Рішення № 89456378, 22.05.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2020 р. Справа№200/2137/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Христофорова А.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

26 лютого 2020 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-103681-43 від 17 лютого 2020 року на суму 12 554,49 грн.;

- зобов`язати відповідача виключити з інтегрованої картки платника (ІКП) заборгованість з ЄСВ позивача, у розмірі визначеному податковою вимогою від 17 лютого 2020 року № Ф-103681-43 на суму 12 554,49 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач з 22.05.2015 року був взятий на податковий облік як платник єдиного внеску з ознакою незалежної професійної діяльності (адвокат), разом з тим, починаючи з 10.05.2011 року по 29.11.2019 року він працював у ТОВ «Краматорський металопрокатний завод» на посаді начальника юридичного відділу, та за нього, як за найманого працівника, і, відповідно, застраховану особу в розумінні ЗУ №2462-VІ, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у відповідному розмірі сплачував роботодавець, у зв`язку яз чим, обов`язок щодо сплати єдиного внеску як самозайнятою особою, яка проводить незалежну професійну діяльність, у позивача був відсутній, враховуючи також, що адвокатську діяльність у цей період позивач не здійснював, а з 14.11.2019 року право позивача на зайняття адвокатською діяльністю взагалі було припинено. Починаючи з 20.12.2019 року позивач перебуває на обліку як безробітний у Костянтинівському МЦЗ.

У поданому до суду відзиві на позовну заяву відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог у повному обсязі зазначивши, що позивач у спірний період був платником єдиного внеску у розумінні п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України № 2464, як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність (адвокат), а отже був зобов`язаний своєчасно та у повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати соціальний внесок, незалежно від перебування у трудових відносинах у якості найманого працівника, у зв`язку із чим, оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки), повністю відповідає вимогам чинного законодавства, а тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 24 березня 2020 року, позов прийнятий до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.

Відповідно до статті 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено, та сторонами не заперечується, що ОСОБА_1 , з 25.05.2015 року був взятий на облік як платник єдиного внеску в органі доходів і зборів Костянтинівській ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області, за основним видом економічної діяльності згідно КВЕД 74.11.1 «Адвокатська діяльність» (а.с. 20).

07.05.2013 року позивачем було отримане свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 4627 (а.с. 18).

За відомостями трудової книжки, Серія: НОМЕР_1 , виданою на ім`я ОСОБА_1 , містяться записи про роботу позивача з 10.05.2011 року по 29.11.2019 року у ТОВ «Краматорський металопрокатний завод» на посадах: юрисконсульта; начальника юридичного відділу (а.с. 17).

Згідно із довідками ТОВ «Краматорський металопрокатний завод» № 17/692 від 09.12.2019 року, та № 17/693 від 09.12.2019 року, також підтверджено, що позивач ОСОБА_1 у період з 10.05.2011 року по 29.11.2019 року працював у ТОВ «Краматорський металопрокатний завод», та за період з січня 2018 року по листопад 2019 року, позивачеві нараховувалась заробітна плата, з якої роботодавцем також сплачувались страхові внески (а.с. 22, 23).

Згідно із витягом з Єдиного реєстру адвокатів України, сформованим станом на 04.12.2019 року, на підставі заяви адвоката від 14.11.2019 року, право на зайняття адвокатською діяльністю позивача з 14.11.2019 року - було зупинено (а.с. 21).

Згідно із довідкою Костянтинівського міського центру зайнятості, від 21.02.2020 року, позивач ОСОБА_1 , з 20.12.2019 року перебуває на обліку як безробітний в Костянтинівському МЦЗ (а.с. 41).

17.02.2020 року Головним управлінням ДПС у Донецькій області, на підставі статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», у відношенні позивача була складена вимога № Ф-103681-43 від 17.02.2020 року про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, станом на 31.01.2020 року – на суму 12554,49 грн. (а.с. 15).

Згідно із представленими відповідачем відомостями АІС «Податковий блок» в інтегрованій картці платника податків ОСОБА_1 за період з 01.01.2019 року, сума заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на суму 12554,49 грн., нарахована за період з 21.01.2019 року по 20.01.2020 року за кодом платежу 71040000, в.т.ч. з незалежною професійною діяльністю (21.01.2019 року – 2455,83 грн. термін сплати 21.01.2019 року; 19.04.2019 року – 2754,18 грн. термін сплати 19.04.2019 року; 19.07.2019 року – 2754,18 грн. термін сплати 19.07.2019 року; 21.10.2019 року – 2754,18 грн. термін сплати 21.10.2019 року; 20.01.2020 року – 1836,12 грн. термін сплати 20.01.2020 року, а разом – 12554,49 грн.).

Позивачем зазначено, та відповідачем не заперечується, що спірна вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-103681-43 від 17.02.2020 року, позивачем була отримана 20.02.2020 року.

