Рішення № 89456259, 27.05.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2020 року Справа № 160/2514/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Боженко Н.В. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у письмовому провадженні в м.Дніпрі адміністративну справу №160/2514/20 за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49000, м.Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а; код ЄДРПОУ 43145015) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

03 березня 2020 р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла направлена 02 березня 2020 р. засобами поштового зв`язку позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) за №Ф-6195-У від 13 листопада 2018 року;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області внести зміни до інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) шляхом внесення запису про відсутність боргу (недоїмки) та штрафних санкцій за платежем "Єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що оскаржувана вимога винесена контролюючим органом безпідставно та з порушенням чинного законодавства, у зв`язку з чим є протиправною та підлягає скасуванню. Так, позивач звернув увагу суду на те, що у відповідності до судового рішення по справі №804/13125/15, яке набрало законної сили 28.03.2016 р., підприємницька діяльність фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 є припиненою. Враховуючи наведене, позивач вважає, що ще у 2016 році відповідне судове рішення мало бути реалізоване реєстратором, що унеможливило б нарахування контролюючим органом недоїмки за єдиним внеском шляхом внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. З огляду на викладене, позивач стверджує, що мав законне сподівання на те, що відповідне судове рішення буде виконано у встановлений законодавством порядок та термін. При цьому, позивач наголошує, що зволікання суб`єкта владних повноважень щодо внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відбулось за відсутності буд-якої вини з боку позивача та не може мати наслідком позбавлення останнього права на мирне володіння своїм майном, у зв`язку з чим ОСОБА_1 вважає, що у нього був відсутній обов`язок по сплаті єдиного внеску за 2017-2018 рр. Крім того, позивач зауважив, що спірна вимога датована «13 листопада 2018 року», однак у самі вимозі зазначено про наявність у позивача недоїмки станом на 26.01.2019 р.

Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи – 160/2514/20 та у зв`язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.

Позовна заява ОСОБА_1 не відповідала вимогам ч. 1 ст. 123, ч. 6 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України, тому ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 березня 2020 р. вищезазначений позов був залишений без руху, з встановленням позивачу терміну для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної зави без руху шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду із даним позовом та докази поважності причин його пропуску.

23 березня 2020 р. до суду надійшла направлена позивачем на виконання вимог вищезазначеної ухвали суду заява на усунення недоліків позовної заяви, до якої ОСОБА_1 додано заяву про поновлення строку звернення до суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 березня 2020 р. суд визнав поважними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду з цим позовом та ухвалив поновити ОСОБА_1 пропущений строк звернення до суду по справі №160/2514/20.

Також даною ухвалою суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження в адміністративній справі №160/2514/20 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу, зобов`язання вчинити певні дії, а також ухвалив здійснювати розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).

14 квітня 2020 р. та 17 квітня 2020 р. до суду надійшли направлені Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області засобами електронного та поштового зв`язку аналогічні за змістом клопотання про залишення позовної заяви без розгляду та відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти заявлених ОСОБА_1 до суду позовних вимог та зазначив, що ОСОБА_1 з 10.08.2012 р. по теперішній час перебуває на податковому обліку в Криворізькому північному управління Головного управління ДПС у Дніпропетровській області як фізична особа-підприємець (далі – ФОП) за податковою адресою: АДРЕСА_2 з огляду на не повідомлення платником про зміну такої адреси. Відповідач зауважив, що контролюючий орган позбавлений повноважень самостійно й за власною ініціативою знімати з обліку платників податку, які не пройшли процедуру припинення. При цьому податковий орган підтверджує, що звертався до суду із позовною заявою стосовно припинення підприємницької діяльності ОСОБА_1 , яку останній мав пройти до кінця, чого в даному випадку не відбулось. Відтак, як стверджує відповідач, ОСОБА_1 , перебуваючи на обліку у контролюючому органі як ФОП, про отримані доходи не звітував і податкову звітність не надавав, відповідач в автоматичному режимі нарахував позивачу єдиний внесок за 2017 рік у розмір 8448, 00 грн. та за 2018 рік в сумі 9828, 72 грн.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2020 р. по справі №160/2514/20 суд відмовив у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду.

21 квітня 2020 р. та 24 квітня 2020 р. до суду надійшли направлені засобами електронного та поштового зв`язку аналогічні за змістом відповіді на відзив на позовну заяву, в яких ОСОБА_1 зазначив, що викладені у відзиві аргументи не спростовують позовних вимог. Позивач повторно наголосив, що оскаржувана вимога сформована раніше, ніж виникла сама сума недоїмки «станом на 26.01.2019». При цьому, позивач звернув увагу суду на те, що доводи про невиконання платником свого обов`язку безпідставні, оскільки чинним законодавством на передбачений обов`язок суб`єкта підприємницької діяльності щодо «доведення до кінця процедури припинення підприємницької діяльності, яка розпочата контролюючим органом». ОСОБА_1 стверджує, що запис про припинення його підприємницької діяльності мав бути внесений державним реєстратором до впровадження змін відповідно до закону №1774-VIII від 06.12.2016 р., яким вводився з 01.01.2017 р. обов`язок платників щодо сплати єдиного внеску незалежно від отримання доходів.

27 квітня 2020 р. до суду надійшли направлені Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області засобами електронного зв`язку додаткові пояснення, в яких відповідач повторно наголосив на тому, що контролюючий орган позбавлений повноважень самостійно й за власною ініціативою знімати з обліку платників податку, які не пройшли процедуру припинення. Водночас, відповідач зауважив, що у відповідності до п. 3 ст. 46 Закону №755, фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, однак ОСОБА_1 з 10.08.2012 р. по теперішній час перебуває на податковому обліку в Криворізькому північному управління Головного управління ДПС у Дніпропетровській області як ФОП за податковою адресою: АДРЕСА_2 й не оскаржує дії державного реєстратора стосовно неприпинення підприємницької діяльності за рішенням суду, що стало першопричиною виникнення даного спору.

Згідно положень статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) згідно був зареєстрований як суб`єкт підприємницької діяльності – ФОП від 10.08.2012 р. (запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №2 227 000 0000 050026) із зазначеною в графі «Місце проживання» адресою: АДРЕСА_2 , та був взятий на облік як платник єдиного внеску від 10.08.2012 р. за №04130316770.

01 жовтня 2015 р. Дніпропетровським окружним адміністративним судом прийнято постанову по справі №804/13125/15, якою суд задовольнив Криворізької північної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про припинення підприємницької діяльності та постановив припинити підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).

Постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.10.2015 р. по справі №804/13125/15 набрала законної сили – 28.03.2016 р.

Водночас, станом на 27.05.2020 р. запис щодо припинення підприємницької діяльності позивача в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутній.

Згідно із записами наданої до суду копії трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 позивач у період з 05.05.2017 р. по 12.12.2018 р. мав трудові відносини із юридичними особами, які розташовані на території Російської Федерації.

13.11.2018 р. Головним управління ДФС у Дніпропетровській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) по сплаті єдиного внеску за №Ф-6195-57 на суму 15 819, 54 грн., яку, як стверджує відповідач, направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою реєстрації платника ( АДРЕСА_2 ) та яка була повернута 16.01.2019 р. відправникові із поміткою «За закінченням терміну зберігання».

26.01.2019 р. Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області сформовано щодо ОСОБА_1 узгоджену вимогу за №Ф-6195-57-У від 13.11.2018 р. по сплаті єдиного внеску на суму 15 819, 54 грн.

26.03.2019 р. Головне управління ДПС у Дніпропетровській області направило вимогу №Ф-6195-57-У від 13.11.2018 р. на примусове виконання до Покровського відділу державної виконавчої служби міста Кривий Ріг територіального управління юстиції у Дніпропетровській області.

В якості доказу направлення сформованої 26.03.2019 р. відповідачем вимоги останнім надано до суду копію конверту із трек-номером «5007102100673», згідно з якої Криворізьким північним управлінням ГУ ДПС у Дніпропетровській області направлено ОСОБА_1 поштове відправлення на адресу: АДРЕСА_2 , однак дане відправлення було повернуто відправникові із відміткою працівників поштового зв`язку «За закінченням терміну зберігання».

08.11.2019 р. Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) за №6195-57, в якій зазначено, що станом на 31.10.2019 р. у ОСОБА_1 наявна недоїмка по сплаті єдиного внеску у розмірі 26 539, 26 грн.

28.11.2019 р. державним виконавцем Покровського відділу державної виконавчої служби міста Кривий Ріг територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Карчевським В.В. в рамках виконавчого провадження з виконання вимоги Головного управління ДФС у Дніпропетровської області за №ф-6195-57-у від 13.11.2018 р. винесено постанову про розшук майна боржника – ОСОБА_1 .

Представник позивача (адвокат Приходько Оксана Ярославівна) звернулась до контролюючого органу із адвокатським запитом №2 від 24.01.2020 р. стосовно питань щодо нарахування ОСОБА_1 єдиного внеску та підстав винесення вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-6195-У від 13.11.2018 р.

У відповідь на запит представника позивача (адвокат Приходько О.Я.) Головне управління ДПС у Дніпропетровській області направило лист за вих. №11929/10/04-36-10-03-14 від 03.02.2020 р., в якому контролюючий орган надав роз`яснення щодо нарахування ОСОБА_1 єдиного внеску за 2017-2019 рр. та з повідомленням, що у відповідності до п. 5 розділу 6 Інструкції №449 Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області 26.01.2019 р. сформовано по платнику узгоджену вимогу за №Ф-6195-57-У від 13.11.2018 р. на суму 15 819, 54 грн. та направлено відповідну вимогу на примусове виконання до органу державної виконавчої служби.

