Постанова № 8945312, 09.02.2010, Житомирський окружний адміністративний суд

справа № 2-а-30594/08

категорія 2.11.17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2010 р.                                                                                 м.Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Попової О. Г.,

при секретарі - Снігірьовій О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мерсі ЛТД" до Володарсько - Волинської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень - рішень,-

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мерсі ЛТД" звернулось до адміністративного суду з вказаним позовом. Зазначає, що за результатами виїзної планової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Мерсі ЛТД" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 квітня 2006 року по 30 червня 2008 року державними податковими інспекторами складений акт № 28/5/23-07/33000395 від 06.10.2008 року, в якому зафіксовано порушення з боку ТзОВ "Мерсі ЛТД" вимог п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п.7.4.3 п.7.4 ст. 7, п.п.8.1.2 п.8.1 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.4.1, п.4.2 ст.4, п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п. 7.4, п.7.1 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість". На підставі вказаного акту податковим органом видані податкові повідомлення-рішення №0000152301/0 від 20.10.2008 року, яким підприємству визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 873409,00грн., в т.ч. основний платіж - 582273,00 грн. і 291136,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій та №0000142301/0 від 20.10.2008 року, яким підприємству визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 624756,00грн., в т.ч. основний платіж - 416504,00 грн. і 208252,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій. Позивач не погоджується з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, вважає їх недійсними та просить скасувати. Посилається на те, що податковим органом неправильно застосовані норми п.1.20 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", не взято до уваги різні умови поставки продукції та розрахунків за поставлений товар згідно умов договорів поставки.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали. Надали суду заперечення щодо позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, суд встановив: інспекторами Володарсько - Волинської міжрайонної державної податкової інспекції проведена виїзна планова перевірка товариства з обмеженою відповідальністю "Мерсі ЛТД" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 квітня 2006 року по 30 червня 2008 року про що складений акт № 28/5/23-07/33000395 від 06.10.2008 року.

В акті перевірки зазначено, що товариством на порушення п.п.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" віднесено до складу валових витрат за період з 01.04.206 року по 30.06.2008 року та відображено у складу р.05.2 Декларацій "самостійно виявлені помилки з за результатами минулих податкових періодів" в сумі 129750 грн. не підтверджених відповідними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку - накладними, актами виконаних робіт (наданих послуг), актами прийому-передачі;

- на порушення п.п.7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ТОВ "Мерсі ЛТД" на протязі первіряємого періоду з 01.04.2006 року по 30.06.2008 року здійснювало реалізацію готової продукції (коржів для тортів, печива, рулетів) особам, які не є платниками податку, встановленого ст. 10 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" суб'єктам підприємницької діяльності - фізичним особам за цінами, меншими за звичайні на таку готову продукцію;

- на порушення п.4.1, п.4.2 ст.4, п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п. Закону України "Про податок на додану вартість" ТОВ "Мерсі ЛТД" при реалізації товарів суб'єктам підприємницької діяльності, які не зареєстровані як платники податку на додану вартість, занижено базу оподаткування операцій з поставки товарів. База оподаткування визначалась виходячи з договірної ціни операції, але є нижчою за звичайні ціни. Звичайна ціна на товари перевищує договірну ціну операції, але є нижчою за звичайні ціни. Звичайна ціна на товари перевищує договірну ціну на такі товари більше ніж на 20 відсотків.

На підставі вказаного акту винесені податкові повідомлення-рішення за №0000152301/0 від 20.10.2008 року, яким підприємству визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 873409,00грн., в т.ч. основний платіж - 582273,00 грн. і 291136,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій та №0000142301/0 від 20.10.2008 року, яким підприємству визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 624756,00грн., в т.ч. основний платіж - 416504,00 грн. і 208252,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

З висновками податкового органу суд не погоджується з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ТзОВ "Мерсі ЛТД" здійснювало реалізацію коржів для тортів фізичним та юридичним особам на підставі договорів поставки продукції.

Відповідно до п.п.7.4.1., п.п.7.4.2. п.7.4. ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу. Витрати, понесені платником податку у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у пов'язаної особи визначаються виходячи із договірних цін, але не більших за звичайні ціни, що діяли на дату такого придбання.

Згідно з п.п. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" положення підпунктів 7.4.1, 7.4.2 поширюються також на операції з юридичними особами, які не є платниками податку, встановленого ст. 10 цього Закону, або сплачують податок на прибуток за іншими, ніж платник податку, ставками.

Звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Згідно п.п. 1.20.1. п.1.20. ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Підпунктом 1.20.2. пункту 1.20. ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Якщо товари (роботи, послуги), ідентичні (за їх відсутності - однорідні) товарам (роботам, послугам), стосовно яких визначається звичайна ціна, прилюдно пропонуються до продажу, або мають ціни, встановлені на організованому ринку цінних паперів, або мають біржову ціну (біржове котирування), визначення звичайної ціни у встановленому в абзаці першому цього підпункту порядку здійснюється із врахуванням таких факторів.

Підпунктом 1.20.10. п. 1.20. ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами.

