Рішення № 89457886, 26.05.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/2474/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2020 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого – судді Гулкевич І.З., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за позовом Добротвірського комунального підприємства “Підприємство по обслуговуванню житла” до Головного управління Державної податкової служби у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення,-

в с т а н о в и в:

Добротвірське комунальне підприємство “Підприємство по обслуговуванню житла ” звернулося до суду з позовною заявою, в якій просить: визнати протиправним та скасувати рішення від 16.01.2020 №0002475806 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за період з 22.10.2019 по 05.11.2019 винесене Головним управління ДПС у Львівській області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуваним рішенням від 16.01.2020 № 0002475806 Головне управління ДПС у Львівській області нараховано штраф в розмірі 4 814,36 грн. за період з 22.10.2019 по 05.11.2019 та пеню в розмірі 361,08 грн. за нібито несвоєчасне перерахування до державного бюджету єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Натомість, позивач вказує на те, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування сплачений повністю та в установлений строк. Зазначає, що 04.10.2019 платіжним дорученням №188 у строк передбачений ч.8 ст. 9 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” сплачено суму єдиного соціального внеску за вересень 2019 року, проте помилково у платіжному дорученні Добротвірське комунальне підприємство “Підприємство по обслуговуванню житла” зазначило : рахунок №UA918999980000037193203021320, отримувач ГУ ДПС у Львівській області, який призначений для сплати єдиного внеску нарахованого на суму грошового забезпечення батьків-вихователів у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, а не відповідний рахунок №UA048999980000037195201021320, отримувач ГУ ДПС у Львівській області, який призначений для сплати єдиного внеску, нарахованого роботодавцем на суми : заробітної плати, винагороди за цивільно-правовим договором, допомоги по тимчасовій непрацездатності.

Отже, Добротвірським комунальним підприємство “Підприємство по обслуговуванню житла” за вересень 2019 не було допущено порушень строку сплати єдиного внеску чи неповної його сплати. Просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 31.03.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та встановлено учасникам справи строк для подання заяв по суті справи.

Відповідач позов не визнав, долучив до матеріалів справи відзив на позовну заяву в якому вказано, що у разі несплати (неперерахування) або несвоєчасної сплати (несвоєчасного перерахування) єдиного внеску на платників єдиного внеску накладається штраф, розрахунок якого здійснюється на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, а на суму недоїмки платнику нараховується пеня. Окрім того, приписами Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” встановлено обов`язок платника своєчасно сплачувати єдиний внесок, незалежно від фінансового стану, та не передбачено можливості звільнення такого платника єдиного внеску від відповідальності, установленої за невиконання відповідного зобов`язання. Вказує, що згідно даних інтегрованої картки Добротвірського комунального підприємства “Підприємство по обслуговуванню житла” по єдиному соціальному внеску позивачу нараховані штрафні санкції в сумі 4814,36 грн та пеня в сумі 361,08 грн за період з 22.10.2019 до 05.11.2019. Відтак, рішення № 0002475806 від 16.01.2020 з розрахунком штрафної санкції є правомірним. Просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою суду від 27 квітня 2020 року відмовлено у задоволенні клопотання представника ГУ ДПС у Львівській області про розгляд справи з викликом сторін .

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до таких висновків.

З матеріалів справи вбачається, що Добротвірське комунальне підприємство “Підприємство по обслуговуванню житла” включене до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, код 36562799.

На виконання вимог Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” позивачем сформовано та подано до контролюючого органу Звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів та зборів за вересень 2019 та сплачено суми нарахованого ЄСВ, що підтверджується платіжним дорученням №188 від 04.10.2019.

Однак, у платіжному дорученні №188 від 04.10.2019 помилково зазначено рахунок № НОМЕР_1 , отримувач ГУ ДПС у Львівській області, який призначений для сплати єдиного внеску нарахованого на суму грошового забезпечення батьків-вихователів у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, а не відповідний рахунок №UA048999980000037195201021320, отримувач ГУ ДПС у Львівській області, який призначений для сплати єдиного внеску, нарахованого роботодавцем на суми : заробітної плати, винагороди за цивільно-правовим договором, допомоги по тимчасовій непрацездатності.

