Рішення № 89456754, 29.01.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 січня 2020 року 320/6498/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Балаклицького А.І., розглянувши у м. Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КТА" до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "КТА" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Київської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 08.10.2019 №UA125000/2019/000602/2.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Товариством з обмеженою відповідальністю "КТА" з метою митного оформлення товару - рукавиці господарські-садові, отриманого на виконання умов зовнішньоекономічного контракту, до Київської митниці ДФС 07.10.2019 подано всі необхідні документи на підтвердження митної вартості товару.

Під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості митний орган встановив, що декларантом до митного оформлення не надано всіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товарів та документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей, які підтверджували числові значення складових митної вартості, зокрема, витрати на транспортування.

На вимогу митного органу позивачем було надано додаткові документи, що підтверджують митну вартість, проте Київською митницею ДФС було прийнято рішення про коригування митної вартості від 08.10.2019 №UA125000/2019/000602/2 із застосуванням другорядного методу 2ґ - резервного методу, при цьому рівень митної вартості склав 11,95 USD/1кг.

Позивач зазначив, що в порушення вимог ст. 57 Митного кодексу України митний орган витребував додаткові документи для підтвердження митної вартості товару без наявності у нього сумнівів у достовірності поданих документів, без наявності в документах, в яких зазначено митну вартість, розбіжностей.

Таким чином позивач вважає, що митний орган не мав правових підстав для коригування митної вартості товару.

Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що митним органом правомірно здійснено коригування митної вартості товару, оскільки у поданих позивачем документах містилися суперечності, а подані декларантом основні та додаткові документи не містили належних, об`єктивних та достовірних відомостей про числові значення складових заявленої митної вартості, зокрема, витрат на транспортування, тому підтвердити заявлену митну вартість неможливо відповідно до ч. 2 ст. 58 Митного кодексу України. У зв`язку з неможливістю застосування основного методу визначення митної вартості на підставі поданих декларантом документів відповідно до ч. 2 ст. 58 МК України проведено процедуру консультації з декларантом ТОВ "КТА" на виконання ч. 4 ст. 57 МК України. Проте позивач не надав митному органу документів, які підтверджували б усі числові значення складових митної вартості, зокрема, каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.11.2019 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.01.2020 замінено відповідача у даній справі - Київську митницю ДФС на правонаступника - Київську митницю Держмитслужби.

Статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи, що сторони із клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні не звертались, суд вважає за можливим розглянути та вирішити справу по суті у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "КТА" (місцезнаходження: 08306, Київська область, м. Бориспіль, вул. Сергія Оврашка, буд. 1, ідентифікаційний код 31477924) зареєстровано в якості юридичної особи 14.06.2001, номер запису 13541200000000445 за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Судом встановлено, що 17.04.2018 між ТОВ "КТА" (Покупець) та Union Source Co., LTD (Постачальник) був укладений контракт №17042018.

Згідно п. 1.1 контракту Постачальник погоджується поставити, а Покупець прийняти та оплатити Товар, а саме, дерев`яні вироби та свічі в асортименті, кількості та по цінам, узгодженими сторонами та зазначеними в інвойсі.

Згідно з п. 3.2 контракту постачання Товару здійснюється згідно правил "Інкотермс-2010" на умовах FOB Ningbo.

Згідно з п. 4.1 Контракту Покупець здійснює Постачальнику передоплату за Товар згідно виставленого інвойсу (або проформи інвойсу) або по факту постачання Товару.

Згідно з п. 5.1 Контракту кожне відвантаження Товару повинно супроводжуватися: рахунком-фактурою; товарно-транспортною накладною; сертифікатом походження, виданим Торгово-промисловою палатою країни Постачальника; сертифікатом якості (паспорт товару); митною декларацією відправника (експортною декларацією); пакувальним листом.

25.06.2018 між ТОВ "КТА" та Union Source Co., LTD було укладено додаткову угоду №1 до контракту №17042018 від 17.04.2018.

Згідно з п. 1 додаткової угоди №1 сторони по взаємній згоді погодилися в розділ 9 Контракту "Юридична адреса, банківські реквізити сторін" банківські реквізити Постачальника викласти в новій редакції.

Також, 14.01.2019 між ТОВ "КТА" та Union Source Co., LTD було укладено додаткову угоду №2 до контракту №17042018 від 17.04.2018.

