Рішення № 89456732, 26.05.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2020 року (об 11 год. 00 хв.)Справа № 280/2381/20 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Батрак І.В.,

за участю секретаря Лялько Ю.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція»

до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)

третя особа Київське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки

про визнання протиправними дій та скасування рішень

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (далі - ДП «НАЕК «ЕНЕРГОАТОМ», позивач) в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» (далі – ВП «Запорізька АЕС») звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі – Шевченківський РВДВС у м. Києві, відповідач), третя особа Київське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки, в якому просить:

визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Шевченківського РВДВС у м. Києві Савчука Костянтина Петровича, в частині винесення постанови у виконавчому провадженні № 61528355 про відкриття виконавчого провадження від 16.03.2020;

визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Шевченківського РВДВС у м. Києві Савчука Костянтина Петровича, в частині винесення постанови у виконавчому провадженні № 61528355 про стягнення виконавчого збору, постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження;

скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 16.03.2020 ВП № 61528355, постанову про стягнення виконавчого збору від 16.03.2020 ВП № 61528355, постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 16.03.2020 ВП № 61528355.

На обґрунтування позовних вимог у позовній заяві зазначає, що дії державного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження №61528355, де боржником є ДП «НАЕК «ЕНЕРГОАТОМ», та винесення відповідної постанови від 16.03.2020 (після набрання чинності Законом України «Про визнання таким, що втратив чинність Закону України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації») є неправомірними. Також посилаючись на абз. 5 п. 8 розділу 3 Інструкції з організації примусового виконання рішень, вказує, що станом на 16.03.2020 ВП «Запорізька АЕС» був сплачений адміністративно-господарський штраф за зазначеними в постанові реквізитами згідно з платіжним дорученням №13323 від 16.09.2019, тож стягнення виконавчого збору є незаконним. Зауважує, що у відповідності до ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» постанова Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки №144863 від 12.08.2019 могла бути пред`явлена до виконання до 12 листопада 2019 року. На думку позивача, стягувач в порушення вимог Закону не повідомив державного виконавця про здійснення боржником виконання рішення в добровільному порядку, а державним виконавцем не був перевірений строк пред`явлення виконавчого документа до виконання. Крім того, посилається на приписи ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження» та наголошує, що постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження державним виконавцем винесено під час відкриття виконавчого провадження – 16.03.2020, а тому дії старшого державного виконавця Савчука К.П. щодо винесення постанов ВП №61528355 від 16.03.2020 про стягнення з боржника коштів виконавчого провадження є неправомірними, а постанови відповідно підлягають скасуванню.

Ухвалою судді від 30.04.2020 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи. Перше судове засідання призначене на 07 травня 2020 року.

Відповідно до ухвали суду від 07.05.2020 судове засідання по справі відкладене на 22 травня 2020 року.

21 травня 2020 року на адресу суду надійшов відзив відповідача (вх. №23403), у якому вказує, що у зв`язку із неукомплектованістю штату документознавців Шевченківського РВДВС у м. Києві та відповідно значною навантаженістю щодо реєстрації вхідної кореспонденції, постанову Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки від 12.08.2019 №144863 було зареєстровано та передано державному виконавцеві для виконання 11.03.2020, а оскільки вказана постанова оформлена у відповідності до вимог Закону, заява стягувача про відкриття виконавчого провадження подана в межах строку, наданого для такого пред`явлення, та відсутні будь-які інші підстави, які б унеможливлювали відкриття виконавчого провадження, 16.03.2020 державним виконавцем, керуючись ст. 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову №61528355 про відкриття виконавчого провадження. Крім того, пояснює, що 16.03.2020 державним виконавцем, керуючись ст. 3, 27, 40, 42 цього Закону та відповідно до п. 2 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, якою визначено для боржника розмір мінімальних витрат виконавчого провадження 457,92 грн. та постанову про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 170,00 грн. Зауважує, що 24.03.2020 до відповідача засобами електронного зв`язку надійшло платіжне доручення №13323 від 19.03.2019, відповідно до якого боржником самостійно до моменту відкриття виконавчого провадження сплачено на користь стягувача штраф в розмірі 1 700,00 грн., а тому у цей же день державним виконавцем керуючись вимогами п. 9 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про закінчення виконавчого провадження. Стосовно посилань позивача, що він перебуває в переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації та на нього у відповідності до п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» поширюється заборона вчиняти виконавчі дії стверджує, що відповідно до постанови Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки від 12.08.2019 №144863 боржником є ДП «НАЕК «ЕНЕРГОАТОМ» (вул. Назарівська, 3, м. Київ, 01032, код ЄДРПОУ 24584661), проте у додатках до наведеного вище Закону міститься Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (252011, м. Київ, м. Київ, вул. Арсенальна, 9/11, код ЄДРПОУ 00035642), тобто абсолютно інша юридична особа з іншим кодом ЄДРПОУ та іншою адресою місця знаходження. На підставі зазначеного, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

