Рішення № 89456497, 21.05.2020, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

21 травня 2020 року м. Ужгород№ 260/691/20 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гаврилка С.Є.

з участю секретаря судового засідання - Міци О.-Д.В.

учасники справи:

позивач: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 - не з`явився;

за участі представника позивача: Радь Івана Івановича;

відповідач: Управління Держпраці у Закарпатській області - представник - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Закарпатській області про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

23 березня 2020 року фізична особа - підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) через уповноваженого представника Радь Івана Івановича звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Держпраці у Закарпатській області (88018, м. Ужгород, вул. Минайська, 16, код ЄДРПОУ 39795035), яким просила суд, зокрема: "1. Визнати протиправною та скасувати у повному обсязі постанову Управління Держпраці у Закарпатській області від 25.02.2020 р. № 0058/07-16-33-06-ТД-ФС-08 про накладення штрафу на фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 . 2. Стягнути на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Закарпатській області судові витрати по справі".

Ухвалою Закарпатського окружного суду адміністративного суду від 27 березня 2020 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що, зокрема, відповідачем не враховано конституційного принципу зворотної дії в часі закону, який пом`якшує або скасовує відповідальність. Спірною постановою позивача притягнуто до відповідальності у формі штрафу за фактичний допуск до роботи працівника без укладення трудового договору. Позивач вказує на те, що він є суб`єктом підприємництва, який застосовує спрощену систему оподаткування обліку та звітності. На момент ухвалення спірної постанови набули чинності зміни до законодавства, які не передбачали для такого платника відповідальності у формі штрафу за відповідне правопорушення. За перший випадок порушення для платника єдиного податку встановлена відповідальність у формі попередження, що в свою чергу взагалі не передбачає ухвалення постанови. Вважає, що спірна постанова ухвалена також з порушенням встановленого порядку. Відповідач протиправно застосував до позивача санкцію у формі штрафу на підставі норми закону, яка такої відповідальності не передбачала. Також позивач заперечує сам факт вчинення порушення, вказує на відсутність доказів, які б доводили факт порушення, що свідчить про необґрунтоване ухвалення спірної постанови без належного з`ясування та оцінки усіх обставин, що мали значення для вирішення справи відповідачем.

Відповідач скористався правом відзиву на позовну заяву, у якому позов не визнав та заперечив проти його задоволення. Вказує, що постанова прийнята на підставі акту про проведення фактичної перевірки з питань дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, який надійшов від Головного управління ДПС у Закарпатській області. Позивач у встановленому порядку повідомлялася про час та місце розгляду справи відповідачем однак правом участі не скористалася та пояснень не подала. Позивач вважає факт порушення встановлений та доведеним належним чином у зв`язку з чим правомірно притягнув позивача до відповідальності у формі штрафу на підставі норми та в розмірі, що були чинними на час виявлення порушення. Відповідач вказує, що закон який скасовує або пом`якшує юридичну відповідальність не поширюється на фізичних осіб - підприємців.

У межах встановленого судом строку позивач 23 квітня 2020 року подав відповідь на відзив.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2020 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Відповідач - Управління Держпраці у Закарпатській області уповноваженого представника для участі у судовому засіданні не направив, але подав суду письмове клопотання про відкладення судового засідання, яке мотивоване запровадженням карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (а.с. 102).

Суд не визнає поважними причини неявки відповідача в судове засідання, оскільки клопотання не містить непереборних причин неможливості забезпечити суб`єктом владних повноважень уповноваженого представника для участі у судовому засіданні. При цьому суд виходить з того, що учасники справи на стадії підготовчого провадження скористалися правом подання заяв по суті справи та по дали суду наявні письмові докази на підтвердження власник доводів та заперечень. З метою уникнення необґрунтованого зволікання при розгляді справи та виконання завдання адміністративного судочинства, суд не вбачає перешкод для проведення судового засідання та розгляду справи по суті.

Відповідно до заяви Голови Ради Суддів України щодо карантинних заходів, яка була розміщена 11 березня 2020 року на офіційному веб-сайті Ради суддів України (http://rsu.gov.ua), розміщено звернення до громадян щодо утримання від участі у судових засіданнях, якщо слухання не передбачають обов`язкової присутності учасників сторін та щодо утримання від відвідин суду, якщо у громадян є ознаки будь-якого вірусного захворювання.

Судом зазначається, що у даній справі судом не визнавалася необхідність обов`язкової участі учасників справи.

