Рішення № 89455775, 27.05.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

27 травня 2020 р. Справа № 120/1727/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комара П.А., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Керівника апарату Київського апеляційного суду Радченка Олега Миколайовича, Держави Україна через Київський апеляційний суд про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Керівника апарату Київського апеляційного суду Радченка Олега Миколайовича (відповідач 1), Держави Україна через Київський апеляційний суд (відповідач 2) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що відповідачем протиправно не запрошено позивача на розгляд його скарги від 11.03.2020.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 27.04.2020 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви.

У запропонований термін позивачем усунено недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 04.05.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Даною ухвалою також надано відповідачу строк на подання відзиву.

21.05.2020 до суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого керівник апарату Київського апеляційного суду Радченко О.М. вважає позов необґрунтованим, а позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, оскільки фактично предметом судового розгляду у справі є бездіяльність щодо розгляду без участі ОСОБА_1 його пропозиції/зауваження, а не скарги чи заяви. Також зазначає, що жодний нормативно-правовий акт не покладає обов`язку не тільки на Київський апеляційний суд, а й на суди загальної юрисдикції взагалі, забезпечувати осіб, які звертаються до суду ксерокопіювальною технікою. Відповідно, відсутність конкретних юридичних вимог та обов`язків унеможливлює статус Київського апеляційного суду як правозобов`язаної сторони. Відтак, з урахуванням викладено просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

26.05.2020 позивачем надано додаткові пояснення, у яких зазначено, що суб`єкт владних повноважень у відзиві вдається до надмірного формалізму, нівелюючи права суб`єкта звернення. Крім того вказує, що його звернення однозначно містило пропозиції, відповідно до ст. 1 Закону України № 393/96-ВР, тому вказані обставини свідчать про помилкове розуміння норм права й хибне їх трактування суб`єктом владних повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Розглянувши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступне.

11.03.2020 ОСОБА_1 звернувся до керівника апарату Київського апеляційного суду зі скаргою, у якій вказав, що 11.03.2020 о 09:30 год. він виявив, що у кімнаті прийому громадян 003 несправний апарат копіювання (зажовує бумагу), однак ніхто з апарату суду не реагував на це. Тому, позивач просив вжити належні заходи реагування, винних притягти до юридичної відповідальності. Розгляд скарги просив провести за його участі з дотриманням прав передбачених ст. 18, 19 ЗУ № 393/96-ВР "Про звернення громадян".

08.04.2020 керівник апарату Київського апеляційного суду Радченко О.М. надіслав відповідь, в якій зазначено, що зі змісту скарги позивача не вбачається, які його права і законні інтереси чи свободи громадянина було порушено, які перешкоди для здійснення прав і законних інтересів чи свобод створюються судом чи які обов`язки незаконно було покладено на позивача. З огляду на зазначене, відсутні підстави розгляду скарги ОСОБА_1 за його участі у порядку ст. 18, 19 Закону України "Про звернення громадян". Додатково повідомлено, що задля створення комфортних умов перебування громадян у кабінеті 0003 приміщення суду встановлений багатофункціональний пристрій, технічні несправності у роботі якого відсутні.

Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною, щодо недотримання вимог ст. 18, 19 Закону України "Про звернення громадян" при розгляді скарги від 11.03.2020, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Преамбулою Закону України "Про звернення громадян" від 02.10.1996 року № 393/96-ВР (далі - Закон 393/96-ВР) визначено, що Закон України "Про звернення громадян" регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.

Статтею першою Закону № 393/96-ВР встановлено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально - економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Під зверненням громадян, згідно з ч. 1 ст. 3 Закону № 393/96-ВР, слід розуміти викладені в письмовій формі або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.

Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб.

Відповідно до положень статті 5 Закону № 393/96-ВР звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

Звернення може бути усним чи письмовим.

Усне звернення викладається громадянином на особистому прийомі або за допомогою засобів телефонного зв`язку через визначені контактні центри, телефонні "гарячі лінії" та записується (реєструється) посадовою особою.

Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв`язку (електронне звернення).

У зверненні має бути зазначено прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв`язку з ним. Застосування електронного цифрового підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається.

Звернення, оформлене без дотримання зазначених вимог, повертається заявнику з відповідними роз`ясненнями не пізніш як через десять днів від дня його надходження, крім випадків, передбачених частиною першою статті 7 цього Закону.

Аналіз норм ст. 14-19 Розділу II Закону № 393/96-ВР засвідчує, що порядок розгляду звернень громадян визначений окремо для кожного з видів звернень, тобто окремо для пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Статтею 14 Закону № 393/96-ВР встановлено, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, посадові особи зобов`язані розглянути пропозиції (зауваження) та повідомити громадянина про результати розгляду.

За правилами статті 18 Закону № 393/96-ВР громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право, зокрема, бути присутнім при розгляді заяви чи скарги.

Статтею 19 Закону № 393/96-ВР передбачено, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані, з поміж іншого, на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу.

Як вбачається, встановлений Законом порядок розгляду звернень громадян із запрошенням до органу на прохання громадянина, передбачений лише для таких видів звернень як заява (клопотання) та скарга.

Враховуючи вище наведене, суд приходить до висновку, що право громадянина бути присутнім при розгляді звернення не є абсолютним та може бути реалізовано за певних умов, а також забезпечується обов`язком на прохання громадянина запрошувати його на засідання органу виключно у випадку звернення із заявою (клопотанням) чи скаргою.