При цьому згідно з підпунктом 1.20.8 пункту 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Як зазначено в акті перевірки у відповідях на запит Володарсько - Волинської МДПІ № 4718/10/23-04 щодо надання інформації про визначення ціни на вироблену продукцію ТОВ "Мерсі ЛТД" зазначило "... ціна вираховується виходячи із попиту і пропозиції по кожному конкретному виду продукції окремо, а також із системою знижок, прийнятою на нашому підприємстві..." та №5109/10/23-04 щодо надання інформації про відпускні ціни, що діяли на протязі періоду з 01.04.2006 року по 30.06.2008 року ТОВ "Мерсі ЛТД" зазначило, "... що рівень цін на готову продукцію визначається згідно першого абзацу п.п.1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Отже, судом встановлено, що висновки податкового органу про існування різниці між звичайною ціною готової продукції та фактичною ціною реалізованої продукції засновані тільки на співставленні накладних щодо реалізованої продукції позивачем контрагентам. При цьому не взято до уваги пояснення позивача на запити МДПІ та різні умови договорів поставки, понесені витрати на доставку продукції, умови проведення розрахунків покупців та статус контрагентів позивача (з усіх контрагентів позивача ПП "Млин" та ТОВ "Горлиця" є пов'язаними особами з позивачем у розумінні п.1.26 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"). Податковий орган в порушення п.1.20.2. даного Закону не здійснив всіх необхідних дій для встановлення рівня звичайних цін на даний вид продукції, не надав доказів про вивчення та співставлення ним умов договорів на ринку ідентичних товарів, що є необхідним та обов"язковим.

Крім того, п.п. 1.20.10. п. 1.20. ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що донарахування податкових зобов"язань з податку на прибуток внаслідок застосування звичайних цін прямо віднесено до нарахування податкових зобов"язань за непрямими методами.

Вичерпний перелік підстав для застосування непрямих методів та порядок застосування непрямих методів визначені в п.4.3. ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". В даній нормі Закону відсутня така правова підстава для застосування непрямих методів як невідповідність ціни договору рівню звичайних цін. Застосування непрямого методу для визначення податкових зобов'язань платників податків у випадках, не передбачених цим пунктом, не дозволяється (п.п. 4.3.4. п.4.3. ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами").

Також, відповідно до п.п. 4.3.5. п.4.3. ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" рішення про застосування непрямих методів приймається податковим органом за місцезнаходженням платника податків за наявності підстав, визначених у підпункті 4.3.1 цього пункту. Податковим органом не приймалось рішення про застосування непрямого методу у відношенні ТОВ "Мерсі ЛТД".

Будь-яких беззаперечних та достатніх доказів, які б свідчили про реалізацію продукції по цінам, меншими за звичайні на таку готову продукцію в матеріалах справи не міститься та відповідачем не надано, а згідно ч. 2 ст. 71 КАС України саме на Володарсько-Волинську МДПІ покладено обов'язок по доведенню правомірності прийнятого ним рішення, а отже, нарахування податкових зобов"язань з податку на прибуток підприємств є неправомірним.

Що стосується нарахування податку на прибуток підприємств за порушення п.п.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а саме: підприємством віднесено до складу валових витрат суму 129750 грн. не підтверджену відповідними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку, зв'язку з чим позивачу донараховано податкове зобов'язання в сумі 32437,50 грн., то суд не погоджується з такими висновками податкового органу з огляду на наступне.

Як зазначено в акті перевірки (стор. 10), товариством занижено визначення амортизаційних відрахувань за період з 01.04.2006 року по 30.06.2008 року в сумі 129750 грн. в тому числі в 3 кварталі 2007 року в сумі 129750 грн.

Згідно таблиці зведених даних щодо задекларованих та встановлених у ході проведення сум амортизаційних відрахувань відхилення за 3 квартал 2007 року становить 128750 грн. Зазначена сума амортизаційних відрахувань відображена в декларації за 2007 рік як самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів в рядку 05.2. Тобто, товариством до проведення перевірки відкориговано валові витрати на суму 129750 грн., а, отже, оподаткування податковим органом вказаної суми є неправомірним.

Що стосується податкових зобов"язань з податку на додану вартість, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно п.п. 7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.4.1 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)).

Пунктом 4.2. ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що у разі поставки товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій, здійснення операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг), натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, передачі товарів (робіт, послуг) у межах балансу платника податку для невиробничого використання, витрати на яке не відносяться до валових витрат виробництва (обігу) і не підлягають амортизації, а також пов'язаній з продавцем особі чи суб'єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни. При цьому відповідно до вимог п.1.18 Закону України "Про податок на додану вартість" звичайні ціни розуміються і застосовуються за правилами , визначеними пунктом 1.20 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" .

Відповідно до п.п.1.20.1. п.1.20 ст.1 Закону, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Пунктом 1.20.8 ст.1 Закону встановлено, що обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом.

Як вже зазначалось вище відповідач, всупереч вимогам частини другої статті 71 КАС України та підпункту 1.20.8 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", не довів, що ціни на продукцію позивача не відповідають рівню звичайної ціни на товари, не надав доказів, які б підтверджували такі висновки податкового органу.

Отже, на підставі викладеного суд приходить до висновку про безпідставність нарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств, з податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п.7.4.3 п.7.4 ст. 7, п.п. 8.1.2 п.8.1 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та п.4.1, п.4.2 ст.4, п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п. 7.4, п.7.1 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Відповідно до ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати на її користь.

На підставі викладеного та керуючись Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", Законом України "Про податок на додану вартість", ст.ст. 86, 94, 158-163, 254 КАС України, суд, -

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення - рішення Володарсько - Волинської МДПІ № 0000152301/0 та № 0000142301/0 від 20.10.2008 року.

Відшкодувати товариству з обмеженою відповідальністю "Мерсі ЛТД" понесені судові витрати в сумі 6,80 грн. з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України в Житомирській області.

           Постанова Житомирського окружного адміністративного суду набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження подається через Житомирський окружний адміністративний суд до Київського апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня виготовлення повного тексту постанови. Апеляційна скарга подається у тому ж порядку протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий суддя:                                                                                          О.Г. Попова

Повний текст постанови виготовлено: 15 лютого 2010 р.