Рішення № 89456208, 25.05.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2020 року Справа № 160/2415/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Боженко Н.В. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНКОПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

02 березня 2020 р. ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не поновлення виплати пенсії за віком ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перерахувати та поновити виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 , з 07 жовтня 2009 року, з нарахуванням компенсації втрати частини доходів із застосуванням всіх підвищень, індексацій, надбавок та доплат, передбачених пенсійним законодавством України, як непрацюючому пенсіонеру та дитині війни, здійснити осучаснення пенсії з 01.10.2017 р. та виплачувати на визначений пенсіонером банківський рахунок.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що до 1997 року ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживала в м.Львові, отримувала пенсію за віком, надалі виїхала на постійне місце проживання до Ізраїлю, у зв`язку із чим виплату пенсії було припинено. 27.09.2019 р. представник позивача (за нотаріально посвідченою довіреністю – Акерман О.М.) звернувся до відповідача із заявою про перерахунок, поновлення виплати пенсії за віком з 07.10.2009 р. Листом відповідача №1995/02-09/21 від 11.10.2019 р., було повернуто заяву від 27.09.2019 р. з доданими до неї документами та відмовлено ОСОБА_1 в поновлені пенсії за віком. В обґрунтування листа було зазначено, що на обліку як одержувач пенсії ОСОБА_1 в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не перебуває, пенсійна справа відсутня, а також зазначено, що до заяви необхідно додати довідку, що підтверджує місце проживання на території держави України. У наданому пакеті документів містяться завірені копії закордонного паспорта (термін дії до 25.07.2017) та картки платника податків на ім`я ОСОБА_1 , що не відповідає прізвищу, імені та по батькові, які зазначені у заяві про поновлення виплати пенсії, свідоцтві про розірвання шлюбу, заяві з банківської установи та довіреності від 24.03.2019 р. зазначено: ОСОБА_1 . Однак, нормативно-правові акти передбачають право позивача з 01 серпня 2016 рок обрати будь-який зручний територіальний орган ПФУ. Управлінням не визначено іншого органу, заява позивача не перенаправлена та прийнято рішення по суті звернення. Заява про призначення (переорахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально. Твердження позивача щодо розбіжностей в документах є безпідставними, оскільки прізвище, ім`я та рік народження, зазначені в паспорті та картці платника податків ОСОБА_1 ідентичні прізвищу, імені та року народження, які зазначені у заяві про поновлення виплати пенсії, свідоцтві про розірвання шлюбу, заяві з банківської установи та довіреність від 24.03.2019 р., зазначення ім`я по батькові у паспорті громадянина України для виїзду за кордон не передбачено формою цього документу та вимогами його заповнення. З огляду на вищевикладене, позивач вважає, протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову у призначенні пенсії за віком, у зв`язку і чим звернувся до суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 березня 2020 року позовну заяву залишено без руху, із зазначенням недоліків, які необхідно усунути.

20 березня 2020 року на виконання ухвали суду від 05 березня 2020 року представник позивача виправив відповідні недоліки позовної заяви.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 березня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі 160/2415/20. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

