Рішення № 89450000, 26.05.2020, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

"26" травня 2020 р.

Справа №642/695/20

2/642/600/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2020 року Ленінський районний суд м.Харкова у складі:

головуючого - судді Проценко Л.Г.,

за участю секретаря Канаєвої К.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

у с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості, в якому зазначив, що 10.12.2013р. уклав із відповідачем кредитний договір за яким відповідач отримав кредит в розмірі 25000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом в заяві. Пунктами 1.1.1.67, 1.1.5.1., 1.1.5.2 договору передбачена можливість змін тарифів, тому банк використав своє право щодо змін умов договору: з 01.09.2014р. збільшено відсоткову ставку до 34,8% річних; з 01.04.2015р. до розміру 43,2%. Відповідач неналежним чином виконував обов`язки за кредитним договором, внаслідок чого в нього виникла заборгованість, яка станом на 12.12.2019р. становить 48596,37 грн. та складається з 32551,38 грн. заборгованості за тілом кредиту, в т.ч. 20,00 грн. заборгованості за поточним тілом кредиту, 32531,38 грн. заборгованості за простроченим тілом кредиту, 0,00 грн. заборгованості за процентами, 5533,90 грн. заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України, 7720,79 грн. нарахованої пені, 500,00 грн. фіксованого штрафу та 2290,30 грн. процентної складової штрафу.

Ухвалою Ленінського районного суду м.Харкова від 27.02.2020р. було відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження.

Від представника позивача не надходило клопотань про розгляд справи в загальному порядку.

Відповідач подав до суду письмові пояснення, де зазначив, що, дійсно 10.12.2013р. взяв у Приватбанку кредит шляхом підписання анкети-заяви, і кредит використовував на побутові потреби. Наскільки йому було відомо, інформація про відсотки містилася на Інтернет-сайті банку і банк самостійно, без погодження з ним збільшував розмір відсотків та не повідомляв його про це. Кредитний ліміт банк збільшив йому до 25000 грн. у 2017 році, але, у зв`язку зі скрутним матеріальним станом, з 2017р. у нього почав утворюватися борг і усі його платежі банк зараховував на погашення штучно завищених відсотків та штрафів таким чином, що він фізично втратив змогу погасити борг. Просив застосувати до правовідносин правову позицію Великої Палати Верховного Суду під час розгляду справи №342/180/17, оскільки банк не погоджував з ним розміри процентів, пені та штрафів. Що стосується нарахованих банком процентів за ст.625 ЦК України в розмірі 5533,90 грн., зазначив, що банк зараховував його платежі на погашення процентів, вказаних в умовах банку, тому стягнення з нього процентів за ст.625 ЦК України буде подвійною цивільно-правовою відповідальністю.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти і відповідні їм правовідносини.

10.12.2013 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір. Відповідно до анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, позичальник виявив бажання оформити платіжну кредитну карту. Разом із цим, анкета не містить відмітки, яку саме з зазначених в ній карт бажав отримати позичальник: «універсальна», «пенсіонна», «карта gold » або «зарплатний пакет». Окрім цього в анкеті не встановлено розмір кредитного ліміту, процентів за користування кредитом, а також розмір та випадки застосування штрафів і пені. В анкеті зазначено, що договір між позичальником та банком складається з заяви, пам`ятки клієнта, Умов та правил надання банківських послуг, а також тарифів. (а.с. 15).

До позову додано копію документу «Витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», де зазначено, що картка «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» передбачає наступне: процентна ставка 30% на на залишок заборгованості; за тратами, здійсненими з 01.09.2014р. - 34,80% на рік; за тратами, здійсненими з 01.04.2015р. - 43,20% на рік; пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів: пеня 0,24% суми загальної заборгованості (нараховується за кожен день прострочення кредиту) + 50 грн. щоразу, коли виникає прострочення за кредитом або процентами на суму 100 грн.; пеня 0,24% суми загальної заборгованості (нараховується за кожен день прострочення кредиту) + 100 грн. щоразу, коли виникає прострочення кредиту або відсотків на суму 100 грн. другий місяць поспіль більше. Даний документ не містить підпису позичальника. (а.с. 16)

Згідно до розрахунку позивача, заборгованість відповідача ОСОБА_1 станом на 12.12.2019р. становить 48596,37 грн. та складається з 32551,38 грн. заборгованості за тілом кредиту, в т.ч. 20,00 грн. заборгованості за поточним тілом кредиту, 32531,38 грн. заборгованості за простроченим тілом кредиту, 0,00 грн. заборгованості за процентами, 5533,90 грн. заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України, 7720,79 грн. нарахованої пені, 500,00 грн. фіксованого штрафу та 2290,30 грн. процентної складової штрафу. З даного розрахунку вбачається, що боржнику нараховувалися відсотки за ставкою 3,5 %, 34,8%, 43,2% (а.с. 7-14)

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Як підтверджується матеріалами справи, банк надавши відповідачу кредитні кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.

