Ухвала суду № 89451604, 20.05.2020, Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області

Справа № 739/2154/17

Провадження № 1-кс/739/167/20

УХВАЛА

Іменем України

20 травня 2020 року м. Новгород-Сіверський

Слідчий суддя Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області Іващенко А.І., за участі секретаря судового засідання Неживець К.В., прокурора Клюй І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні у кримінальному провадженні № 12014270190000004, клопотання прокурора -начальника Новгород-Сіверського відділу Менсьької місцевої прокуратури Клюй І.І. про звернення застави в дохід держави,

В С Т А Н О В И В :

Прокурор звернувся до слідчого судді з клопотанням про звернення застави внесеної ОСОБА_1 в розмір 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто в сумі 32 000 грн., в дохід держави та зарахування її до спеціального фонду Державного бюджету України, зв`язку з невиконанням підозрюваним ОСОБА_2 обов`язків покладених на нього ухвалою Чернігівського районного суду від 15.12.2017 року. На обгрунтування клопотання зазначив, що слідчим відділенням Новгород - Сіверського відділу поліції ГУНП в Чернігівській області проводиться досудове слідство в об`єднаному кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014270190000004 від 05 січня 2014 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 194, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 194, ч. 4 ст. 296, ч.І ст. 263, ч. 1 ст. 263-1, ч. 2 ст.263-1 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 05.01.2014, приблизно о 03:00 год., ОСОБА_2 , переслідуючи мету знищення чужого майна шляхом підпалу, прибув на територію домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить ОСОБА_3 , де реалізуючи свій злочинний умисел, зайшов на територію вказаного господарства та за допомогою сірників, з метою знищення будинку, свідомо виконав дії, спрямовані на виникнення пожежі шляхом застосування джерела вогню до певного об`єкта, а саме умисно підпалив автомобільну шину, розмістивши її біля вхідних дверей веранди будинку, внаслідок чого вогнем було знищено вищевказаний будинок, спричинивщи потерпілій майнової щкоди.

Дії ОСОБА_2 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч. 2 ст. 194 КК України, як умисне знищення або пошкодження чужого майна, вчинене шляхом підпалу.

Також, 20.03.2014, приблизно 03:00 год., ОСОБА_2 , переслідуючи мету знищення чужого майна шляхом підпалу, знаходячись поблизу домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , яке належить ОСОБА_5 , реалізуючи свій злочинний умисел, підійшов до сараю, розташованого на території вказаного домоволодіння та за допомогою сірників, з метою знишення вказаної господарчої будівлі, свідомо виконав дії, спрямовані на виникнення пожежі шляхом застосування джерела вогню до певного об`єкта, а саме умисно підпалив автомобільну шину, розмістивши її біля стінки господарчої будівлі, внаслідок чого вогнем було знищено вищевказану будівлю, спричинивши потерпілій майнової шкоди.

Дії ОСОБА_2 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч. 2 ст. 194 КК України, як умисне знищення або пошкодження чужого майна, вчинене шляхом підпалу.