Згідно з п. 1 додаткової угоди №2 сторони по взаємній згоді погодилися пункт 1.1 контракту викласти в новій редакції, відповідно до якого Постачальник погоджується поставити, а Покупець прийняти та оплатити товари народного споживання в асортименті, кількості та по цінам, узгодженими сторонами та зазначеними в інвойсі.

Також, згідно з п. 3 додаткової угоди №2 сторони по взаємній згоді погодилися в розділ 9 Контракту "Юридична адреса, банківські реквізити сторін" банківські реквізити Покупця викласти в новій редакції.

Відповідно до умов вказаного контракту позивач отримав товари народного споживання - рукавиці господарські-садові на загальну суму 9132,34 долари США.

З матеріалів справи вбачається, що перевезення товару морем (фрахт) здійснювалося за договором від 03.01.2018 №03018-87 про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів Товариством з обмеженою відповідальністю "Хіллдом Логістік".

Для здійснення митного оформлення товару, поставленого за вказаним контрактом, позивачем 07.10.2019 було подано до Київської митниці ДФС митну декларацію №UA125010/2019/012438, відповідно до якої митна вартість товару №6 визначена позивачем за ціною контракту та становила 233193,94 грн. (9132,34 долари США (ціна контракту)*24.611821 (офіційний курс валюти на день подання митної декларації)=224763,5174 + 8430,4254 (вартість фрахту)).

На підтвердження заявленої митної вартості товару та обраного методу її визначення позивач подав до відповідача разом із митною декларацією наступні документи:

- пакувальний лист б/н від 07.08.2019;

- інвойс №EC19US05078 від 07.08.2019;

- морський коносамент №ZEN584058435А від 21.08.2019;

- автотранспортна накладна №475 від 04.10.2019;

- сертифікат про походження товару №19С3302А1228/00183 від 19.08.2019;

- висновок за результатами дослідження експертного підрозділу Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи №142005703-0250 від 18.04.2019;

- довідка про транспортні витрати №0410-1 від 04.10.2019;

- додаткова угода №1 від 25.07.2018;

- додаткова угода №2 від 14.01.2019;

- контракту №17042018 від 17.04.2018;

- договір на транспортно-експедиційні послуги №03018-87 від 03.01.2018;

- копія митної декларації країни відправлення №310120190517502768 від 19.08.2019.

Згідно інвойсу №EC19US05078 від 07.08.2019 загальна вартість товару №6 становила 9132,34 долари США.

Походження товару з Китайської Народної Республіки підтверджується сертифікатом про походження товару №19С3302А1228/00183 від 19.08.2019.

Право власності на відвантажений товар підтверджується морським коносаментом №ZEN584058435А від 21.08.2019.

Згідно довідки про транспорті витрати Товариства з обмеженою відповідальністю "Хіллдом Логістік" від 04.10.2019 №0410-1, транспортні витрати по доставленню контейнера, який прибув по коносаменту №ZEN584058435А з порту Нингбо до порту Чорноморськ становить 25144,02 грн. без ПДВ. Вантаж під час транспортування не страхувався.

При цьому, судом встановлено, що в контейнері, який прибув по коносаменту №ZEN584058435А, був наявний товар №6, витрати по доставці якого становили 8430,4254 грн.

Розглянувши подані позивачем документи для підтвердження заявленої в митній декларації №UA125010/2019/012438 від 07.10.2019 митної вартості товару, митний орган направив позивачеві електронне повідомлення, в якому зазначив, що під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості на підставі розгляду поданих разом із митною декларацією документів встановлено, що декларантом до митного оформлення не надано всіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товарів та документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості.

Посилаючись на положення частин другої та третьої статті 53, статті 54 МК України, митний орган витребував від позивача наступні додаткові документи для підтвердження митної вартості імпортованих товарів (за наявності): транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (заявка, акт виконаних робіт, банківські документи, договори між перевізниками); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; виписку з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями (складені належним чином).

У відповідь на повідомлення митного органу щодо надання додаткових документів, позивач з листом за вих. №122 від 08.10.2019 надав додаткові документи, зокрема:

- рахунок на оплату транспортно-експедиційних послуг від 04.10.2019 №3639;

- заявку №69-10 до договору №0318-87 від 03.01.2018;

- акт надання послуг №3634 від 07.10.2019;

- лист відправника від 08.10.2019 про включення витрат у митну вартість.