Вказаний лист податкового органу отримано представником позивача 12.02.2020 р.

Не погодившись із відповідними нарахуваннями контролюючого орган згідно із спірною вимогою, з метою захисту власних прав та інтересів ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із даною позовною заявою.

Згідно з вимогами ст. 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Європейський суд з прав людини, розглядаючи податкові спори, застосовує ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, яка гарантує право на мирне та вільне володіння своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації фізичних осіб-підприємців врегульовані Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» № 755-ІV від 15.05.2003 р.

Згідно із частиною 9 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» № 755-ІV від 15.05.2003 р., фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» №2464-VI від 08.07.2010 р. (далі - Закон №2464).

Відповідно до статті 1 Закону № 2464, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців) (абз. 3 п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону №2464).

У відповідності до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону №2464, платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно із приписами пункту 1 частини 2 та частини 4 статті 6 Закону №2464 - у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця така фізична особа користується правами, виконує обов`язки та несе відповідальність, що передбачені для платника єдиного внеску, в частині діяльності, яка здійснювалася нею як фізичною особою - підприємцем. Платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до частини 8 статті 9 Закону №2464, платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5 1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (ч. 12 ст. 9 Закону №2464).

06.12.2016 р. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено низку змін до Закону №2464, які набули чинності з 01.01.2017 р., зокрема щодо нарахування та сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями, у тому числі тими, які обрали спрощену систему оподаткування, та особами, які провадять незалежну професійну діяльність.

Статтею 7 Закону №2464 визначено базу нарахування єдиного внеску.

Так, пунктом 2 частини 1 статті 7 Закону №2464 (в редакції, яка діє з 01.01.2017 р.) єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 51 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Як свідчать матеріали справи, позивач протягом 2017-2018 рр. не сплачував єдиний внесок.

Згідно із ч. 4 ст. 25 Закону №2464, орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Разом з тим, суд звертає увагу на наступне.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.10.2015 р. по справі №804/13125/15 припинено підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).

У резолютивній частині даної постанови зазначено: «Копію цієї постанови, після набрання нею законної сили, направити до державного реєстратора».

У відповідності до положень пункту 2 частини 1 статті 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, що не пов`язано з банкрутством юридичної особи.

Таким чином, рішення суду про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця є підставою для внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про припинення державної реєстрації фізичної особи-підприємця.

Згідно із статтею 49 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (в редакції, чинній на час прийняття постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі №804/13125/15) суд, який постановив рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, у тому числі рішення про визнання фізичної особи підприємця недієздатною або про обмеження її цивільної дієздатності, в день набрання таким рішенням законної сили направляє його копію державному реєстратору за місцем реєстрації фізичної особи - підприємця.

Державний реєстратор зобов`язаний не пізніше наступного робочого дня з дати надходження судового рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем заповнити реєстраційну картку на проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця у зв`язку з постановленням судового рішення, внести до Єдиного державного реєстру запис про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем у зв`язку з постановленням судового рішення та в той же день видати (надіслати поштовим відправленням з описом вкладення) їй повідомлення про внесення такого запису.

Постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.10.2015 р. по справі №804/13125/15 набрала законної сили 28.03.2016 р.

Згідно ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Водночас, як свідчать матеріали справи, до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запис про припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 не внесений.

Таким чином, позивачеві і був нарахований єдиний внесок, який не був сплачений позивачем на підставі чого і винесено оскаржувану вимогу.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини як джерело права.

Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованою Законом України №475/97-ВР від 17 липня 1997 року, встановлено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Слід зазначити, що трискладовий тест для визначення виправданості втручання за статтею 8 Конвенції є засобом для перевірки наявності необхідних умов для обмеження прав, гарантованих Конвенцією і передбачає наявність всіх елементів, що вказує на те, що будь-яке обмеження права має пройти перевірку на відповідність сукупності трьох умов: втручання здійснене згідно із законом; воно відповідає законній (легітимній) меті; воно необхідне в демократичному суспільстві.

Отже, обмеження, що не відповідає таким умовам, порушує право особи.

У рішенні у справі Кривіцька та Кривіцький проти України (Kryvitska and Kryvitskyy v. Ukraine) від 02 грудня 2010 р., заява №30856/03, ЄСПЛ зазначив, що втручання держави є порушенням ст. 8 Конвенції, якщо воно не переслідує законну мету, одну чи кілька, що перелічені у п. 2 ст. 8, не здійснюється згідно із законом та не може розглядатись як необхідне в демократичному суспільстві.