У судове засідання учасники справи не з`явились, про дату, час і місце судового розгляду були повідомлені належним чином.

За приписами ч. 6 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

У відповідності до ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.

На підставі приписів ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

Згідно з офіційними відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ДП «НАЕК «ЕНЕРГОАТОМ» (код ЄДРПОУ 24584661) є суб`єктом господарювання, офіційно зареєстрованим 20.12.1996 та 29.07.2004 відомості про підприємство включені до Єдиного державного реєстру (номер запису: 1 074 120 0000 000221).

ВП «Запорізька АЕС» (код ЄДРПОУ 19355964) є відокремленим підрозділом ДП «НАЕК «ЕНЕРГОАТОМ» без права юридичної особи, про що свідчать відомості з ЄДРПОУ від 23.12.2019.

26 червня 2019 року працівниками Укртрансбезпеки проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом марки МАЗ 6303 державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить на праві власності ДП «НАЕК «ЕНЕРГОАТОМ» під керуванням водія транспортного цеху ВП «Запорізька АЕС» ОСОБА_1 , за результатами якої складено акт №159305.

За результатами перевірки встановлені такі порушення:

- водій вантажного автомобіля не пред`явив для перевірки уповноваженим посадовим особам водійське посвідчення, чим порушив вимоги ст. 49 ЗУ «Про автомобільний транспорт»;

- надання послуг по перевезенню вантажу без оформлення документів, перелік яких визначений ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме відсутня тахокарта водія за 26.06.2019, відповідальність за яке передбачена ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

На підставі акту від 26.06.2019 та за результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт відповідачем 12 серпня 2019 року прийнято постанову №144863 якою до ДП «НАЕК «ЕНЕРГОАТОМ» застосовано адміністративно-господарський штраф у сумі 1700,00 грн за неоформлення посвідчення водія відповідної категорії, відповідальність за яке передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт».

Позивач сплатив визначену постановою суму штрафу, що підтверджено платіжним дорученням від 16.09.2019 №13323, проте вважаючи таку постанову протиправною звернувся до суду з позовом про її скасування та захист своїх інтересів.

Проте, рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 02.12.2019 по справі № 280/4752/19 відмовлено у задоволенні адміністративного позову.

Вказані обставини встановлені постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 11.02.2020, якою апеляційну скаргу ДП «НАЕК «ЕНЕРГОАТОМ» в особі ВП «Запорізька АЕС» задоволено, рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 02.12.2019 в адміністративній справі №280/4752/19 скасовано та прийнято нову постанову про задоволення адміністративного позову ДП «НАЕК «ЕНЕРГОАТОМ» в особі ВП «Запорізька АЕС». Визнано протиправною та скасувано постанову Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки №144863 від 12.08.2019 про застосування адміністративно-господарського штрафу.

За приписами ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Разом із цим, 11 березня 2020 року у Шевченківському РВДВС у м. Києві зареєстровано заяву Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки від 09.10.2019 №58700/18/24-19, якій останній просив прийняти до виконання постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №144863 від 12.08.2019 та відкрити виконавче провадження.

Так, 16 березня 2020 року старшим державним виконавцем Шевченківського РВДВС у м. Києві Савчуком Костянтином Петровичем розглянуто заяву стягувача та відкрите виконавче провадження №61528355 з примусового виконання постанови №144863, виданої 12.08.2019 Київським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки про стягнення на користь держави штрафу в розмірі 1 700,00 грн. з ДП «НАЕК «ЕНЕРГОАТОМ». У той самий день у межах вказаного виконавчого провадження винесені також постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у сумі 457,92 грн. та про стягнення виконавчого збору у розмірі 170,00 грн.

