Рішення № 89457499, 27.05.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2020 року м. Київ № 826/15409/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів : головуючого судді Арсірія Р.О., суддів Кузьменка В.А., Огурцова О.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доМіністерства юстиції Українипроскасування рішень, стягнення невиплаченої заробітної плати

Прийняв до уваги наступне

ОСОБА_1 звернувся з позовом Міністерства юстиції України про скасування наказу від 14.03.2013 №306/к «Про скасування надбавки за виконання особливо важливої роботи», як незаконного, з часу його видання; скасування підсумкової оцінки безпосереднього керівника у формі бланку щорічної оцінки виконання державним службовцем ОСОБА_1 посадових обов`язків і завдань за 2012 рік та рішення Міністерства юстиції України щодо погодження підсумкової оцінки керівника; стягнення з Міністерства юстиції України невиплаченої заробітної плати внаслідок протиправних дій відповідача та дії наказу Міністерства юстиції України від 14.03.2013 № 306/к «Про скасування надбавки за виконання особливо важливої роботи» за період з листопада 2011 року по квітень 2013 року включно у загальному розмірі 5813,60 грн.

Ухвалами суду від 10.10.2016 відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу № 826/15409/16 до судового розгляду колегією суддів.

Судом встановлено, що в провадженні Окружного адміністративного суду м.Києва перебуває позовні заява № 826/826/15407/16 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про скасування наказу від 14.03.2013 №306/к «Про скасування надбавки за виконання особливо важливої роботи», як незаконного з часу його видання; скасування підсумкової оцінки безпосереднього керівника у формі бланку щорічної оцінки виконання державним службовцем ОСОБА_1 посадових обов`язків і завдань за 2012 рік та рішення відповідача щодо погодження підсумкової оцінки керівника та стягнення з відповідача на користь позивача невиплачену заробітну плату внаслідок протиправних дій відповідача та дії наказу від 14.03.2013р. №306/к «Про скасування надбавки за виконання особливо важливої роботи» за період та з травня 2013 року по жовтень 2013 року включно у загальному розмірі 4737,20грн.

Ухвалою суду від 07.02.2017 об`єднано в одне провадження адміністративні справи № 826/15409/16 та 826/15407/16. Присвоєно об`єднаним справам загальний № 826/15409/16.

Ухвалою суду від 06.09.2017 зупинено провадження в адміністративній справі №826/15409/16 до розгляду та прийняття рішення Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ у справі №757/36874/14-ц за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання інформації такою, що не відповідає дійсності та спростування недостовірної інформації. Зобов`язано представників сторін по справі надати до суду клопотання про поновлення провадження у справі № 826/15409/16, якщо відпадуть обставини, які стали підставою для зупинення провадження.

Ухвалою суду від 14.01.2020 поновлено провадження в адміністративній справі. Призначити судове засідання для розгляду справи по суті.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував з підстав викладених у письмовому відзиві на позовну заяву.

В подальшому суд перейшов до розгляду справи в письмове провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Як слідує з матеріалів справи, та встановлено у рішенні суду 826/6763/13-а, яке набрало законної сили (аналогічні вимоги - скасування наказу від 14.03.2013 № 306/к та стягнення невиплаченої надбавки за виконання особливо важливої роботи), ОСОБА_1 , наказом Міністерства юстиції України від 23.01.2012 № 70/к призначений з 25.01.2012 на посаду головного спеціалісту відділу внутрішнього аудиту, зі збереженням йому 11 рангу державного службовця.

Відповідно пункту 2 вказаного наказу позивачу була встановлена надбавка за виконання особливо важливої роботи у розмірі 20 відсотків посадового окладу з урахуванням надбавки за ранг державного службовця та вислугу років з січня 2012 року.

В подальшому за результатами оцінювання ОСОБА_1 керівником було виставлена підсумкова оцінка - «задовільно».

05.02.2013 начальник управління внутрішнього аудиту ОСОБА_2 звернувся з поданням № 18-48/58 до заступника Міністра-керівника апарату Сєдова А.Ю. , в якому просив зняти надбавку головному спеціалісту відділу внутрішнього аудиту діяльності апарату та територіальних органів Управління внутрішнього аудиту ОСОБА_1 за виконання особливо важливої роботи в розмірі 20 відсотків посадового окладу з урахуванням надбавки за ранг державного службовця та вислугу років.