Дослідивши спірні правовідносини та надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України в частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, та нормами Закону № 2464-VI в частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Так, відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі-ПК України), самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Пункт 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК України дає визначення поняттю «працівник» - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону;

Згідно із пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Відповідно до частини третьої статті 4 Закону № 5076-VI адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Статтею 13 Закону № 5076-VI визначено, що адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Адвокатське об`єднання є юридичною особою, створеною шляхом об`єднання двох або більше адвокатів (учасників), і діє на підставі статуту (частина перша статті 15 Закону № 5076-VI)

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до статті 2 Закону № 2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI до платників єдиного внеску віднесено також осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:

для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

В той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення незалежної професійної діяльності, яку особа фактично не здійснює, Законом № 2464-VI не врегульовано.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що платниками єдиного соціального внеску є самозайняті особи, зокрема, адвокати, які здійснюють адвокатську діяльність індивідуально. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності індивідуально та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

На підставі наведеного можливо зробити висновок, що, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Системне тлумачення наведених норм права свідчить про те, що особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI, щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДПС і мають свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, та які одночасно перебувають у трудових відносинах в межах цієї діяльності, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Аналогічні висновки були наведені Верховним Судом у постанові від 27.11.2019 року по справі № 160/3114/19.

За встановлених обставин, позивач починаючи з 10.05.2011 року по 29.11.2019 року був найманим працівником у ТОВ «Краматорський металопрокатний завод». У цей період роботодавець сплачував за позивача єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах, визначених законодавством, що не заперечується ГУ ДПС та підтверджується індивідуальною відомістю Пенсійного фонду України про застраховану особу ОСОБА_1 (форма ОК-7) (а.с. 30, 30 з.б.).

Доказів отримання позивачем у цей період доходів від провадження адвокатської діяльності індивідуально, - матеріали справи не містять.

За цих обставин варто зазначити, що наявність у позивача свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є доказом здійснення адвокатської діяльності та отримання від такої діяльності доходу.

Не змінює вищенаведеного і факт перебування особи на обліку в органах податкової служби, оскільки взяття на облік осіб, в тому числі юридичних або самозайнятих, здійснюється органом доходів і зборів незалежно від наявності обов`язку щодо сплати того чи іншого податку або збору.

Таким чином, оскільки єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, то в розумінні Закону № 2464-VI позивач був застрахованою особою, і єдиний внесок за нього в період, за який винесена оскаржувана вимога нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем ще і як особою, що має право провадити адвокатську діяльність, проте не отримувала дохід від неї.

Крім цього, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, слідує, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи «Серков проти України» (заява №39766/05), «Щокін проти України» (заяви №23759/03 та №37943/06), які відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права.

Приймаючи до уваги наведене, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що вимога Головного управління ДПС у Донецькій області від 17 лютого 2020 року про сплату боргу (недоїмки) № Ф-103681-43 на суму 12554,49 грн., є протиправною, та такою, що підлягає скасуванню.

Стосовно позовних вимог про зобов`язання відповідача виключити з інтегрованої картки платника (ІКП) заборгованість з ЄСВ позивача, у розмірі визначеному податковою вимогою від 17 лютого 2020 року № Ф-103681-43 на суму 12 554,49 грн., суд зазначає наступне.

Пунктом 4 Розділу ІІІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 449 від 20.04.2015 передбачено, що для фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок встановлюється у розмірі 22 відсотків на суму, що визначається такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Згідно з п. 3 розділу VI Інструкції "Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року № 449, вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Вимога про сплату боргу (недоїмки), окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.

Пунктом 4 розділу VI Інструкції передбачено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Порядком ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 № 422, визначено, що оперативний облік податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску здійснюється органами ДФС в інформаційній системі органів ДФС. Відповідальними за достовірність відображення в інформаційній системі органів ДФС первинних показників є працівники структурних підрозділів органів ДФС за напрямами роботи. Контроль достовірності первинних показників за податками і зборами, митними та іншими платежами до бюджетів та єдиним внеском здійснюється керівниками структурних підрозділів органів ДФС за напрямами роботи. Загальний контроль за достовірністю відображення в ІКП облікових показників забезпечується підрозділом, який здійснює облік платежів та інших надходжень. Дії працівників органів ДФС при відображенні в інформаційній системі органів ДФС первинних показників фіксуються із зазначенням ідентифікатора користувача, дати та часу дії. При виявленні некоректних базових записів структурними підрозділами за напрямами роботи готується коригуючий документ з обов`язковим посиланням на первинний документ, показники якого виправляються.

Коригування даних в інформаційній системі органів ДФС здійснюється підрозділами, відповідальними за введення таких даних з первинних документів, за поточною датою. У разі необхідності коригування облікових показників ІКП у ручному режимі таке коригування здійснюється виключно за рішенням керівника (заступника керівника) органу ДФС, підготовленим відповідним структурним підрозділом за напрямом роботи (пункти 3-5 розділу І); З метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками. ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу.