При цьому, у вказаному листі позивач просив врахувати, що дана поставка містить дві партії вантажу.

08.10.2019 Київською митницею ДФС було прийняте спірне рішення про коригування митної вартості товарів №UA125000/2019/000602/2, згідно з яким відповідач, застосувавши резервний метод визначення митної вартості товарів (метод 2ґ), заявлену позивачем митну вартість товару №6 в митній декларації №UA125010/2019/012438 від 07.10.2019 скоригував з 9474,88 доларів США до рівня 25285,25 доларів США.

Обґрунтовуючи підстави неприйняття заявленої позивачем митної вартості товару, митний орган у графі 33 спірного рішення зазначив, що за результатами опрацювання наданих до митного оформлення документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів за митною декларацією №UA125010/2019/012438 від 07.10.2019 встановлено, що позивачем до митного оформлення не надано всіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товарів, та документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості, а саме:

- декларантом до митного оформлення не надано транспорті (перевізні) документи, передбачені умовами поставки, так як витрати на транспортування не включені у вартість товару, а надана довідка про транспортні витрати не дає можливості перевірити правильність заявлених числових значено транспортних витрат;

- декларантом не надано документи щодо включення до ціни товару вартості тари, упаковки та маркування;

- надані додатково документи не підтверджують об`єктивно та достовірно заявлену митну вартість;

- декларантом не надано виписку з бухгалтерської документації, каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару та висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини.

Отже, митний орган дійшов висновку, що подані декларантом основні документи не містили належних, об`єктивних та достовірних відомостей про числові складові заявленої митної вартості, тому підтвердити заявлену митну вартість неможливо.

За результатами проведених консультацій встановлено, що другорядні методи визначення митної вартості 2а та 2б - за ціною договору щодо ідентичних/подібних (аналогічних) товарів відповідно до статті 59, 60 МК України неможливо застосувати через відсутність у митниці інформації про митне оформлення ідентичних чи подібних товарів саме за ціною договору. При цьому, декларантом під час проведення з ним консультацій, такої інформації також не надано, що виключає можливість застосування вказаних методів. Методи визначення митної вартості 2в та 2г - на основі віднімання та додавання вартостей – не можуть бути застосовані у зв`язку з відсутністю у митниці відомостей про всі складові вартості виробництва товару та його доставки на митну територію України, що є необхідною умовою для використання таких методів. При цьому за умовами статей 62, 63 МК України така інформація надається декларантом або уповноваженою ним особою. До митного оформлення такої інформації надано не було. У митниці така інформація також відсутня. Під час проведення з декларантом консультацій такої інформації не надано, а тому методи на основі віднімання чи додавання вартостей в даному випадку не можуть бути застосовані. Натомість, у митного органу наявна інформація, що відповідає частині другій статті 64 МК України та є підставою для застосування другорядного методу 2ґ - резервного методу. Декларантом під час проведення з ним консультацій додаткової інформації для застосування резервного методу також не надано. Джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару, та рівень митної вартості товару згідно з джерелом інформації: товар №6 - митна декларація №UА125010/2019/9515 від 29.07.2019 (11,95 доларів США за 1 кг).

На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товару, Київська митниця ДФС видала позивачу картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA125010/2019/00120 від 08.10.2019.

З метою випуску товару у вільний обіг у порядку, передбаченому частиною сьомою статті 55 та частиною другою статті 263 МК України, позивач з урахуванням коригувань подав нову митну декларацію №UA125010/2019/012550 від 09.10.2019 та митний орган прийняв рішення про випуск товару під фінансову гарантію в розмірі 102245,81 грн.

Не погоджуючись з рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що пов`язані із справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

МК України №4495-VІ від 13.03.2012 (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлює порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування, а також регулює правовідносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України.

Відповідно до частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно зі статтею 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК).

Частиною сьомою статті 257 МК України передбачено, що перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється органами доходів і зборів на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості, передбачені частиною восьмою вказаної статті, у тому числі відомості про найменування товару, код товару згідно з УКТ ЗЕД, фактурну вартість товарів, митну вартість товарів та метод її визначення.

