Рішення № 89456795, 27.05.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2020 року м. Київ № 320/2647/20

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Колеснікової І.С., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради

Київської області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради Київської області про визнання протиправними дій щодо відмови у встановленні ОСОБА_1 статусу інваліда війни та видачі посвідчення інваліда війни; зобов`язання Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради Київської області прийняти рішення щодо встановлення ОСОБА_1 статусу інваліда війни та видати посвідчення інваліда війни відповідно до діючого законодавства України.

Позов мотивовано безпідставністю відмови відповідача у наданні позивачу статусу інваліда війни, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, якому встановлено інвалідність внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджено наданими відповідачу разом із заявою про встановлення статусу інваліда війни документами.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.03.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, згідно якого позов не визнано. Зазначено, що надані позивачем разом із заявою про встановлення статусу інваліда війни документи не містили відомостей про безпосереднє залучення позивача до складу формувань Цивільної оборони під час роботи з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та встановлення внаслідок цього інвалідності, відтак відсутні законні підстави для встановлення позивачу статусу інваліда війни та видачі відповідного посвідчення.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази та з`ясувавши обставини справи, судом встановлено таке.

ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 році категорії 1, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 .

Відповідно до експертного висновку від 26.11.2018 №685, довідки до акту огляду МСЕК серії АВ №1043010, позивачу встановлено довічно інвалідність 2 групи в зв`язку з захворюванням, пов`язаним із роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Довідками ВАТ «Південне управління механізації» від 09.11.2005 №70, від 19.06.2019 №43/2019, від 19.06.2019 №43/2019, випискою з наказу по Південному управлінню механізації від 17.11.1987 №251 підтверджується участь позивача в роботах, передбачених постановою ЦК КПРС, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 29.12.1987 №14970378 і постановою Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 05.06.1986 №665-195, у періоди з 30.11.1987 по 05.12.1987, з 23.12.1987 по 25.12.1987.

Позивач звернувся до Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради Київської області з заявою від 07.02.2020 про надання йому статусу інваліда війни та видачу відповідного посвідчення.

Листом Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради Київської області від 19.02.2020 №1011 позивачу повідомлено про відсутність правових підстав для встановлення йому статусу особи з інвалідністю внаслідок війни.

Вважаючи протиправною відмову у встановленні статусу інваліда війни та видачі відповідного посвідчення, позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначаться Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 №3551-ХІІ (далі по тексту - Закон №3551-ХІІ).

Відповідно до пункту 9 частини другої статті 7 Закону №3551-ХІІ, до інвалідів війни належать також інваліди з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

За змістом наведеної норми, статус інваліда війни може бути наданий особі, яка визнана інвалідом внаслідок захворювань, пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи і залучалась до складу формувань Цивільної оборони.

На підтвердження участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, у тому числі в складі формувань Цивільної оборони, встановлення інвалідності, позивачем до позову додано: посвідчення серії НОМЕР_2 , експертний висновок від 26.11.2018 №685, довідку до акту огляду МСЕК серії АВ №1043010, довідки ВАТ «Південне управління механізації» від 09.11.2005 №70, від 19.06.2019 №43/2019, від 19.06.2019 №43/2019, виписку з наказу по Південному управлінню механізації від 17.11.1987 №251, з яких убачається участь позивача в роботах, передбачених постановою ЦК КПРС, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 29.12.1987 №14970378 і постановою Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 05.06.1986 №665-195, у періоди з 30.11.1987 по 05.12.1987, з 23.12.1987 по 25.12.1987.

На думку суду, додані позивачем письмові докази не доводять безпосереднього залучення позивача під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС до складу формувань Цивільної оборони. Додані позивачем докази підтверджують статус учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та настання інвалідності у зв`язку з тим, що позивач брав участь у таких заходах. Втім, належного документального підтвердження безпосереднього залучення під час ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, саме до складу формувань Цивільної оборони, позивачем не надано, про такі докази не зазначено, клопотань з цього приводу не заявлено.