14 квітня 2020 року представником відповідача (довіреність від 03.01.2020 року № 168/08-01/26) надано відзив на позов, у якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та вважає їх необґрунтованими з наступних підстав. Представником ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , поштою надіслані заяви від 28.03.2019 року та 27.09.2019 року про переведення виплати пенсії за новим місцем проживання та про призначення, перерахунок пенсії щодо поновлення 07.10.2009 року. Листом Кам`янського відділом обслуговування громадян (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 11.10.2019 № 1995/02-09/21 повернуто заяву про поновлення виплати пенсії. 15 лютого 2020 року після спливу майже п`яти місяців, представником позивача поштовим відправленням направлено заяву від 15.02.2020 року про долучення до заяви про поновлення пенсії за віком від 27.09.2019 року, нотаріально засвідченої копії паспорта громадянина України для виїзду за кордон, серії НОМЕР_2 від 13.12.2019 року та прийняття нового рішення за наслідками розгляду заяви про призначення пенсії за віком від 27.09.2019 року. Проте, заяву про поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 було повернуто представнику листом від 11.10.2019 № 1995/02-09/21. Крім того, відповідач вважає, що у зв`язку з тим, що на останнє місце перебування на обліку позивача, яке зазначено в заяві позивача від 27.09.2019 про поновлення виплати пенсії – АДРЕСА_2 , та враховуючи приписи Порядку № 22-1 (п. 1.5), таке звернення мало бути здійснено за місцем перебування на обліку такого заявника, в даному випадку - до відповідного структурного підрозділу Головного управління Пенсійного фонду України у м. Львові. Крім того, зауважив, що відповідно до п. 2.8 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 22-1 від 25.11.2005 року, поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії. Особи, які одержували пенсію від інших органів і звертаються до органів, що призначають пенсію, надають документ, що підтверджує розмір пенсії, строки її виплати та дату зняття з обліку за попереднім місцем отримання. Проте, документи, що підтверджують розмір пенсії, строки її виплати та дату зняття з обліку за попереднім місцем отриманням, позивачем не надавались. Тож, документи ОСОБА_1 на підставі яких можливо поновити виплату пенсії, в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відсутні. Отже, законодавством регламентовано порядок звернення за поновленням виплати пенсії, однак позивачем подано заяву про поновлення виплати пенсії не за місцем перебуванням на обліку, а отже, відповідач як орган державної влади, що повинен діяти виключно в межах наданих законом повноважень та у спосіб, передбачений законом України.

Згідно положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 1934 р.н, є громадянкою України, що підтверджується копією паспорта для виїзду за кордон Серії НОМЕР_2 від 13.12.2019 року, строк дії паспорта 13.12.2029 року.

Судом встановлено, що позивач отримувала пенсію за віком, перебувала на обліку в управлінні Пенсійного фонду України у м. Львові.

У 1997 року позивач виїхала на постійне місце проживання до держави Ізраїль. З цього часу позивачу припинено виплату пенсії.

28 березня 2019 року позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області Кам`янський відділ обслуговування громадян (сервісний центр) із заявою про переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (попередне місце проживання АДРЕСА_2 ).

27 вересня 2019 року ОСОБА_1 , через представника за довіреністю - Акермана А.М., звернулась до Кам`янського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області із заявою про призначення/перерахунок пенсії щодо перерахунку, поновлення виплати пенсії за віком з 07.10.2009, із застосуванням всіх підвищень, індексацій, надбавок та доплат, передбачених пенсійним законодавством України, як не працюючому пенсіонеру, дитині війни, здійснити осучаснення з 01.10.2017 року, відповідно до пенсійної реформи України, до заяви про призначення/перерахунок пенсії додано копії наступних документів:

- Нотаріально засвідчені копії довіреності, паспорта, свідоцтва про розірвання шлюбу;

- Нотаріально засвідчена копія картки платника податків;

- Заява про перерахування пенсійних виплат на банківський рахунок;

- Заяво про переведення виплати пенсії за новим місцем проживання;

- Копія паспорта представника.

Листом від 11.10.2019 року № 1995/02-09/21 «Про надання інформації» Кам`янського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області повідомлено, зокрема, що відповідно до п. 1.5. розділу Й Порядку № 22-1 передбачено, що заява про поновлення виплати пенсії подається заявником особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії. На обліку як одержувач пенсії ОСОБА_1 в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не перебуває, пенсійна справа відсутня.

Відповідно до п.4.12 Порядку № 22-1, при переїзді пенсіонера на постійне або тимчасове місце проживання до іншої адміністративно-територіальної одиниці орган, що призначає пенсію, не пізніше трьох робочих днів з дня одержання заяви надсилає запит про витребування пенсійної справи до органу, що призначає пенсію, за попереднім місцем проживання (реєстрації пенсіонера).

Крім того, за змістом абз. 4 п. 1.5. розділу Й Порядку № 22-1, заява на запит пенсійної справи за новим місцем проживання подається пенсіонером особисто до органу, що призначає пенсію, за новим місцем проживання реєстрації. Для поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 особисто до Кам`янського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області не зверталась, адреса фактичного проживання у м. Кам`янське відсутня, визначити зазначене право на поновлення виплати пенсії неможливо.

У відповіді також зазначено, що до заяви не надано довідку, що підтверджує місце проживання (реєстрації) ОСОБА_1 на території держави України.

Крім того, у наданих пакетах документів містяться завірена копія закордонного паспорта (термін дії до 25.07.2017 року) та картки платника податків на ім`я ОСОБА_1 , що не відповідає прізвищу, імені та по-батькові, які зазначені у заявах про поновлення виплати пенсії, свідоцтва про розірвання шлюбу, заяві з банківської установи та довіреності від 24.03.2019 року, де зазначено: ОСОБА_1 .

15 лютого 2020 року представник позивача звернувся до Кам`янського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області із заявою про надіслання на адресу представника нового рішення за результатом повторного розгляду заяви про поновлення пенсії за віком ОСОБА_1 від 27 вересня 2019 року з урахуванням доданих документів та просив долучити до пенсійної справи нотаріальну посвідчену копію паспорта громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_1 № НОМЕР_2 від 13.12.2019 р.

Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною щодо не поновлення пенсії позивач звернулась до суду із цим позовом.

Надаючи оцінку законності відмови відповідача у поновленні позивачу пенсії за віком, суд вважає за необхідне врахувати наступні обставини та положення законодавства.

Стаття 25 Конституції України гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами. Кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом (стаття 33 Конституції України).

У статті 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Тобто, право на отримання пенсії в Україні є конституційним правом громадянина України.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», виплата пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ або за рішенням суду припиняється на весь час проживання за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно статті 51 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від`їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Однак, рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 року №25-рп/2009 визнано такими, що не відповідають Конституції України положення пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IVщодо припинення виплати пенсії пенсіонерам на час постійного проживання за кордоном у разі, якщо Україна не уклала з відповідною державою міжнародний договір з питань пенсійного забезпечення і якщо згода на обов`язковість такого міжнародного договору не надана Верховною Радою України.

Відповідно до пункту 3.3 Рішення Конституційного Суду України від 07.10.2009 р. вказаними нормами Закону (статті 51) конституційне право на соціальний захист поставлене в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином держава, всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.

У Рішенні Конституційним Судом зазначено, що право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні, оскільки держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно вад того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.

Після прийняття вищевказаного рішення Конституційного Суду України і на теперішній час інших законів, які регламентують виплату пенсій пенсіонерам, які постійно проживають у державах, з якими Україною не укладено відповідного договору, не прийнято.

Частиною третьою статті 2 Протоколу № 4 Конвенції про захист прав і основних свобод людини визначено, що кожна людина має право на вільне пересування і свободу вибору місця проживання. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну.

Згідно частини другої статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація міста проживання чи міста перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Отже, кожен громадянин України, включаючи пенсіонерів, має право на вибір свого місця проживання, зі збереженням усіх конституційних прав.

Виходячи з наведених законодавчих норм позивач, проживаючи в Ізраїлі, як громадянин України, має такі ж самі конституційні права, як і інші громадяни України, так як КонституціяУкраїни та пенсійне законодавство України не допускає обмеження права на соціальний захист, зокрема, права на отримання пенсії, за ознакою місця проживання громадянина України.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для відмови позивачу у поновленні пенсії було, зокрема, те, що позивачем не підтверджено місце проживання (реєстрації) на території України в м. Кам`янське, як це передбачено Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та Порядком надання документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"».

Пунктом 1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (далі - Порядок), передбачено, що заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім`ї у зв`язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, а також у місті та районі (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).

Згідно з пунктом 2.9 цього Порядку особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред`явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік).

За документ, що засвідчує місце проживання особи, приймаються: паспорт або довідка відповідних органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування. Іноземці та особи без громадянства подають також копію посвідки на постійне проживання (пункт 2.22 Порядку).

Відповідно до статті 5 Закону України від 18 січня 2001 року № 2235-III “Про громадянство України” документами, що підтверджують громадянство України є: паспорт громадянина України, свідоцтво про належність до громадянства України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, тимчасове посвідчення громадянина України, проїзний документ дитини, дипломатичний паспорт, службовий паспорт, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи на повернення в Україну.

