Рішення № 89465397, 27.05.2020, Лиманський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Краснолиманський міський суд Донецької області)

Справа № 236/5324/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2020 року Краснолиманський міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді - Саржевської І.В.,

за участю: секретаря - Вікторової Г.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в місті Лиман цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення заборгованості по заробітній платі,

ВСТАНОВИВ:

10.04.2020 до Краснолиманського міського суду Донецької області на підставі постанови Донецького апеляційного суду від 01.04.2020 для продовження розгляду надійшла цивільна справа № 236/5324/19 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення заборгованості по заробітній платі у розмірі 16346,13 гривень. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що перебував в трудових відносинах з відповідачем до 17.07.2017, звільнений за п. 1 ст.40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату. При звільненні відповідач не виплатив йому належні виплати (а.с. 39-41).

Ухвалою судді від 13.04.2020 розгляд справи проводиться за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням положень ч.3 ст. 274 ЦПК України без повідомленням (викликом) сторін та з наданням відповідачу строку для подачі відзиву на позов (а.с.67-68).

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду спору по суті, встановив фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Як передбачено ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч.1 ст. 5 ЦПК).

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Суд на підставі ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу. Обставини, встановлені рішенням суду у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Докази надаються сторонами та іншими особами, що беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч.2 ст. 78 ЦПК України).

Судом встановлено, що позивач звернувся з позовною заявою до АТ «Українська залізниця»(юридична адреса: 03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, код ЄДРПОУ 40075815).

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 31.10.2018 року №938, змінено тип публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» з публічного на приватне та перейменованого його в акціонерне товариство «Українська залізниця», код ЄДРПОУ 40075815.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 перебував у трудових правовідносинах з відповідачем по справі, що підтверджується записами в його трудовій книжці, з 04.07.2016 по 17.07.2017 обіймав посаду старшого оглядача вагонів 6 розряду ВП «Комунарське вагонне депо» СП «Луганська дирекція залізничних перевезень» РФ «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» (а.с. 46-48). 17.07. 2017 ОСОБА_1 звільнено із займаної посади у зв`язку із скороченням штату згідно п.1 ст.40 КЗпП України (а.с.53).

Позивачем надана суду в підтвердження не виплаченої заробітної плати довідка про несплачені суми заробітної плати, підписаної гл. бухгалтером та начальником підприємства, сума нарахованої до виплати заробітної плати ОСОБА_1 з 01.03.2017 по 17.07.2017 становить 13615,71грн.(а.с.50), а також розрахункові листи (табулеграми), заборгованость складає: березень 2017 року – 2730,42 грн., квітень 2017 року – 2581,68 грн., травень 2017 року – 2566,15 грн., червень 2017 року – 2550,01 грн., липень – 5917,87 грн.(а.с.56-60).

Згідно зі статтею 4 КЗпП України законодавство про працю складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Відповідно частина перша статті 9 ЦК України кореспондується з вищевказаною статтею КЗпП України щодо застосування ЦК України до врегулювання відносин, зокрема трудових, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

З огляду на неврегульованість трудовим законодавством відносин з приводу відшкодування майнової шкоди положення цивільного законодавства можуть поширюватися на ці відносини.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

У пункті 1 частини першої статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила але не могла її відвернути, і ця подія завдала збитків.

Згідно з частиною першою статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Ухвалою суду від 13.04.2020(а.с.67-68)у відповідача був витребуваний розрахунок заборгованості по заробітній платі позивача за березень –липень 2017 року, проте ухвала суду не виконана.

Відповідно до ч. 10 ст. 84 ЦПК України у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.

На підставі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Пунктом 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України « Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» № 2 від 12.06.2009 передбачено, що виходячи з принципу рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Між тим, позивачем по справі не надано документів, що підтверджують виконання ним службових обов`язків (зокрема табелю обліку робочого часу, оформленого відповідно до норм законодавства), а також даних щодо тарифної ставки, виходячи з яких повинна обраховуватись заробітна плата, розрахунково-платіжних відомостей та інших документів з обліку праці та зарплати за спірний період, які є підставою для нарахування наведених в наказі компенсаційних виплат та матеріальної допомоги. Приведений позивачем розрахунок також не знайшов свого підтвердження належними доказами та суперечить інформації, яка наявна в матеріалах справи.

Відповідно до п.1 ч.3 розділу ІІ Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених наказом Міністерства юстиції України №1000/5 від 18.06.2015 року, на документах, що засвідчують права громадян і юридичних осіб, на яких фіксується факт витрати коштів і проведення операцій з матеріальними цінностями, підпис посадової (відповідальної) особи скріплюється печаткою установи (за наявності).

На підтвердження того, що у позивача виникло право на отримання винагороди за виконану ним роботу та того, що з березня 2017 року по липень 2017 року йому нараховувалася заробітна плата і він має за цей період заборгованість, ним надано довідку з зазначенням суми заборгованості з березня 2017 року по липень 2017 року, розрахунокові листи(табулеграми), які не містять необхідні реквізити, а саме, штампа підприємства, дати, вихідний номер довідки, підпис керівника, головного бухгалтера та штамп підприємства.

Відповідно Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15 березня 2017 року «Про невідкладні додаткові заходи із протидії гібридним загрозам національної безпеці України», введеного в дію Указом Президента від 15 березня 2017 року № 62/2017, нарахування заробітної плати було припинено. Наслідком вищевказаного рішення є відсутність зв`язку з виробничими підрозділами СП «Луганська дирекція залізничних перевезень» РФ «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця», а також передачі з непідконтрольної території первинних документів, які підставою бухгалтерського обліку господарських операцій.

Сам по собі факт звільнення позивача з АТ «Українська залізниця» не може бути підставою для задоволення позовних вимог, оскільки відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникові за виконану роботу, а не за факт перебування у трудових відносинах.

Наведене узгоджується з правовими висновками, які викладені Касаційним цивільним судом Верховного Суду у постановах № 761/12893/16-ц від 11 квітня 2018 року та № 408/2445/17-ц від 11 квітня 2019 року, та які, відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України, повинні враховуватися судами при застосуванні відповідних норм права.

Враховуючі, що позивачем не надано належного доказу на підтвердження правових підстав щодо нарахування йому заробітної плати та наявності заборгованості перед ним у зазначеному розмірі, то суд вважає, що позивачем не доведено право на отримання заробітної плати за спірний період.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» від 17 червня 2011 року суд при оцінці доказів має керуватись критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), Series A № 25, cc. 64-65, n. 161). Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів.

Проаналізувавши наведені докази з точки зору їх належності, допустимості, а їх сукупність з точки зору достатності та у взаємозв`язку, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по заробітній платі, оскільки позивачем не надано належних, допустимих, достовірних та переконливих доказів на підтвердження заявлених позовних вимог.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судові витрати по справі слід віднести за рахунок держави.

На підставі ст.ст.4, 94, 116 КЗпП України, ст.1 закону України «Про оплату праці», ст.ст. 263, 617 ЦК України, ст.ст.4,19,259,263, 264, 265 ЦПК України, суд-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення заборгованості по заробітній платі- відмовити.

Судові витрати віднести на рахунок держави.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У відповідності до п.п. 15.5 п.15 ч. 1 розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Відповідно до ч.3 Прикінцевих положень Цивільного процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) процесуальні строки щодо апеляційного оскраження продовжуються на строк дії такого карантину.

Повний текст рішення виготовлений 27.05.2020.

Суддя -