Судом встановлено, що 11.03.2020 ОСОБА_1 звернувся до Київського апеляційного суду із скаргою, в якій повідомив, що в кабінеті № 003 відділу забезпечення розгляду звернень та надання інформації несправний апарат копіювання (зажовує бумагу) та у зв`язку із цим просив притягнути винних працівників апарату суду до відповідальності, а скаргу розглянути за його присутності в порядку ст. 19 Закону України «Про звернення громадян».

Листом від 08.04.2020 Київський апеляційний суд повідомив позивача, що багатофункціональний пристрій встановлений у кабінеті №003 з метою створення комфортних умов перебування громадян у приміщенні суду та, з огляду на те, що заявником у зверненні не наведено які саме права і законні інтереси скаржника були порушені у зв`язку із використанням ксерокопіювального апарату, зазначив про відсутність правових підстав для розгляду звернення в порядку ст. 19 Закону України "Про звернення громадян", тобто із запрошенням ОСОБА_1 до суду та за його присутності під час розгляду звернення.

Суд наголошує, що відповідно до ст. 3 Закону № 393/96-ВР скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб.

Водночас, згідно ст. 4 Закону № 393/96-ВР до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян); створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод; незаконно покладено на громадянина які-небудь обов`язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.

Отже, вказані положення Закону № 393/96-ВР дають підстави виокремити дві обов`язкові ознаки, за наявності яких звернення згідно закону, належить розглядати як скаргу:

- звернення повинно містити вимогу про поновлення прав і захист інтересів громадян;

- такі права і інтереси порушені діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів у сфері управлінської діяльності.

У свою чергу, позивач звертаючись зі "скаргою" про несправність ксерокопіювального апарату, не навів жодного правового обґрунтування якими саме діями у сфері управлінської діяльності Київський апеляційний суд порушив його права та які конкретні права відповідно до Закону підлягають поновленню судом.

Крім того, не вбачається також які конкретні права, законні інтереси чи свободи ОСОБА_1 порушено Київським апеляційним судом із змісту самої "скарги".

Суд зазначає, що про порушення права особи може йти мова за наявності такого конкретного права, позаяк не може визнаватись порушенням права те, чого немає.

Поряд з цим, жодний нормативно-правовий акт не покладає обов`язку а ні на суди загальної юрисдикції, а ні на Київський апеляційний суд забезпечувати осіб, які звертаються до суду, ксерокопіювальною технікою.

Як вбачається зі змісту "скарги" повідомивши, що в кабінеті № 003 відділу забезпечення розгляду звернень та надання інформації несправний апарат копіювання (зажовує бумагу), останній висловив свої пропозиції/зауваження щодо організації діяльності установи, порядок розгляду яких відповідно до Закону не вимагає від органу державної влади запрошення та участі заявника. Натомість, визначає обов`язок суб`єкта звернення розглянути висловлені пропозиції/зауваження у встановлений строк та повідомити громадянина про результати розгляду.

Водночас, у додаткових поясненнях позивач сам вказує, що його звернення містило пропозиції відповідно до ст. 1 Закону № 393/96-ВР.

В даному випадку в межах розгляду цієї справи судом встановлено, що відповідачем 1 надано відповідь на звернення ОСОБА_1 , яке в силу вимог ч. 2 ст. 3 Закону № 393/96-ВР є таким, та повідомив про відсутність правових підстав для розгляду останнього як скарги, оскільки за його змістом не вбачається, які саме права і законні інтереси скаржника порушені та, відповідно, підлягають поновленню Київським апеляційним судом. Водночас, заявника було поінформовано про те, що багатофункціональний пристрій встановлено у кабінеті № 003 з метою комфортного перебування громадян у суді, а також, що технічних несправностей у роботі пристрою не виявлено.

Відтак, підстави для визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо недотримання вимог ст. 18, 19 Закону № 393/96-ВР, при розгляді "скарги" від 11.03.2020 відсутні.

Крім того, як вже зазначалося судом, листом №К-31 від 08.04.2020 відповідач №1 надав відповідь на вказане звернення ОСОБА_1 від 11.03.2020.

За наведених обставин суд доходить висновку, що позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо недотримання вимог ст. 18, 19 Закону № 393/96-ВР, при розгляді скарги від 11.03.2020 та зобов`язання відповідача розглянути звернення від 11.03.2020 з дотриманням вимог ст. 18, 19 Закону № 393/96-ВР не підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про стягнення моральної шкоди в розмірі 100000 грн., суд зазначає що дана вимога є похідною, а оскільки суд не вбачає протиправної бездіяльності відповідача то і підстави для стягнення моральної шкоди відсутні.

При вирішенні даної справи суд враховує, що рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення ними своїх владних (управлінських) функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 5 КАС України. Проте обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Однак, у даному випадку таких підстав судом встановлено не було.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст. 90 КАС України).

Згідно з нормами ч. 1, 2 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів учасників справи, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази надані позивачем, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Питання про розподіл судових витрат у цій справі судом не вирішується.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач 1: Керівник апарату Київського апеляційного суду Радченко Олег Миколайович (вул. Солом`янська, 2-А, м. Київ, 03110)

Відповідач 2: Київський апеляційний суд (вул. Солом`янська, 2-А, м. Київ, 03110, код ЄДРПОУ 42258617)

Рішення суду у повному обсязі складено 27.05.2020

Суддя Комар Павло Анатолійович