Отже, виходячи із правової та соціальної природи пенсійного забезпечення, право громадянина на призначення йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні.

Таким чином, представником позивача правомірно до заяви про призначення пенсії була надана копія паспорта громадянина України для виїзду за кордон.

Відповідно до статті 24 Конституції України, не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Отже, кожен громадянин України, включаючи пенсіонерів, має право на вибір свого місця проживання, зі збереженням усіх конституційних прав.

Імперативність заборони обмежувати чи позбавляти можливості реалізації громадянами України їх конституційного права на соціальне забезпечення у взаємозв`язку з дійсним місцем проживання особи також кореспондується з правовою позицією Європейського Суду з прав людини, викладеною в пункті 52 рішення у справі №10441/06 "Пічкур проти України" від 07 лютого 2014 року.

Крім того, в рішенні Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року №25-рп/2009 чітко зазначено, що конституційне право на соціальний захист не може бути поставлене в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення, а держава, всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, не може позбавити цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що законами України не передбачено таких підстав для відмови особі, яка офіційно виїхала на постійне місце проживання за кордон, у призначенні пенсії, як відсутність реєстрації в Україні та проживання за кордоном - в країні, з якою відсутній міждержавний договір щодо пенсійного забезпечення.

Така правова позиція узгоджується з практикою Верховного Суду України, викладеною в постановах від 12 травня 2015 року у справі № 21-180а15, від 19 травня 2015 року у справі №21-168а15, а також Верховного Суду у постановах від 18 вересня 2018 року у справі № 522/535/17, від 19 вересня 2018 року у справі № 766/1519/17 та від 31 січня 2019 року у справі № 520/9721/16-а.

Тому, суд зауважує, що позивач незалежно від його проживання в Державі Ізраїль, вправі користуватися всіма своїми конституційними правами, в тому числі і на пенсійне забезпечення, а тому за відсутності законодавчих перешкод відповідач зобов`язаний призначити/поновити йому пенсію за віком.

Статтею 44 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закон № 1058-IV) встановлено порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії, відповідно до якого заява про призначення (перерахунок) пенсії або про її відстрочення та необхідні документи подаються до територіального органу ПФУ або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням ПФУ за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики.

Частиною п`ятою статті 45 цього Закону визначено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган ПФУ та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Згідно п. 1.5 Порядку № 22-1, заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерами, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, - до органу, що призначає пенсію, визначеного Пенсійним фондом України. При цьому у заяві про виплату частини пенсії непрацездатним членам сім`ї особи, яка знаходиться на повному державному утриманні, вказується адреса одержувача цієї частини пенсії.

При цьому, відповідно до розпорядження КМУ від 14 вересня 2016 року № 672-р схвалено стратегію модернізації та розвитку Пенсійного фонду України на період до 2020 року, зокрема, впроваджено заходи обслуговування громадян незалежно від місця їх реєстрації.

Таким чином, представником позивача подана заява про призначення пенсії до Кам"янського відділу обслуговування громадян ГУ Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

В тому числі, після надходження заяви з необхідними для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення раніше призначеної пенсії документами орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший.

Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Аналіз наведених норм права дозволяє дійти висновку, що підставою для вчинення дій, спрямованих на призначення пенсії, є відповідна заява особи та додані до неї необхідні документи, подані до уповноваженого органу ПФУ в установленому порядку.

Суд зазначає, що особа, яка проживає за кордоном, має право на призначення пенсії.

При цьому, як вже зазначалось вище призначення та отримання пенсії не може пов`язуватись з такою умовою, як постійне проживання в Україні, оскільки держава, відповідно, зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа.

При цьому, суд зауважує, що припинення виплат пенсій було передбачено пунктом 2 частини першої статті 49 та статтею 51 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, в редакції, діючій до 7 жовтня 2009 року.

З дня набрання чинності Рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 №25-рп/2009 виникли підстави для поновлення конституційного права особи на виплату пенсії, виплата якої була зупинена на підставі положень зазначеного Закону. З цього часу органи ПФУ мали відновити виплату пенсії громадянам України, які виїхали на постійне місце проживання за кордон.

