Рішення № 89457915, 27.05.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/2880/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2020 року

Львівський окружний адміністративний суд, у складі судді Кухар Н.А., розглянув в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Західного територіального управління Національної гвардії України (Військової частини 2250) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до суду з позовом до Західного територіального управління Національної гвардії України (Військової частини 2250) (далі-відповідач) з вимогами:

- визнати бездіяльність Відповідача щодо не проведення розрахунку при звільненні в запас Збройних Сил України - невиплату у день виключення зі списків військової частини (10.12.2019) грошової компенсації за неотримане речове майно;

- зобов`язати Відповідача виплатити грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно у розмірі 81911 гривні 64 копійок;

- стягнути з відповідача середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 10.12.2019 по день виплати компенсації.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за час проходження військової служби в Збройних Силах України позивач не отримував належним чином необхідне йому речове майно. Позивач вважає, що бездіяльність відповідача щодо невиплати компенсації за неотримане під час проходження військової служби речове майно є протиправною, у зв`язку з чим звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 04 травня 2020 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні).

Ухвалою суду від 07 травня 2020 року витребувано у відповідача письмові докази.

Відповідач заперечує проти позову та зазначає у відзиві на позовну заяву, що ним зроблено перерахунок неотриманого позивачем речового майна на підставі розпорядження Національної гвардії України від 23.10.2019 про закупівельні ціни на речове майно, тому вартість неотриманого речового майна складає 21967,80 грн. Щодо стягнення середнього заробітку вважає, що виплата не є щомісячним чи одноразовим додатковим видом грошового забезпечення, а тому не підпадає під дію ст.116,117 КзПП України, просить відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, матеріали, що містяться у справі, суд встановив таке.

Позивач проходив військову службу у лавах Національної гвардії України.

Наказом начальника Західного територіального управління Національної гвардії України від 10.12.2019 року № 322 припинено контракт про проходження військової служби та виключено зі всіх видів забезпечення з 10.12.2019 року.

Після звільнення позивач 15.01.2020 р подав заяву на ім`я начальника Західного територіального управління Національної гвардії України щодо виплати йому вартості недоотриманого за час проходження військової служби речового майна.

Листом від 06.03.2020 р. відповідач повідомив, що довідка «Про вартість речового майна, що належить до видачі» від 16.12.2019 року № 72 обрахована без дотримання вимог розпорядження ГУ НГУ від 23.10.2019 №27/27/3-7676, після здійснення перерахунку грошової компенсації вартості за неотримане речове майно із дотриманням вимог вищевказаного розпорядження сума компенсації становить -21 967,80 грн. Заявку на виділення коштів для виплати компенсації подано до ГУ НГУ, після надходження коштів, зазначена сума буде перерахована на вказаний рахунок.

Оскільки відповідачем не було здійснено виплату грошової компенсації, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Спеціальним законом, який, відповідно до Конституції України, визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, є Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (надалі - Закон № 2011-XII), відповідно до статті 1 якого соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 9-1 Закону № 2011-XII, речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, Міністерством інфраструктури України - для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Так, п. 3-5 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 178 від 16.03.2016 року, встановлено, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.

Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.

Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.

Таким чином, грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі звільнення з військової служби ( пункт 3), за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини (пункт 4) та довідки про вартість речового майна (пункт 5).

З матеріалів справи вбачається, що при звільнення позивача питання щодо виплати йому грошової компенсації вартості за неотримане речове майно вирішено не було.

Позивач подав заяву 15.01.2020 р на ім`я начальника Західного територіального управління Національної гвардії України щодо виплати йому вартості недоотриманого за час проходження військової служби речового майна.

Відповідач повідомив, що довідка «Про вартість речового майна, що належить до видачі» від 16.12.2019 року № 72 обрахована без дотримання вимог розпорядження ГУ НГУ від 23.10.2019 №27/27/3-7676, після здійснення перерахунку грошової компенсації вартості за неотримане речове майно із дотриманням вимог вищевказаного розпорядження сума компенсації становить -21 967,80 грн. Заявку на виділення коштів для виплати компенсації подано до ГУ НГУ, після надходження коштів, зазначена сума буде перерахована на вказаний рахунок.

Таким чином, позивачем виконано вимоги пункту 4 Порядку №178 щодо подачі відповідної заяви на виплату грошової компенсації за неотримане речове майно та довідки про його вартість, відтак у відповідача не було правових підстав для відмови у виплаті такої компенсації.

