Ухвала суду № 89465991, 26.05.2020, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

26.05.2020

296/8465/16-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2020 року м. Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі колегії:

головуючого судді Любчик В.М.,

суддів Хандуріна В.В.,

Здоровиці О.В.,

за участю

секретаря судового засідання Сухіна О.Ю.,

прокурора Ленкевич І.В.,

захисника Бондика В.А.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні, в залі суду м. Добропілля Донецької області, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22015060000000023 від 20 травня 2015 року, по обвинуваченню:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Макіївка Донецької області, громадянина України, місце реєстрації: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Добропільського міськрайонного суду Донецької області перебувають матеріали кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України.

Ухвалою Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 15.05.2019 року обвинувачений ОСОБА_1 оголошений у розшук, а судове провадження зупинено до його розшуку.

Прокурор відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ та державної прикордонної служби управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Житомирської області Левченко В. звернувся до суду з клопотанням про відновлення судового провадження та його здійснення у формі спеціального судового провадження.

В обґрунтування заявленого клопотання зазначено, що ухвалою Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 15.05.2019 року у задоволенні клопотання прокурора про здійснення спеціального судового провадження у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України відмовлено, зупинено судовий розгляд по кримінальному провадженню на час розшуку обвинуваченого. Прокурор вважає, що вищезазначена ухвала прийнята судом передчасно, існують достатні підстави для призначення судового розгляду за відсутності обвинуваченого у відповідності до вимог ст. 323 КПК України. Обвинуваченому ОСОБА_1 відомо про розпочате щодо нього кримінальне провадження, суть пред`явленої підозри, та про притягнення його до кримінальної відповідальності, обвинувачений перебуває на тимчасово окупованій території у м. Донецьку. З часу оголошення йому підозри на підконтрольній території України не перебував, окуповану проросійськими бойовиками територію Донецької області не залишав.

Прокурор Ленкевич І.В. у підготовчому судовому засіданні заявлене клопотання підтримала.

Захисник обвинуваченого заперечував проти задоволення клопотання прокурора, вважає його необґрунтованим.

Вислухавши думку прокурора та захисника, дослідивши наявні у суду матеріали кримінального провадження, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Ухвалою Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 15.05.2019 року зупинено судовий розгляд по кримінальному провадженню № 296/8465/16-к внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань № 22015060000000023 від 20 травня 2015 року, по обвинуваченню ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України, на час розшуку обвинуваченого.

Прокурор відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ та державної прикордонної служби управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Житомирської області Левченко В. звернувся до суду з клопотанням, в якому просить відновити судовий розгляд по кримінальному провадженню та постановити ухвалу про здійснення судового провадження щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 258-3 КК України у формі спеціального судового провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 323 КПК України судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо злочинів, зазначених у частині другій статті 297-1 цього Кодексу, може здійснюватися за відсутності обвинуваченого (in absentia), крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності (спеціальне судове провадження) та оголошений у міждержавний та/або міжнародний розшук.

Тобто здійснення спеціального судового провадження є правом, а не обов`язком суду.

Посилання прокурора на п. 20-1 розділу XI Перехідних положень Кримінального процесуального кодексу України як на безумовну підставу для здійснення спеціального судового провадження є вільним тлумаченням вказаної норми, оскільки вона передбачає, що розгляд кримінальних проваджень, в яких здійснювалося спеціальне досудове розслідування, з урахуванням правил спеціального судового провадження. Тобто не містить прямої вказівки на обов`язок суду здійснювати судовий розгляд in absentia.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у звязку з проведенням антитерористичної операції» ухилення від явки на виклик слідчого, прокурора чи судовий виклик слідчого судді, суду (неприбуття на виклик без поважної причини більш як два рази) підозрюваним, обвинуваченим, який перебуває в районі проведення антитерористичної операції, та оголошення його у розшук є підставою для здійснення спеціального досудового розслідування чи спеціального судового провадження в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України, з особливостями, встановленими цим Законом. При цьому вимога про оголошення у міждержавний або міжнародний розшук не поширюється на випадки, якщо вирішується питання про застосування стосовно цих осіб спеціального кримінального провадження.

Між тим, відповідно до ч. 3 ст. 9 КПК України закони та інші нормативно-правові акти України, положення яких стосуються кримінального провадження, повинні відповідати цьому Кодексу. При здійсненні кримінального провадження не може застосовуватися закон, який суперечить цьому Кодексу.

За таких обставин, при конкуренції статті 5 Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції» та ч. 3 ст. 323 КПК України суд, дотримуючись принципу законності, керується вимогами Кримінального процесуального кодексу України. З огляду на це, прокурором не доведено, що ОСОБА_1 оголошений у міжнародний або міждержавний розшук.

З доданого до клопотання листа заступника начальника Управління- начальника спецпідрозділу відділу по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю УСБУ в Житомирській області № 57/3-6546 від 24.10.2019 року вбачається, що з часу оголошення ОСОБА_1 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України, останній на території України не перебував. При цьому судом в ході судового провадження встановлено, що 15.11.2015 року о 13 год. 15 хв. ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України та вручено письмове повідомлення про підозру.

17.11.2015 року ухвалою слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира відносно ОСОБА_1 обрано міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. 26.11.2015 року апеляційним судом Житомирської області скасовано ухвалу, якою обрано відносно ОСОБА_1 вказаний запобіжний захід, і постановлено нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відмовлено. При цьому, ОСОБА_1 було звільнено з-під варти в залі судових засідань та інших запобіжних заходів стосовно нього не обиралось.