До такого висновку суд дійшов на підставі відповідної практики Верховного Суду, висловленої в постановах, зокрема,від 10.05.2018 у справі №279/12162/15-а, від 07.06.2018 у справі №377/797/17, від 21.08.2018 у справі №279/2285/16-а, від 21.08.2018 у справі 676/3457/17, від 25.09.2018 у справі №806/5085/15, від 11.10.2018 у справі №674/1239/17, від 18.10.2018 у справі №753/12234/17, від 27.02.2019 у справі №818/26/18, від 27.02.2019 у справі №149/3307/16-а, від 15.05.2019 у справі №816/851/18, від 18.09.2019 у справі №674/450/17, від 19.09.2019 у справі №756/8323/16-а, від 31.10.2019 у справі №826/5572/17, від 10.10.2019 у справі №826/1427/17, від 13.11. 2019 у справі №674/364/17.

Так, у постанові від 18.10.2018 (справа №753/12234/17) Верховний Суд вказав, що «Положенням про Цивільну оборону СРСР», затвердженим постановою КПРС і Ради Міністрів СРСР від 18.03.1976 №1111 та «Положенням про невоєнізовані формування ЦО СРСР», затвердженим наказом начальника ІДО СРСР від 06.06.1975 №90, було передбачено, що формування Цивільної оборони, в тому числі і невоєнізовані, створювались для виконання заходів з ліквідації аварій, катастроф, стихійних лих, великих пожеж, та їх наслідків, а також при застосуванні засобів масового ураження (у воєнний час), захисту і організації життєзабезпечення населення.

Для вирішення питання про наявність підстав належності особи, яка є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та інвалідом внаслідок захворювань, пов`язаних з ліквідацією таких наслідків, до інвалідів війни, необхідно виконати умову щодо прийняття такою особою участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме в складі формувань Цивільної оборони. Це пояснюється тим, що крім формувань оборони, у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС брали участь інші формування, які створювались в іншому порядку, ніж невоєнізовані формування Цивільної оборони та направлялись у райони виконання робіт згідно з розпорядженням керівників відповідних органів, відомств, організацій, установ та підприємств.

У постанові Верховного Суду від 10.05.2018 (справа №279/12162/15-а) зазначено, що з пояснювальної записки до проекту Закону України «Про внесення змін до статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» вбачається, що до категорії осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, законодавець запропонував відносити вузьку категорію осіб (1300 чоловік), які з перших днів аварії разом з військовослужбовцями виконували роботи у 30-ти кілометровій зоні найвищого радіоактивного забруднення у складі мобільних загонів спецзахисту формувань Цивільної оборони, що знаходилися в структурі Міністерства оборони колишнього Союзу РСР, діяли за його статутом та підпорядковувалися військовому командуванню.

Зазначена вимога пов`язана з тим, що окрім формувань Цивільної оборони, у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС брали участь і інші формування, які створювались в іншому порядку, ніж невоєнізовані формування цивільної оборони та направлялись у райони виконання робіт згідно з розпорядженням керівників відповідних органів, відомств, організацій, установ та підприємств. Встановлення відповідної обставини відносно позивача є вирішальною для надання їй статусу інваліда війни в розумінні пункту 9 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». За іншого тлумачення наведеної норми вказане положення поширюватиметься на всіх, хто належить до категорії осіб, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС і її наслідків, і відповідно мають статус ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (наприклад, постанова Верховного суду від 13.11. 2019 у справі №674/364/17).

З огляду на здійснену судом оцінку поданих позивачем доказів, враховуючи наведену судову практику, суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів позивача щодо його безпосередньої участі в складі формувань Цивільної оборони під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, відповідно відповідачем правомірно відмовлено позивачу в задоволенні заяви про встановлення статусу інваліда війни та видачі відповідного посвідчення.

Враховуючи викладене, не підлягають задоволенню вимоги про визнання протиправними дій щодо відмови Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради Київської області у встановленні позивачу статусу інваліда війни та видачі посвідчення інваліда війни, та про зобов`язання Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради Київської області прийняти рішення щодо встановлення позивачу статусу інваліда війни та видати посвідчення інваліда війни відповідно до діючого законодавства України.

Відповідно до частини п`ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 10 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI.

Оскільки, в задоволенні позову відмовлено і відповідачем не надано доказів понесення судових витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, судові витрати присудженню не підлягають.

Керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Позивач - ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Відповідач - Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради Київської області (ідентифікаційний код 03317252, місцезнаходження: 08205, Київська область, м. Ірпінь, вул. Дем`яна Попова, 26-Б).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України процесуальні строки, визначені цим рішенням, продовжуються на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Суддя Колеснікова І.С.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 27 травня 2020 року.