Ухвала суду № 89470906, 27.05.2020, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

Справа № 521/988/20

Пр. №2-сз/521/24/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2020 року м. Одеса

Малиновський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді – Сегеди О.М.,

при секретарі – Колесник Т.В.,

за участю представника Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради – Бродецької С.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі матеріали заяви Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про стягнення судового збору по цивільній справі за позовом Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплачених коштів житлових субсидій,

встановив:

У січні 2020 року Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради (далі – Департамент праці та соціальної політики ОМР) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплачених коштів житлових субсидій.

Ухвалою суду від 03 лютого 2020 року було відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання (а.с. 38-39).

Ухвалою суду від 25 лютого 2020 року за заявою Департаменту праці та соціальної політики ОМР позов було залишено без розгляду, у задоволенні вимог про повернення судового збору – відмовлено (а.с. 48-49).

18 травня 2020 року до суду надійшла заява Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про стягнення судового збору, в обґрунтування якої заявник зазначив, що Департаментом праці та соціальної політики ОМР при зверненні до суду з позовом до ОСОБА_1 було сплачено судовий збір у розмірі 2102,00 грн.

Вказував, що ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 25 лютого 2020 року за заявою Департаменту праці та соціальної політики ОМР позов було залишено без розгляду, у задоволенні заяви про повернення судового збору на рахунок останнього було відмовлено.

Вважає, що оскільки відповідачка сплатила борг у повному обсязі, то тим самим визнала позов, тому судовий збір у розмірі 2102,00 грн. необхідно покласти на останню.

Посилаючись на викладені обставини та на ч. 3 ст. 142 ЦПК України, заявник просив суд стягнути з ОСОБА_1 на його користь витрати по сплаті судового збору в сумі 2102,00 грн.

Представник Департаменту праці та соціальної політики ОМР, діючий за довіреністю від 31 січня 2020 року, в судовому засіданні підтримав подану заяву та просив суд її задовольнити у повному обсязі (а.с. 61).

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце слухання справи повідомлялася судом відповідно до вимог ст. 128 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, подану заяву про стягнення судового збору, суд вважає, що дана заява не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що Департаментом праці та соціальної політики ОМР при зверненні до суду з позовом було сплачено судовий збір у розмірі 2102,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 3 від 20 січня 2020 року (а.с. 1).

Встановлено, що 25 лютого 2020 року позивач звернувся до суду з заявою про залишення позовної заяви без розгляду та повернення судового збору, посилаючись на те, що відповідачкою у справі, ОСОБА_1 , добровільно було повернуто борг у повному обсязі, на підтвердження чого надано копію квитанції (а.с. 43-44, 45).

З матеріалів справи вбачається, що 20 лютого 2020 року відповідачкою, ОСОБА_1 , була сплачена на користь позивача заборгованість у повному обсязі в сумі 5406,50 грн., що підтверджується копією квитанції № 6 від 20 лютого 2020 року (а.с. 45).

Ухвалою суду від 25 лютого 2020 року за заявою Департаменту праці та соціальної політики ОМР позов було залишено без розгляду, у задоволенні вимог про повернення судового збору – відмовлено (а.с. 48-49).

Відповідно до ч. 3 ст. 142 ЦПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Згідно п. 4 ч. 1ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.

Частиною 2 ст. 256 ЦПК України встановлено, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач не відмовився від позову внаслідок погашення відповідачкою заборгованості, а надав заяву про залишення позову без розгляду, що відповідно до ч. 2 ст. 257 ЦПК України дає право особі, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, звернутися до суду повторно.

Звернення до суду з позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантованим статями 55, 124 Конституції України, є безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що підстави, передбачені ч. 3 ст. 142 ЦПК України, щодо стягнення з відповідача на користь позивача судового збору, сплаченого останнім при зверненні до суду з позовом, - відсутні, а подана заява не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 142, 259, 260, 261 ЦПК України, суд

ухвалив:

Заяву Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про стягнення судового збору по цивільній справі за позовом Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплачених коштів житлових субсидій – залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня її проголошення, з урахуванням п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України.

Суддя: О.М. Сегеда