На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (Лелас проти Хорватії, заява №55555/08, пункт 74, від 20 травня 2010 р., і Тошкуце та інші проти Румунії, заява №36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 р.) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах (Онер`їлдіз проти Туреччини, пункт 128, та Беєлер проти Італії, пункт 119).

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (Лелас проти Хорватії, пункт 74).

Слід зазначити, що відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін (рішення від 19.03.1997 р. у справі Горнсбі проти Греції, п. 40). Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок (рішення у справі Immobiliare Saffi проти Італії, заява №22774/93, п. 66, ECHR 1999-V).

Зважаючи на вищевикладені приписи Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», практику Європейського суду з прав людини, та беручи до уваги те, що постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.10.2015 р. по справі №804/13125/15, якою припинено підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), набрала законної сили 28.03.2016 р., суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 мав законне сподівання на те, що відповідне рішення буде у законодавчо встановлений порядок та термін направлене державному реєстратору для внесення відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак, таке зволікання судом та реєстратором з вчиненням передбачених законодавством дій призвело до негативних наслідків для позивача в частині прийняття відповідачем вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 13.11.2018 р. №Ф-6195-У на суму 15 819,54 грн, який утворився, зокрема, у зв`язку з відсутністю запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 .

Суд наголошує, що зволікання з направленням державному реєстратору постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.10.2015 р. по справі №804/13125/15 та внесенням запису в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 не може мати наслідком позбавлення позивача права на мирне володіння його майном.

Крім того, таке зволікання з внесенням запису в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 відбулось за відсутності будь-якої вини (чи не вчинення передбачених законом обов`язкових дій) збоку позивача, що не спростовано відповідачем.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, слідує, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи "Серков проти України" (заява № 39766/05), "Щокін проти України" (заяви №№ 23759/03 та 37943/06), які відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 № 3477-IV підлягають застосуванню судами як джерела права.

Також судом враховано, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Зважаючи на вищенаведене, суд дійшов висновку, що оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) за №Ф-6195-У від 13 листопада 2018 р. є протиправною та підлягає скасуванню.

При цьому, суд зауважує, що в межах даного спору, відновлення порушених прав позивача можливе лише у такий спосіб.

Стосовно іншої частини заявлених ОСОБА_1 до суду позовних вимог слід зазначити наступне.

Оперативний облік надходжень за податками та зборами від платників податків здійснюється контролюючим органом у відповідності до чинного Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №422 від 07.04.2016 р. (що зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 20.05.2016 р. за №751/28881).

Відповідно до п. 2 розділу І Порядку №422, інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами.

Пунктом 2 підрозділу 9 розділу ІV Порядку №422 передбачено, що на підставі інформації про початок/продовження у законодавчо встановлені строки процедури адміністративного оскарження (скарга (заява) платника податків) або про початок/продовження процедури судового оскарження нарахована сума податків вважається неузгодженою, а в ІКП відображаються облікові показники (операції) щодо її виключення. У разі якщо за результатами судового оскарження нарахована сума у повному обсязі скасовується, то в ІКП відображення облікових показників щодо поновлення такої суми не проводиться.

Таким чином, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов`язання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області внести зміни до інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 шляхом внесення запису про відсутність боргу (недоїмки) та штрафних санкцій за платежем "Єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", оскільки відсутні підстави вважати, що право позивача буде порушено з боку відповідача після набрання законної сили судовим рішенням про скасування оскаржуваної позивачем вимоги. Задоволення позову в цій частині буде свідчити про вирішення спору, який ще відсутній, тобто на майбутнє, що суперечить засадам адміністративного судочинства та його принципам.

Таким чином, позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу, зобов`язання вчинити певні дії - підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл між сторонами судових витрат в порядку ст. ст. 143 та 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.

Згідно із приписами ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду позивачем понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду на загальну суму 1681, 60 грн., що документально підтверджується наявним у матеріалах роздруківками електронних квитанцій №35268 від 25.02.2020 р. на суму 840, 80 грн. та №35279 від 25.02.2020 р. на суму 840, 80 грн.

Інші докази документально підтверджених судових витрат, понесених позивачем – у матеріалах справи відсутні.

Враховуючи положення ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, з огляду на те, що позовну заяву ОСОБА_1 – задоволено частково, суд доходить висновку, що сума сплаченого позивачем судового збору за подачу адміністративного позову до суду в сумі 840, 80 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - суб`єкта владних повноважень.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49000, м.Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а; код ЄДРПОУ 43145015) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) за №Ф-6195-57 У від 13 листопада 2018 року.

В задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Стягнути з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49000, м.Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а; код ЄДРПОУ 43145015) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 840, 80 грн. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Роз`яснити, що відповідно до п. 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк апеляційного оскарження, передбачений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, продовжується на строк дії такого карантину.

Суддя Н.В. Боженко