Рішення № 89460761, 27.05.2020, Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 583/731/20

2/583/338/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2020 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого – судді Сидоренка Р.В.,

за участю секретаря Шаміладзе В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №5 в м. Охтирці цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

27 лютого 2020 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідно до договору від 21.04.2011, який складається з заяви, Умов та правил надання банківських послуг, а також Тарифів банку, відповідач отримав кредит у розмірі 4000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. В порушення умов договору відповідач свої зобов`язання не виконав, в зв`язку з чим станом на 09.01.2020 заборгованість за кредитним договором складає 32747,12 грн, з них: 19566,71 грн заборгованість за тілом кредиту; 4551,90 грн. – заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625; 6592,93 грн. нарахована пеня; 500,00 грн штраф (фіксована частина); 1535,58 грн. - штраф (процентна складова), яку позивач просить стягнути з відповідача на свою користь, а також судові витрати.

Представник позивача у судове засіданні не з`явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи. Згідно поданої заяви просив справу розглянути без його участі.

Відповідач та його представник в судове засідання також не з`явились, будучи повідомленим про час та місце розгляду справи. Згідно поданого 08.04.2020 року відзиву на позовну заяву позовні вимоги визнає частково на суму 3428,29 грн, зазначивши що 21.04.2011 року він отримав кредитну картку, однак на цей час термін дії картки давно закінчився і картка відсутня. Свої зобов`язання перед банком він виконав, сплативши 42029,30 грн на погашення кредиту. Вважає, що позивач неправомірно включав до тіла кредиту суму відсотків, пені та штрафу. Розрахунок не містить періоду від початку укладення договору до 01.06.2015 року, що, на його переконання, унеможливлює використання розрахунку як доказ у справі. Також у заяві позичальника від 21.04.2011 року не зазначена процентна ставка та відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Матеріали справи не містять підтвердження, що відповідач ознайомився та погодився саме з тими Тарифами і Умовами, які позивачем додано до позову. Також неможливо до вказаних правовідносин застосувати ст. 634 ЦК України, оскільки банк до позову міг додати Витяг з Тарифів та Витяг з умов у будь-яких редакціях, найбільш сприятливих у задоволенні позову. Враховуючи, що Витяг з Тарифів та Витяг з Умов, які містяться в матеріалах справи не містять його підпису, їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, тому вважає, що відсутні підстави для стягнення з нього пені і штрафу. Крім цього, банк самостійно погашав відсотки за користування кредитом (проводив примусове списання коштів) за рахунок тіла кредиту, внаслідок чого, тіло кредиту збільшилось на 9668,34 грн. Разом з тим, відповідач просив застосувати строки позовної давності.

05.05.2020 року від АТ КБ «ПриватБанк» надійшла відповідь на відзив, за змістом якої позивач наполягає на своїх позовних вимогах, які, на його думку, підтверджені належними доказами у виді виписки по рахунку відповідача. При цьому зазначивши про незгоду з розрахунком відповідача щодо розміру заборгованості, пославшись на відсутність у останнього спеціальних знань для здійснення відповідного розрахунку.

Суд, перевіривши матеріали справи, беручи до уваги наявні в ній докази вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 21.04.2011 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку, згідно з якою він погодився з тим, що дана заява, разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами, складають між ним і банком договір про надання банківських послуг, з яким він ознайомився та погодився з його умовами. Крім того, відповідача повідомлено, що Умови та правила надання банківських послуг розміщені на офіційному сайті банку, вимоги яких він зобов`язався виконувати та регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті банку. Згідно з умовами вказаного договору відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом.

До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms.

Так відповідно до п. 2.1.1.1 п. 2.1.1.2 Умов та правил надання банківських послуг, банком визначено порядок та умови надання кредиту, а також визначено, що анкетою-заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг АТ КБ «ПРИВАТБАНК» клієнт приєднується до цих Умов та Правил, а Паспорт споживчого кредиту та Тарифи Банку є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Таким чином, відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг Приватбанку складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у анкеті-заяві (а.с. 10).

Тобто договір був укладений шляхом оформлення і підписання анкети-заяви про приєднання до Умов і правил надання банком послуг. Інших умов договору сторони не підписували.

Як видно з матеріалів справи, на підтвердження укладення договору і досягнення згоди щодо усіх істотних умов позивач додав до позовної заяви Довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», якою передбачено базові процентні ставки в місяць та розрахунок загальної суми витрат клієнта (а.с.11).

Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем отримана кредитна картка «Універсальна».

На підтвердження позовних вимог позивачем наданий розрахунок, згідно з яким загальний розмір заборгованості за кредитним договором станом на 09.01.2020 року становить 32747,12 грн., яка складається з наступного: 19566,71 грн. – заборгованість за тілом кредиту; 4551,90 грн. – заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625; 6592,93 грн. – заборгованість по пені, а також 2035,58 грн. – заборгованість по судовим штрафам (а.с. 6-9).

