Рішення № 89457205, 26.05.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

26 травня 2020 р. справа № 520/3591/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Старосєльцевої О.В., розглянувши у порядку ст. 287 КАС України за правилами письмового провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про скасування постанови державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) ВП №59997426 від 27.02.2020 року про накладення штрафу у розмірі 10200,00 грн. 00 коп. за повторне невиконання рішення суду, -

встановив:

Заявлені вимоги обґрунтовані тим, що державний виконавець під час прийняття спірної постанови не виявив факт добровільного виконання Головним Управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 31.07.2019р. по справі № 520/4638/19.

Відповідач, Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), надав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що проти позову заперечує в повному обсязі. Вважає, що державним виконавцем вжито всіх необхідних заходів, відповідно до відповідно до вимог ст. 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження». Справу просив розглянути без участі представника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) за наявними у справі матеріалами. У поданому відзиву на адміністративний позов зазначив, про розгляд справи за відсутністю представника відповідача.

Представник позивача подав заяву про розгляд справи без участі уповноваженого представника.

З огляду на приписи ч.9 ст.205 КАС України, враховуючи подані представниками сторін клопотання, суд дійшов висновку, що справа має бути розглянута в порядку письмового провадження.

Суд, вивчивши доводи позову і заперечень проти позову, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, з`ясувавши обставини фактичної дійсності, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Судом встановлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 28.05.2019р. по справі № 520/4638/19 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду в Харківській області (61022, м. Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під, 2 пов., ЄДРПОУ 14099344) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії -відмовлено.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 31.07.2019р. по справі № 520/4638/19 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.12.2018 по справі № 520/9392/18 - скасувати в частині відмови ОСОБА_1 в позові про зобов`язання Головного Управління Пенсійного фонду в Харківській області провести з 01.01.2016 року перерахунок пенсії за вислугу років ОСОБА_1 , код РНОКПП НОМЕР_2 та її виплату на підставі Постанови Кабінету міністрів України №988 від 11.11.2015 "Про грошове забезпечення поліцейських" виходячи із 90% грошового забезпечення, встановленого станом на 01.01.2016 року. Прийнято в цій частині постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені. Зобов`язано Головне Управління Пенсійного фонду в Харківській області провести з 01.01.2016 року перерахунок пенсії за вислугу років ОСОБА_1 та її виплату на підставі Постанови Кабінету міністрів України №988 від 11.11.2015 року "Про грошове забезпечення поліцейських" виходячи із 90% грошового забезпечення, встановленого станом на 01.01.2016 року. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. Стягнуто з Головного Управління Пенсійного фонду в Харківській області (код ЄДРПОУ 1409344) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 , код РНОКПП НОМЕР_2 судовий збір за подачу адміністративного позову та апеляційної скарги, відповідно до задоволеної частини позовних вимог, у розмірі 960 грн. 50 коп..

Вказаний судовий акт набрав законної сили 31.07.2019 р. і тому 22.08.2019р. за ним було видано виконавчий лист

10.09.2019р. за вказаним виконавчим листом старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Барановою Я.О. (далі за текстом - державний виконавець) було прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 59997426 і зобов`язано боржника виконати рішення суду протягом 10 робочих днів та надати засвідчені копії документів, які підтверджують виконання виконавчого документа.

Головним управлінням Пенсійного фонду України м.Харкова було отримано постанову про відкриття виконавчого провадження № 59997426 12.09.2019 року, що підтверджується штампом за вх. №39101319 від 12.09.2019р.

Листом від 26.09.2019 року №30201/03.2-20 Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, повідомило, що Пенсійним фондом добровільно виконано постанову другого апеляційного адміністративного суду від 31.07.2019р. по справі №520/4638/19. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проведено перерахунок пенсії з 01.01.2016 року в розмірі 90 відсотків грошового забезпечення, яка складає 6711 грн.58 коп. За період з 01.01.2016 по 31.08.2019 року нараховано різницю в пенсії на загальну суму 65 624 грн. 24 коп. Виплату різниці в пенсії за період з 01.01.2016 по 30.07.2019 у розмірі 64 084 грн. 67 коп., буде проведено, з урахуванням виплачених сум у порядку, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 року №649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду». Різницю в пенсії за період з 31.07.2019 по 31.08.2019 в розмірі 1539,57 грн., виплачено в вересні 2019 року.

Матеріали справи не містять відомостей дати отримання відповідачем вказаного листа.

02.10.2019 року державним виконавцем винесено постанову про накладання штрафу в межах виконавчого провадження ВП №59997426 в сумі 5100 грн. за невиконання рішення суду та встановлено новий строк виконання рішення - зобов`язано боржника виконати рішення протягом десяти робочих днів та попередити про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення.

Зазначену постанову було оскаржено Головним управлінням в судовому порядку. Однак ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 30.10.2019 року по справі № 520/10774/19 позовну заяву повернуто позивачу, у зв`язку з несплатою судового збору.

В подальшому, державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) 27.02.2020 року керуючись статтями 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 10200,00 грн. за невиконання рішення суду.

27.02.2020 року державним виконавцем винесена постанова про закінчення виконавчого провадження на підставі п.11, ч.1, ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» та направлено до Головного Управління Національної поліції у Харківській області повідомлення про вчинення кримінального правопорушення та розглянути питання про притягення посадових осіб ГУ ПФУ в Харківській області (61022, м. Харків, пл.. Свободи, 5, Держпром, 3 під., 2 пов., ЄДРПОУ 14099344), відповідальних за виконання невиконання виконавчого листа №520/4638/19 від 22.08.2019 року Харківським окружним адміністративним судом, відповідно до закону.

