Ухвала суду № 89449033, 26.05.2020, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/5479/19

Провадження № 1-кп/645/356/20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2020 року Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

Головуючого судді – Сілантьєвої Е.Є.,

За участю секретаря судових засідань – Ятлової Ю.В.,

За участю прокурора Харківської місцевої прокуратури № 3–Рибас В.Ю.,

Обвинуваченого – ОСОБА_1 .

Захисника – Дугіної Д.О.

розглянувши в судовому засіданні кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , неодноразово судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою АДРЕСА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 187, ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Фрунзенського районного суду м. Харкова перебуває на розгляді зазначене кримінальне провадження.

Ухвалою слідчого судді Фрунзенського районного суду м. Харкова від 24.12.2019 року обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Строк тримання під вартою обвинуваченого закінчується 30.05.2020 року.

Вимогами п. 2 ч. 3 ст. 331 КПК України передбачено, що до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Прокурор в судовому засіданні заявила клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. В обгрунтування клопотання зазначила, що 30.05.2020 року закінчується строк тримання обвинуваченого під вартою, судовий розгляд справи по суті не розпочато, ризики, передбачені ч. 1, 3, 5 ст. 177 КПК України визначені при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не зникли. Крім того зазначила, що обвинувачений схильний до скоєння нових кримінальних правопорушень, що підтверджується наявність кримінальних проваджень у суді.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 – Дугіна Д.О. в судовому засіданні проти клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою заперечувала вказавши, що прокурором не надано доказів щодо обґрунтованості ризиків.Крім того вказала, що клопотання сторони обвинувачення є безпідставними, сторона обвинувачення не надводить нових аргументів тримання його під вартою.

Обвинувачений в підготовчому судовому засіданні, підтримав думку захисника, стосовно клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою заперечував.

Потерпілі та представники потерпілої сторони до судового засідання не з`явилися, про день та час розгляду справи повідомлялися своєчасно та належним чином, причини не явки суду не повідомили.

Вислухавши думку учасників кримінального провадження суд приходить до наступного

Відносно обвинуваченого обрано запобіжний захід строк якого спливає 30 травня 2020 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Відповідно до ст. 29 Конституції України, кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

За ч. 1 ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України, згідно ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії», автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Приймаючи рішення про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 строку тримання під вартою суд врахував тяжкість інкримінованих обвинуваченому правопорушень, повторність скоєння кримінальних правопорушень, що підтверджується наявністю декількох обвинувальних актів у суді відносно обвинуваченого, дані про особу обвинуваченого, схильність до скоєння корисливих кримінальних правопорушень, вік, стан здоров`я, продовження існування ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, а також обставин, які перешкоджають завершенню судового розгляду до закінчення дії попередньої ухвали суду про застосування запобіжного заходу, що виправдовує подальше перебування обвинуваченого під вартою.

Крім того, вирішуючи питання про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 строку тримання під вартою, виходить з необхідності уникнення ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховування від суду, можливість впливати на свідків та потерпілих, враховуючи, що потерпілі та свідки не були допитані в судовому засіданні, та вчиняти інші кримінальні правопорушення

Крім того, ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).

Згідно матеріалів кримінального провадження відносно ОСОБА_1 в ході досудового розслідування був застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на підставі ухвали слідчого судді Фрунзенського районного суду м. Харкова від 24.12.2019 року.

Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.

Європейський Суд з прав людини у справі «Гарькавий проти України» також зазначив, що право на свободу та особисту недоторканість не є абсолютним і може бути обмежене державою на підставах та в порядку, визначених законом.

Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

З огляду на значимі для даного провадження обставини, суд вбачає, що застосування інших, більш м`яких альтернативних запобіжних заходів не зможе забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних прав та обов`язків, що безпосередньо впливає на дотримання розумних строків судового розгляду.

Відповідно до змісту ч. 3 ст. 199 КПК України, однією з підстав для продовження строку тримання під вартою є наявність обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду, або ж створять загрозу суспільству.

Так, у рішенні «Вікс проти Сполученого королівства» ЄСПЧ зазначив, що особу може бути позбавлено права на свободу та особисту недоторканість лише при дотриманні пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод , зокрема, за необхідності запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення (п. «с» ч. 1 ст. 5 Конвенції).

Крім того, Європейський Суд з прав людини у справі «Лабіта проти Італії» зазначив, що продовжуване утримання особи під вартою може бути виправдане лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, не зважаючи на існування презумпції невинуватості ,переважають правило поваги до особистої свободи.

Таким чином, приймаючи до уваги наведене, суд, вирішуючи питання щодо продовження тримання особи під вартою, має також виходити з необхідності забезпечення безпеки суспільства, тобто публічного інтересу, який переважає над правами та свободами конкретної особи ,та необхідності запобігти вчиненню ним правопорушення чи його втечі після вчинення.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваної (обвинуваченої), а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Сторона захисту у своїх запереченнях не надала достатніх доводів для суду для скасування запобіжного заходу та нових доказів, які перешкоджають або унеможливлюють перебування обвинуваченого під вартою.

З огляду на суспільну небезпечність кримінальних правопорушень, які інкримінуються обвинуваченому, приймаючи до уваги, що ризики, які були підставою для обрання останньому запобіжного заходу, на теперішній час не зникли та жоден із більш м`яких запобіжних заходів не забезпечить належної процесуальної поведінки ОСОБА_1 , враховуючи наявність декількох кримінальних проваджень відносно обвинуваченого, крім того враховуючи, що у кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства, так і потерпілих, суд приходить до висновку про продовження застосування обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк, який не може перевищувати шістдесяти днів.

Враховуючи неможливість завершення судового розгляду кримінального провадження у строк до 30 травня 2020 року, суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 24 липня 2020 року.

Разом з тим, виходячи з принципів, закріплених в ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, продовжуючи ОСОБА_1 запобіжний захід, обраний в ході досудового розслідування, суд вважає за необхідне періодично, але не рідше, ніж раз на два місяці, переглядати питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченому строк тримання під вартою, не визначаючи розмір застави, відповідно до ч.4 ст.183 КПК України.

Керуючись ст. ст. 314-316 КПК України суд,-

Постановив:

Клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою відносно ОСОБА_1 – задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 строк тримання під вартою, який не може перевищувати шістдесяти днів, тобто до 24 липня 2020 року.

Відкласти судове засідання по кримінальному провадженню відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 187, ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України на 22 червня 2020 на 13 год. 30 хв.

В судове засідання викликати учасників процесу.

Ухвала може бути оскаржена лише в частині продовження запобіжного заходу до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Фрунзенський районний суд м. Харкова протягом 7 днів, а обвинуваченим в той же термін з моменту вручення йому копії ухвали. В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Е.Є. Сілантьєва