Статтями 49, 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 МК).

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).

Згідно з частиною другою статті VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Частинами четвертою та п`ятою статті 58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціною, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, вважається загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, за переліком, що визначений частиною десятою статті 58 МК України, серед яких, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Згідно зі статтею 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів. При цьому, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (пункт 1 частини п`ятої статті 54 МК України).

Цією ж статтею визначено, що у випадках, встановлених цим Кодексом, орган доходів і зборів наділений правом письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до положень статті 53 МК України одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У силу положень частини п`ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Разом з цим, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частини третя статті 53 МК).

Відповідно до частини третьої статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу

Згідно з частинами першою - третьою статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГААТ).

Відповідно до частини 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною 2 статті 55 МК України передбачено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

З аналізу частин першої та другої статті 53 МК України слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 (справа 21-591а15).

Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України, на підставі якого відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто умовою, з якою закон пов`язує право митниці самостійно розраховувати митну вартість заявлених декларантом товарів, є наявність документально підтверджених обставин, що свідчать про заявлення декларантом неповних та/або недостовірних відомостей про товар та ціну, яку за нього сплачено.

Відтак, рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Судом після дослідження оскаржуваного рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA125010/2019/000602/2 від 08.10.2019 встановлено, що оскаржуване рішення не містить конкретної складової митної вартості товару, яка не була підтверджена позивачем під час його митного декларування та митного оформлення за митною декларацією №UA125010/2019/012438 від 07.10.2019.

Як наслідок, суд критично ставиться до тверджень відповідача, наведених в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів, про те, що в наданих до митного оформлення документах позивача, які підтверджують митну вартість товарів, є розбіжності, а також що в них відсутні всі відомості, що б підтверджували числові значення складових митної вартості.

Стосовно доводів відповідача про ненадання позивачем документів, які підтверджували вартість транспортування товару, суд виходить з наступного.

Частиною десятою статті 58 МК України передбачено перелік витрат (складові митної вартості), які при визначенні митної вартості додаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. До вказаного переліку входять, зокрема, такі складові митної вартості, як витрати на транспортування оцінюваних товарів (пункт 5 вказаної норми).

З матеріалів справи вбачається та відповідачем не заперечується, що постачання Товару здійснювалося згідно правил "Інкотермс-2010" на умовах FOB Ningbo, що відповідає умовам пункту 3.2 контракту №17042018 від 17.04.2018.

Згідно з офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс 2010 поставка товару на умовах FOB ("FREE ON BOARD (... named port of shipment); ФРАНКО-БОРТ (... назва порту відвантаження)) означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати й ризики втрати чи пошкодження товару повинен нести покупець. Термін FOB зобов`язує продавця здійснити митне очищення товару для експорту. При цьому Покупець зобов`язаний за власний рахунок укласти договір перевезення товару від названого порту відвантаження (пункти А.1, А.3, Б.3 умов поставки FOB за Інкотермс 2010).

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що між позивачем (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Хіллдом Логістік" (Виконавець) 03 січня 2018 року укладено договір №03018-87 про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів.

Згідно з п. 1.1. Договору, Виконавець зобов`язується за відповідну плату та за рахунок Замовника надати транспортно-експедиторські послуги з організації перевезення вантажів морським, автомобільним, залізничним, авіаційним транспортом, а також перевезення у великовантажних контейнерах і додаткові послуги, необхідні для організації таких перевезень вантажу.

Згідно заявки про транспортно-експедиторські послуги №69-10 від 10.08.2019, позивачем було надано заявку про транспортно-експедиторські послуги щодо одного контейнера, тип FCL, на умовах відвантаження FOB, порт відвантаження NINGBO (CHINA), порт призначення Чорноморськ (Україна), запланована дата прибуття у порт призначення 30.09.2018; вартість фрахту 49754,24 грн., вартість транспортно-експедиторських послуг по Україні 33355,90 грн.