Також, 07.04.2014, приблизно о 03:00 год., ОСОБА_2 , переслідуючи мету знищення чужого майна шляхом підпалу, прибув на територію домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить ОСОБА_3 , де реалізуючи свій злочинний умисел, зайшов до приміщення будинку та за допомогою сірників, з метою знищення будинку, свідомо виконав дії, спрямовані на виникнення пожежі шляхом застосування джерела вогню до певного об`єкта, а саме умисно підпалив автомобільну шину, розмістивши її на підлозі першої кімнати будинку, внаслідок чого відбулось займання підлоги, але не призвело до загорання будинку. Зазначеними діями ОСОБА_2 вчинив всі необхідні дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від його волі. Дії ОСОБА_2 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 194 КК України, як закінчений замах на умисне знищення або пошкодження чужого майна, вчиненого шляхом підпалу. Також, 23.10.2015, приблизно о 00:00 год., ОСОБА_2 , переслідуючи мету знищення чужого майна шляхом підпалу, знаходячись поблизу домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , реалізуючи свій злочинний умисел, підійшов до господарчих будівель (сараїв), розташованих на території вказаного домоволодіння, які належать ОСОБА_7 та за допомогою сірників, з метою знищення вказаних господарчих будівель, свідомо виконав дії, спрямовані на вйникнення пожежі шляхом застосування джерела вогню до певного об`єкта, а саме умисно підпалив автомобільну шину, розмістивши її біля стінки однієї з господарчих будівель, внаслідок чого вогнем було пошкоджено обидві, розташовані поруч, будівлі (сараї), спричинивши потерпілій майнової шкоди. Дії ОСОБА_2 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч. 2 ст. 194 КК України, як умисне знищення або пошкодження чужого майна, вчинене шляхом підпалу. Також, 06.06.2015, приблизно о 01:00 год., ОСОБА_2 , переслідуючи мету знищення чужого майна шляхом підпалу, шляхом зриву начіпного замка, проник до приміщення артезіанської свердловини № 7, розташованої за адресою: вул. Благовіщенська ( Будьонного ), м. Новгород-Сіверський Чернігівської області, яка перебуває на балансі ТОВ «Комунальник», де реалізуючи свій злочинний умисел, за допомогою сірників, з метою знищення вказаної будівлі, свідомо виконав дії, спрямовані на виникнення пожежі шляхом застосування джерела вогню до певного об`єкта, а саме умисно підпалив автомобільну шину, розмістивши її в середині приміщення, внаслідок чого відбулось займання технічного обладнання, але не призвело до загорання будівлі. Зазначеними діями ОСОБА_2 вчинив всі необхідні дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від його волі. Дії ОСОБА_2 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 194 КК України, як закінчений замах на умисне знищення або пошкодження чужого майна, вчиненого шляхом підпалу. Також, 01.04.2016, приблизно о 02:00 год., ОСОБА_2 , переслідуючи мету знищення чужого майна шляхом підпалу, прибув на територію домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , яке належить ОСОБА_8 , де реалізуючи свій злочинний умисел, зайшов на територію вказаного господарства та за допомогою сірників, з метою знищення будівлі будинку, свідомо виконав дії, спрямовані на виникнення пожежі шляхом застосування джерела вогню до певного об`єкта, а саме умисно підпалив автомобільну шину, розмістивши її на сходах, біля вхідних дверей будинку, внаслідок чого відбулось займання дверей, але не призвело до загорання будівлі. Зазначеними діями ОСОБА_2 вчинив всі необхідні дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від його волі. Дії ОСОБА_2 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 194 КК України, як закінчений замах на умисне знищення або пошкодження чужого майна, вчиненого шляхом підпалу. Також, 05.11.2017, приблизно о 02:00 год., ОСОБА_2 , переслідуючи мету знищення чужого майна шляхом підпалу, знаходячись поблизу домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , реалізуючи свій злочинний умисел, підійшов до гаража поєднаного з господарчою будівлею (сараєм), розташованих на території вказаного домоволодіння, які належать ОСОБА_9 та за допомогою сірників, з метою знищення вказаного гаражу, свідомо виконав дії, спрямовані на виникнення пожежі шляхом застосування джерела вогню до певного об`єкта, а саме: умисно підпалив гумовий чобіт, розмістивши його в районі покрівлі гаража поєднаного з господарчою будівлею (сараєм), внаслідок чого, вогнем було пошкоджено покрівлю та перекриття господарчої будівлі (сараю) та гаражу, спричинивши потерпілій майнової шкоди. Дії ОСОБА_2 органом досудового розслідування кватіфіковано за ч. 2 ст. 194 КК України, як умисне знищення або пошкодження чужого майна, вчинене шляхом підпалу. Також, 16.11.2017, приблизно о 02:00 год., ОСОБА_2 , переслідуючи мету грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, незважаючи на загальноприйняті норми поведінки в суспільстві, із застосуванням предмета, спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень, переслідуючи мету можливого спричинення тілесних ушкоджень випадковим особам, залишив невідомий саморобний вибуховий пристрій у дворі під деревом біля туалету загального користування між будинками АДРЕСА_5 , де проживає ОСОБА_10 та АДРЕСА_5 , де здійснює адвокатську діяльність адвокат Наполов М. І. У подальшому саморобний вибуховий пристрій вибухнув від поштовху його випадковою особою, а саме ОСОБА_10 . Дії ОСОБА_2 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч. 4 ст. 296 КК України, як грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, шо супроводжувалось особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, вчинене із застосуванням предмета, спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень. Також, 07.12.2017, приблизно о 03:00 год., ОСОБА_2 , переслідуючи мету умисного пошкодження чужого майна шляхом вибуху, поклав невідомий саморобний вибуховий пристрій на кондиціонер, вмонтований в стіну будинку, належного ОСОБА_12 , розташованого за адресою: АДРЕСА_6 . У подальшому, вказаний саморобний вибуховий пристрій вибухнув, внаслідок чого відбулось займання пластикової обшивки будинку, але не призвело до його загорання. Зазначеними діями ОСОБА_2 вчинив всі необхідні дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від його волі. Дії ОСОБА_2 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 194 КК України, як закінчений замах на умисне знищення або пошкодження чужого майна шляхом вибуху. Також, 13.12.2017, приблизно о 02:00 год., ОСОБА_2 , переслідуючи мету умисного пошкодження чужого майна шляхом вибуху, поклав невідомий саморобний вибуховий пристрій з часовим механізмом на підвіконник квартири АДРЕСА_1 , в якій проживає ОСОБА_7 , але вказаний пристрій не вибухнув оскільки завчасно був помічений власником квартири ОСОБА_7 , яка про його виявлення повідомила до поліції. Того ж дня, вказаний вибуховий пристрій був знешкоджений спеціалістами вибухо-технічного відділу ТУНП в Чернігівській області. Зазначеними діями ОСОБА_2 вчинив всі необхідні дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від його волі. Дії ОСОБА_2 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 194 КК України, як закінчений замах на умисне знищення або пошкодження чужого майна шляхом вибуху. Крім цього, в середині липня 2017 року, точної дати слідством не встановлено, в денний час, ОСОБА_2 , переслідуючи мету придбання, носіння та зберігання вибухових речовин без передбаченого законом дозволу, в лісовому масиві, що знаходиться між містом Новгород- Сіверський та с. Вирине Новгород-Сіверського району Чернігівської області, знайшов предмет, схожий на артилерійський снаряд, який приніс до себе додому за адресою: АДРЕСА_4 АДРЕСА_6 , де за допомогою пили по металу розпиляв його та зберігав в другій кімнаті будинку.