Позивач вважає дії державного виконавця неправомірними, а прийняту постанову про накладення штрафу від 27.02.2020 по ВП № 59997426 такою, що підлягає скасуванню, оскільки позивач вважає, що ним добровільно виконано рішення суду до відкриття виконавчого провадження.

Не погодившись із відповідністю закону застосованого штрафу, заявник ініціював даний спір.

До відносин, які склались на підставі встановлених судом обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Аналогічні положення містяться в статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статтями 14, 370 КАС України.

Вирішуючи даний спір, суд зважає на специфіку реалізації владних управлінських функцій органами системи Пенсійного фонду України, котра полягає у тому, що рішення про призначення пенсії (індивідуальний акт, де викладається правова підстава для отримання громадянином коштів від ПФУ та одночасно обчислюється грошовий показник розміру пенсії) видається територіальним органом Пенсійного фонду України, а асигнування видатків (тобто виділення фінансових ресурсів для проведення платежів) проводиться Пенсійним фондом України у якості розпорядника бюджетних коштів вищого рівня.

З огляду на викладене, територіальний орган ПФУ не набуває речового права (права власності) на кошти, одержані від Пенсійного фонду України за цільовим призначенням для виплати пенсій.

А відтак, задоволення вимоги про стягнення неіснуючих у власності владного суб`єкта коштів є неможливим до реального виконання заходом примусу.

Саме тому, для реального та найшвидшого відновлення суб`єктивного права особи владний суб`єкт - регіональний орган ПФУ повинен прийняти власне рішення про призначення пенсії у належному розмірі (тобто провести нарахування пенсії) та негайно після настання цієї події ініціювати процедуру отримання додаткових асигнувань для виконання прийнятого рішення в частині проведення платежів.

У спірних правовідносинах пенсійним органом було прийнято рішення про перерахунок пенсії.

Проте, у тексті позову пенсійним органом не викладено жодного доводу про звернення до розпорядника бюджетних коштів вищого рівня у цілях отримання додаткових асигнувань на виконання рішення суду і проведення виплати різниці у пенсії.

Відповідних документів до позову пенсійним органом не долучено.

Після прийняття позову до розгляду таких документів пенсійним органом до матеріалів справи додатково не подано.

Суд вважає, що формальне посилання пенсійного органу на приписи постанови КМУ від 22.08.2018р. №649 не дає підстав для тривалого невиконання рішення суду без вжиття додаткових заходів організаційно-правового характеру, об`єктивно зумовлених потребою створити умови для виконання рішення суду.

До таких заходів може бути віднесено і окреме письмове звернення пенсійного органу до ПФУ з приводу виділення додаткових коштів для виконання конкретного рішення суду.

Між тим, належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів вчинення будь-якого з таких заходів пенсійним органом до суду не подано.

Бездіяльність пенсійного з невиконання рішення суду не може бути виправдана посиланням на приписи постанови КМУ від 22.08.2018р. №649.

Крім того, суд зазначає, що рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 листопада 2019 року № 640/5248/19 визнано протиправною та скасовано Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року №649.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2020 року по справі № 640/5248/19 відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами Кабінета Міністрів України, Пенсійного фонду України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 листопада 2019 р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Кабінета Міністрів України, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Пенсійний фонд України, про визнання протиправним та скасування порядка погашення заборгованості.

Продовжуючи розгляд справи, суд бере до уваги, що згідно з ч. 1 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Приписам ч. 2 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» кореспондують положення ч. 1 ст. 75 означеного закону, де указано, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення (ч. 2 означеної статті).

Згідно з п.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Обов`язок доведення відповідності оскарженого рішення (діяння) закону за критеріями ч.2 ст.2 КАС України у силу ч.2 ст.77 КАС України покладено саме на владного суб`єкта.

Отже, з матеріалів справи судом встановлено, що станом на дату винесення спірної постанови, рішення суду у повному обсязі виконано не було.

Перевіряючи наведені учасниками спору аргументи приєднаними до справи доказами, суд відзначає, що вчинена пенсійним органом у спірних правовідносинах бездіяльність з незабезпечення виконання рішення суду у частині проведення платежу у різниці ніж належною пенсією та реально отриманою пенсією не може бути виправдана виключно посиланням на приписи постанови КМУ від 22.08.2018 р. №649 без самостійного та за власною ініціативою вжиття пенсійним органом додаткових заходів з отримання додаткових коштів для проведення виплат, адже саме таким обов`язком суд обтяжив пенсійний орган.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-78, 90, 211 КАС України, суд зазначає, що факт порушення прав та охоронюваних законом інтересів заявника у спірних правовідносинах слід визнати недоведеним.

Указана обставина є визначеною процесуальним законом підставою для відмови у позові.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії"), згідно з якими право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Разом із тим, суд бере до уваги, що за змістом перелічених рішень вимога п. 1 ст. 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

У ході розгляду справи суд надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.241-243, 255, 287, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Позов - залишити без задоволення.

Роз`яснити, що рішення підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду у порядку п. 15.5 Розділу VII КАС України та у строк згідно з ч. 6 ст. 287 КАС України, а саме: протягом 10 днів з дати проголошення (підписання).

Роз`яснити, що рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України, а саме: після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Старосєльцева