Постанова № 894506, 06.08.2007, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"06" серпня 2007 р.

Справа № 11/196

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Коваленко Н.М. при секретарі судового засідання Бобко О.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи № 11/196 від 27.06.2006 року

за позовом: Кіровоградського міськрайонного центру зайнятості, 25015, м. Кіровоград, вул. Маланюка, 15,

до відповідача: відкритого акціонерного товариства "Кіровоградолія", м. Кіровоград, вул. Урожайна, 30,

про стягнення 1 283, 67 грн., -

ПРЕДСТАВНИКИ:

від позивача – не з'явився;

від відповідача – Ущапівський Р.В., довіреність № 2 від 22.01.2007 року;

Час прийняття постанови: 15 год. 30 хв.

В судовому засіданні 31.07.2007 року оголошено перерву до 15 год. 00 хв. 06.08.2007 року.

Кіровоградським міськрайонним центром зайнятості подано позов про стягнення з відкритого акціонерного товариства "Кіровоградолія" 1 283, 67 грн. витрат на професійну перепідготовку гр. Кононцевої Н.П.

Відповідачем, в судовому засіданні 31.07.2007 року, подано заперечення на позов, в якому ВАТ "Кіровоградолія" просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки гр. Кононцева Н.П. на момент вивільнення мала дві суміжні професії: бухгалтера і продавця, працювала комірником, бухгалтером та продавцем непродовольчих товарів, докази про неможливість працевлаштування даної особи за всіма професіями не надані, крім того професію “продавець” гр. Кононцевою Н.П. була здобута в 1973 році і тому, на думку відповідача, вона не потребувала перенавчання.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" Кіровоградський міськрайонний центр зайнятості є робочим органом виконавчої дирекції Фонду, уповноважений вести реєстрацію платників страхових внесків, контролювати правильність їх нарахування, представляти інтереси Фонду в судових та інших органах.

Кіровоградським міськрайонним центром зайнятості 21.02.2005 року зареєстрована як така, що шукає роботу гр. Кононцева Н.П., вивільнена 17.02.2005 року з ВАТ "Кіровоградолія" згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України, яка протягом двох років, що передували вивільненню, не підвищувала свою кваліфікацію.

В зв'язку з неможливістю працевлаштування гр. Кононцевої Н.П. за наявною професією, Кіровоградський міськрайонний центр зайнятості направив її на перенавчання за спеціальністю “продавець продовольчих товарів” з 31.10.2005 року по 03.02.2006 року, на що було витрачено 1283, 67 грн., з яких 286, 78 грн. - учбові витрати, 996, 89 грн. матеріальна допомога на період навчання.

14.02.2006 року гр. Кононцева Н.П. за направленням центру зайнятості була працевлаштована на фірмі “Інгуша” за професією, яку вона набула в результаті перенавчання. (а.с. 7)

Відповідно до абзацу 2 пункту 4 ст. 26 Закону України “Про зайнятість населення” якщо протягом двох років, які передують вивільненню, працівник не мав можливості підвищити свою кваліфікацію чи одержати суміжну професію за попереднім місцем роботи, і якщо при працевлаштуванні йому необхідно підвищити кваліфікацію або пройти професійну перепідготовку, то витрати на ці заходи проводяться за рахунок підприємства, установи, організації, з яких вивільнено працівника.

Закон України "Про зайнятість населення", зокрема абзац другий пункту 4 статті 26, не обмежує кола причин, з яких працівник не мав можливості підвищити свою кваліфікацію або одержати суміжну професію, будь-якими об'єктивними чи суб'єктивними факторами. Ця норма вміщує і іншу умову, за наявності якої витрати, пов'язані з перепідготовкою або підвищенням кваліфікації працівника, покладаються на підприємство, що його звільнило, а саме: якщо для працевлаштування громадянина таке навчання дійсно необхідне.

Отже підприємство, з якого звільнено працівника, повинно відшкодовувати зазначені витрати і у тому у випадку, коли, наприклад, звільнена особа на попередньому місці роботи підвищувала свою кваліфікацію в установлений Законом строк, але для нового працевлаштування потрібно оволодіння іншою професією.

У відповідності з пунктом "д" статті 4 "Положення про державну службу зайнятості", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.91 № 47 (з подальшими змінами та доповненнями), ця служба здійснює добір і направлення на підприємства працівників потрібних спеціальностей та контроль за їх працевлаштуванням. Для виконання цього обов'язку служба зайнятості вивчає процеси, що відбуваються на ринку праці (стаття 2 названого Положення).

Виходячи з цього, служба зайнятості зобов'язана організовувати професійну підготовку або перепідготовку громадян з урахуванням попиту на тих чи інших фахівців з подальшим працевлаштуванням останніх.

Отже, якщо особа за направленням служби зайнятості набула спеціальності, що на ринку праці не має попиту, а тому і не працевлаштована службою зайнятості, остання не може претендувати на відшкодування витрачених на навчання коштів. Проте у кожному конкретному випадку спір підлягає вирішенню з урахуванням усіх обставин справи та зібраних доказів.

В даному випадку гр. Кононцева Н.П. мала професію продавця непродовольчих товарів, а професійна перепідготовка (перенавчання) здійснювалась за професією продавця продовольчих товарів (а.с. 5), тому доводи відповідача в частині відсутності необхідності професійної перепідготовки (перенавчання) даної особи не можуть бути прийняті судом.

Згідно з наказом № 192 від 30.11.2006 року Кіровоградського міськрайонного центру зайнятості “Про повернення коштів” витрати позивача на перенавчання гр. Кононцевої Н.П. складають 1 283, 67 гр., в тому числі матеріальна допомога сплачена гр. Кононцевої Н.П. за період професійного навчання з 31.10.2005 року по 03.02.2006 року - 996, 89 грн., сума витрат на навчання - 286, 78 грн. (а.с. 24)

Крім того, витрати на професійне навчання незайнятого населення підтверджуються виконавчим кошторисом та додатками до нього, розрахунком виплат допомоги по безробіттю, які містяться в матеріалах справи. (а.с. 8, 9-11)

Докази сплати відповідачем заборгованості в сумі 1 283, 67 грн. господарському суду сторонами не надані.

Тому, відповідно до ст. 26 Закону України “Про зайнятість населення”, з врахуванням доводів позивача, господарський суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню повністю, оскільки витрати на заходи: підвищення кваліфікації або проходження професійної перепідготовки складаються з вартості навчання та суми матеріальної допомоги, яка виплачується особі під час такого навчання.

Керуючись статтями 160, 162, 163, частинами 1-4 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, пунктом 6 "Прикінцевих та перехідних положень" Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства "Кіровоградолія" (25013, м. Кіровоград вул. Урожайна, 30, р/р 260031845 в КОД ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" МФО 323538 код ЄДРПОУ 00373869) на користь Кіровоградського міськрайонного центру зайнятості (25015, м. Кіровоград, вул. Маланюка, 15, п/р № 3717097500002 відділ Держказначейства УДК в Кіровоградській області, МФО 823016, код 22218952) – 1 283, 67 грн. витрат на професійну перепідготовку.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Дніпропетровського господарського суду через господарський суд Кіровоградської області. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, і копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя