Рішення № 89465933, 27.05.2020, Мирноградський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Димитровський міський суд Донецької області)

Справа № 226/593/20

Справа № 226/593/20

Провадження № 2/226/338/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2020 року м.Мирноград

Димитровський міський суд Донецької області у складі:

головуючого – судді Редько Ж.Є.,

при секретарі Попенко І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження в м.Мирнограді Донецької області справу за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Позивач АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (далі Банк) звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в обґрунтування якого вказав, що відповідно до укладеного договору б/н від 24.02.2011 відповідач отримав кредит в суміі 4700 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27,60% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку складає між ним та Банком договір. У зв`язку з порушенням відповідачем зобов`язань за кредитним договором за станом на 03.02.2020 заборгованість за кредитом склала 4715 грн 12 коп., заборгованість за процентами за користуванням кредитом – 5967 грн 11 коп., за штрафом (фіксована частина) – 500 грн та штрафом (процентна складова) – 534 грн 11 коп., а всього 11716 грн 34 коп. які Банк просить стягнути на свою користь з відповідача разом з понесеними ним судовими витратами в сумі 2102 грн судового збору.

Представник позивача АТ КБ «Приватбанк» до суду не з`явився, про час і місце слухання справи сповіщений належним чином, письмово повідомив суд про розгляд справи у відсутність представника, про те, що він наполягає на позові і не заперечує проти розгляду справи заочно у разі неявки відповідача до суду.

Відповідач ОСОБА_1 до суду не з`явився, про час і місце розгляду справи сповіщений належним чином, письмово повідомив суд про розгляд справи у його відсутність та надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого позовні вимоги він визнає частково, погоджуючись з сумою заборгованості за тілом кредиту в сумі 4715 грн 12 коп. та не визнаючи заборгованість за процентами і штрафами, оскільки у заяві-анкеті від 24.02.2011 процентна ставка за користування кредитом не зазначена, а доданий Банком до позову Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою (ресурс: архів Умов та правил надання банківських послуг, розміщений на сайті www.privatbank.ua/terms/) ним не підписаний і не визнається. Вважає, що між ним та Банком не досягнута письмова домовленість про сплату процентів за користування кредитом, не визначено їх розмір, порядок нарахування та оплати. Роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (Банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено у постанові Верховного Суду України від 11.03.2015 (провадження № 6-16цс15). На підставі цих міркувань вважає, що між ним та Банком також не досягнута письмова домовленість про сплату штрафів, не визначено їх розмір, нарахування та оплати. Крім того, з 2010 року по цей час він зареєстрований та мешкає в м.Мирнограді Донецької області, тому Банком з огляду на ст.2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» незаконно включено в загальну суму заборгованості заборгованість за штрафами.

Позивач у відповіді на позов вказав, що укладений договір від 24.02.2011 є договором приєднання, зміст якого зафіксовано в декількох документах: в заяві позичальника, Умовах надання банківських послуг, Правилах користування платіжною карткою та Тарифах, з якими відповідач ознайомлений, про що свідчить його підпис у заяві. Підписана відповідачем заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами Банку складають договір про надання банківських послуг. Тобто, сторонами при укладанні договору були обговорені всі істотні умови. З виписки з карткового рахунку чітко прослідковується, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт, що відповідач користувався грошима, отримував кошти через банкомат, здійснював розрахунки через термінали в касах магазинів, що є неможливим без наявності картки, частково сплачував заборгованість за договором. При подачі позову до суду у Банка була відсутня достовірна інформація про адресу, за якою на час початку проведення антитерористичної операції проживав відповідач, тому Банк станом на 14.04.2014 фактично не мав підтверджуючих документів для прийняття рішення про зупинення нарахувань. Боржник до Банку з метою списання штрафних санкцій не звертався, хоча Банком налаштовано прийняття таких заяв як через відділення Банку, так і шляхом подачі заяви через відповідний сайт Банку.

30.03.2020 за ухвалою судді відкрито спрощене позовне провадження із викликом сторін.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 24.02.2011 ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у Приватбанку, наслідком чого стало отримання ним кредиту в сумі 4700 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, відповідачем використовувалися кредитні кошти, що підтверджується розрахунком Банку, випискою по картковому рахунку (а.с.5-9,10).

Відповідно до листа Банку від 27.04.2020 ОСОБА_1 згідно кредитного договору б/н від 24.02.2011 отримав картки № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , остання з них має термін дії до 05.2021.

Статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справу в межах заявлених вимог на підставі представлених доказів.

Відповідно до ст.526 ЦПК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу.

Згідно за ч.1 та ч.3 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та у порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця або реального повернення йому коштів.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений із недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

За положеннями ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються Банком, вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їхнього відома, у зв`язку із чим Банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.

