Ухвала суду № 89469179, 14.05.2020, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

02068, м. Київ, вул. Кошиця, 5-А

справа № 753/15858/18

провадження № 2/753/859/20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" травня 2020 р.Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді КАЛІУШКА Ф.А.

при секретарі РАСУЛОВІЙ А.А.

за участю сторін не з`явилися;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» про стягнення суми страхового відшкодування

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Дарницького районного суду м. Києва перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» про стягнення суми страхового відшкодування.

Ухвалою судді Дарницького районного суду м. Києва від 11 жовтня 2018 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку загального позовного провадження.

В судове засідання, яке відбулось 14 травня 2020 року, сторони не з`явилися, про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, причини неявки відповідача суду невідомі. При цьому, від позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, також ним долучено копію паспорта з якої вбачається, що місцем його реєстрації є: АДРЕСА_1 .

Водночас, згідно з частиною першою статті 27 Цивільного процесуального кодексу України (далі по тексту - ЦПК України ) позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом. А частиною п`ятою ст. 28 цього Кодексу встановлено, що позови про захист прав споживачів можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем зазначено у позовній заяві як місцем свого проживання: АДРЕСА_2 , однак належних доказів зареєстрованого місця проживання за вказаною адресою останнім не надано. Натомість місцем реєстрації позивача, у відповідності до доданої ним копії паспорту, визначено АДРЕСА_1 , що за адміністративно-територіальним поділом не відноситься до Дарницького району м. Києва.

При цьому, судом встановлено, що місцем реєстрації відповідача - Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» є: м. Запоріжжя, пр.-т. Моторобудівників, 34, що також за адміністративно-територіальним поділом не відноситься до Дарницького району м. Києва.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками та продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності регулюються Законом від 12 травня 1991 р. № 1023-XII «Про захист прав споживачів». Цим Законом установлено права споживачів, а також визначено механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Згідно з п. 22 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних із підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Із пункту 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 12.04.1996 р. «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» вбачається, що позовна заява про захист прав споживача повинна містити відомості, зокрема, про те, яке право споживача, передбачено Законом України «Про захист прав споживача», порушено; коли і в чому це виявилося; про способи захисту, які належить вжити суду; про розмір сум, щодо яких заявлено вимоги, з відповідними розрахунками і обґрунтуванням; про докази, що підтверджують позов.

Пунктом 2 вищевказаної Постанови передбачено, що до відносин, які ним регулюються Законом України «Про захист прав споживача», належать, зокрема, ті, що виникають із договорів страхування.

З урахуванням висновків, викладених у Рішенні Конституційного Суду України від 10.11.2011 року у справі №1-26/2011 року Верховний Суд України в Узагальненнях судової практики з розгляду цивільних справ про захист прав споживачів висловив позицію про те, що оскільки діяльність страховика підпадає під визначення послуги і виконавця, що містяться в ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», то у разі, якщо договір страхування спрямований на задоволення особистих потреб застрахованої фізичної особи, такі правовідносини регулюються Законом «Про захист прав споживачів» в частині, не врегульованій спеціальним законом.

Цей висновок стосується й договорів майнового страхування, де страхувальниками є фізичні особи, а відносини спрямовані на захист особистих майнових інтересів страхувальника або іншої особи, що визначена у договорі, шляхом задоволення майнової потреби страхувальника, яка виникає або може виникнути після настання певних подій.

Крім того, під час розгляду цивільної справи № 212/1101/18 (постанова від 17.04.2019 року) Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив, що положення щодо відповідальності страховика, закріплені в Законі України «Про страхування» та главі 67 ЦК України, є спеціальними нормами права, а в Законі України «Про захист прав споживачів» загальними.

Як вбачається з вищевказаного позову, підставою звернення позивача з даним позову не є порушення відповідачем Закону України «Про захист прав споживача», а є стягнення суми страхового відшкодування внаслідок страхового випадку, який не визнає відповідач, тобто саме виконання зобов`язань за договором страхування від 03 серпня 2013 року, відтак на дані правовідносини не поширюються вимоги про Закон України «Про захист прав споживача».

У свою чергу, відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

У відповідності до положень чч. 1, 2 статті 32 ЦПК України, спори між судами про підсудність не допускаються і справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Враховуючи викладене вище, вимоги діючого законодавства, суд приходить до висновку, що справа за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» про стягнення суми страхового відшкодування, має бути передана на розгляд до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя (м. Запоріжжя, вулиця Чарівна, буд. 117-А), за місцем реєстрації відповідача, оскільки справа не належить до територіальної юрисдикції (підсудності) Дарницького районного суду м. Києва.

На підставі викладеного та керуючись стст. 28, 31, 32, 353, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» про стягнення суми страхового відшкодування - передати на розгляд за підсудністю до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя (м. Запоріжжя, вулиця Чарівна, буд. 117-А).

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали суду до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд міста Києва.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано протягом встановленого законом строку. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СУДДЯ: КАЛІУШКО Ф.А.