Ухвала суду № 89465533, 21.05.2020, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

243/5189/17

1-кп/243/92/2020

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2020 року м. Слов`янськ

Колегія суддів Слов`янського міськрайонного суду Донецької області у складі:

головуючого - судді Старовецького В.І.

суддів Гончарової А.О. Проніна С.Г.,

за участю:

секретаря судового засідання Каліух К.М.

прокурора Крамаренко В.О.

потерпілого ОСОБА_1

захисників Пікуліна Р.М., Клечановської Ю.І., Дьяченко О.В.

обвинувачених ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за допомогою звуко - та відеозаписувальних технічних засобів в режимі відеоконференції в залі № 3 Слов`янського міськрайонного суду Донецької області кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 189, ч.3 ст. 146, ч.4 ст. 187 КК України, -

ВСТАНОВИЛА:

В провадженні Слов`янського міськрайонного суду знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням відносно ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч.3 ст. 146, ч. 4 ст. 187 КК України.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 заявив клопотання про звільнення його з під варти, у зв`язку із закінченням всіх розумних строків відведених для утримання його під вартою. Свої вимоги мотивувавши тим, що згідно ч.4 ст. 12 КПК України - кожен, хто понад строк, передбачений цим Кодексом, тримається під вартою або позбавлений свободи в інший спосіб, має бути негайно звільнений, а відповідно до ст.28 КПК України - під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об`єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.

Прокурор Крамаренко О.В. під час судового засідання просила відмовити обвинуваченому ОСОБА_2 в задоволенні його клопотання.

Потерпілий ОСОБА_1 під час судового засідання також просив відмовити обвинуваченому ОСОБА_2 в задоволенні його клопотання.

Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав клопотання обвинуваченого ОСОБА_2 , просив задовольнити.

Обвинувачений ОСОБА_3 підтримав клопотання обвинуваченого ОСОБА_2 , просив задовольнити.

Захисники Пікулін Р.М., Дьяченко О.В. та Клечановська Ю.І. підтримали позицію обвинуваченого ОСОБА_2 , просили задовольнити його клопотання.

Заслухавши думку всіх учасників судового засідання, при вирішенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_2 , колегія суддів дійшла до наступного висновку.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у справі «Zand v. Austria» у рішенні від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів».

Як зазначає Європейський суд у своїх рішеннях - розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів.

У ч.3 ст.5 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» міститься норма, яка виходить із загального принципу ст.5 Конвенції: законне тримання під вартою має бути розумним. Конвенція вимагає, аби тримання під вартою до судового вироку не перевищувало розумних строків. Хоч якою би була причина тримання під вартою, у кожному випадку слід визначити, чи перетнув строк до ухвалення вироку щодо обвинуваченого розумні межі, тобто межі надмірності, які, за обставинами справи, могли бути розумно застосовані до особи, чия невинуватість презумується.

Згідно з практикою Суду, зокрема з його рішенням у складі Великої палати у с праві «Labita v.Italy» від 06.04.2000 р., тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи.

Колегія суддів вважає на теперішній час розумними строки судового розгляду вказаного кримінального провадження з огляду на дані, які характеризують хід судового розгляду по вказаному кримінальному провадженню та оцінює розумність тривалості даного кримінального провадження за такими критеріями, як: складність справи, поведінка обвинувачених та причини перенесення судових засідань.

Також слід зазначити, що застосування інших, більш м`яких альтернативних запобіжних заходів не зможе забезпечити виконання обвинуваченим ОСОБА_2 його процесуальних прав та обов`язків, що неодноразово було встановлено під час судових засідань колегією суддів та безпосередньо також в подальшому може впливати на дотримання розумних строків судового розгляду по даному кримінальному провадженню.

У зв`язку з чим доводи обвинуваченого ОСОБА_2 щодо застосування ст.. 12, 28 КПК України, колегія суддів не приймає до уваги.

Також колегія суддів зазначає, що зважаючи на формулювання обвинуваченим ОСОБА_2 свого клопотання, як «прошу звільнити мене з під варти», слід зазначити, що ст. 202 КПК України встановлює порядок звільнення особи з - під варти, а ст.. 203 КПК України зазначає підставу припинення дії запобіжних заходів.

Так під час судового розгляду даного кримінального провадження достовірно встановлено, що відносно обвинуваченого ОСОБА_2 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без можливості внесення застави. Строк дії запобіжного заходу на теперішній час не закінчився, ухвала про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою набула законної сили,

підстави передбачені ст. ст. 202, 203 КПК України для припинення дії запобіжного заходу та звільнення обвинуваченого ОСОБА_2 з - під варти - відсутні.

Таким чином клопотання обвинуваченого ОСОБА_2 є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.12,28, 202,203 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

В задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_2 про звільнення його з під варти, у зв`язку із закінченням всіх розумних строків відведених для утримання його під вартою - відмовити.

Ухвала остаточна та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В.І. Старовецький

судді А.О. Гончарова

С.Г. Пронін