13.12.2017, співробітниками Новгород - Сіверського ВП ГУНП в Чернігівській області проведено обшук за місцем мешкання ОСОБА_2 , у ході якого було виявлено та вилучено предмет циліндричної форми, розпиляний, вкритий корозією, з речовиною в середині. Відповідно до висновку судової вибухово-технічної експертизи № 129 (Вт), 1295(х) від 09.02.2018 року вказаний предмет являється частиною корпусу артилерійського снаряду калібру 76,2 мм. Частина корпусу артилерійського снаряду містить бризантну вибухову речовину - гексоген. Вказана частина корпусу артилерійського снаряду, яка містить бризантну вибухову речовину - гексоген, придатна до вибуху.

Дії ОСОБА_2 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч. 1 ст. 263 КК України, як придбання, носіння та зберігання вибухової речовини без передбаченого законом дозволу.

Окрім цього, в середині листопада 2017 року, точної дати та часу слідством не встановлено, ОСОБА_2 , переслідуючи мету незаконного виготовлення вибухових пристроїв, знаходячись вдома, за місцем проживання, за адресою: АДРЕСА_4 , за допомогою підручних засобів: картонної коробки, елементу живлення (батарейки), електричних дротів, мікровимикача, полімерного матеріалу, фольги, уламків скла, а також використовуючи бризанту вибухову речовину - гексоген, виготовив саморобний вибуховий пристрій, який в подальшому використав біля туалету загального користування за адресою: АДРЕСА_5 , після чого він у подальшому вибухнув від поштовху його випадковою особою, а саме ОСОБА_10 .

Відповідно до висновку судової вибухово-технічної експертизи № 118 (Вт),1238 (х) від 22.01.2018 року, надані на дослідження предмети являються залишками картонної упаковки, елементом живлення з електричними дротами, корпусом мікровимикача, розплавленими рештками полімерного матеріалу, фрагментами фольги та уламками скла. На наданих на експертизу залишках картонної упаковки, елементі живлення з електричними дротами, корпусі мікровимикача, розплавлених рештках полімерного матеріалу, фрагментах фольги та уламках скла присутні сліди вибухової речовини бризантної дії - гексогену. Надані на експертизу залишки картонної упаковки, елемент живлення з електричними дротами, корпус мікровимикача, розплавлені рештки полімерного матеріалу, фрагменти фольги та уламки скла являються залишками імовірно саморобного вибухового пристрою.