В Рішенні № 25-рп/2009 констатовано, що виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватись з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія - в Україні чи за її межами.

При цьому, закінчення терміну дії паспорта громадянина України не позбавляє громадянина України гарантованих прав, не ставить особу у положення коли він позбавляється громадянства. Закінчення дії паспорта не робить такий паспорт нечинним.

Згідно із п. 2.1 Порядок № 22-1, визначено, що до заяви про призначення (перерахунок пенсії додаються такі документи (надаються копії документів з оригіналами): паспорт та документи про місце проживання (реєстрації1) особи; документ про присвоєння реєстраційного номеру; трудова книжка (відомості про роботу); диплом, атестат училища, які стверджують денну форму навчання; свідоцтво про шлюб (для жінок); свідоцтво про народження дітей (для жінок); та інші документи, які підтверджують періоди роботи особи, як звертається за призначенням пенсії.

Щодо доводів відповідача про те, що у наданих пакетах документів містяться завірена копія закордонного паспорта (термін дії до 25.07.2017 року) та картки платника податків на ім`я ОСОБА_1 , що не відповідає прізвищу, імені та по-батькові, які зазначені у заявах про поновлення виплати пенсії, свідоцтва про розірвання шлюбу, заяві з банківської установи та довіреності від 24.03.2019 року, де зазначено: ОСОБА_1 , суд зазначає, що закінчення терміну дії паспорта громадянина України для виїзду за кордон не позбавляє громадянина України гарантованих прав та не ставить особу у положення, коли він позбавляється громадянства. Закінчення дії паспорту не робить такий паспорт не чинним. Крім того, строк дії закордонного паспорта не впливає на можливість встановлення особи, її громадянства та цивільної дієздатності.

При цьому зазначення ім`я по-батькові у паспорті громадянина України для виїзду закордон не передбачено формою цього документу та вимогами до його заповнення.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 07 травня 2014 року № 152 затверджено зразок бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон.

Відповідно до п.1 наведеного Порядку паспорт громадянина України для виїзду за кордон (далі - паспорт для виїзду за кордон) є документом, що посвідчує особу, підтверджує громадянство України особи, на ім`я якої він оформлений, і дає право такій особі на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 07 травня 2014 року № 152 затверджено зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України для виїзду за кордон, згідно з яким не передбачено зазначення «по-батькові» на лицьовому боку сторінки даних громадянина.

Окрім того, у відповідності до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, затвердженого постановою КМУ від 07 травня 2014 року, паспорт для виїзду за кордон оформлюється на підставі паспорта громадянина України.

На підставі паспорта громадянина України або паспорта для виїзду за кордон оформляється і реєстраційний номер облікової картки платника податків. При цьому, відповідно до п. 5 розділу III Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 вересня 2017 року N 822, до облікової картки вноситься така інформація, зокрема: прізвище, ім`я, по батькові (за наявності).

З урахуванням викладеного, посилання відповідача на відсутність в паспорті для виїзду за кордон та картці платника податків даних «по-батькові» є безпідставним.

Згідно ст. 45 Закону № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією.

Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Частиною 2 статті 49 Закону № 1058-IV поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.

Дане положення узгоджується також з нормами п.4.3 Порядку № 22-1, відповідно до яких не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

За результатами розгляду поданої пенсіонером заяви відповідний орган Пенсійного фонду України повинен прийняти рішення.

Суд зауважує, що за результатами розгляду заяви позивача відповідачем складено лист «Про надання інформації» від 11.10.2019 року № 1995/02-09/21 відповідно до Закону України «Про звернення громадян» від 23.07.2019 року № 1360/02-09/21, а не прийнято рішення, як того вимагає ч.5 ст. 45 Закону № 1058-IV та абз.6 п.4.3. Порядку № 22-1.

Лист Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 11.10.2019 року № 1995/02-09/21 несе інформаційний характер, зокрема, повідомив представника позивача про необхідність особистого звернення позивача з відповідною заявою про поновлення пенсії, фактично ж відповідач не розглянув заяву позивача по суті та не виніс передбаченого спеціальним законодавством рішення за результатами розгляду заяви.