24 березня 2020 року до відповідача засобами електронного зв`язку надійшло платіжне доручення №13323 від 19.03.2019, відповідно до якого боржником самостійно до моменту відкриття виконавчого провадження сплачено на користь стягувача штраф в розмірі 1 700,00 грн., у зв`язку із чим державним виконавцем керуючись вимогами п. 9 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №61528355.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача із даним позовом до суду.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законом України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016 (у редакції, чинній на час відкриття виконавчого провадження, далі – Закон № 1404-VIII).

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 Закону №1404-VIII встановлено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №103 від 11.02.2015, визначено, що Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті. Підпунктами 29, 15, 65 пункту 5 вказаного Положення встановлено, що завданням Укртрансбезпеки є складання протоколів про адміністративні правопорушення, розгляд справ про адміністративні правопорушення, накладення адміністративних стягнень у випадках, передбачених законом, здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів, здійснення інших повноважень, визначених законом.

Зі змісту Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567, вбачається, що адміністративно-господарські штрафи накладаються шляхом винесення керівником (або його заступником) органу державного контролю (Укртрансбезпеки чи її територіального органу) відповідної постанови, яка є обов`язковою для виконання правопорушником.

Згідно з ч. 5 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 №2344-III адміністративно-господарські штрафи стягуються відповідно до закону центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), і зараховуються до Державного бюджету України.

Таким чином, суд вважає, що постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу у розумінні п.7 ч.1 ст.3 Закону №1404-VIII є виконавчим документом та за умови відсутності факту добровільного виконання такого рішення органу державного контролю, вона підлягає примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст.5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 02.06.2016 №1403-VІІІ, примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом №1404-VIII випадках - на приватних виконавців.

Отже, примусове виконання постанови Укртрансбезпеки чи її територіального органу про накладення адміністративно-господарського штрафу віднесене до компетенції органів державної виконавчої служби, які входять до системи органів Міністерства юстиції України.

Тому, в даному випадку, виходячи із обов`язковості виконання чинної постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу та при відсутності доказів її добровільного виконання, примусове виконання такої постанови підлягає правовому регулюванню згідно з Закону №1404-VIII.

Так, вимоги до виконавчого документа визначені ст. 4 Закону №1404-VIII, зокрема, за правилами п. 6, 7 ч. 1 цієї статті у виконавчому документі зазначаються дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню) та строк пред`явлення рішення до виконання.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 Закону №1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 1 ст. 18 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, зокрема здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом /п. 1 ч. 2 цієї статті/.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Стосовно посилань позивача на його перебування в переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації та поширення у відповідності до п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» на нього заборони вчиняти виконавчі дії суд погоджується з доводами відповідача, що відповідно до постанови Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки від 12.08.2019 №144863 боржником є ДП «НАЕК «ЕНЕРГОАТОМ» (вул. Назарівська, 3, м. Київ, 01032, код ЄДРПОУ 24584661), проте у додатках до наведеного вище Закону міститься Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (252011, м. Київ, м. Київ, вул. Арсенальна, 9/11, код ЄДРПОУ 00035642), тобто абсолютно інша юридична особа з іншим кодом ЄДРПОУ та іншою адресою місця знаходження.

Однак, судом встановлено, що за змістом постанови Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки №144863 від 12.08.2019 про застосування адміністративно-господарського штрафу вбачається, що вона набрала законної сили 12 серпня 2019 року, строк пред`явлення до виконання - 12 листопада 2019 року.

Як вбачається зі штампу реєстрації вхідної кореспонденції Шевченківського РВДВС у м. Києві заява Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки від 09.10.2019 №58700/18/24-19 надійшла до відділу лише 11 березня 2020 року за вх. №29189, тобто вже після закінчення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання.