Дії ОСОБА_2 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч. 1 ст. 263-1 КК України, як незаконне виготовлення вибухового пристрою.

Також, 16 листопада 2017 року, близько 02:00 год., ОСОБА_2 , переслідуючи мету незаконного носіння та зберігання вибухових пристроїв, без передбаченого законом дозволу, переніс заздалегідь виготовлений саморобний вибуховий пристрій з будинку, в якому проживає, за адресою АДРЕСА_4 , до місця його використання, а саме туалету загального користування, за адресою: АДРЕСА_5 .

Дії ОСОБА_2 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч. 1 ст. 263 КК України, як носіння та зберігання вибухового пристрою без передбаченого законом дозволу.

Окрім цього, 06 грудня 2017 року, ОСОБА_2 , переслідуючи мету незаконного виготовлення вибухових пристроїв, повторно, знаходячись вдома, за місцем проживання, за адресою: АДРЕСА_4 , за допомогою підручних засобів: полімерного матеріалу, годинника з елементом живлення, застібок-затяжок, медичного шприцу, а також використовуючи бризанту вибухову речовину - гексоген, виготовив саморобний вибуховий пристрій, який в подальшому використав на будинку, належного ОСОБА_12 , розташованого за адресою: АДРЕСА_6 . Після чого, вказаний саморобний вибуховий пристрій вибухнув, внаслідок чого відбулось займання пластикової обшивки будинку, але не призвело до його загорання.

Відповідно до висновку судової вибухово-технічної експертизи № 125 (Вт),1285 (х) від 13.02.2018 року, надані на дослідження предмети являються фрагментами оплавленого полімерного матеріалу, частинами корпусу годинника з елементом живлення, фрагментами застібок-затяжок та фрагментами медичного шприцу. На наданих на експертизу предметах у вигляді фрагментів оплавленого полімерного матеріалу, частинами корпусу годинника з елементом живлення, фрагментами застібок-затяжок та фрагментами медичного шприпу присутні сліди вибухової речовини бризантної дії-гексогену. Надані на експертизу фрагменти оплавленого полімерного матеріалу, частини корпусу годинника з елементом живлення, фрагменти застібок- затяжок та фрагментами медичного шприпу являються складовими елементами імовірно саморобного вибухового пристрою з неконтактним датчиком ділі, дистанційної дії.

Дії ОСОБА_2 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч. 2 ст. 263-1 КК України, як незаконне виготовлення вибухового пристрою, вчинене повторно.

Також, 07 грудня 2017 року, близько 02:00 год., ОСОБА_2 , переслідуючи мету носіння та зберігання вибухових пристроїв, без передбаченого законом дозволу, переніс заздалегідь виготовлений саморобний вибуховий пристрій з будинку, в якому проживає, за адресою АДРЕСА_4 , до місця його використання, а саме до будинку, належного ОСОБА_12 , за адресою: АДРЕСА_6 , де в подальшому помістив його на кондиціонер, який був вмонтований в стіну будинку.

Дії ОСОБА_2 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч. 1 ст. 263 КК України, як носіння та зберігання вибухового пристрою без передбаченого законом дозволу.

