Рішення № 89456483, 22.05.2020, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

22 травня 2020 рокум. Ужгород№ 260/974/20

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Іванчулинець Д.В.,

при секретарі судового засідання - Костелей І.Ф.,

сторони у судове засідання не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) в особі представника Хом`як Євгенія Любомировича ( АДРЕСА_2 ) до Мукачівського прикордонного загону (військова частина 2142) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (вул. Недецеї Яноші, 45, м. Мукачево, Закарпатська область, 89600, ЄДРПОУ 14321676) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

У відповідності до ч. 3 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 22 травня 2020 року проголошено вступну та резолютивну частини Рішення. Рішення в повному обсязі складено та підписано 26 травня 2020 року.

ОСОБА_1 (далі - позивач) в особі представника Хом`як Євгенія Любомировича звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Мукачівського прикордонного загону (військова частина 2142) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (далі - відповідач), в якому просить: 1) визнати протиправною бездіяльність Мукачівського прикордонного загону (військова частина 2142) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України в частині виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення у 2016 році, у 2017 році, яку передбачено п. 1 ст. 10-1 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 р. № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій»; 2) стягнути з Мукачівського прикордонного загону (військова частина 2142) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України на користь ОСОБА_1 не доплачену грошову допомогу на оздоровлення за 2016 рік, 2017 рік, у сумі 6438,16 грн.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2020 року відкрито спрощене позовне провадження в даній адміністративній справі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наказом начальника Мукачівського прикордонного загону (військова частина 2142) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби від 01.07.2019 р. № 259-ос, старшого прапорщика ОСОБА_1 , звільнено з військової служби у зв`язку із закінченням строку контракту, та наказом начальника Мукачівського прикордонного загону (військова частина 2142) від 01.08.2019 № 316-ос, старшого прапорщика ОСОБА_1 , виключено із списків особового складу, усіх видів забезпечення Мукачівського прикордонного загону. Однак, при вивченні отриманих фінансових документів було встановлено бездіяльність відповідача в частині виплати грошової допомоги на оздоровлення в 2016, 2017 роках, без врахування у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку виплат щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 889 від 22.09.2010 року. Вважає, що не включення до розрахунку грошової допомоги на оздоровлення щомісячну додаткову грошову винагороду передбачену постановою Кабінету Міністрів України № 889 від 22.09.2010 року, є протиправною бездіяльністю відповідача.

У відзиві на позовну заяву відповідач вказав, що згідно з п. 8 Інструкції № 73 від 02.02.2016 р. винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення та інших одноразових виплат. З аналізу положень Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 р. № 889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій", Інструкції про розміри і порядок виплати додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ № 73 від 02.02.2016 р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11.02.2016 р. за № 217/28347, винагорода не входить до структури і складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого нараховується й виплачується матеріальна допомога на оздоровлення. Ця винагорода має окремий, особливий і разовий вираз виплати, позаяк виплачується тільки тим категоріям військовослужбовцям, перелік яких наведений у постанові, і тоді, коли у фонді грошового забезпечення наявні (передбачені) кошти для її виплати. Виплата цієї винагороди ставиться в залежність від порядку й умов, що нормативно встановлені розпорядником коштів, відповідно до яких, зокрема, щомісячна її виплати можлива, коли військовослужбовець перебуває на військовій службі, і водночас вона не включається до складу одноразової грошової допомоги при звільнені з військової служби.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав клопотання про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 205 КАС України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Згідно з ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що наказом начальника Мукачівського прикордонного загону (військова частина 2142) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби від 01.07.2019 р. № 259-ос, старшого прапорщика ОСОБА_1 , звільнено з військової служби у зв`язку із закінченням строку контракту.

Наказом начальника Мукачівського прикордонного загону (військова частина 2142) від 01.08.2019 р. № 316-ос, старшого прапорщика ОСОБА_1 , виключено із списків особового складу та всіх видів забезпечення Мукачівського прикордонного загону.

Відповідно до даного наказу зобов`язано виплатити позивачу одноразову грошову допомогу при звільнені з військової служби в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 23 повних календарних років служби.

Із особистої картки грошового забезпечення ОСОБА_1 за 2016 рік, 2017 рік вбачається, що до складу місячного грошового забезпечення позивача з якого: у липні 2016 року та у січні 2017 року здійснено обчислення матеріальної допомоги на оздоровлення, відповідачем не включено щомісячну додаткову грошову винагороду передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 889 від 22.09.2010 року.

Приймаючи рішення по суті спірних правовідносин, суд виходить з наступного.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 1 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон) передбачає, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з ч. 2 ст. 15 вказаного Закону військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за віком (за наявності вислуги 10 років і більше), виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Підпунктом 2 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2009 № 889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій" уряд встановив, з-поміж іншого, щомісячну додаткову грошову винагороду військовослужбовцям Збройних Сил (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби) з 1 січня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення.

