Ухвала суду № 89457539, 27.05.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

27 травня 2020 року м. Київ№ 640/9631/19Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Шевченко Н.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін питання про закриття провадження в частині позовних вимог у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України про визнання протиправними дій та рішення, зобов`язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної міграційної служби України (далі по тексту - відповідач, ДМС України), в якому просить: визнати протиправним рішення Державної міграційної служби України від 08.05.2019 щодо заяви ОСОБА_1 від 16.04.2019 про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту; визнати протиправним бездіяльність Державної міграційної служби України, що виразилось в нерозгляді заяви ОСОБА_1 від 16.04.2019 про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту; зобов`язати Державну міграційну службу України розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.04.2019 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту відповідно до вимог чинного законодавства України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.10.2019 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Вирішуючи питання щодо закриття провадження у справі в частині визнання протиправним рішення Державної міграційної служби України від 08.05.2019 щодо заяви ОСОБА_1 від 16.04.2019 про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, суд ураховує наступне.

Як убачається з матеріалів справи, 16.04.2019 позивач звернувся із заявою до Державної міграційної служби України щодо визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Листом від 08.05.2019 № Б-3248-19/8/1528-19 відповідач повідомив, що станом на 07.05.2019 ОСОБА_1 перебуває в процедурі звернення за захистом в Україні та документовані довідкою про звернення за захистом в Україні № 009998 терміном дії до 10.09.2019, а тому до прийняття остаточного рішення судом у справі № 826/6846/17 інші, подані заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, можуть розглядатись ДМС лише відповідно до Закону України «Про звернення громадян».

Зокрема, відповідачем зауважено, що попередня заява від 22.04.2015 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту вже розглядалсь в ДМС та рішенням від 30.05.2016 № 282-16 відмовлено у визнанні ОСОБА_1 біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Зазначене рішення оскаржено до Окружного адміністративного суду м. Києва, рішенням якого у справі № 826/6846/17 відмовлено у задоволенні позову. Станом на 27.02.2019 справа не набрала законної сили, оскільки рішення оскаржено до апеляційного суду.

Положеннями ч. 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Суди розглядають виключно спори, які виникають між учасниками певних правовідносин. До адміністративних судів можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

Позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дії або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин.

Слід зауважити, що нормативно-правові акти - це правові акти управління, які встановлюють, змінюють, припиняють (скасовують) правові норми. Нормативно-правові акти містять адміністративно-правові норми, які встановлюють загальні правила регулювання однотипних відносин у сфері виконавчої влади, розраховані на тривале застосування. Вони встановлюють загальні правила поведінки, норми права, регламентують однотипні суспільні (відносини у певних галузях і, як правило, розраховані на довгострокове та багаторазове їх застосування).

Другу групу актів за критерієм юридичної природи складають індивідуальні акти, які стосуються конкретних осіб та їхніх відносин. Загальною рисою, яка відрізняє індивідуальні акти управління від інших актів, є їх виражений правозастосовчий характер, а також їх конкретність, зокрема: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб`єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв`язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата - конкретної особи або осіб; зникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами.

Нормативно-правові акти можуть бути оскаржені широким колом осіб (фізичних та юридичних), яких вони стосуються. Індивідуальні акти можуть бути оскаржені іншими особами, які в них зазначені, тобто безпосередні права, свободи чи охоронювані законом інтереси яких такими актами порушені.

Разом з тим, суд наголошує, що оскаржуваний лист Державної міграційної служби України від 08.05.2019 № Б-3248-19/8/1528-19 за своїм змістом не відноситься до нормативно-правових актів та до актів індивідуальної дії, оскільки відображає суто інформативний характер і само по собі не породжує правових наслідків для позивача, а тому, відповідно, не порушує прав останнього.

Ураховуючи вищевикладене, суд вважає, що оскаржуваний лист не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні положень Кодексу адміністративного судочинства України та не спричиняє виникнення будь-яких прав чи обов`язків, оскільки, не містить обов`язкових приписів (обов`язку вчинити дії) для позивача, дотримання яких забезпечується правовими механізмами, а відтак, не є правовим актом індивідуальної дії та не може оскаржуватись до адміністративного суду.

Відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Керуючись статтями 238, 239, 241-243, 248, 256, 293 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України про визнання протиправними дій та рішення, зобов`язання вчинити дії в частині визнання протиправним рішення Державної міграційної служби України від 08.05.2019 щодо заяви ОСОБА_1 від 16.04.2019 про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту - закрити.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 256 КАС України та може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 293 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя Н.М. Шевченко