Окрім цього, 12 грудня 2017 року, ОСОБА_2 , переслідуючи мету незаконного виготовлення вибухових пристроїв, повторно, знаходячись вдома, за місцем проживання, за адресою: АДРЕСА_4 , за допомогою підручних засобів: елементу живлення R6 АА 1,5 V «Generator Energy», фрагменту донної частини пластикової пляшки з електричними дротами з - під голковим конусом від медичного шприпа, саморобного електродетонатору, виготовленого з корпусу елементу живлення типу ААА з двома електричними дротами, двох фрагментів корпусу медичного шприпа, корпусу електромеханічного годинника з приєднаним до нього елементом живлення «СИЛА ПЛЮС. С4 сольові. 9V. батарейка», пластикової пляшки з сумішевою вибуховою речовиною на основі нітрату амонію (аміачної селітри) та світлого нафтопродукту (бензин, гас, дизельне пальне), а також використовуючи бризанту вибухову речовину - гексоген, виготовив саморобний вибуховий пристрій, який в подальшому використав, поклавши його на підвіконня квартири АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_7 , але вказаний пристрій не вибухнув, оскільки завчасно був помічений власником квартири ОСОБА_7 , про що повідомлено до поліції. Того ж дня, вибуховий пристрій було знешкоджений спеціалістами вибухо-технічного відділу ГУНП в Чернігівській області. Відповідно до висновку комплексної судової дактилоскопічної та вибухово-технічної експертизи № 126 (Вт), 1718, 1284 (х) від 14.02.2018 року, надані на дослідження предмети: елемент живлення R6 АА 1,5 V «Generator Energy», фрагмент донної частини пластикової пляшки з електричними дротами з - під голковим конусом від медичного шприпа, саморобний електродетонатор виготовлений з корпусу елементу живлення типу ААА з двома електричними дротами, два фрагменти корпусу медичного шприца, корпус електромеханічного годинника з приєднаним до нього елементом живлення «СИЛА ПЛЮС. С4 сольові. 9V. батарейка», пластикова пляшка з сумішевою вибуховою речовиною на основі нітрату амонію (аміачної селітри) та світлого нафтопродукту (бензин, гас, дизельне пальне), являються складовими елементами саморобного вибухового пристрою. Надані на дослідження предмети у конструктивному поєднанні являються саморобним вибуховим пристроєм, який не відноситься до категорії боєприпасів. Речовина з пляшки, являється сумішевою вибуховою речовиною на основі нітрату амонію (аміачної селітри) та світлого нафтопродукту (бензин, гас, дизельне пальне). Речовина нашарована на фрагментах полімерного шприца являється вибуховою речовиною бризантної дії-гексогеном. Дії ОСОБА_2 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч. 2 ст. 263 - 1 КК України, як незаконне виготовлення вибухового пристрою, вчинене повторно. Також, 13 грудня 2017 року, близько 01:00 год., ОСОБА_2 , переслідуючи мету незаконного носіння та зберігання вибухових пристроїв, без передбаченого законом дозволу, переніс заздалегідь виготовлений саморобний вибуховий пристрій з будинку де останній проживає, за адресою АДРЕСА_4 , до місця його використання, а саме до квартири АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_7 , який в подальшому поклав його на підвіконня вказаної квартири. Дії ОСОБА_2 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч. 1 ст. 263 КК України, як носіння та зберігання вибухового пристрою без передбаченого законом дозволу. Згідно ст. 33 КК України, остаточно дії ОСОБА_2 оргацом досудового розслідування кваліфіковано: - за ч. 2 ст. 194 КК України, як умисне знищення або пошкодження чужого майна, вчиненого шляхом підпалу; - за ч. 4 ст. 296 КК України, як грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, вчинене із застосуванням предмета, спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень; - за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 194 КК України, як закінчений замах на умисне знищення або пошкодження чужого майна шляхом підпалу та вибуху; - ч. 1 ст. 263 КК України, як придбання, носіння та зберігання вибухової речовини без передбаченого законом дозволу, а також носіння вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу; - ч. 1 ст. 263-1 КК України, як незаконне виготовлення вибухового пристрою; - ч. 2 ст. 263-1 КК України, як незаконне виготовлення вибухових пристроїв, вчиненогоповторно. У вчиненні кримінального правопорушення підозрюється: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець смт. Короп Чернігівської області, зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_4 , українець, громадянин України, депутатом різних рівнів рад не являється, з повною загальною середньою освітою, одружений, в силу ст.ст. 88, 89 КК України раніше не судимий. ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні 17 тяжких злочинів, за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до десяти років. 