Також ч. 1 ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачає, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.

Крім того, згідно з ч. 2, 3 ст. 9 Закону до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: посадовий оклад; оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Тобто до грошового забезпечення військовослужбовців, як обрахункової величини, не включаються такі одноразові додаткові види грошового забезпечення, як щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.

При цьому, суд також враховує аналогічні правові висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 522/2738/17, викладені у постанові від 06.02.2019.

Згідно з наказом від 01.07.2019 р. № 259-ос позивача звільнено з військової служби на підставі п.п."а" п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (у зв`язку із закінченням строку контракту).

На момент звільнення позивача його календарна вислуга років складала 23 роки 04 місяці 17 днів, а тому, відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" позивач набув право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Крім того, суд встановив, що щомісячна додаткова грошова винагорода позивача на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 р. за № 889 становила 60 % місячного грошового забезпечення.

Однак, відповідачем додаткову грошову винагороду в розмірі, передбаченому постановою № 889, до складу грошового забезпечення, з якого обчислено допомогу на оздоровлення у разі звільнення з військової служби позивачу, не включено.

Свої дії щодо неврахування до допомоги на оздоровлення додаткової грошової щомісячної винагороди відповідач обґрунтовує тим, що відповідно до п. 2 Постанови № 889 та затвердженого фонду грошового забезпечення Наказом МВС України від 02.02.2016 року № 73 затверджена Інструкція про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України. Згідно з п. 8 вказаної Інструкції винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення та інших одноразових виплат.

Суд звертає увагу, що ч. 4 ст. 9 Закону Міністру оборони України надано повноваження лише визначати порядок виплати грошового забезпечення, тоді як право визначення розміру допомоги на оздоровлення та видів виплат військовослужбовцям, які включаються до складу місячного грошового забезпечення, законом не віднесено до його компетенції та може бути змінений лише законодавцем.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що при визначенні розміру грошового забезпечення застосуванню підлягає саме Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", а не підзаконні акти, які звужують поняття грошового забезпечення та суперечать вимогам зазначеного Закону.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31.07.2019 у справі № 826/3398/17 та у постанові Верховного Суду від 05.12.2019 у справі № 295/5200/18.

Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, суд вважає, що відповідач протиправно не включив до розрахунку допомоги на оздоровлення вказаної винагороди, яка виплачувалась позивачу на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 р. № 889.

З урахуванням зазначеного вище, бездіяльність щодо нарахування та виплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення Мукачівським прикордонним загоном (військова частина 2142) у 2016 року та у 2017 році без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 р. № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій», є протиправною, та призвела до виплати відповідачем належної позивачу допомоги на оздоровлення у меншому розмірі, ніж це належить, згідно з законодавством.

Також, позивач просить стягнути з Мукачівського прикордонного загону (військова частина 2142) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України на користь ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу на оздоровлення за 2016 рік, 2017 рік, у сумі 6438,16 грн.

Позивач самостійно здійснив розрахунок суми недоплаченої допомоги на оздоровлення за 2016 та 2017 роки.

Однак, суд не вправі перебирати на себе функцію обрахунку та визначення конкретного розміру зазначеної допомоги, оскільки ця функція належить відповідачу, як роботодавцю позивача.

Тому, стягнення розрахованих позивачем суми вказаної допомоги є неналежним способом захисту порушених прав позивача, оскільки така компенсація відповідачем не нарахована позивачу.

З урахуванням зазначеного, суд вважає, що ефективним способом захисту порушених прав позивача буде саме зобов`язання Мукачівського прикордонного загону (військова частина 2142) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 не доплачену грошову допомогу на оздоровлення за 2016 рік, 2017 рік, з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 р. № 889.

Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У відповідності до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 5, 9, 19, 77, 241 - 246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) в особі представника Хом`як Євгенія Любомировича ( АДРЕСА_2 ) до Мукачівського прикордонного загону (військова частина 2142) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (вул. Недецеї Яноші, 45, м. Мукачево, Закарпатська область, 89600, ЄДРПОУ 14321676) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Мукачівського прикордонного загону (військова частина 2142) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України в частині виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення у 2016 році, у 2017 році, яку передбачену п. 1 ст. 10-1 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 р. № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справах осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій».

3. Зобов`язати Мукачівський прикордонний загін (військова частина 2142) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 не доплачену грошову допомогу на оздоровлення за 2016 рік, 2017 рік, з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 р. № 889.

4. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені пп. 15.5 п. 15 Розділу VII КАС України).

СуддяД.В. Іванчулинець