Разом з тим, відповідачем не забезпечено позивачу реалізацію його прав, гарантованих Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядком №178, а тому позовні вимоги щодо визнання бездіяльності Відповідача щодо не проведення з ним розрахунку щодо грошової компенсації за неотримане речове майно є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо тверджень відповідача, викладених у відзиві на позов, з приводу того, що сума компенсації за неотримане речове майно позивача становить 21967,80 грн. (зменшена сума компенсації, яка розрахована відповідачем на підставі Розпорядження ГУ НГУ від 23.10.2019 року № 27/27/3-7676 та яка зазначена в перерахованій довідці про вартість речового майна, що належить до видачі позивачу від 21.02.2020 року №97), а не 81911,64 грн. (попередня сума компенсації зазначена у довідці від 16.12.2019 року № 72), суд зазначає таке.

З позовної заяви вбачається, що позивачу було видано довідку від 16.12.2019 року № 72 про вартість речового майна, у якій зазначено суму 81911,64 грн.

Відповідно до пункту 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 року №178 «Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за не отримане речове майно» довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби,Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держсгіецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.10.2019 року до відповідача надійшла телеграма щодо нарахування компенсації вартості речового майна, в якій зазначено, що при нарахуванні грошової компенсації вартості за не отримане речове майно користуватись виключно закупівельними цінами на предмети речового майна, які надаються Головним управлінням Національної гвардії України, а також враховувати нарахування компенсації податку з доходів фізичних осіб ( 18%).

Як вбачається з наданої відповідачем копії телеграми щодо вартості речового майна, остання не містить вартості майна, яке було належне Позивачу за старими цінами та яке відрізняється за своїм номенклатурним найменуванням від нової норми та найменувань яких немає у телеграмі по новим цінам.

Виходячи з нового розрахунку закупівельної вартості речового майна, що належить до видачі, відповідач зменшив суму компенсації за неотримане речове майно Позивача шляхом складання перерахованої довідки про вартість речового майна, що належить до видачі № 97 від 21.02.2020 року.

Аналізуючи нову довідку надану суду відповідачем, телеграму та Розпорядження ГУ НГУ від 23.10.2019 року № 27/27/3-7676, можна дійти висновку, що відповідач зменшив кількість одиниць майна, а в інших випадках взагалі вилучив найменування майна, яке підлягало компенсації позивачу.

Суд звертає увагу, що довідка №72 від 16.12.2019 р. була видана позивачу після отримання відповідачем Розпорядження ГУ НГУ від 23.10.2019 року № 27/27/3-7676, відповідач не надав суду доказів закупівельних цін на предмети речового майна.

Посилання відповідача на наказ №736 від 26.12.2019 року «Про затвердження Інструкції про порядок складання довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, та довідку розрахунок на утримання вартості речового майна» суд не бере до уваги, так як такий був виданий після видачі позивачу довідки №72 від 16.12.2019 р. та звільнення позивача зі служби - 10.12.2019 р.

Таким чином, відповідачем у новій довідці було протиправно виключено з переліку речового майна, що належить компенсувати позивачу, найменування майна, яке відсутнє у телеграмі Національної гвардії України із закупівельними цінами речового майна.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог щодо визнання бездіяльності Відповідача щодо не виплати грошової компенсації за неотримане речове майно та зобов`язання Відповідача виплатити грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно у розмірі 81911 гривні 64 копійок.

Щодо стягнення з відповідача середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 10.12.2019 по день виплати компенсації суд зазначає наступне.

Згідно із ч.ч.1, 2 ст.116 Кодексу законів про працю України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

За приписами ч.ч.1, 2 ст.117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Суд зазначає, що на даний час грошова компенсація позивачу не виплачена, у зв`язку із чим суд позбавлений можливості встановити день її виплати, отже, позовна вимога у цій частині задоволенню не підлягає, оскільки заявлена передчасно та її вирішення в судовому порядку є можливим лише після фактичної виплати позивачу сум такої грошової компенсації.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають частковому задоволенню.

Щодо судових витрат, то питання щодо їх розподілу суд не вирішує, оскільки позивач, відповідно до п.13 ст.5 Закону України «Про судовий збір», звільнений від сплати судового збору і такий ним не сплачувався.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 243-246, 255, 293, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Західного територіального управління Національної гвардії України (Військової частини 2250) ( 79026, м.Львів вул..Стрийська,146, код ЄДРПОУ 25575767) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Західного територіального управління Національної гвардії України (Військової частини 2250) щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації вартості неотриманого речового майна в сумі 81911,64 ( вісімдесят одна тисяча дев`ятсот одинадцять грн.64коп) грн.

Зобов`язати Західне територіальне управління Національної гвардії України (Військової частини 2250) виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за неотримане речове майно у розмірі 81911,64 ( вісімдесят одна тисяча дев`ятсот одинадцять грн.64коп) грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п.3 розділу УІ «Прикінцеві положення» КАС України строк апеляційного оскарження продовжується на строк дії карантину.

Повний текст рішення складено 27 травня 2020 року.

Суддя Кухар Н.А.