Згідно зі статтею 4 частиною 1 пунктом 11 КАС України, розумний строк - найкоротший строк розгляду і вирішення адміністративної справи, достатній для надання своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту порушених прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах.

Згідно зі статтею 205 частиною 1, частиною 3 її пунктом 1 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З огляду на належне повідомлення учасників справи про дату, час та місце проведення судового засідання, відповідно до статті 205 КАС України відсутні підстави для відкладення судового засідання, а неявка відповідача не перешкоджає розгляду в судовому засіданні справи по суті. Також суд, враховуючи наявність достатньої кількості доказів у справі, а також скорочені строки розгляду вказаної справи, наявність правової позиції учасників справи щодо спірних правовідносин судом вирішено у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи відмовити та проводити розгляд справи у відсутності учасників справи. Відповідна ухвала зафіксована у протоколі судового засідання.

В судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримав у повному обсязі та просив суд його задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.

Розглянувши докази подані учасниками справи, заслухавши представника позивача, всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги позивача, заперечення відповідача, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення вправи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд приходить до наступного висновку.

Статтею 80 пунктом 80.2 підпунктом 80.2.7 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) установлено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.

Працівниками ГУ ДПС у Закарпатській області проведено перевірку фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 та 31 січня 2020 року складено акт за № 0058/07-16-33-06 від про проведення фактичної перевірки з питань дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (а.с.а.с. 23-25).

Фактична перевірка проведена на підставі наказу в.о. начальника Головного управління ДПС у Закарпатській області від 29 січня 2020 року за № 145 та направлень на перевірку виписаних 29 січня 2020 року за №№228/07-16-33-06, 229/07-16-33-06, 230/07-16-33-06 (а.с.а.с. 18-22). Суд констатує, що документи, які стали підставою для проведення фактичної перевірки фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 не містять вказівки на наявність у контролюючого органу інформації про використання підприємцем праці найманих працівників без належного оформлення або вказівки на джерела отримання такої інформації в установленому законом порядку.

Актом фактичної перевірки позивача № 0058/07-16-33-06 від 31 січня 2020 року встановлено, що за адресою АДРЕСА_2 , торговий об`єкт № НОМЕР_2 здійснює господарську діяльність з реалізації продуктів харчування ФОП ОСОБА_1 , яка є платником єдиного податку та перебуває на другій групі єдиного податку. Фактичною перевіркою встановлено факт використання ФОП ОСОБА_1 праці найманого працівника - громадянки ОСОБА_2 , а саме: громадянка ОСОБА_2 виконувала функції продавця при реалізації продуктів харчування та напоїв з проведенням розрахункових операцій з клієнтами - покупцями. Згідно інформаційних систем ДПС - ФОП ОСОБА_1 працю найманих осіб не використовує.

Судом встановлено, що обставина, кваліфікована в акті фактичної перевірки як порушення законодавства про працю була виявлена 30 січня 2020 року.

В матеріалах справи знаходиться виданий Мукачівською об`єднаною державною податковою інспекцією ГУ ДФС у Закарпатській області витяг з реєстру платників єдиного податку, сформований 19 червня 2018 року, який підтверджує, що фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 01 липня 2018 року є платником єдиного податку 2 групи та здійснює діяльність з роздрібної торгівлі з лотків і на ринках іншими товарами (а.с. 12).

Для здійснення підприємницької діяльності позивачкою орендується павільйон НОМЕР_3 площею 50 м2, який розміщений на території ТОВ "ГІД" за адресою: м. Мукачево, вул. Масарика Томаша, 15, що підтверджується договором суборенди від 03 січня 2020 року (а.с. 13).

Листом від 10 лютого 2020 року № 2007/10/07-16-33-05-10 ГУ ДПС у Закарпатській області направило на адресу Управління Держпраці у Закарпатській області акт фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 для реагування та вжиття відповідних заходів (а.с. 57).

Пунктом 2 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року № 509 (далі по тексту Порядок № 509) встановлено, що штрафи накладаються на підставі акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якого виявлені порушення законодавства про працю. 11 лютого 2020 начальником Управління Держпраці у Закарпатській області прийнято рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу № 0058/07-16-33-06-ТД на підставі акта перевірки ДПС № 0058/07-16-33-06 (а.с. 64).

Постановою № 0058/07-16-33-06-ТД-ФС-08 від 25 лютого 2020 року накладено на фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 штраф у розмірі 141690 грн (а.с.а.с. 30-33).