15 грудня 2017 року Чернігівським районним судом Чернігівської області до підозрюваного ОСОБА_2 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з правом внесення застави у межах 20 прожиткових мінімумів доходів громадян, що становить 32 000 грн., у національній грощовій одиниці. У разі внесення застави на підозрюваного ОСОБА_2 покладалися такі обов`язки: прибувати до слідчого СВ Новгород-Сіверського відділу поліції ГУНП в Чернігівській області із встановленою періодичністю, не відлучатися з місця проживання без дозволу слідчого, прокурора або суду, повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну місця свого проживання, здати на зберігання елідчому СВ Новгород-Сіверського відділу поліції ГУНП в Чернігівській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну. Термін дії обов`язків, у разі внесення застави, визначено протягом двох місяців з часу звільнення ОСОБА_2 з під варти внаслідок внесення застави. 11 січня 2018 року ОСОБА_2 звільнено з під варти у зв`язку з внесенням ОСОБА_1 застави у розмірі 32000 гривень та зміною запобіжного заходу. Цього ж дня під підпис розяснено обов`язки, зазначені в ухвалі слідчого судді про обрання запобіжного заходу від 15.12.2017 року. Починаючи з 24 березня 2018 року місцезнаходження ОСОБА_2 органу досудового розслідування не відоме. Останній відсутній за місцем проживання та реєстрації. Допитана в якості свідка дружина підозрюваного - ОСОБА_15 , повідомила, що їй невідомо, де знаходиться її чоловік і які мотиви його зникнення. Опитані з вказаного приводу родичі підозрюваного ОСОБА_2 відмовились надавати будь-які письмові свідчення, але повідомили, що їм невідоме місцезнаходження ОСОБА_2 У зв`язку з викладеним слідство дійщло до висновку, що підозрюваний ОСОБА_2 не виконав покладені на його обов`язки у зв`язку з внесенням застави та умисно ухиляється від слідства та суду. 06 квітня 2018 року, кримінальне провадження було зупинене на підставі ст.ст. 280, 281 КПК України, а підозрюваного ОСОБА_2 оголощено в державний розщук. Вжитими заходами по розшуку встановлено, що підозрюваний ОСОБА_2 , порущуючи покладені на нього судом обов`язки, 24.03.2018 року перетнув державний кордон України через міжнародний пункт пропуску для залізничного сполучення «Хутір-Михайлівський» у напрямку «виїзд», на потязі сполучення «Львів-Москва», з використанням паспортного документа серії НОМЕР_1 Вказане підтверджується інформацією Державної прикордонної служби України. Оскільки встановлено, що підозрюваний ОСОБА_2 виїхав та знаходиться поза межами України слідчим Ковалькевич Т.В. , 03.06.2019 року винесено постанову про оголошення його в міжнародний розшук та у подальшому 11.06.2019 року обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою. З посиланнями на викладені обставини вказується про необхідність звернення застави в дохід держави. Прокурор в судовому засідання клопотання підтримав та просив його задовольнити, пославшись на обставини зазначені у клопотанні. Слідчий підтримав позицію прокурора. Заставодавець ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, про час та місце розгляду клопотання повідомлялась належним чином, про що свідчить зворотнє поштове повідомлення, ніяких заяв та клопотань суду не надала. Заслухавши учасників та дослідивши матеріали клопотання надані стороною кримінального провадження слідчий суддя прийшов до наступних висновків. Відповідно до ч.8 ст. 182 КПК України у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. Частиною 9 ст. 182 КПК України передбачено, що питання про звернення застави в дохід держави вирішується слідчим суддею, судом за клопотанням прокурора або за власною ініціативою суду в судовому засіданні за участю підозрюваного, обвинуваченого, заставодавця, в порядку, передбаченому для розгляду клопотань про обрання запобіжного заходу. Неприбуття в судове засідання зазначених осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду питання, не перешкоджає проведенню судового засідання. Таким чином, встановлені в судовому засіданні обставини переконливо свідчать про те, що підозрюваний ОСОБА_2 порушив покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, а відтак наявні передбачені законом підстави для звернення в дохід держави застави, внесеної за підозрюваного ОСОБА_2 , заставодавцем ОСОБА_1 . Враховуючи викладене, клопотання прокурора необхідно задовольнити. Керуючись ст.ст.182, 369-372 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора -начальника Новгород-Сіверського відділу Менсьької місцевої прокуратури Клюй І.І. про звернення застави в дохід держави - задовольнити.

Звернути в дохід держави заставу в сумі 32000 гривень (станом на 2017 рік), внесену ОСОБА_1 на депозитний рахунок Чернігівського районного суду Чернігівської області (ТУ ДСА у Чернігівській області, код ЄДРПОУ 26295412, банк одержувача ГУ ДКСУ у Чернігівській області, МФО 853592, код ЄДРПОУ 37972475, рахунок 37315006001170 ), за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до ухвали слідчого судді Чернігівського районного суду Чернігівської області від 15 грудня 2017 року, та зарахувати її до спеціального фонду Державного бюджету України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя А.І.Іващенко