Вивченням анкети-заяви від 24.02.2011, яка підписана відповідачем, встановлено, що в ній не зазначена процентна ставка, яка застосовується при користуванні позичальником кредитними коштами.

Відповідно до ч.1 та ч.6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Позивач крім безпосередньо заборгованості за тілом кредиту просить стягнути з відповідача заборгованість за процентами за користування кредитом.

На підтвердження позовних вимог, в тому числі їх розміру і порядку нарахування, крім розрахунку кредитної заборгованості та виписки з карткового рахунку, банком надано суду Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, якими визначені, зокрема, пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін та інші умови.

При цьому слід зазначити, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме зміст цих Тарифів і Умов та Правил надання банківських послуг розумів відповідач, що саме з ними він ознайомився і погодився, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами.

Оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача, неодноразово змінювалися самим Банком з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, підтвердження про конкретні запропоновані відповідачеві Умови та Правила банківських послуг не надані, а в анкеті-заяві домовленість сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами відсутня, надані Банком витяги з Тарифів та Умов і Правила надання банківських послуг в ПриватБанку судом не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору. Тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17 і має бути застосована і у цій справі, виходячи з тотожності правовідносин сторін.

У цій справі договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (ч.1 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Згідно з п.22 ч.1 ст.1 вказаного Закону споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

У п.19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09.04.1985 №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН, зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Конституційний Суд України щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22.11.1996 № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11.07.2013 у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи ч.4 ст.42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно - правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

Беручи до уваги основні засади цивільного законодавства та необхідність особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду у вищенаведеному рішенні зауважила, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту, та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг – це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил, тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону – споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Відтак, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору Банк дотримався вимог, передбачених ч.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими Банк.

З огляду на те, що наведений правовий висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 03.07.2019 у справі № 342/180/17, яка прийнята пізніше, ніж інші постанови цього суду, на які посилається Банк, а саме: від 10.04.2019 у справі № 356/1635/16-ц, від 28.03.2019 у справі № 428/2873/17, від 06.02.2018 у справі № 755/2720/16-ц, від 17.04.2019 у справі № 666/388/16-ц, викладені в них правові висновки суд не приймає до уваги.

Крім того, Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 № 1669-УП введений мораторій на нарахування пені та штрафів на основну суму заборгованості за кредитними зобов`язаннями.

Так, відповідно до ст.2 даного Закону на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Відповідач ОСОБА_1 відповідно до інформації виконавчого комітету Мирноградської міської ради від 08.03.2020 зареєстрований у м.Мирнограді Донецької області, тобто у населеному пункті, який внесено до вищевказаного переліку, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 за № 1275-р.

Отже, з огляду на встановлені обставини, приведені правові нормі та правові висновки, підстав для стягнення з відповідача на користь позивача процентів та неустойки за договором кредиту не має, а тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь Банку заборгованості за процентами за користування кредитом в сумі 5967 грн 11 коп., штрафів за невиконання останнім зобов`язань за кредитним договором: 500 грн – фіксована частина штрафу та 534 грн 11 коп. – процентна складова штрафу, а всього 1034 грн 11 коп.,є такими, що не підлягають задоволенню.

За розрахунком Банку заборгованість за кредитом, тобто за фактично отриманими відповідачем коштами, за станом на 03.02.2020 складає 4715 грн 12 коп. (а.с.5-9).

Укладений між сторонами кредитний договір від 24.02.2011 у вигляді анкети - заяви, підписаної сторонами, також не містить і строку повернення кредиту (користування ним).

В той самий час, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти, що підтверджується анкетою-заявою, розрахунком заборгованості та самим відповідачем у відзиві, у добровільному порядку Банку не повернуті, а також беручи до уваги вимоги ч.2 ст.530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, кредитор вправі вимагати захисту своїх прав через суд – шляхом зобов`язання виконання боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню і з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за тілом кредиту в сумі 4715 грн 12 коп. У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Судовий збір підлягає стягненню з відповідача пропорційно сумі задоволених вимог в порядку, передбаченому ст.141 ЦПК України, у розмірі 845 грн 93 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 76, 81, 141, 259, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК», юридична адреса якого: вул.Грушевського, 1Д, м.Київ, 01001, код ЄДРПОУ 14360570,до ОСОБА_1 , місце реєстрації якого: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки НОМЕР_4 , про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором б/н від 24.02.2011, яка виникла за станом на 03.02.2020, а саме: за тілом кредиту в сумі 4715грн 12 коп. та судові витрати в сумі 845 грн 93 коп., а всього 5561 (п`ять тисяч шістдесят одна) грн 05 коп.

У задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 5967 грн 11 коп. та в частині стягнення неустойки у розмірі 1034 грн 11 коп. відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, може бути оскаржено в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги у тридцятиденний строк з дня його проголошення, але не пізніше закінчення строку карантину.

Суддя Ж. ОСОБА_2 .Редько