Рішення № 89457494, 27.05.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

27 травня 2020 року справа №760/11667/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 )до1. Інспектора Управління Поліції у м. Києві 1 полку 4 батальйону 4 роти Резніка Володимира Анатолійовича (далі по тексту - відповідач 1, Інспектор Резнік В.А .); 2. Інспектора Управління Поліції у м. Києві 1 полку 4 батальйону 3 роти Чайло Івана Сергійовича (далі по тексту - відповідач 2, Інспектор Чайло І.С.);третя особаУправління патрульної поліції в м. Києві (далі по тексту - третя особа, УПП в м. Києві)про1) визнання протиправними дій інспектора Резніка В.А. під час складання протоколу про адміністративне правопорушення серії БД №425963; 2) визнання протиправними дій інспектора Чайло І.С. під час складання постанови від 22 квітня 2018 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія НК №980872 протиправними; 3) скасування постанови від 22 квітня 2018 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія НК №980872В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, оскільки вважає протиправними дії відповідачів щодо складання протоколу та постанови про адміністративне правопорушення, у зв`язку із тим, що ОСОБА_1 не був водієм автомобіля; працівником поліції названо причиною звернення до позивача надходження виклику про порушення громадського порядку; позивачу не роз`яснено його права та обов`язки, передбачені статтями 63 та 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення; в ході прийняття рішення відповідачами не надано жодних доказів та доводів, які б дали підстави вважати, що позивачем вчинене адміністративне правопорушення.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 11 травня 2018 року позовну заяву залишено без руху з наданням строку на усунення недоліків.

На адресу Солом`янського районного суду міста Києва на виконання вимог ухвали від 11 травня 2018 року про залишення позовної заяви без руху надійшла заява про усунення недоліків, в прохальній частині якої позивач зазначив позовні вимоги, відмінні від тих, які заявлено в адміністративному позові, а саме, про визнання протиправними дій відповідачів та скасування постанови від 22 квітня 2018 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія НК №980872.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Частинами першою, сьомою статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що крім прав та обов`язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову. Позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Уразі подання будь-якої заяви, визначеної частиною першою або третьою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає у судовому рішенні.

Таким чином, частиною сьомою статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено обов`язок направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи та подання відповідних доказів до суду.

Крім того, подана позивачем заява на виконання вимог ухвали від 11 травня 2018 року про залишення позовної заяви без руху про усунення недоліків не містить посилань на положення статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням чого суд вважає, що зазначена заява за своєю суттю не є заявою про зміну предмета позову, а тому вважає за необхідне розглядати адміністративну справу №760/11667/18 в межах заявлених позивачем позовних вимог згідно позову, поданого 03 травня 2018 року, а саме: про визнання дій інспектора Резніка В.А. під час складання протоколу про адміністративне правопорушення серії БД №425963 протиправними; визнання дій інспектора Чайло І.С. під час складання постанови від 22 квітня 2018 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія НК №980872 протиправними; скасування постанови від 22 квітня 2018 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія НК №980872.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 14 червня 2018 року адміністративну справу ОСОБА_1 до інспектора Резніка В.А., інспектора Чайло І.С. про визнання дій протиправними та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення передано до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 вересня 2018 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2020 року залучено до участі у справі Управління патрульної поліції у м. Києві в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів.

Відповідачами письмового відзиву з приводу позовних вимог до суду не надано, що в силу положень частини четвертої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Третьою особою подано до суду заяву на виконання вимог ухвали, в якій зазначено про неможливість надати Окружному адміністративному суду міста Києва оскаржувану постанову, оскільки її направлено до Солом`янського районного управління юстиції у м. Києві та надано докази направлення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, звертає увагу на наступне.

Позивачем в позовній заяві зазначено, що 22 квітня 2018 року о 00:30 год. відповідачем 1 у відношенні позивача складено протокол про адміністративне правопорушення серії БД №011767 про адміністративне затримання за частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Також 22 квітня 2018 року о 00:30 год відповідачем 1 у відношенні позивача складено протокол про адміністративне правопорушення серії БД №425963 про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до пункту 19 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до статті 254 Кодексу України про адміністративні правопорушення про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу, у тому числі і у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

При цьому відповідно до статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення доказами в справі про адміністративне правопорушення, є серед іншого і протокол про вчинення адміністративного правопорушення.

