Рішення № 89447979, 13.05.2020, Недригайлівський районний суд Сумської області

Провадження № 2/582/111/20

Справа № 582/286/20

Копія

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" травня 2020 р.

Недригайлівський районний суд Сумської області у складі:

головуючого судді - Петен Я.Л.,

за участю секретаря - Климась С.В.,

з участю позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Недригайлів за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Роменського міськрайонного суду Сумської області, м. Ромни Сумської області, Державної установи «Роменська виправна колонія (№56)», с. Перехрестівка Роменського району Сумської області, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Державної казначейської служби України, м. Київ, про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення права засудженого на таємницю кореспонденції, -

В С Т А Н О В И В :

11 березня 2020 року позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Роменського міськрайонного суду Сумської області, з позовом до Держави України в особі Роменського міськрайонного суду Сумської області, та Державної установи «Роменська виправна колонія (№56)», в якому просить ухвалити рішення, яким стягнути з відповідачів солідарно на його користь 2000,00 грн. моральної шкоди, завданої внаслідок порушення його права на таємницю кореспонденції, направленої з Роменського міськрайонного суду Сумської області 27.02.2017 листом за № 585/436/17/4511/2017, адресованої на його ім`я.

24.03.2020 матеріали цивільної справи надійшли до Недригайлівського районного суду Сумської області в порядку ч. 1 ст. 26, ч. 6 ст. 31 ЦПК України.

Ухвалою Недригайлівського районного суду Сумської області від 30.03.2020: відкрито провадження у справі; постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Державну казначейську службу України (м. Київ, вул. Бастіонна, 6); проведення судового засідання для розгляду справи по суті призначено на 23.04.2020.

Ухвалою Недригайлівського районного суду Сумської області від 23.04.2020 розгляд справи відкладено до 13.05.2020.

У судовому засіданні ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, з підстав, викладених у позові.

Свої вимоги мотивував тим, що він є засудженим до довічного позбавлення волі і відбуває покарання у Роменській виправній колонії № 56 з 04.05.2005. 10 березня 2017 року відповідач, ДУ «Роменська виправна колонія (№56), вручив йому лист Роменського міськрайонного суду Сумської області від 27.02.2017 за № 585/436/17/4511/2017, в якому йому повідомлялось, що Роменський міськрайонний суд Сумської області надсилає на адресу ДУ «Роменська виправна колонія (№56) копію ухвали суду від 27.02.2017 для вручення йому, ОСОБА_1 , під розписку. Після вручення розписку просили повернути до суду. Додатками визначено копію ухвали (для вручення ОСОБА_1 під розписку) та розписку. Цей лист відповідач, ДУ «Роменська виправна колонія (№56), зареєстрував в Журналі обліку вхідної кореспонденції осіб, які тримаються в установі 10.03.2017 за № 791 у відкритому вигляді, про що свідчить штемпель колонії з реєстраційним індексом на цьому листі. Лист суду був адресований Роменській виправній колонії, на його ім`я. Вважає, що відповідачами порушено вимоги ч. 4 ст. 113 КВК України, п. 5 розділу 2 Інструкції з організації та перегляду кореспонденції (листування), осіб, які тримаються в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах № 1304/5, ст. 31 Конституції України, ч. 1 ст. 14 КПК України, ч. 2 ст. 7 КВК України, ч. 1 ст. 306 ЦК України та п. 1 ст. 8 Конвенції. Незаконні дії відповідачів завдали йому моральної шкоди, оскільки викликали у нього нервове потрясіння та тривалу нервову напругу. Протиправна поведінка відповідачів лягла на нього психологічним тягарем, оскільки Роменська ВК № 56 не забезпечила його тримання під вартою в умовах, які відповідають принципові поваги до людської гідності. Він втратив спокій, сон та працездатність, що обмежило його діяльність для створення матеріальних і духовних благ, необхідних для задоволення його потреб, що безумовно не сприяло покращенню його стану здоров`я. Просив стягнути з Держави України в особі Роменського міськрайонного суду Сумської області та Роменської ВК № 56 солідарно на його користь моральну шкоду у сумі 2000 грн.

Відповідач, Роменський міськрайонний суд Сумської області, повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, не забезпечив явку свого представника в судове засідання, просив здійснювати розгляд справи за відсутності його представника, надав відзив на позов, у якому позовні вимоги не визнав та просив відмовити в задоволенні позовних вимог. Вказав, що надіслання судом кореспонденції узгоджувалося з положеннями ч. 6 ст. 76 ЦПК України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, яка передбачала, що якщо учасник справи перебуває під вартою або відбуває покарання у виді довічного позбавлення волі, повістка та інші судові документи вручаються йому під розписку адміністрацією місця утримання учасника справи, яка негайно надсилає розписку та письмові пояснення цього учасника справи до суду. Зазначає, що у разі отримання вказаної кореспонденції не в належному вигляді працівникам колонії слід було повернути її суду, проте у закритому чи відкритому вигляді була направлена кореспонденція на даний час встановити неможливо. Крім того, вказує, що ОСОБА_1 не надано жодного доказу наявності пережитих моральних страждань. Також зазначає, що суд не може у цій справі брати участь від імені держави, оскільки не наділений такими повноваженнями на її представництво.