Зокрема, у поданні вказано, що за результатами роботи ОСОБА_1 протягом 2012 року спостерігається різке зниження якості виконання покладених на нього функціональних обов`язків, якості проведеного ним внутрішнього аудиту ГУЮ у Закарпатській області та виконання доручень керівництва. У порівнянні з іншими працівниками, які займають аналогічні посади, завантаження в нього значно менше, складність виконуваних ним доручень значно простіша.

Також, зазначено, що за результатами проведеної щорічної оцінки виконання державним службовцем посадових обов`язків та завдань за 2012 рік ОСОБА_1 встановлено оцінку «задовільно».

Наказом Міністерства юстиції України від 14.03.2013 № 306/к «Про скасування надбавки за виконання особливо важливої роботи», відповідно до абзацу п`ятого підпункту 1 «в» пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 р. № 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів», скасовано надбавку за виконання особливо важливої роботи, встановлену пунктом 2 наказу Міністерства юстиції від 23 січня 2012 року № 70/к «Про призначення ОСОБА_1 », головному спеціалісту відділу внутрішнього аудиту діяльності апарату та територіальних органів Управління внутрішнього аудиту ОСОБА_1. Підстава: подання начальника Управління внутрішнього аудиту ОСОБА_2

Незгода з вказаними рішеннями стала підставою для звернення ОСОБА_1 до суду з даним позовом.

При цьому подаючи новий позов, враховуючи, що вже є рішення з аналогічних позовних вимог, ОСОБА_1 вказав у позовній заяві нову підставу, а саме - рішення Печерського районного суду м.Києва від 30.08.2016 у справі № 757/36874/14-ц.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зважає на наступне.

За визначенням статті 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про оплату праці» основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців; додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Згідно частини другої статті 33 Закону України «Про державну службу» заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.

Відповідно до частини сьомої статті 33 Закону України «Про державну службу» умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з підпунктом 1 «в» пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 № 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» (далі - Постанова № 268) передбачене право керівника структурного підрозділу установлювати надбавку за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи: керівникам структурних підрозділів, їх заступникам, спеціалістам - у розмірі до 50 відсотків посадового окладу з урахуванням надбавки за ранг державного службовця (дипломатичний ранг, класний чин, кваліфікаційний клас, спеціальне звання) та надбавки (винагороди) за вислугу років; керівним працівникам і спеціалістам департаментів, управлінь, відділів, інших структурних підрозділів, які безпосередньо займаються розробленням проектів нормативно-правових актів, проводять експертизу проектів таких актів (якщо положеннями про підрозділи передбачено виконання такої роботи), керівним працівникам і слідчим органів внутрішніх справ, посади яких віднесені до відповідних категорій посад державних службовців і які здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень, - у розмірі до 100 відсотків посадового окладу з урахуванням надбавки за ранг державного службовця (дипломатичний ранг, класний чин, кваліфікаційний клас, спеціальне звання) та надбавки (винагороди) за вислугу років.

При цьому, саме керівник органу визначає розмір надбавки за виконання особливо важливої роботи в залежності від завантаженості кожного працівника, важливості виконуваної роботи, результатів праці.

Отже, керівникам, зазначених в п.1 Постанови № 268, надано право, а не покладено обов`язок установлювати зазначену надбавку в межах коштів, передбачених у Державному бюджеті України, за наявності підстав для такої.

Крім того, в абзаці 5 підпункту 1 «в» пункту 2 Постанови № 268 визначено, що у разі несвоєчасного виконання завдань, погіршення якості роботи і порушення трудової дисципліни зазначена надбавка скасовується або розмір її зменшується.

Відповідно до Загального порядку проведення щорічної оцінки виконання державними службовцями покладених на них обов`язків і завдань, затвердженого наказом Головного управління державної служби України від 31.10.2003 року № 122 (далі - Порядок), метою щорічної оцінки виконання державними службовцями покладених на них обов`язків і завдань під час підбиття підсумків виконання ними своїх обов`язків є здійснення регулярного контролю за проходженням державної служби та професійними досягненнями державних службовців шляхом перевірки якості їхньої діяльності відповідно до посадових інструкцій.

Відповідно до пункту 2.7 вказаного Порядку за результатами оцінювання і самооцінювання керівником виставляється підсумкова оцінка.