05.11.2019 позивачем було виявлено помилку та відповідно до п.6 Порядку зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або сплачених коштів подано заяву про перерахування помилково сплачених коштів на рахунок, призначений для сплати єдиного внеску, нарахованого роботодавцем на суми : заробітної плати, винагороди за цивільно-правовим договором, допомоги по тимчасовій непрацездатності.

Відповідно до відомостей наявних у розділі “Стан розрахунків з бюджетом” електронного кабінету платника податків, суми ЄСВ, сплачені Добротвірським комунальним підприємством “Підприємство по обслуговуванню житла” були зараховані на правильний рахунок 05.11.2019.

Рішенням Головного управління ДПС у Львівській області від 16.01.2020 № 0002475806 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску до позивача відповідно до ч. 10, п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” застосовано штраф у розмір 4814,36 грн. за період з 22.10.2019 по 05.11.2019 та пеню у розмірі 361,08 грн.

Не погодившись з вказаним рішенням, позивач оскаржив його в порядку, визначеному ст.56 ПК України та за результатами розгляду скарги рішенням від 06.03.2020 № 8688/6/99-00-08-06-01-06 позивачу відмовлено у задоволенні скарги та скасуванні рішення від 16.01.2020 № 0002475806.

З метою захисту порушеного права позивач звернувся з позовом до суду.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування”.

Відповідно до пункту другого частини першої статті 1 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до статті 8 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” єдиний внесок не входить до системи оподаткування. Кошти, що надходять від сплати єдиного внеску та застосування фінансових санкцій відповідно до цього Закону, не можуть зараховуватися до Державного бюджету України, бюджетів інших рівнів та використовуватися на цілі, не передбачені законодавством про загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно з частиною п`ятою статті 9 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” сплата єдиного внеску здійснюється на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується у іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Частина восьма статті 9 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” визначає, що єдиний внесок сплачується за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця. При цьому платники, зазначені у пункті першому частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов`язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі).

Статтею 6 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску неї загальнообов`язкове державне соціальне страхування” передбачено, що платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до частини одинадцятої статті 9 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом.

Нарахування штрафу і пені за несплату або несвоєчасну сплату страхувальниками страхових внесків передбачено статтею 25 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування”.

Так, на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0.1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Процедура нарахування і сплати єдиного внеску страхувальниками, визначеними Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування”, нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначена Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449.

Відповідно до пунктів 1 та 2 розділу VII Інструкції, за порушення норм законодавства про єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до платників, на яких згідно із Законом покладено обов`язок нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, застосовуються фінансові санкції (штрафи та пеня) відповідно до Закону.

Відповідно до частини одинадцятої статті 25 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” до платників визначених підпунктами 1-4 пункту 1 розділу 11 цієї Інструкції, органи доходів і зборів застосовують штрафні санкції у таких розмірах: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення у період до 01.01.2015, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум; за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення, починаючи з 01.01.2015 накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за формою згідно з додатком 12 до цієї Інструкції.

Розрахунок даної фінансової санкції здійснюється на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.

Відповідно до пункту 5 Інструкції на суму недоїмки платнику єдиного внеску нараховується пеня з розрахунку 0.1 відсотка на суму фактично сплаченої недоїмки за кожний день прострочення платежу.

Нарахування пені починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.

Документи, які є підставою для нарахування пені: документи, що підтверджують суму єдиного внеску та строк її сплати - звіт платника щодо нарахування єдиного внеску (з додатним значенням); вимога про донараховані суми єдиного внеску за актами документальних перевірок або повідомленням-розрахунком; рішення суду; документи, що підтверджують, суми та дату погашення недоїмки за єдиним внеском, - виписки з рахунків у вигляді електронного реєстру розрахункових документів; корінець прибуткового документа про приймання установою банку платежів готівкою; звіт платника щодо нарахування єдиного внеску з від`ємним значенням; відомості або довідка (витяг) з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; свідоцтво про смерть фізичної особи.

Таким чином, у разі несплати (неперерахування) або несвоєчасної сплати (несвоєчасного перерахування) єдиного внеску на платників єдиного внеску накладається штраф, розрахунок якого здійснюється на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, а на суму недоїмки платнику єдиного внеску нараховується пеня.