Згідно рахунку на оплату №3639 від 04.10.2019 до договору №03018-87 від 03.01.2018, Виконавцем було виставлено рахунок за такі виконані наступні роботи (надані послуги): морський фрахт за межами митної території України Нингбо/Китай - Чорноморськ/Україна в сумі (без ПДВ) 49754,24 грн.; організація навантажувально-розвантажувальних робіт на території України в сумі (без ПДВ) 8471,58 грн.; організація автоперевезення вантажів на території України в сумі (без ПДВ) 14166,67 грн.; організація зважування в сумі (без ПДВ) 240,00 грн.; догляд контейнера в сумі (без ПДВ) 3445,65 грн.; транспортно-експедиторське обслуговування на території України в сумі (без ПДВ) 5158,33 грн., сума ПДВ 6302,45 грн., на загальну суму (з ПДВ) 87568,92 грн.

Згідно акту надання послуг №3634 від 07.10.2019 до договору №03018-87 від 03.01.2018, Виконавцем були виконані наступні роботи (надані такі послуги): морський фрахт за межами митної території України Нингбо/Китай - Чорноморськ/Україна в сумі (без ПДВ) 49754,24 грн.; організація навантажувально-розвантажувальних робіт на території України в сумі (без ПДВ) 8471,58 грн.; організація автоперевезення вантажів на території України в сумі (без ПДВ) 14166,67 грн.; організація зважування в сумі (без ПДВ) 240,00 грн.; догляд контейнера в сумі (без ПДВ) 3445,65 грн.; транспортно-експедиторське обслуговування на території України в сумі (без ПДВ) 5158,33 грн., сума ПДВ 6302,45 грн., на загальну суму (з ПДВ) 87568,92 грн.

При цьому, судом встановлено, що згідно довідки про транспорті витрати Товариства з обмеженою відповідальністю "Хіллдом Логістік" від 04.10.2019 №0410-1, транспортні витрати по доставленню контейнера, який прибув по коносаменту №ZEN584058435А з порту Нингбо до порту Чорноморськ становить 25144,02 грн. без ПДВ. Вантаж під час транспортування не страхувався.

Крім того, згідно вказаної довідки, дана поставка містить дві партії вантажу, яка по коносаменту №ZEN584058435А з порту Нингбо до порту Чорноморськ становить 25144,02 грн. без ПДВ., а по коносаменту №ZEN584058435В з порту Нингбо до порту Чорноморськ становить 24610,22 грн. без ПДВ.

При цьому, судом встановлено, що в контейнері, який прибув по коносаменту №ZEN584058435А, був наявний товар №6, витрати по доставці якого становили 8430,4254 грн.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що митна вартість товару №6, визначена позивачем у митній декларації №UA125010/2019/012438 від 07.10.2019, становила 233193,94 грн. (9132,34 долари США (ціна контракту)*24.611821 (офіційний курс валюти на день подання митної декларації)=224763,5174 + 8430,4254 (вартість фрахту)).

Судом також встановлено та підтверджується матеріалами справи, що для підтвердження митної вартості товару, зокрема, витрат на транспортування, позивачем було подано відповідачу транспортну накладну №475 від 04.10.2019; довідку про транспортні витрати від 04.10.2019 №0410-1; морський коносамент №ZEN584058435А від 21.08.2019; договір про надання транспортно-експедиторських послуг від 03.01.2018 №03018-87; рахунок №3639 від 04.10.2019 на оплату транспортно-експедиторських послуг; акт виконаних робіт щодо перевезення №3634 від 07.10.2019; копію митної декларації країни відправлення.

Таким чином, витрати на транспортування були включені позивачем при визначенні митної вартості товару та відповідачу були надані належні та достатні докази на підтвердження вартості витрат на транспортування товару.

За таких обставин, вимоги відповідача про необхідність надання декларантом додаткових документів на підтвердження вказаних відомостей є неправомірним, а коригування митної вартості, заявленої позивачем, на цій підставі є необґрунтованим.

Щодо тверджень відповідача відносно того, що у наданих до митного оформлення документах відсутня інформація щодо вартості упаковки, пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних з пакуванням як складової частини митної вартості товарів, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 10 ст. 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням.

Пунктом 4.2 контракту визначено, що в ціну включені вартість тари, упаковки і маркування.

Отже, умовами контракту визначено, що ціна на товар включає в себе вартість пакування, у зв`язку із чим відсутні підстави для окремого додавання вартості упаковки до ціни, що фактично сплачена за товар, при визначенні митної вартості товару.

