Рішення № 89457482, 26.05.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2020 року м. Київ № 640/23659/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аверкової В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали адміністративної справи

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві

про визнання неправомірними дій, визнання незаконним рішення та зобов`язання

вчинити дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі по тексту - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру»,

- визнати незаконним рішення відповідача від 24.10.2019 № 260268/03 та інші розпорядження про відмову позивачу у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру»,

- зобов`язати відповідача призначити позивачу пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру».

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідачем безпідставно не призначено пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру» з підстав недостатньої кількості стажу, оскільки станом на момент звернення за призначенням пенсії позивач мав необхідний стаж, в тому числі на посадах в органах прокуратури, для призначення йому пенсії.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 грудня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

17 січня 2020 року від відповідача через канцелярію суду надійшов відзив, з якого вбачається, що відповідач не погоджується з заявленими позовними вимогами, оскільки позивач станом на день звернення до органів пенсійного фонду не мав достатньої вислуги років для призначення йому пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру». При цьому, позивач зазначає, що до вислуги років зараховується лише половина терміну навчання у вищих юридичних навчальних закладах.

31 січня 2020 року позивачем подано відзив на позовну заяву, в якому додатково звертає увагу на невірність проведеного розрахунку стажу та зазначає, що загальний трудовий стаж позивача складає більш ніж 24 роки, що відповідає вимогам для призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру».

Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з заявою від 27.09.2019 № 5393 про призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру».

Листом від 24.10.2019 № 260268/03 відповідач повідомив ОСОБА_1 про відмову у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного загального страхового стажу.

Вважаючи протиправними дії та рішення відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до положень частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На час виникнення спірних правовідносин та вирішення спору по суті заявлених позовних вимог, питання пенсійного забезпечення прокурорів та працівників прокуратури врегульовано Законом України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII, який набрав чинності 15.07.2015.

Відповідно до частини першої статті 86 Закону № 1697-VII прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше:

з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року - 24 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 14 років.

Частиною шостою статті 86 Закону № 1697-VII до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на посадах прокурорів (в тому числі адміністративних) органів прокуратури, стажистами, на посадах помічників і старших помічників прокурорів;

слідчими, суддями;

на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, податкової міліції, кримінально-виконавчої служби, офіцерського складу Збройних Сил України, Служби безпеки України, інших утворених відповідно до законодавства України військових формувань, на посадах державних службовців, які обіймають особи з вищою юридичною освітою;

у науково-навчальних закладах Офісу Генерального прокурора працівникам, яким до набрання чинності цим законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), у тому числі час наукової та викладацької роботи в інших науково-навчальних закладах, якщо вони мали науковий ступінь чи вчене звання;

на адміністративних та викладацьких посадах, посадах наукових працівників у Тренінговому центрі прокурорів України;

на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, яким до набрання чинності цим Законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), були направлені туди, а потім повернулися в органи прокуратури;

військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання;

відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, якщо така відпустка надавалася.

Відповідно до копії трудової книжки, що надана позивачем до матеріалів справи, з 15.08.1995 по 27.11.2000 ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ.

Під час цього періоду, позивач навчався в Українській академії внутрішніх справ у період з 15.08.1995 по 26.06.1999. Загальний строк навчання склав 3 роки 10 місяців 11 днів.

При цьому, необхідно також врахувати, що абзацом сьомим частини шостої статті 86 Закону № 1697-VII передбачено, що до вислуги, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону № 1697-VII, включається лише половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання. Отже, до вислуги років включається період у розмірі 1 рік 11 місяців 6 днів.

З 29.07.1999 по 27.11.2000 позивач перебував на посаді слідчого в особливо важливих справах відділу розслідування злочинів, учинених організованими групами слідчого управління УМВС України у Вінницькій області, що складає 1 рік 3 місяці 29 днів.

У подальшому, з 05.12.2000 по день звернення за призначенням пенсії позивач працював в органах прокуратури, строк вислуги років складає 18 років 9 місяців 23 дні.

Таким чином, строк вислуги років, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону № 1697-VII, становить 22 роки 0 місяців 28 днів, з них 18 років 9 місяців 23 дні - стаж роботи в органах прокуратури.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на пункт «в» частини третьої статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», в якому зазначено, що до стажу роботи зараховується служба в органах внутрішніх справ незалежно від місця проходження служби.

Суд погоджується з позивачем, що служба в органах внутрішніх справ, в тому числі навчання у вищих навчальних закладів включається до стажу роботи.

Водночас, необхідно розрізняти поняття «загальний стаж роботи», що визначений Законом України «Про пенсійне забезпечення» та поняття «вислуга років», визначене Законом України «Про прокуратуру».

Слід зазначити, що спірні правовідносини врегульовані спеціальним законодавством, а саме - Законом України «Про прокуратуру», а отже мають застосовуватись саме норми спеціального законодавства.

У даному випадку, Законом України «Про прокуратуру» встановлені більш вужчі вимоги до стажу роботи, а саме встановлено поняття «вислуга» та визначені періоди, які можуть бути включені до такого періоду.

Відповідачем при розгляді заяви про призначення пенсії включено до вислуги років, відповідно до положень Закону № 1697-VII, що дає право на призначення пенсії, лише половину строку навчання позивача у вищому юридичному навчальному закладі.

Отже, органи пенсійного фонду при розгляді заяви позивача про призначення пенсії діяли правомірно та у межах наданих повноважень, оскільки, станом на 27.09.2019, позивач не мав достатньої вислуги років, визначеної положеннями Закону № 1697-VII.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, позивачем не доведено протиправність дій відповідача, тоді як відповідачем доведено правомірність його дій щодо належного розрахунку вислуги, а тому, адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.В. Аверкова