного випливає, що визначенню підлягають частки сторін у праві власності на житловий будинок. Оскільки, господарські будівлі є невід`ємною частиною житлового будинку, то частка сторін в таких будівлях буде відповідати їх частці в житловому будинку.

Крім того, ОСОБА_1 в позовній заяві пред`явлено суду для вирішенні позовні вимоги про визнання спільною сумісною власністю сторін лише житлового будинку з надвірними будівлями та визнання за ним права власності на 1/2 ідеальну частину спірного житлового будинку з надвірними будівлями.

Крім того, у п.п.8-2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» судам роз`яснено, що відповідно до положень статей 81, 116 ЗК України окрема земельна ділянка, одержана у власність громадянином у період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку із земельного фонду.

Якщо на такій земельній ділянці знаходиться будинок, будівля, споруда, що є спільною сумісною власністю подружжя, то у разі поділу будинку, будівлі, споруди між подружжям та виділу конкретної частини будинку, будівлі, споруди до особи, яка не мала права власності чи користування земельною ділянкою, переходить це право у розмірі частки права власності у спільному майні будинку, будівлі, споруди у відповідності до статей 120 ЗК України, 377 ЦК України.

Такого висновку дійшов також Верховний Суд у постанові від 14.11.2018р. у праві №295/16776/14-ц

Враховуючи зазначене, земельну ділянку не слід врахувати при визначенні розміру часток сторін у спірному житловому будинку.

Згідно свідоцтв про народження, у сторін є двоє спільних дітей: дочка ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочка ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

З розрахунку вбачається, що станом на 03.10.2017р. заборгованість ОСОБА_1 по сплаті аліментів на двох неповнолітніх дітей сторін становить 33665,48грн.

Рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 04.01.2018р. змінено спосіб стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 на утримання двох неповнолітніх дітей з 727,50грн. на кожну дитину на 1/3 частину всіх видів заробітку останнього, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

На виконання даного рішення 06.02.2018р. видано виконавчий лист.

В той жде час, мотиви відповідача за первинним позовом та позивача ОСОБА_3 та її представників щодо необхідності відступлення від засад рівності часток подружжя при поділі спільного майна та визнання за нею права власності на все спірне будинковолодіння є непереконливими, оскільки проживання з нею дітей від шлюбу з ОСОБА_1 не є безумовною підставою для зміни розміру часток, при цьому поділ всього спільного майна подружжя на рівні частки є достатнім для забезпечення нормального розвитку дітей.

Також, останніми не доведено приховування та відчуження ОСОБА_1 у власних інтересах, а не в інтересах сім`ї спільного майна подружжя, а саме мікрохвильових печей, пральних машин, косарок, генераторів, косарок, газових та електроплит, порохотягів, твердопаливних котлів, велосипедів тощо, а долучені до справи фотознімки не доводять цих обставин.

Разом з тим, судом встановлено, що на підставі договору дарування від 17.12.2004р. набула право власності на старий житловий будинок, вартість якого висновком визначена у розмірі 86661грн., з добудовою вартістю 45981грн., а також цеглою в кількості 3500 штук, яка була використана сторонами для реконструкції будинку, вартістю 10223грн.

Тому, дане майно слід враховувати при визначенні часток сторін, оскільки таке являється особистою власністю ОСОБА_3 , так як було їй подароване.

Визначаючи частку у житловому будинку, яка підлягає поділу між сторонами суд виходить з наступного:

86661грн. (вартість старого житлового будинку) + 45981грн. (вартість існуючої на момент дарування добудови до будинку) + 10223грн. (вартість наявної на момент дарування цегли) = 142865грн.

Вартість реконструйованого житлового будинку складає 937440грн.

Частка реконструйованого житлового будинку, яка є особистою власністю ОСОБА_3 , складає: (142865грн. : 937440грн.) х 100% = 15,24%.

В свою чергу, частка будинку, яка підлягає поділу між сторонами становить: 100% - 15,24% = 84,76%.

Оскільки, з врахуванням вищезазначених мотивів, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відступлення від рівності часток подружжя, сторонам належить по 42,38% частки спірного житлового будинку, яка істотно збільшилася за рахунок його реконструкції, що в частковому співвідношенні складає по 42/100.

За таких підстав, позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, так як йому належить 42/100 житлового будинку з надвірними будівлями.