Крім того, чинним законодавством не передбачено обов`язку сторін контракту окремо зазначати числові значення таких витрат у коносаменті, інвойсі, тощо.

Таким чином доводи відповідача про те, що у наданих до митного оформлення документах відсутні відомості щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару, не відповідають чинному законодавству.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.03.2018 у справі №815/4132/17 (провадження № К/9901/11263/18).

Суд критично ставиться до твердження відповідача про те, що підставою для проведеного коригування стало те, що позивач у відповідь на запит відповідача не надав витребовувані ним каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару та висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини, адже ці документи носять виключно інформаційний характер, а обов`язок щодо їх надання в декларанта на обґрунтований запит митниці в силу частини третьої статті 53 МК України виникає лише за умови наявності таких документів у декларанта.

Суд також зазначає, що ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Зазначений висновок висловлений у постанові Верховного Суду від 30.10.2018 (справа №826/25605/15).

Відтак, суд вважає передчасними та такими, що не відповідають обставинам справи, твердження відповідача про те, що надані позивачем документи, які підтверджують митну вартість товару, містять розбіжності та що в них відсутні всі відомості, що б підтверджували числові значення складових митної вартості товару.

Проаналізувавши доводи митного органу, що слугували підставою для відмови у визнанні митної вартості, заявленої позивачем, суд дійшов висновку, що відповідач не довів, що позивачем було заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованого товару, та що у документах, поданих позивачем до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.

Зі змісту спірного рішення відповідача №UA125000/2019/000602/2 від 08.10.2019 слідує, що митний орган не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за основним методом визначення митної вартості.

Водночас, матеріалами справи підтверджується, що визначена позивачем у відповідній митній декларації митна вартість товару базується на об`єктивних, документально підтверджених даних і піддається обчисленню.

Суд також дослідив правомірність застосування відповідачем шостого (резервного) методу визначення митної вартості товарів при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару та зазначає таке.

Відповідно до оскаржуваного рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA125000/2019/000602/2 від 08.10.2019 відповідач скоригував митну вартість спірного товару №6 позивача з 9474,88 доларів США до рівня 25285,25 доларів США. Таким чином, скоригована митна вартість спірного товару №6 позивача склала 12,075 доларів США за 1 кг (25285,25 доларів США / 2094 кг).

При цьому, матеріали справи свідчать, що за основу для коригування митної вартості спірного товару за резервним методом митним органом взято визнану митну вартість товару, оформленого за митною декларацією №UА125010/2019/9515 від 29.07.2019, відповідно до якої митна вартість раніше ввезеного на митну територію України товару склала 11,95 доларів США за 1 кг, що не узгоджується з вищенаведеним розрахунком відповідача про рівень митної вартості в 12,075 доларів США за 1 кг.

Суд зазначає, що відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

У разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598).

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у своїх постановах від 19.06.2018 в справі №826/6346/16 (№К/9901/36092/18), від 31.01.2018 в справі №813/7272/13-а (К/9901/3036/18), від 02.03.2018 по справі №804/2997/17 (К/9901/4472/17).

Між тим, як вбачається з графи 33 оскаржуваного рішення, у ньому зазначено лише дата та номер вказаної вище митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.

Отже, висновки відповідача щодо документального непідтвердження позивачем митної вартості імпортованого товару є необґрунтованими, а подальше коригування його вартості на підставі митної декларації №UА125010/2019/9515 від 29.07.2019 є протиправним.

Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено.

З оскаржуваного рішення вбачається, що відповідач не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за ціною договору.

Отже, у відповідача під час прийняття вказаного рішення не було підстав для незастосування основного методу визначення митної вартості товару за ціною договору.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за другорядним методом та прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів.

За таких обставин позовна вимога позивача про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 08.10.2019 №UA125000/2019/000602/2 є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено принцип законності, який вимагає, щоб органи державної влади та їх посадові особи діяли тільки на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч наведеним вимогам відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не надано доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 1921,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 18.11.2019 №625.

Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Київської митниці Держмитслужби.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасування рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 08.10.2019 №UA125000/2019/000602/2.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КТА" (код ЄДРПОУ 31477924) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Київської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43337359) судовий збір у розмірі 1921,00 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна грн. 00 коп.).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Балаклицький А. І.