Позивач з посиланням на положення ч. 1 ст. 634 ЦК України зазначає, що сторони керувалися при укладенні договору даною нормою, яка передбачає, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Окрім того, банк керуючись п.п. 1.1.1.67, 1.1.5.1, 1.1.5.2 Дговору в односторонньому порядку змінював процентну ставку 01.09.2014р. до 34,8% річних, з 01.04.2015р. до розміру 43,2%; 01.09.2015р. запровадив списання відсотків за рахунок кредитного ліміту, з 01.04.2019р. запровадив з 181-го дня порушення зобов`язань клієнтом встановити процентні ставки від суми заборгованості 86,4% для картки «універсальна» та 84,0% для картки «універсальна голд» (зворотній боки аркушів справи 1 та 2)

З цього приводу суд вказує таке.

Велика Палата Верховного Суду (постанова від 03 липня 2019 року, справа №342/180/17, провадження № 14-131цс19) дійшла висновку, що в даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

Суд не приймає в якості допустимого доказу «Витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» оскільки в ньому відсутні підпис, дата підписання та прізвище особи, яка погодилася з умовами цього документу.

Разом із цим, суд не приймає в якості належного доказу витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку з поміткою «ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/» в зв`язку з наступним.

Витяг з Умов не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин та не містять підпису позичальника про ознайомлення з ними під час укладення кредитного договору.

З урахуванням позиції Великої Палати Верховного Суду, яка висвітлена у постанові від 03.07.2019р. у справі №342/180/17 та стосується необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк, а тому Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи без підпису відповідача - не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 10.12.2013р. шляхом підписання заяви-анкети.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

При цьому, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У заяві-анкеті позичальника від 10.12.2013р. процентна ставка не зазначена, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

За таких обставин, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Наведене вище узгоджується із правовими висновками Великої Палати Верховного Суду під час розгляду справи №342/180/17, провадження № 14-131цс19, висловленими в постанові від 03 липня 2019 року.

Позивачем ставляться вимоги про стягнення з боржника 5533,90 грн. заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 (зворотній бік аркуша справи 4).

Частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З наданого до суду розрахунку та з позовної заяви вбачається, що банк у вказаному кредитному договорі застосував процентну ставку 34,8% річних, і з 01.04.2015р. 43,2%. (а.с. 7-8). А з 01.06.2015р. по 12.12.2019р. застосовувалася процентна ставка «3,6» та «3,5» (а.с. 9-14). Також, з розрахунку вбачається, що за вказаний період боржником час від часу вносилися різні суми на погашення боргу. При цьому, з розрахунку неможливо встановити, які конкретні нарахування - тіло кредиту, проценти, комісії чи штрафні санкції, погашалися за рахунок внесених відповідачем коштів. Але, у зв`язку з тим, що позивач вказує на заборгованість за відсотками (у т.ч. простроченими відсотками) у розмірі 0,00 грн., логічним є висновок про те, що кошти, які ОСОБА_1 вносив на погашення боргу за кредитом, банк використовував на погашення заборгованості за відсотками.

Таким чином, позивач скористався своїм правом на визначення процентів у договорі, проте, змінював та визначав їх розмір самостійно, без погодження з позичальником. Окрім того, позивач не зазначає, яку конкретну суму грошових коштів повернув позичальник, та на погашення яких конкретних нарахувань банк ці кошти направив. В позовній заяві та доданих до неї документах, позивач не наводить розрахунку процентів, визначених за ст.625 ЦК України. В зв`язку із цим, банк скористався своїм правом на визначення процентів, тому застосування до правовідносин ч.2 ст.625 ЦК України призведе до подвійного притягнення ОСОБА_1 до цивільно-правової відповідальності.

При цьому, згідно з частиною 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечення.

Крім того, суд вказує, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

При цьому, суд зазначає, що отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку в повному обсязі АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а згідно частини другої статті 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, тому Банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості за тілом кредиту у розмірі 32551,38 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог необхідно відмовити.

Приймаючи до уваги предмет даного спору, наслідки його розгляду судом, суд вважає за необхідне застосувати положення статті 141 ЦПК України. Так, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Так, суму задоволених вимог 32551,38 грн. необхідно помножити на суму сплаченого судового збору 2102,00 та поділити на суму первісних вимог 48596,37 грн., що дорівнюватиме 1407,98 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 1,3, 207, 509, 526, 549, 551, 625, 526, 626, 628, 633, 634, 1048, 1050, 1054, 1055, 1056-1ЦК України, ст.ст. 1-13, 76- 83, 141, 247, 258-259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд -

вирішив :

Позов Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» (ЄДРПОУ 14360570, 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд.50) заборгованість за договором про надання кредиту у розмірі 32551 (тридцять дві тисячі п`ятсот п`ятдесят одна) грн. 38 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» (ЄДРПОУ 14360570, 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд.50) понесені судові витрати у розмірі 1407 (одна тисяча чотириста сім) грн. 98 коп.

В задоволенні іншої частини вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцяти денний строк з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Л.Г. Проценко