Так, за результатами проведення щорічної оцінки виконання державними службовцями покладених на них обов`язків і завдань за 2012 рік позивачу керівником була виставлена підсумкова оцінка - «задовільно».

Згідно з пунктом 2.8 Порядку підсумкова оцінка «задовільно» виставляється у випадках коли державний службовець досяг певних результатів, володіє певним обсягом навичок, необхідних для виконання посадових обов`язків, і повинен спрямовувати свою діяльність на ті складові, які примушують керівника часом вносити корективи в результати роботи.

Пунктом 3.1 Порядку встановлено, що результати щорічної оцінки повинні враховуватися при атестації державних службовців, розгляді питань просування по службі, присвоєнні чергового рангу, установленні передбачених законодавством грошової винагороди, надбавок, премій або змін їх розміру, при вирішенні питання щодо продовження терміну перебування на державній службі, формуванні кадрового резерву та інших питань проходження державної служби.

Таким чином, начальник Управління внутрішнього аудиту ОСОБА_2 звернувся із поданням від 05.02.2013 року № 18-48/58 до заступника Міністра - керівника апарату із пропозицією зняти надбавку позивачу за виконання особливо важливої роботи в розмірі 20 відсотків, в обґрунтування якого зазначив, що за результатами роботи ОСОБА_1 протягом 2012 року спостерігається різке зниження якості виконання покладених на нього функціональних обов`язків, якості проведеного ним внутрішнього аудиту Головного управління юстиції у Закарпатській області та виконання доручень керівництва. Крім того, у порівнянні з іншими працівниками, які займають аналогічні посади, завантаження в нього значно менше, складність виконуваних ним доручень значно простіша.

На підставі зазначеного подання та відповідно до абз.5 п.п.1 «в» п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 року № 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» наказом заступника Міністра - керівника апарату від 14.03.2013 року № 306/к позивачу скасовано надбавку за виконання особливо важливої роботи, встановлену пунктом 2 наказу Міністерства юстиції України від 23.01.2012 року № 70/к «Про призначення ОСОБА_1 ».

Суд бере до уваги, що питання встановлення та позбавлення надбавки за виконання особливо важливої роботи є правом суб`єкта владних повноважень, а відтак в будь-якому випадку, прийняття рішення з цих питань є дискреційним повноваженням уповноваженої особи Міністерства юстиції України і є його правом, а не обов`язком.

Також суд зазначає, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 05.11.2015 К/800/47995/13, К/800/48092/13 позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, начальника управління внутрішнього аудиту Міністерства юстиції України ОСОБА_2 про визнання дій протиправними та скасування наказу зазначено наступне : «…Стосовно ж визнання протиправними дій (бездіяльності) Міністерства юстиції України щодо неналежного (формального) розгляду заяви від 25.01.2013р. щодо незгоди з підсумковою оцінкою у формі бланку щорічної оцінки за 2012р., то суди попередніх інстанцій, зважаючи на приписи п.4.1 Загального порядку проведення щорічної оцінки виконання державними службовцями покладених на них обов`язків і завдань, затвердженого наказом Головного управління державної служби України від 31.10.2003р. №122 (далі - Порядок), відповідно до яких у разі незгоди з оцінкою керівника державний службовець у десятиденний термін може звернутися із заявою до керівника вищого рівня, висловивши зауваження та обґрунтувавши їх, й рішення керівника вищого рівня є ухвальним, а також враховуючи, що, як вже вказувалось в цій ухвалі, не погоджуючись з щорічною оцінкою виконання позивачем посадових обов`язків і завдань його безпосереднім керівником ОСОБА_2 від 24.01.2013р., якою робота ОСОБА_1 оцінена задовільно, останній відповідно до п.4.1 Порядку звернувся з заявою до Заступника Міністра - керівника апарату Сєдова А.Ю., який за результатами розгляду вказаної заяви Міністерством юстиції України щорічну оцінку виконання державним службовцем посадових обов`язків і завдань від 24.01.2013 р. залишив без змін, про що позивача повідомлено листом від 22.02.2013р. №14-48/162, прийшли до висновку про недоведеність факту неналежного (формального) розгляду Міністерством юстиції України заяви позивача від 25.01.2013р., а отже й відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині.