Як встановлено з матеріалів справи, позивачем подавався звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за вересень 2019 та сплачено суми нарахованого ЄСВ, що підтверджується платіжним дорученням №188 від 04.10.2019.

Однак, позивачем у платіжному дорученні №188 від 04.10.2019 помилково зазначено рахунок № НОМЕР_1 , отримувач ГУ ДПС у Львівській області, який призначений для сплати єдиного внеску нарахованого на суму грошового забезпечення батьків-вихователів у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, а не відповідний рахунок №UA048999980000037195201021320, отримувач ГУ ДПС у Львівській області, який призначений для сплати єдиного внеску, нарахованого роботодавцем на суми : заробітної плати, винагороди за цивільно-правовим договором, допомоги по тимчасовій непрацездатності.

05.11.2019 позивачем було виявлено помилку та відповідно подано заяву про перерахування помилково сплачених коштів на рахунок, призначений для сплати єдиного внеску, нарахованого роботодавцем на суми : заробітної плати, винагороди за цивільно-правовим договором, допомоги по тимчасовій непрацездатності.

Допущена позивачем помилка не свідчить про несплату останнім необхідної суми єдиного соціального внеску у визначений законодавством строк та не спричинила настання жодних негативних наслідків або збитків для відповідного бюджету та держави в цілому, оскільки страхові кошти в подальшому у будь-якому разі підлягали перерахуванню на відповідні рахунки 3719, відкриті на ім`я ДФС в казначействі. До того ж, згодом така помилка самостійно виявлена платником, який вжив відповідні заходи щодо спрямування коштів за належністю.

З урахуванням таких фактичних обставин суд дійшов висновку про те, що здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов`язання до державного бюджету в строк, встановлений Податковим кодексом України, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов`язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування”.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.06.2018 у справі №826/1016/16, від 16.03.2018 у справі №808/273/17, від 31.01.2018 у справі №806/1092/17, від 14.08.2018 у справі №821/1897/17 та від 10.04.2020 у справі №821/844/17.

Таким чином, рішення Головного управління ДПС у Львівській області про застосування штрафних санкцій за несвоєчасне нарахування єдиного внеску №0002475806 від 16.01.2020 є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно пункту 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень – обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини1 очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. У випадку розгляду справи присяжними у своєму зверненні до присяжних суддя повинен чітко пояснити факти та питання, які присяжні повинні вирішити.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог та, як наслідок, їх задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позивачем при поданні даного адміністративного позову було сплачено судовий збір у розмірі 2102,00 грн., суд вважає за необхідне стягнути дану суму на користь позивача.

Крім того, представник позивача подав заяву до суду про стягнення витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 1 000,00 грн.

Відповідно до статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16, а тому відповідно до статті 242 КАС України суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як слідує з матеріалів справи, що на підтвердження витрат на правничу допомогу адвоката, представник позивача надав наступні документи: договір про надання правової допомги №16/20 від 19.03.2020; копію свідоцтва про право на заняття адвокатської діяльності серії ЛВ №000808 від 29.11.2017; ордер серії ЛВ № 153133; рахунок-фактура №1 від 23.03.2020 в сумі 1000 грн; платіжне доручення №385 від 23.03.2020 на суму 1000 грн, акт наданих послуг від 23.03.2020.

Таким чином, суд дійшов висновку, що розмір витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 1000 грн. є співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а тому такі витрати на професійну правничу допомогу слід стягнути з відповідача на користь позивача.

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає за можливе стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 1 000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 139, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, –

в и р і ш и в:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Львівській області №0002475806 від 16.01.2020 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені від несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська,35, ЄДРПОУ 43143039) на користь Добротвірське комунальне підприємство “Підприємство по обслуговуванню житла ” (вул.І.Франка,14, смт. Добротвір, Кам`янка-Бузького району, Львівської області, 80411, ЄДРПОУ 36562799) судовий збір у розмірі 2102,00 грн. (дві тисячі сто дві грн. 00 коп.) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 000 (одна тисяча) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) строки апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.

Суддя Гулкевич І.З.