Таким чином, складання протоколу є процесуальною дією суб`єкта владних повноважень, які спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення та, в силу положень статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд наголошує, що захист прав здійснюється виключно у разі їх порушення. З цього випливає, що під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав позивача, адже без цього не можна виконати завдання судочинства. Якщо позивач не довів факту порушення особисто своїх прав, то, навіть у разі, якщо дії суб`єкта владних повноважень є протиправними, підстав для задоволення позову немає. Звернення до суду є способом захисту порушених суб`єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.

Разом із тим, дії щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення не самі по собі не порушують прав позивача, оскільки не створюють будь-яких додаткових обов`язків та не вимагають вчинення будь-яких дій.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дій відповідачів під час складання протоколу про адміністративне правопорушення серії БД №425963.

Щодо позовних вимог про скасування постанови від 22 квітня 2018 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія НК №980872 суд звертає увагу на наступне.

Наявні у справі докази свідчать, що постановою від 22 квітня 2018 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія НК №980872 до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425,00 грн. за порушення, передбачене частиною першою статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у зв`язку з тим, що, керуючи транспортним засобом SKODA SUPERВ, номерний знак НОМЕР_1 квітня 2018 року о 00:30 год. у м. Київ, вул. Солом`янська, 16, водій не мав посвідчення водія категорії «В», чим порушив пункт 2.1 Правил дорожнього руху.

Стаття 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначає, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 33 Кодексу України про адміністративні правопорушення при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису).

Як встановлює стаття 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення.

Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Таким чином, на відповідну посадову особу, яка розглядає справу про адміністративне правопорушення та приймає рішення про накладення стягнення, покладено обов`язок довести обставини вчинення, встановити наявність події та складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до частини першої статті 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

У позовній заяві позивач зазначає, що доказів, які підтверджують наявність правових підстав для перевірки наявності посвідчення водія у позивача в межах спірних правовідносин відповідачем не надано; позивач не є водієм зазначеного транспортного засобу, не перебував за кермом; транспортний засіб не перебував у русі.

Відповідно до пункту 2.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (далі по тексту - Правила дорожнього руху) водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

У свою чергу пунктом 1.10 Правил дорожнього руху визначено, що водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

З наведеного вбачається, що обов`язок мати при посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії покладено на водіїв під час керування транспортними засобами.

Відповідно до частини першої статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, обов`язковою ознакою даного правопорушення є керування особою транспортним засобом.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Проте, відповідачами, на яких покладено тягар доказування в адміністративному процесі, не надано суду будь-яких доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, зокрема, що він мав статус водія та керував транспортним засобом.

Суд також враховує, що закон встановлює принцип презумпції невинуватості особи, що притягається до відповідальності. Оскільки суду не надані відповідні докази та не спростовані твердження позивача, які б мали бути перевірені посадовими особами під час складання оскаржуваної постанови, виходячи з принципу презумпції невинуватості, суд робить висновок, що оскаржувана постанова є необґрунтованою, а склад зазначеного в ній адміністративного правопорушення не встановлений.

Таким чином, дії по складанню оскаржуваної постанови від 22 квітня 2018 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія НК №980872 не відповідають приписам Кодексу України про адміністративні правопорушення, тому є протиправними, а згадана постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачами частково доведено правомірність своєї поведінки вимогам, встановленим частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Оскільки відповідно до статті 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення судовий збір не сплачувався, розподіл судових витрат не здійснюється.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Інспектора Управління Поліції у м. Києві 1 полку 4 батальйону 3 роти Чайло Івана Сергійовича щодо складання постанови від 22 квітня 2018 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія НК №980872.

3. Визнати протиправною та скасувати постанову від 22 квітня 2018 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія НК №980872.

4. В іншій частині адміністративного позову відмовити.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 );

Інспектор Управління Поліції у м. Києві 1 полку 4 батальйону 4 роти Резнік Володимир Анатолійович (03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, буд. 9; реєстраційний номер облікової картки платника податків не відомий);

Інспектор Управління Поліції у м. Києві 1 полку 4 батальйону 3 роти Чайло Іван Сергійович (03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, буд. 9; реєстраційний номер облікової картки платника податків не відомий);

Управління патрульної поліції в м. Києві (03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, буд. 9; ідентифікаційний код 40108646).

Суддя В.А. Кузьменко