Облікові та звітні показники включаються до еталонних довідників з подальшим обов`язковим внесенням відповідних змін до реєстрів операцій та показників, які формуються ДФС за погодженням Міністерства фінансів України. Зміни до реєстрів операцій та показників вносяться не пізніше 15 числа місяця, наступного за місяцем впровадження нових операцій та/або показників (пункт 1 розділу ІІ). У розділі VII Порядку визначений механізм перенесення до ІКП результатів адміністративного та/або судового оскарження рішень органів ДФС та методи контролю достовірності відповідних показників, положеннями якого передбачено, що інформація, внесена та збережена відповідальним юристом в інформаційній системі, яка забезпечує відображення результатів судового оскарження, щодня автоматично відображається в реєстрі «Апеляційне та судове оскарження» підсистеми, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи.

Оскільки позивач був звільнений від сплати єдиного соціального внеску, починаючи з 2011 року, відповідачем безпідставно відображено його нарахування в ІКП позивача за кодом платежу 71040000, в.т.ч. з незалежною професійною діяльністю (21.01.2019 року – 2455,83 грн. термін сплати 21.01.2019 року; 19.04.2019 року – 2754,18 грн. термін сплати 19.04.2019 року; 19.07.2019 року – 2754,18 грн. термін сплати 19.07.2019 року; 21.10.2019 року – 2754,18 грн. термін сплати 21.10.2019 року; 20.01.2020 року – 1836,12 грн. термін сплати 20.01.2020 року, а разом – 12554,49 грн.).

Наведені обставини свідчать про безпідставність включення до складу спірної вимоги від 17.02.2020 № Ф-103681-43 суми боргу єдиного соціального внеску в сумі 12554,49 грн., що виникла у зв`язку зі здійсненням вищенаведених нарахувань, та наявність підстав для проведення відповідних коригувань в Інтегрованій картці платника єдиного соціального внеску шляхом виключення безпідставно відображених нарахувань єдиного внеску за період нарахування 21.01.2019 року – 2455,83 грн. термін сплати 21.01.2019 року; 19.04.2019 року – 2754,18 грн. термін сплати 19.04.2019 року; 19.07.2019 року – 2754,18 грн. термін сплати 19.07.2019 року; 21.10.2019 року – 2754,18 грн. термін сплати 21.10.2019 року; 20.01.2020 року – 1836,12 грн. термін сплати 20.01.2020 року, а разом – 12554,49 грн.

Задовольняючи позовні вимоги в цій частині суд виходить з того, що оскільки облік нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску відображається в інтегрованій картці платника, то матеріально-правовий інтерес платника податків полягає в тому, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом, реальну структуру податкових вигод та податкових зобов`язань платника податків.

Суд враховує, що саме такий спосіб захисту порушених прав та інтересів платника податків визнав обґрунтованим Верховний Суд у своїй постанові від 13.02.2018 року у справі № 816/2042/16, а також Перший апеляційний адміністративний суд у постанові від 11.03.2020 року у справі 200/12945/19-а.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами суд виходить з вимог частини першої статті 139 КАС України, за якими при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із ч. 3 ст. 132 КАС України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно із «квитанцією про сплату» № 36450 від 25.02.2020 року, позивачем за подання до суду даного позову був сплачений судовий збір у сумі 840,80 грн., а також комісія у сумі – 17,16 грн. (а.с. 47).

У позовній заяві позивач просить відшкодувати понесені ним судові витрати у сумі 857,96 грн.

У зв`язку із наведеним, враховуючи, що позов судом задоволений у повному обсязі, суд приходить до висновку, що з відповідача, за рахунок його бюджетних асигнувань як суб`єкта владних повноважень, на користь позивача, підлягають стягненню понесені ним судові витрати у сумі 857,96 грн., які складаються з судового збору у сумі 840,80 грн., та витрат, пов`язаних з розглядом справи, у сумі 17,16 грн.

Керуючись ст.ст. 2,5-14,19-22,72-78,94,132-143,159-165,241-247,255,295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП : НОМЕР_2 ) до Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області (місцезнаходження: Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, буд. 59, ЄДРПОУ: 43142826) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області про сплату боргу (недоїмки): № Ф-103681-43 від 17 лютого 2020 року на суму 12 554,49 грн.

Зобов`язати Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області внести зміни до інтегрованої картки платника – ОСОБА_1 , шляхом виключення нарахувань єдиного внеску за період нарахування: 21.01.2019 року – 2455,83 грн. термін сплати 21.01.2019 року; 19.04.2019 року – 2754,18 грн. термін сплати 19.04.2019 року; 19.07.2019 року – 2754,18 грн. термін сплати 19.07.2019 року; 21.10.2019 року – 2754,18 грн. термін сплати 21.10.2019 року; 20.01.2020 року – 1836,12 грн. термін сплати 20.01.2020 року, а разом – 12 554,49 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держаної податкової служби у Донецькій області (місцезнаходження: Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, буд. 59, ЄДРПОУ: 43142826) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП : НОМЕР_2 ) судовий збір у сумі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп., та витрати, пов`язані з розглядом справи, у сумі 17 (сімнадцять) грн. 16 коп.

Рішення складене у повному обсязі та підписане 22 травня 2020 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на запобігання поширення коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. 295 КАС України а також інші процесуальні строки щодо апеляційного оскарження, продовжуються на строк дії такого карантину.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя А.Б. Христофоров