Судом встановлено що штраф на позивача накладено на підставі статті 265 частини 2абзацу 2 Кодексу законів про працю України. У постанові відповідач вказав, що відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України, в редакції яка діяла на момент виявлення порушення, за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків, передбачена відповідальність юридичних осіб, які використовують найману працю у вигляді штрафу - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника щодо якого скоєно порушення, (розмір мінімальної заробітної плати станом на час виявлення порушення 30 січня 2020 року становив 4723 грн. Відтак 4723х30=141690 грн.).

Статтею 24 частиною 3 Кодексу законів про працю України (далі по тексту - КЗпП України) визначено, що працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На час проведення перевірки - 30 січня 2020 року стаття 265 частина 2 абзац 2 КЗпП України діла у наступній редакції: "юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення".

02 лютого 2020 року набув чинності Закон України "Про внесення змін до Кодексу законів про працю України" від 12 грудня 2019 року за № 378-ІХ, яким у статті 265 частині 2 абзац 2 замінено двома новими абзацами такого змісту:

"фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження;

вчинення порушення, передбаченого абзацом другим цієї частини, повторно протягом двох років з дня виявлення порушення - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення".

У відповідності до статті 58 частини 1 Конституції України, закони та інші нормативно правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України у рішенні від 09 лютого 1999 року по справі № 1-7/99 зазначив наступне: Конституція України, закріпивши частиною першою статті 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права. Тобто щодо юридичної відповідальності застосовується новий закон чи інший нормативно-правовий акт, що пом`якшує або скасовує відповідальність особи за вчинене правопорушення під час дії нормативно - правового акта, яким визначались поняття правопорушення і відповідальність за нього. Відповідальність можлива лише за наявності в законі чи іншому нормативно - правовому акті визначення правопорушення, за яке така юридична відповідальність особи передбачена, і яка може реалізовуватись у формі примусу зі сторони уповноваженого державою органу.

На час ухвалення відповідачем спірної постанови, стаття 265 КЗпП України діяла у редакції із змінами внесеними Законом України "Про внесення змін до Кодексу законів про працю України" від 12 грудня 2019 року за № 378-ІХ.

Суд констатує, що на момент ухвалення відповідачем спірної постанови про застосування штрафної санкції - стаття 265 частина 2 абзац 2 КЗпП, якою керувався відповідач, взагалі не передбачала санкцію - тридцятикратний розмір мінімальної заробітної плати. У зв`язку з цим суд погоджується з доводами позивача про застосування відповідачем санкції, яка не була передбачена статтею 265 частиною 2 абзацом 2 КЗпП - нормою та якою керувався відповідач.

Зміни, внесені до статті 265 КЗпП України Законом України "Про внесення змін до Кодексу законів про працю України" від 12 грудня 2019 року за № 378-ІХ, запровадили відповідальність у формі попередження за перше порушення для юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач є платником єдиного податку другої групи і про цю обставину було відомо відповідачу з акту фактичної перевірки на підставі якого позивач приймав постанову про накладення штрафу на позивача. Акт фактичної перевірки не містить висновків про повторність вчиненого позивачем порушення. Не встановлена така обставина і відповідачем при розгляді справи та вирішенні питання про притягнення позивача до відповідальності. Також таких доказів не здобуто й під час судового розгляду справи по суті.

Суд резюмує, що у спірних правовідносинах з метою кваліфікації порушення застосовується закон який діяв на час вчинення дії, якій надається юридична оцінка. Однак для юридичної відповідальності застосовується чинний закон чи інший нормативно-правовий акт, зокрема, що пом`якшує або скасовує відповідальність особи за вчинене правопорушення під час дії нормативно - правового акта, яким визначались поняття правопорушення і відповідальність за нього.

За перше порушення: фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) - фізична особа - підприємець ОСОБА_1 не підлягала притягненню до відповідальності у формі штрафу, оскільки Закон, чинний на час ухвалення спірної постанови для вказаного суб`єкта відповідальності, встановлював відповідальність у формі попередження.

Пунктом 4 Порядку № 509 накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення встановлено, що під час розгляду справи досліджуються матеріали і вирішується питання щодо наявності підстав для накладення штрафу. За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу. Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінекономіки, один з яких залишається в уповноваженої посадової особи, що розглядала справу, другий - надсилається протягом трьох днів з дня складення суб`єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або вручається його представникові, про що на примірнику робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого суб`єкта господарювання або роботодавця чи їх представника. У разі надсилання примірника постанови засобами поштового зв`язку в матеріалах справи робиться відповідна позначка. У разі відсутності підстав для складення постанови про накладення штрафу уповноважена посадова особа письмово повідомляє про це суб`єкту господарювання чи роботодавцю у строки, визначені абзацом першим пункту 3 цього Порядку.