При цьому, у відповідності до п. 2 ч. 4 ст. 4 Закону №1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Стосовно посилань відповідача, що у зв`язку із неукомплектованістю штату документознавців Шевченківського РВДВС у м. Києві та відповідно значною навантаженістю щодо реєстрації вхідної кореспонденції, постанову Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки від 12.08.2019 №144863 було зареєстровано та передано державному виконавцеві для виконання 11 березня 2020 року, суд зауважує, що завданням відповідача у сфері виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку є не лише дотримання формальної процедури виконання передбачених повноважень, а також і запобігання факту порушення відповідним рішенням прав, свобод чи інтересів інших осіб та відсутність зловживань під час користування наданими законодавчими правами.

Отримавши у березні 2020 року на виконання за заявою датованою жовтнем 2019 року виконавчий документ - постанову Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, відповідач, з метою запобігання можливому зловживанню та заподіянню правам та законним інтересам боржника, не звернувся із відповідними запитами до стягувача та боржника щодо наявності судових спорів стосовно вказаної постанови, рішень про визнання її протиправною та скасування, або добровільного виконання боржником вказаного рішення до відкриття виконавчого провадження. Доказів зворотного матеріали справи не містять.

За приписами ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

До того ж, жодним доказом обставини отримання заяви стягувача до закінчення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання відповідачем не підтверджені.

Третьою особою на виконання вимог ухвали про відкриття провадження у даній справі будь-яких пояснень з приводу обставин, викладених у позовній заяві, на адресу суду взагалі не направлено.

Ураховуючи викладене, суд вважає, що оскільки станом на час надходження до органу державної виконавчої служби заяви про відкриття виконавчого провадження, строк пред`явлення до виконання постанови Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки від 12.08.2019 №144863 був пропущений стягувачем, а тому виконавчий документ у відповідності до п. 2 ч. 4 ст. 4 Закону №1404-VIII підлягав поверненню, у зв`язку із чим дійшов висновку про протиправність дій старшого державного виконавця Шевченківського РВДВС у м. Києві Савчука К.П. в частині винесення постанови у виконавчому провадженні № 61528355 про відкриття виконавчого провадження від 16.03.2020.

Згідно з ст. 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір – це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Стягнутий виконавчий збір перераховується до Державного бюджету України протягом трьох робочих днів з дня надходження на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.

Аналогічні положення містяться в п. 8 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 №512/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.09.2016 за №1302/29432.

Так, п. 8 визначено, що виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору. Постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) та не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилає сторонам виконавчого провадження.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 42 Закону №1404-VIII кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

За нормами п. 2 розділу VI Інструкції 2. Витрати виконавчого провадження складаються з мінімальних та додаткових витрат виконавчого провадження. Виконавець виносить постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини) та надсилає її сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення. Мінімальні витрати виконавчого провадження складаються з плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження та витрат, пов`язаних з винесенням постанов про: відкриття виконавчого провадження; стягнення виконавчого збору (крім випадків, коли виконавчий збір не стягується); стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім випадків, коли основна винагорода не стягується); стягнення витрат виконавчого провадження; закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу). Витрати, пов`язані з винесенням постанов, включають такі види витрат виконавчого провадження: виготовлення постанов та супровідних листів до них (папір, копіювання (друк) документів, канцтовари); пересилання постанов (конверти, знаки поштової оплати (марки) або послуги маркувальної машини (послуги поштового зв`язку)). До додаткових витрат виконавчого провадження належать витрати виконавчого провадження, які не визначені цим пунктом як мінімальні витрати виконавчого провадження. Якщо під час примусового виконання рішення органом державної виконавчої служби (приватним виконавцем) було здійснено додаткові витрати виконавчого провадження, виконавець на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами Закону виносить постанову про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини), в якій зазначає розміри та види додаткових витрат виконавчого провадження, що здійснені у відповідному виконавчому провадженні. Якщо у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6, 8 частини першої статті 37 Закону, чи закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 6, 7, 9 - 15 частини першої статті 39 Закону, витрати виконавчого провадження не були стягнуті, державний виконавець виносить постанову про стягнення витрат виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини), в якій зазначає види та суми витрат виконавчого провадження, що здійснені у відповідному виконавчому провадженні. Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня з дня закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією. Державний виконавець зобов`язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення витрат виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження. Якщо у разі закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа витрати виконавчого провадження, які здійснювалися приватним виконавцем за рахунок власних коштів, не були стягнуті, приватний виконавець за потреби виносить постанову про стягнення витрат виконавчого провадження, яка підлягає виконанню в порядку, встановленому Законом та цією Інструкцією. Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження надсилається сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.