Оскільки відповідачем не розглядалась заява позивача по суті, суд не може зобов`язати відповідача перерахувати розмір та поновити виплату пенсії з 07.10.2009 р., з нарахуванням компенсації втрати частини доходів із застосуванням всіх підвищень, індексацій, надбавок та доплат, передбачених пенсійним законодавством України, як непрацюючому пенсіонеру та дитині війни, здійснити осучаснення пенсії з 01.10.2017 р. та виплачувати на визначений пенсіонером банківський рахунок, оскільки такі вимоги, за відсутності належним чином оформленого рішення за результатами розгляду скарги та висновків відповідача щодо повноти поданих документів необхідних для призначення пенсії та визначення її розміру, тощо, є передчасними.

Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії (п.2.8 Порядку № 22-1).

У відповідності до п.3.3 Розділу 3 Порядку №22-1, орган, що призначає пенсію, надає, зокрема, допомогу особам, зазначеним у пунктах 1.1 і 1.2 розділу І цього Порядку, щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії.

Відповідачем не надано доказів звернення із запитами до підприємств та установ, які вказані у заяві позивача про поновлення пенсії.

Пунктом 1.7 Порядку №22-1 передбачено, що у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.

Якщо поданих документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону.

Втім, доказів направлення письмового запиту заявнику щодо документів, що необхідно подати додатково, відповідачем не надано.

При цьому, згідно п 4.12 Порядку №22-1, при переїзді пенсіонера на постійне або тимчасове проживання до іншої адміністративно-територіальної одиниці орган, що призначає пенсію, не пізніше трьох робочих днів з дня одержання заяви надсилає запит про витребування пенсійної справи до органу, що призначає пенсію, за попереднім місцем проживання (реєстрації) пенсіонера. Пенсійна справа не пізніше п`яти робочих днів з дня одержання запиту пересилається органу, що призначає пенсію, за новим місцем проживання (реєстрації).

Отже, відповідачем не вжито всіх залежних від нього заходів необхідних для належного розгляду документів позивача про поновлення пенсії.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, кожен, чиї права і свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі “Чахал проти Об`єднаного Королівства” (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, спосіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути “ефективним” як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Афанасьєв проти України” від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

“Ефективний засіб правого захисту” в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Як вбачається з положень Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів Ради Європи 11.03.1980 року, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 р. № 1380/5, дискреційні повноваження - сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності, вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами.

Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта, він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але й не має права виходити за її межі. Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними) (Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21.05.2013 року № 21-87а13).

Суд звертає увагу на те, що уповноваженим органом для перерахунку та поновлення виплати пенсії є Пенсійний фонд, до компетенції якого і входить розгляд документів, в тому числі і поданих вперше. Завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності дій суб`єкта владних повноважень, відповідності його рішень критеріям, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та закріплені в частині другій статті 2 КАС України.

Таким чином, суд вважає такими, що не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо зобов`язання відповідача перерахувати та поновити виплату пенсії позивачу, оскільки це є повноваженнями Пенсійного фонду України.

Згідно приписів ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

В даному випадку суд вважає, що належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача є визнання протиправними дії щодо відмови у поновленні за віком ОСОБА_1 , викладеної в листі Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 11.10.2019 року № 1995/02-09/21.

При цьому, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про поновлення та перерахунок пенсії від 29.08.2019 року та прийняти відповідне рішення.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.3 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягають стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 420,40 гривень.

Керуючись ст.ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНКОПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певні дій - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії щодо відмови у поновленні пенсії за віком ОСОБА_1 , викладеної в листі Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за вих. №1995/02-09/21 від 11.10.2019 р.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про поновлення пенсії від 29.08.2019 року та прийняти відповідне рішення.

В задоволенні іншої частини позову - відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНКОПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 420, 40 гривень (чотириста двадцять гривень сорок копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Роз`яснити, що відповідно до п. 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк апеляційного оскарження, передбачений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, продовжується на строк дії такого карантину.

Суддя Н.В. Боженко