Аналізуючи норми Порядку № 509 судом резюмується, що постанова про накладення штрафу як документ, що формалізує підстави та міру відповідальності порушника, складається лише у випадку накладення штрафу. Порядком не передбачено складення постанови при застосуванні відповідальності у формі попередження.

Надаючи, на підставі наявних у справі доказів, оцінку доведеності факту вчинення позивачем порушення законодавства про працю, за яке до позивача застосована відповідальність на підставі постанови № 0058/07-16-33-06-ТД-ФС-08 від 25 лютого 2020 року, суд також звертає увагу на наступне.

Підставою для відповідальності позивача вказується факт порушення позивачем статті 24 частини 3 КЗпП України. Вказана норма встановлює, що працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для винесення постанови № 0058/07-16-33-06-ТД-ФС-08 від 25 лютого 2020 року про накладення штрафу слугував акт фактичної перевірки №0058/07-16-33-06 від 31 січня 2020 року до якого було додано пояснення фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 щодо обставин виявленого порушення.

Суд погоджується з доводами позивача про те, що формулювання використані позивачем у наданих в ході фактичної перевірки поясненнях не можуть бути однозначно витлумачені на користь існування між позивачкою та ОСОБА_2 трудових правовідносин.

В матеріалах справи знаходиться нотаріально засвідчена заява ОСОБА_2 щодо подій які витлумачені перевіряючими як трудові правовідносини. ОСОБА_2 заперечує факт перебування в трудових відносинах з ФОП ОСОБА_1 та зазначає, що перевіряючі без існування належних доказів та поза волею самої ОСОБА_2 на власний розсуд наділили її статусом найманого працівника (а.с. 84). Зокрема, ОСОБА_2 зазначила, що на прохання доньки (позивача) лише передала покупцеві готову каву.

У відповідності до статті 77 частини 2 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до статті 21 КЗпП України, трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, дотримуючись внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Суд погоджується з доводами позивача про те, що перевіркою не встановлено та не задокументовано існування між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 трудових правовідносин, а тому суд вважає недоведеним факт вчинення позивачем порушення законодавства про працю за яке її притягнуто до відповідальності на підставі постанови від 25 лютого 2020 року №0058/07-16-33-06-ТД-ФС-08.

Суд вважає за необхідне зауважити, що сам по собі Акт перевірки не може підтверджувати, як зазначає відповідач, факт використання позивачем найманих працівників без оформлення трудового договору, оскілки інформація, що зазначена у акті такого інспекційного відвідування підлягає доказуванню, зокрема, відповідачем.

На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що обставинами справи підтверджується позиція позивача, покладена в основу позовних вимог, а відтак адміністративний позов суд вражає обґрунтованим та таким, який необхідно задовольнити.

Згідно зі статтею 139 частиною 1 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (стаття 132 частина 1 КАС України). У відповідності до статті 132 частини 3 пункту 1 КАС України до втрати пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 139 частини 7 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Уповноваженим представником позивача - адвокатом Радь Іваном Івановичем до судових дебатів зроблено заяву про стягнення на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Закарпатській області понесених позивачем витрат пов`язаних з розглядом справи, а саме витрат на професійну правничу допомогу. Представник заявив, що документальне підтвердження розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу буде подано суду відповідно до статті 139 частини 7 КАС України - протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Таким чином, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Закарпатській області судовий збір, сплачений при зверненні до суду у розмірі 1416,91 грн (а.с. 9).

Застосоване судом законодавство - використане в редакції, станом на час виникнення спірних правовідносин.

Керуючись статтями 139, 242-246 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління Держпраці у Закарпатській області (88000, Закарпатська область м. Ужгород, вул. Минайська, 16, код ЄДРПОУ 39795035) про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Закарпатській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 25 лютого 2020 року за № 0058/07-16-33-06-ТД-ФС-08.

Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Минайська, 16, код ЄДРПОУ 39795035) судові витрати у розмірі 1419,91 (одної тисячі чотириста дев`ятнадцять гривень 91 копійка) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України (пункт 15.5)).

Відповідно до статті 243 частини 3 КАС України 21 травня 2020 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення у повному обсязі було складено 27 травня 2020 року.

СуддяС.Є. Гаврилко