Ухвала суду № 89463934, 21.05.2020, Крюківський районний суд м. Кременчука

Провадження № 2-з/537/18/2020

Справа № 537/1612/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.05.2020 року м. Кременчук

Суддя Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області Мурашова Н.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просила накласти арешт на автомобіль марки “Chevrolet Aveo”, д.н.з. НОМЕР_1 , який належить на праві власності ОСОБА_2 ; копію ухвали направити на виконання до Територіального сервісного центру МВС №5342 та до Крюківського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми).

Заява обґрунтована тим, що постановою Крюківського районного суду м. Кременчука від 06.05.2020 року визнано винним ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, по факту, що 10.03.2020 року об 11 год. 35 хв. на перехресті проспекту Свободи та вул. Європейської в м. Кременчук, водій ОСОБА_2 керуючи транспортним засобом “Chevrolet Aveo”, д.н.з. НОМЕР_1 , здійснив рух на заборонений червоний сигнал світлофора, внаслідок чого відбулося зіткнення з транспортним засобом “Hyundai I30”, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 В результаті ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Внаслідок ДТП її автомобіль “Hyundai I30”, д.н.з. НОМЕР_2 отримав значні механічні пошкодження. Вартість відновлювальних робіт транспортного засобу складає 168110 грн., що підтверджено рахунком ФОП ОСОБА_4 від 19.05.2020 р. Однак ОСОБА_2 відмовляється добровільно відшкодувати вартість виконання робіт по ремонту автомобіля ОСОБА_1 . Тому вона має намір звернутися до суду з позовом про відшкодування ОСОБА_2 збитків, завданих ДТП. Зазначила, що ОСОБА_2 є власником автомобіля “Chevrolet Aveo”, д.н.з. НОМЕР_1 . Просила врахувати, що предметом спору є стягнення значних грошових коштів, ОСОБА_2 ніде не працює, як зазначено в постанові суду від 06.05.2020 р., тому вважає, що невжиття заходу у вигляді накладення арешту може привести до неможливості поновлення її порушених прав, утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Дослідивши подану заяву про забезпечення позову, а також матеріали справи, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову, виходячи з наступного.

Частиною першою ст.81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Відповідно ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Відповідно до п.1, 2 ч.1 ст.150 ЦПК України, позов забезпечується шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії

Забезпечення позову це заходи цивільного процесуального припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення

В пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9«Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» вказано, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

У своєму правовому висновку, сформульованому у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі №183/5864/17-ц Верховний Суд зазначив, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Отже, в кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Із заяви про забезпечення позову вбачається, що між сторонами існує спір, предметом якого є стягнення коштів за шкоду, спричинену в ДТП.

Водночас заявником не наведено обґрунтованих підстав того, що невжиття заходів забезпечення позову у запропонований спосіб впливатиме на ефективність захисту та унеможливить виконання ймовірного рішення суду про задоволення вимог позову про стягнення коштів.

Не наведено у заяві і фактів, які б давали підстави стверджувати про можливі недобросовісні дії з боку відповідача щодо порушення її інтересів.

Самі лише твердження ОСОБА_1 про потенційну можливість відповідача уникнути виконання судового рішення у разі задоволення позову без долучення відповідних доказів та обґрунтувань, не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.

Крім того, з матеріалів заяви не вбачається, що транспортний засіб “Chevrolet Aveo”, д.н.з. НОМЕР_1 , на який заявник просить накласти арешт, належить ОСОБА_2 .

Отже заявником не наведено обґрунтованих підстав для застосування заходів забезпечення позову, в той же час відсутність зазначених відомостей та обґрунтування підстав для вжиття заходів забезпечення позову позбавляє суд можливості дійти висновку про наявність достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення позову може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 149-153, 352, 353 ЦПК України, суддя

у х в а л и в :

Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду на протязі п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Повний текс ухвали виготовлений 26.05.2020 року.

Суддя Мурашова Н.В.