Аналізуючи наведені положення, суд дійшов висновку, що стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) та інших витрат виконавчого провадження пов`язується з початком примусового виконання. Останнє виконавець розпочинає на підставі виконавчого документа, відтак одночасно з відкриттям виконавчого провадження повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору та винести постанову про стягнення виконавчого збору.

Разом із тим, підставою для стягнення з боржника виконавчого збору та мінімальних витрат виконавчого провадження у даному виконавчому провадженні №61528355 є постанова старшого державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 16.03.2020, яку, як встановлено вище, було винесено з порушенням вимог Закону №1404-VIII, а постанови про стягнення виконавчого збору та розмір мінімальних витрат виконавчого провадження винесені вже після неправомірного відкриття зазначеного виконавчого провадження, тобто, є наслідком незаконних попередніх дій відповідача, тому вони також не відповідають вимогам Закону №1404-VIII та підлягають скасуванню.

Суд вважає за необхідне також зауважити, що ч. 3 ст. 40 Закону №1404-VIII визначено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

В межах виконавчого провадження, що є предметом дослідження в цій справі, виконавче провадження було закінчено на підставі п. 9 ч. п1 ст. 39 Закону №1404-VIII, якою передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі, зокрема, фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, про що зазначено в постанові про закінчення виконавчого провадження від 23.03.2020.

Однак, за приписами ч. 9 ст. 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

З матеріалів справи вбачається, що позивач сплатив визначену постановою суму штрафу платіжним дорученням від 16.09.2019 №13323 на суму 1 700,00 грн., проте вважаючи таку постанову протиправною звернувся до суду з позовом про її скасування та захист своїх інтересів.

Крім того, в силу приписів ч. 7 ст. 27 Закону №1404-VIII у разі закінчення виконавчого провадження у зв`язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню.

Так, судом враховано, що на час винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 16.03.2020 № 61528355 вже набрала законної сили постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 11.02.2020 по справі №280/4752/19, якою скасована постанова Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки від 12.08.2019 №144863.

На підставі вищенаведеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині визнання неправомірними дії старшого державного виконавця щодо винесення у виконавчому провадженні № 61528355 постанови про стягнення виконавчого збору, постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та скасування вказаних постанов, а тому вважає за необхідне позов ДП «НАЕК «ЕНЕРГОАТОМ» в цій частині також задовольнити.

Щодо позовних вимог щодо скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 16.03.2020 ВП № 61528355 суд виходить з такого.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, "ефективний засіб правого захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Судом зазначається, що саме по собі оспорюване рішення на даний час не створює будь-яких правових наслідків для боржника, оскільки виконавче провадження № 61528355 закінчене, про що свідчить відповідна постанова, винесена старшим державним виконавцем Савчуком К.П. 24 березня 2020 року, а відтак суд не вбачає підстав для задоволення позову у цій частині.

Частиною 2 ст. 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності..

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Під час звернення до суду з даним позовом, позивачем було сплачено судовий збір в сумі 6 306,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №6000 від 24.04.20200.

У зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути на користь ДП «НАЕК «ЕНЕРГОАТОМ» документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 6 306,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Шевченківського РВДВС у м. Києві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297, п. 3 розділ VI «Прикінцеві положення» КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3, код ЄДРПОУ 24584661) в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» (71504, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133, код ЄДРПОУ 19355964) до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 110, код ЄДРПОУ 34967593), третя особа Київське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки (03083, м. Київ, пр. Науки, буд. 57) про визнання протиправними дій та скасування рішень задовольнити частково.

Визнати протиправними дії старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Савчука Костянтина Петровича, в частині винесення у виконавчому провадженні № 61528355 постанови про відкриття виконавчого провадження від 16.03.2020, про стягнення виконавчого збору від 16.03.2020, постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 16.03.2020.

Скасувати постанови Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 16.03.2020 ВП № 61528355 про стягнення виконавчого збору та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» суму судового збору у розмірі 6 306,00 грн. (шість тисяч триста шість гривень 00 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи протягом десяти днів з дня його проголошення.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.

Суддя І.В. Батрак