Судом не встановлено підстав визнання за позивачем права власності на 1/2 даного майна, так як ним не доведено належними та допустимими доказами обставин, на які він покликався в позовній заяві та відзиві на зустрічний позов, а саме, що житловий будинок, незважаючи на те, що придбаний на ім`я ОСОБА_4 , куплений та реконструйований виключно за зароблені ним грошові кошти.

Зустрічний позов ОСОБА_3 підлягає до задоволення також частково та за нею слід визнати право власності на 58/100 спірного житлового будинку з господарськими будівлями виходячи з наступного: 15,24% + 42,38% = 57,62%, що в частковому відношенні складає 58/100.

Підстав для визнання за ОСОБА_3 права власності на спірний житловий будинок з надвірними будівлями в цілому судом не встановлено.

Згідно ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у разі відмови в позові - на позивача.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, до яких згідно ч.3 ст.133 ЦПК України, віднесено витрати, пов`язані зі залученням експерта, у разі часткового задоволення позову, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

ОСОБА_1 сплачено 640грн. судового збору.

В позовній заяві ОСОБА_1 просив визнати за ним право власності на 1/2 частину спірного житлового будинку та господарських будівель.

В суді позовні вимоги частково знайшли своє обґрунтування, а саме судом визнано підставними вимоги останнього про визнання права власності на 42/100 частин вказаного нерухомого майна.

Таким чином, з ОСОБА_3 підлягає стягненню на користь останнього 537,60грн. що є пропорціним розміром задоволених позовних вимог.

ОСОБА_3 сплатила 640грн. судового збору та 15072грн. за проведення судової інженерно-технічної експертизи. Всього нею понесено 15712грн. судових витрат.

Остання в зустрічній позовній заяві просила визнати за нею право власності в цілому на спірний житловий будинок з господарськими будівлями.

Судом задоволено позов останньої частково, зокрема, визнано право власності на 58/100 частин спірного житлового будинку з надвірними будівлями.

За таких підстав, розмір судових витрат, який підлягає стягненню з ОСОБА_1 на її користь становить 9112,96грн.

Розмір судових витрат, повинні бути відшкодовані на користь ОСОБА_3 є більшим, ніж розмір витрат, які підлягають стягненню на користь ОСОБА_1 .

Таким чином, суд дійшов висновку, що з ОСОБА_1 слід стягнути на користь ОСОБА_3 різницю цих витрат, а саме 8575,36грн. (9112,96грн. – 537,60грн. = 8575,36грн.).

Про понесення інших судових витрат сторонами доказів не надано та клопотання про їх відшкодування не заявлено.

Крім того, сторонами сплачено лише по 640грн. судового збору.

В той же час, після проведення експертизи стало відомо, що вартість житлового будинку з господарськими будівлями, який підлягає поділу між сторонами становить 1269316грн.

За ОСОБА_3 підлягає визнанню право власності на 58/100 спірного майна, вартість якої 7362,03грн. Тому, їй слід доплатити судовий збір в розмірі 1% вартості цієї частки з врахуванням вже сплачених 640грн., що в результаті становить 6722,03грн.

За ОСОБА_1 підлягає визнанню право власності на 42/100 спірного майна, вартість якої складає 5331,13грн. За таких підстав, останньому слід також сплатити 1% вартості вказаної частки, віднявши сплачений ним судовий збір, що становить 4691,13грн.

Вказану різницю слід стягнути зі сторін в дохід держави.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 263-265 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя - задовольнити частково.

Визнати спільним майном подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 84,76% житлового будинку з надвірними будівлями, які розташовані по АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 42/100 частин житлового будинку та господарських будівель і споруд, які розташовані по АДРЕСА_1 .

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права власності на нерухоме майно – задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на 58/100 частин житлового будинку та господарських будівель і споруд, які розташовані по АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_15 8575 (вісім тисяч п`ятсот сімдесят п`ять)грн. 36коп судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави 6722 (шість тисяч сімсот двадцять дві)грн. 03коп. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави 4691 (чотири тисячі шістсот дев`яносто одну)грн. 13коп. судового збору.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні скарги подаються учасниками справи через Сокальський районний суд Львівської області.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину рішення воно може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Відомості, які зазначаються в рішенні суду відповідно до п.4) ч.5 ст.265 ЦПК України та не проголошуються, відповідно до ч.2 ст.268 ЦПК України.

Позивач за первинним позовом та відповідач за зустрічним позовом: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач за первинним позовом та позивач за зустрічним позовом: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складено 27.05.2020р.

Головуючий: М. Я. Адамович