Крім того, з наданої позивачем виписки з карти відповідача вбачається, що останній користувався кредитними коштами, здійснював платежі у рахунок погашення заборгованості. (а.с. 64-84).

Разом з тим, з даних, що містяться у виписці з карти ОСОБА_1 слідує, що банк у рахунок погашення відсотків за користування кредитом, відсотків за прострочений кредит, відсотків за ч. 2 ст. 625 ЦК України та пені за прострочку по кредиту з квітня 2011 року списав за рахунок внесених відповідачем коштів на погашення тіла кредиту 24823,09 грн.

Однак, як встановлено, у заяві позичальника від 21.04.2011 року процентна ставка не зазначена, умови про те, що він доручає банку проводити договірне списання з усіх відкритих в Банку рахунків клієнта в погашення кредитної заборгованості відсутні, згоди на самостійне списання банком коштів із рахунків відповідача зазначена анкета-заява не містить. Так само відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку про безпідставне списання кредитних коштів позивачем, тому сума тіла кредиту, що підлягає стягненню з відповідача має бути зменшена на суму, що була банком самостійно збільшена в рахунок погашення процентів, а саме на 24823,09 грн.

Разом з тим, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ "ПриватБанк" не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд погоджується з доводами позивача щодо вимоги захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Таким чином, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 8879,99 грн.: 87808,44 грн. – (витрати за картою з 2011 року) – 24823,09 грн. (самостійно списані банком кредитні кошти у рахунок погашення процентів та пені з 2011 року) – 54105,36 грн. (внесених позивачем коштів на погашення тіла кредиту з 2011 року).

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема пеню і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами.

Обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, позивач крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 21.04.2011 року, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті:https://privatbank.ua/terms/як невід`ємні частини спірного договору.

Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання), позовну давність щодо вимог банку - 15 років (пункт 1.1.6 згаданих Умов), та інші умови.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (21 квітня 2011 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (27 лютого 2020 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Такі висновки суду узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, висловленій у постанові від 03.07.2019 № 342/180/17.

Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи не визнаються відповідачем, не містять його підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 21.04.2011 року шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

За таких обставин з ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути заборгованість за тілом кредиту в розмірі 8879,99 грн., яка не спростована відповідачем.

При цьому, на переконання суду, позовні вимоги про стягнення пені і штрафу задоволенню не підлягають, враховуючи вищевикладене.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України.

Так згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з тим позивачем не надано суду відповідного розрахунку нарахування на суму боргу 3% річних з урахуванням індексу інфляції. Враховуючи часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення тіла кредиту у сумі 8879,99 грн., суд самостійно позбавлений можливості здійснити такий розрахунок, оскільки не вбачається за можливе точно визначити період, за який відповідачем прострочено виконання грошового зобов`язання, для чого необхідні спеціальні знання у сфері бухгалтерського обліку, при цьому клопотань про проведення відповідної судово-бухгалтерської експертизи від сторін не надходило.

Таким чином, даючи оцінку вищезазначеним доказам у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позовна заява в цій часині задоволенню не підлягає.

Разом з тим, відповідач просив суд застосувати позовну давність та відмовити в задоволенні позову у зв`язку зі спливом позовної давності.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша ст. 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Слід зазначити, що кредитна картка діє в межах визначеного нею строку. За договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (стаття 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (стаття 261 ЦК України), а не закінчення строку дії договору.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 19 березня 2014 року у справі № 6-14цс14.

Судом встановлено, що термін дії кредитної картки відповідача встановлено до жовтня 2020 року, що вбачається з довідки, наданої позивачем. Таким чином, договір діє до 1 жовтня 2020 року.

Зазначене знайшло своє відображення в постанові Верховного Суду від 16 січня 2018 року справа № 279/11064/15-ц провадження № 61-1800 св 17.

Таким чином, посилання позивача на відсутність у нього картки як на підставу пропуску строку позовної давності, не знайшло свого підтвердження.

З даним позовом про стягнення з відповідача заборгованості за кредитом АТ КБ «ПриватБанк», у відповідності до ч. 6 ст. 124 ЦПК України звернувся до суду 27.02.2020 року, тобто під час дії договору, у межах строку позовної давності.

Враховуючи наявність підстав для часткового задоволення позову (27%), на користь позивача з відповідача підлягають стягненню судові витрати, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, в розмірі 567,54 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 13, 133, 137, 141, 258, 259, 263- 265, 354 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» Акціонерного товариства Комерційний банк „ПРИВАТБАНК” (вул. Грушевського, 1 Д м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 14360570, рах. № НОМЕР_2 – для погашення заборгованості та судових витрат, МФО 305299) в розмірі 8879,99 грн. заборгованості за кредитним договором та 567,54 грн. судового збору, а всього 9447 (дев`ять тисяч чотириста сорок сім) гривень 53 копійки.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подачі в тридцяти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Охтирський міськрайонний суд Сумської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Охтирського міськрайонного суду Р.В.Сидоренко