До матеріалів кримінального провадження долучено заяву ОСОБА_1 , в якій останній повідомляє, що мешкатиме у своєї доньки за адресою: АДРЕСА_2 , та просить зв`язок з ним здійснювати через його захисника Трофімова С.С.

Жодних відомостей, які б свідчили про те, що після 27.11.2015 року обвинувачений перетинав лінію розмежування або державний кордон України, суду не надано. За таких обставин, суд змушений визнати, що рапорт начальника спецпідрозділу відділу по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю складений формально та не є достатнім доказом того, що обвинувачений знаходиться на території, непідконтрольній Україні.

Поміж тим, судом при розгляді попереднього клопотання прокурора про здійснення судового провадження надано оцінку інформації про реєстрацію місця мешкання обвинуваченого ОСОБА_1 у м. Донецьку. З даного приводу суд вважає за доцільне зауважити, що сам факт реєстрації місця мешкання обвинуваченого на тимчасово окупованій території, не є беззастережним та достовірним доказом знаходження останнього на відповідній території.

Відповідно до загальних засад правозастосування, як слушно зауважив прокурор, при конкуренції загальної та спеціальної норм підлягають застосуванню спеціальні норми за умови регулювання тотожних суспільних відносин. Проте в контексті даного кримінального провадження прокурором не доведено, що дотримані усі умови, небхідні для того, щоб застосовувалися положення ст.ст. 297-1-297-5 КПК України.

Оскільки повноваження суду при розгляді кримінальних проваджень, зокрема і щодо їх віднесення до проваджень спеціальної категорії, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має і право і обов`язок самостійно перевірити доводи сторін кримінального провадження щодо наявності чи відсутності певних фактів. При цьому вказана перевірка має бути всесторонньою, а висновки суду мають грунтуватися на об`єктивних доказах, які узгоджуються між собою.

Більш того, як зазначено ЄСПЛ в рішенні «Колоцца проти Італії» підпункти (с), (d) та (е) п. 3 гарантують кожній людині, якій пред`явлено кримінальне обвинувачення, право "захищати себе особисто", "допитувати свідків, що показують проти неї, або мати право на те, щоб ці свідки були допитані", "користуватися безкоштовною допомогою перекладача, якщо вона не розуміє мови, що використовується в суді, або не говорить на цій мові", і важко уявити собі, як обвинувачений може здійснювати ці права, не будучи присутнім. В даному випадку Суду не доводиться встановлювати, відмовився і за яких обставин обвинувачений від здійснення свого права бути присутнім при розгляді справи, оскільки в будь-якому випадку, відповідно до усталеної прецедентної практики Суду, відмова від здійснення права, гарантованого Конвенцією, повинна бути встановлена недвозначним чином (див. рішення у справі Неймастера» від 7 травня 1974 р. Серія А, т. 17, с. 16, п. 36; рішення у справі Ле Конт, Ван Левен и Де Мейер проти Бельгіх від 23 червня 1981 р. Серія А, т. 43, с. 25-26, п. 59; рішення по справі Альберта і Ле Конт від 10 лютого 1983 р. Серія А, т. 58, с. 19, п. 35).

В розрізі даного стандарту прав особи суд також бере до уваги надані захисником документи про те, що СВ Дарницького управління поліції здійснюється досудове розслідування за фактом викрадення обвинуваченого ОСОБА_1 . Відомості про закриття даного кримінального провадженн у суду на даний час відсутні. За таких обставин суд має сумніви щодо того, що неявка обвинуваченого до суду є результатом його цілеспрямованого волевиявлення, що має на меті уникнення кримінальної відповідальності.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про те, що у даному кримінальному провадженні відсутні необхідні та достатні умови для застосування положень ст. ст. 297-1-297-5 КПК України.

З урахуванням того, що в клопотанні прокурора та доданих до нього матеріалах відсутні принципово нові відомості щодо обставин даного кримінального провадження, суд не вбачає підстав для задоволення вказаного клопотання.

Разом з тим, враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_1 у судові засідання не з`являється тривалий час, причини його неявки суду невідомі, місцезнаходження обвинуваченого суду теж не відомо, прокурором не надано доказів перебування обвинуваченого на тимчасово окупованій території в м. Донецьк, суд позбавлений можливості переконатися в тому, що обвинувачений дійсно обізнаний про день та час розгляду справи та ухиляється від явки у судові засідання, а відповідно до положень частини 2 статті 318 КПК України судовий розгляд здійснюється в судовому засіданні з обов`язковою участю сторін кримінального провадження, крім випадків, передбачених цим Кодексом, колегія суддів вважає необхідним на підставі положень ст. 335 КПК України зупинити судове провадження відносно ОСОБА_1 до його розшуку.

Керуючись ст. ст. 318, 323, 335, 372 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання прокурора про здійснення спеціального судового провадження у кримінальному провадженні за № 22015060000000023 від 20 травня 2015 року, по обвинуваченню ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України, - відмовити.

Зупинити судове провадження № 296/8465/16-к по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України, до його розшуку.

В разі розшуку обвинуваченого ОСОБА_1 доставити його до Добропільського міськрайонного суду Донецької області для можливості продовження судового провадження за його участю.

Копії ухвали надіслати для виконання розшуку ГВ БКОЗ УСБУ в Житомирській області та для контролю начальнику відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ та державної прикордонної служби управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Житомирської області.

Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення проти даної ухвали може бути включено до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.

Повний текст ухвали складено 27 травня 2020 року.

Головуючий суддя В.М. Любчик

Судді В.В. Хандурін

О.В. Здоровиця