Рішення № 89449211, 22.05.2020, Троїцький районний суд Луганської області

Троїцький районний суд Луганської області

Справа № 643/13282/19

Провадження № 2/433/228/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.05.2020 року

Троїцький районний суд Луганської області у складі:

головуючого - судді Суського О.І.,

за участю секретаря судового засідання - Кіян А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному провадження в залі суду в смт. Троїцьке цивільну справу за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

До Троїцького районного суду Луганської області, відповідно до ухвали Московського районного суду м.Харкова від 10 жовтня 2019 року, надійшла зазначена цивільна справа. Позивач АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК», від імені якого діє представник за довіреністю, звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення з останньої заборгованості за договором №б/н від 23.02.2016 року в сумі 11689,61 грн. В обґрунтування своїх позовних вимог зазначили, що ОСОБА_1 звернулась до АТ КБ «ПРИВАТБАНК», з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала Заяву №б/н від 23.02.2016 року, відповідно до якої відповідачу надано кредит у розмірі 500,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами Банку, які викладені на банківському сайті, складає між нею та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом на заяві. Відповідно до умов договору позичальник зобов`язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його користування, а також оплачувати комісії. Однак, відповідач свої зобов`язання належним чином не виконувала, у зв`язку з чим станом на 10.07.2019 року за зазначеним кредитним договором утворилася заборгованість в сумі 11689,61 грн, яка складається з: 927,00 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 7179,77 грн - нарахована пеня за прострочене зобов`язання; 2550,00 грн - заборгованість за нарахованою пенею за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн., а також, відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг, 500 грн - штраф (фіксована складова) та 532,84 грн - штраф (процентна складова). У зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в розмірі 11689,61 грн, а також понесені судові витрати - судовий збір в сумі 1921 грн.

Ухвалою судді Троїцького районного суду Луганської області від 02 січня 2020 року було призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження з викликом сторін та надано відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

В судове засідання позивач свого представника не направив, в позовній заяві просив справу розглядати без участі представника, не заперечував проти винесення заочного рішення.

Причини неявки відповідача суду невідомі, про дату, місце та час судового засідання відповідач повідомлялась завчасно, належним чином. У встановлений судом строк відповідач відзив на позовну заяву не подала, зустрічні позови до суду не пред`являла.

Судом винесено ухвалу про заочний розгляд справи.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідність до положень ч.2 ст.247 ЦПК України, судом не здійснювалося.

Суд, дослідивши письмові докази, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено наступне.

19.01.2017 року ОСОБА_1 підписала Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» (а.с.7).

Доводи позивача, що ОСОБА_1 підписала заяву № б/н від 23.02.2016 року спростовуються копією цієї заяви, доданої позивачем до позовної заяви, де зазначено дату підпису 19.01.2017 рік (а.с.7).

У заяві зазначено, що ОСОБА_1 погодилася, що заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифи, складають собою договір про надання банківських послуг.

Також у заяві зазначено, що Умови та Правила надання банківських послуг і Тарифами були надані для ознайомлення відповідачеві в письмовому вигляді.

До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/.

Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 10.07.2019 року складає 11689,61 грн, яка складається з: 927,00 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 7179,77 грн - нарахована пеня за прострочене зобов`язання; 2550,00 грн - заборгованість за нарахованою пенею за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн., заборгованість по штрафам - 1032,84 грн.(а.с.4-6).

Згідно ч.1 ст.417 ЦПК України вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Частиною 2 ст.416 ЦПК України визначено, що у постанові палати, об`єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду має міститися висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, палата, об`єднана палата, що передала справу на розгляд палати, об`єднаної палати, Великої Палати.

03 липня 2019 р. Великою Палатою Верховного Суду у справі №342/180/17 винесена постанова про застосування норм права у подібних правовідносинах, якою суд керується при вирішенні даної справи.

Так, відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст. 1048 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно із ч.1 ст.633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Як вбачається з матеріалів справи, у Анкеті-заяві містяться лише анкетні дані відповідача та волевиявлення останньої на отримання кредитної картки. Відповідно до Витягу з Умов та правил надання банківських послуг банк у разі прийняття позитивного рішення випускає клієнту картку на підставі Заяви. Разом з тим, з копії Анкети-заяви неможливо встановити, яке саме рішення було прийнято банком та тип банківської картки, яку отримала відповідач: «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRACT», «Універсальна GOLD», у разі її отримання, а, отже, і відсоткову ставку за користування кредитом, яка безпосередньо залежить від типу банківської картки.

У анкеті-заяві позичальника від 19.01.2017 року, не зазначено бажаний кредитний ліміт за платіжною карткою, процентну ставку, крім того, у заяві відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім простроченого тіла кредиту, стягнути пеню та штрафи за прострочення зобов`язання.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/ як невід`ємні частини спірного договору.

При цьому, позивач не надав доказів на підтвердження, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг «ПриватБанку», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати неустойки (пені, штрафів).

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч.1 ст.634 ЦК України, за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

У вищезазначеній Постанові Великої Палати Верховного Суду вказано на те, що з урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених ч.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Також Велика Палата Верховного Суду зауважила, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).

З урахуванням зазначеної позиції Великої Палати Верховного Суду АТ «КБ «Приватбанк» має право виключно на повернення сум фактично отриманих коштів. Отже вимоги про стягнення пені та штрафу не підлягають до задоволення.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, наданого позивачем (суд приймає до уваги лише суми, що нараховувались починаючи з дати підписання Анкети-заяви, а саме з 19.01.2017 року), відповідач фактично витратив кредитні кошти на загальну суму 2711,57 грн.; сума погашення за наданим кредитом складає 13463,71 грн. (а.с.4-6). Таким чином, позовні вимоги в частині погашення заборгованості за тілом кредиту також не підлягають задоволенню, оскільки відповідачем сплачено в рахунок погашення заборгованості суму, що перевищує розмір фактично використаних та отриманих коштів.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат між сторонами, суд бере до уваги, що позивачем документально підтверджено сплату судового збору у сумі 1921,00 грн., тому у відповідності до ст.141 ЦПК України, враховуючи відмову в задоволенні позову судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12,13,80,81,89,141,259,263-268,280-284,289 ЦПК України, ст.525,526,610,612,1054 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВУ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» у задоволенні позову до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення із урахуванням п.п 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України . Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), процесуальні строки, зокрема щодо, апеляційного оскарження, подання заяви про перегляд заочного рішення продовжуються на строк дії такого карантину.

Відомості про учасників справи:

Позивач: АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК», вул.Грушевського, б. 1д, м.Київ, 01001, код ЄДРПОУ 14360570.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя О.І. Суський

22.05.20