При цьому, як правильно вказали суди, викладення інформації в щорічній оцінці є суб`єктивним рішенням керівника та спирається на конкретні приклади з відзначенням позитивних показників роботи державного службовця, рівня його знань, умінь, професійних та ділових якостей, недоліків у роботі, а також шляхів їх подолання».

Таким чином, оцінка бланка щорічної оцінки виконання посадових обов`язків і завдань за 2012 рік була предметом дослідження судів адміністративної юрисдикції, які прийшли до висновку про те, що підстав вважати викладену інформацію недостовірною - немає. А сама оцінка є суб`єктивним рішенням керівника.

При цьому, як було вказано вище, викладення інформації в щорічній оцінці є суб`єктивним рішенням керівника та спирається на конкретні приклали з відзначенням позитивних показників роботи державного службовця, рівня його знань, умінь, професійних та ділових якостей, недоліків у роботі, а також шляхів їх подолання.

Подаючи позов, що розглядається, позивач посилався на нову обставину, а саме на рішення Печерського районного суду міста Києва у справі № 757/36874/14-ц за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання інформації такою, що не відповідає дійсності та спростування недостовірної інформації, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Як встановлено судом, рішенням Апеляційного суду міста Києва від 24 жовтня 2016 року рішення Печерського районного суду міста Києва від 30 серпня 2016 року скасовано та прийнято нове, яким у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 09 грудня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Апеляційного суду міста Києва від 24 жовтня 2016 року залишити без змін.

У вказаній Постанові суду від 09 грудня 2019 року вказано, що викладення оспорюваної інформації в бланкові щорічної оцінки виконання посадових обов`язків і завдань за 2012 рік, підписаної ОСОБА_5 (заступник начальника Управління внутрішнього аудиту - начальник відділу), та у поданні ОСОБА_2 (керівник вказаного управління, в якому працював позивач) від 05 лютого 2013 року № 18-48/58 на адресу заступника Міністра юстиції - керівника апарату не може розцінюватись як поширення недостовірної інформації, а є суб`єктивною оцінкою керівника роботи державного службовця, рівня його знань, умінь, професійних та ділових якостей, недоліків у роботі, а також шляхів їх подолання.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що в задоволенні позовних вимог про скасування наказу від 14.03.2013 №306/к «Про скасування надбавки за виконання особливо важливої роботи», як незаконного з часу його видання; скасування підсумкової оцінки безпосереднього керівника у формі бланку щорічної оцінки виконання державним службовцем ОСОБА_1 посадових обов`язків і завдань за 2012 рік та рішення Міністерства юстиції України щодо погодження підсумкової оцінки керівника; стягнення з Міністерства юстиції України невиплаченої заробітної плати внаслідок протиправних дій відповідача та дії наказу Міністерства юстиції України від 14.03.2013 № 306/к «Про скасування надбавки за виконання особливо важливої роботи» за період з листопада 2011 року по квітень 2013 року, з травня 2013 року по жовтень 2013 року у загальному розмірі 10 547,80 грн, слід відмовити.

Одним з основоположних аспектів верховенства права є вимога щодо юридичної визначеності, згідно з якою у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (див. справу «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [GC], заява № 28342/95, п. 61, ECHR 1999-VII). Юридична визначеність вимагає поваги до принципу res judicata (див. там же, п. 62), тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (див. справу «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, п. 52, ECHR 2003-IX).

Виходячи із практики Європейського Суду з прав людини принцип юридичної визначеності має різні прояви. Зокрема, він є одним з визначальних принципів «доброго врядування» і «належної адміністрації (встановлення процедури і її дотримання), та частково співпадає з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до «якості» закону).

Тобто принцип юридичної визначеності гарантує обмеження на безкінечний перегляд рішень, які вступили в силу, не лише правомочного суду, а й іншого владного органу, якщо таке рішення останнього переглядалося судом та визнано законним. Іншими словами, цей принцип гарантує остаточність рішень («що вирішено - вирішено і не має переглядатися до безмежності»).

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 повністю.

Керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У позові ОСОБА_1 - відмовити повністю.

ОСОБА_1 - рнокпп - відсутній, АДРЕСА_1 )

Міністерство юстиції України (код ЄДРПОУ 00015622, 01001, м.Київ, вул.Городецького, 13)

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.287, 293, 295 - 297 КАС України.

Головуючий суддя Р.О. Арсірій

Судді В.А. Кузьменко

О.П. Огурцов