Ухвала суду № 89454550, 26.03.2020, Голосіївський районний суд міста Києва

справа № 752/26952/19

провадження №: 2-з/752/136/20

У Х В А Л А

26.03.2020 року суддя Голосіївського районного суду міста Києва Мазур Ю.Ю., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову за позовною заявою ОСОБА_1 до Кредитної спілки «ЗаРаЗ» про визнання недійсним кредитного договору, -

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2019 позивач ОСОБА_1 , в особі свого представника, звернулася до суду із позовом, в якому просила визнати недійсним кредитний договір КЗ-00085/08-17/2105, укладений 31.08.2017 між ОСОБА_1 та КС «ЗаРаЗ».

25.03.2020, на адресу суду від представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 надійшла заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на 7/16 часток квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить КС «ЗаРаЗ».

Свою заяву представник позивача зазначає, що 31.08.2017 між ОСОБА_1 та КС «ЗаРаЗ» було укладено кредитний договір. 26.10.2018 заочним рішенням Голосіївського районного суду м. Києва, вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь КС «ЗаРаЗ» заборгованість за кредитним договором в розмірі 537497,40 грн. Як зазначає представник позивача, ОСОБА_1 на праві власності згідно свідоцтва про право на спадщину, виданого 15.01.2018 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гамаль І.М. за реєстровим № 224 та дублікату свідоцтва про право власності від 24.03.1993, виданого 26.12.2017 відділом приватизації житлового фонду управління житлово-комунального господарства Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, належить 3/16 та 1/4 частини квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . На підставі виданого 23.01.2019 Голосіївським районним судом м. Києва виконавчого листа, приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Овчаренко М.О. відкрито виконавче провадження та вчинено дії передбачені Законом України «Про виконавче провадження» щодо його виконання. Разом з цим, 12.08.2019 приватним виконавцем, винесено постанову про передачу майна стягувача у рахунок погашення боргу та складено акт про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу, а саме передати у власність КС «ЗаРаЗ» 3/16 та 1/4 частини квартири, що за адресою: АДРЕСА_1 . 28.02.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гамаль І.М. видано свідоцтво, згідно якого право власності на 7/16 квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , належить КС «ЗаРаЗ». Представник позивача зазначає, що оскільки предметом позову є визнання недійсним кредитного договору, існує ймовірність того, що у разі невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або унеможливити виконання рішення суду, оскільки вказане майно може бути відчужене на користь третіх осіб до винесення судом рішення у вказаній справі, а тому з метою ефективного захисту інтересів позивача, сторона позивача змушена звернутися до суду із вказаною заявою.

Суд, вивчивши заяву про забезпечення позову та додані до неї документи, всебічно з`ясувавши обставини, на які заявник посилається як на підстави вимог своєї заяви, вважає необхідним відмовити у задоволенні заяви, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 статті 150 ЦПК України, визначено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують реальне виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006, №9 постановлено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник (позивач), та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Однак, всупереч вказаних процесуальних норм та роз`яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України, заявником не зазначено про існування об`єктивних обставин вважати, що невжиття заявлених заходів забезпечення позову, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки сторони позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

При розгляді заяви про забезпечення позову, судом встановлено, що між сторонами виник спір щодо визнання недійсним кредитного договору, укладеного 31.08.2017 між ОСОБА_1 та КС «ЗаРаЗ».

Так, як вбачається із витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (дата формування 20 березня 2020), згідно з якого квартира АДРЕСА_2 , належить на праві власності КС «ЗаРаЗ».

Разом з цим, дослідивши матеріали позовної заяви з додатками, а також заяви про забезпечення позову, суд не вбачає підстав для задоволення вказаної заяви з огляду на те, що представник позивача просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на 7/16 часток квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , без надання жодних доказів того, що в разі невжиття заходів забезпечення може бути утрудненим та неможливим виконання рішення суду у випадку задоволення позову зважаючи на зміст позовних вимог (заявлено немайнові вимоги).

Враховуючи вищевикладене, предмет позову, а також викладені у заяві доводи представника позивача та оцінюючи наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності щодо співставлення їх належності, допустимості, достовірності кожного окремо, а також їх достатності та взаємному зв`язку між собою, суд прийшов до висновку про відсутність належних правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, у зв`язку із цим заява не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 149, 150, 153 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову за позовною заявою ОСОБА_1 до Кредитної спілки «ЗаРаЗ» про визнання недійсним кредитного договору - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя Ю.Ю. Мазур