Відповідач, Державна установа «Роменська виправна колонія (№56)», повідомлена належним чином про час та місце розгляду справи, не забезпечила явку свого представника в судове засідання, надала відзив на позов, в якому позовні вимоги не визнала та просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Заперечення мотивувала тим, що працівником канцелярії було отримано поштове відправлення, яким Роменський міськрайонний суд Сумської області направив лист від 27.02.2017 за № 585/436/17/4511/2017. Зазначає, що оскільки вказаного листа було адресовано ДУ «Роменська виправна колонія (№56)» для вручення засудженому ОСОБА_1 під розписку, дії працівників колонії щодо його вручення у відкритому вигляді були правомірними. Що стосується вимоги про стягнення моральної шкоди, вважає, що підстави для її стягнення на користь позивача відсутні, оскільки позивач не надав належних доказів про спричинення йому діями відповідача моральної шкоди.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Державна казначейська служба України, повідомлена належним чином про час та місце розгляду справи, не забезпечила явку свого представника в судове засідання. Відповідно до наданих письмових пояснень від 10.04.2020, позов не визнає, вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають. У дане судове засідання надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв`язку з наявними карантинними заходами в України.

Враховуючи, що розгляд справи здійснюється у порядку спрощеного позовного провадження, явка представника третьої особи обов`язковою судом не визнавалась, право на подання письмових пояснень щодо позову було третьою особою реалізовано, тому суд вважає за недоцільне відкладати розгляд справи, беручи до уваги, крім того, наявність в матеріалах справи достатньої кількості доказів для вирішення справи по суті та забезпечення всім учасникам можливості на подання заяв по суті, а тому суд відмовляє у клопотанні третьої особи про відкладення розгляду справи.

Суд, заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, доходить такого висновку.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засуджений до довічного позбавлення волі і відбуває покарання у ДУ «Роменська виправна колонія № 56».

10.03.2017 працівником ДУ «Роменська виправна колонія № 56» ОСОБА_1 було вручено лист від 27.02.2017 № 585/436/17/4511/2017, який надійшов із Роменського міськрайонного суду Сумської області, в якому повідомлялось про те, що Роменський міськрайонний суд Сумської області надсилає на адресу ДУ «Роменська виправна колонія (№56) копію ухвали суду від 27.02.2017 для вручення йому, ОСОБА_1 , під розписку. Цей лист суду у день його надходження був зареєстрований Роменською виправною колонією № 56 в журналі обліку вхідної кореспонденції осіб, які тримаються в установі, за № 791, про що свідчить запис у журналі обліку вхідної кореспонденції за № 1262 (а. с. 74-75) та відтиск штемпеля колонії на вказаному листі, який було адресовано для вручення засудженому ОСОБА_1 та який було передано позивачу колонією у відкритому вигляді.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Згідно з частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У пунктах 3, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 (з відповідними змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини завдавача шкоди.

Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка 17.07.1997 року була ратифікована Україною і є частиною національного законодавства, встановлено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Згідно зі статтею 31 Конституції України кожному гарантується таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції. Винятки можуть бути встановлені лише судом у випадках, передбачених законом, з метою запобігти злочинові чи з`ясувати істину під час розслідування кримінальної справи, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо

08.04.2014 року на підставі Закону України № 1186-VII «Про внесення змін до Кримінально-виконавчого кодексу України щодо адаптації правового статусу засудженого до європейських стандартів» внесено зміни до Кримінально-виконавчого кодексу України, зокрема до частини четвертої статті 113 цього кодексу, згідно з якою кореспонденція, яку засуджені адресують Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини, Європейському суду з прав людини, а також іншим відповідним органам міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна, уповноваженим особам таких міжнародних організацій, до суду та прокуророві, перегляду не підлягає і надсилається за адресою протягом доби з часу її подачі. Кореспонденція, яку засуджені одержують від зазначених органів та осіб, перегляду не підлягає.

Аналогічні положення містились у пункті 4 Інструкції з організації перегляду кореспонденції (листування) осіб, які тримаються в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах (далі - Інструкція), затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.07.2013 року № 1304/5 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.07.2013 року № 1110/23642.

Згідно з пунктом 5 Інструкції кореспонденція, що надійшла із суду, засудженим (особам, узятим під варту) вручається протягом доби у запечатаному вигляді (конверті).

Отже, законодавством встановлено, що перегляду не підлягає кореспонденція, яку засуджені адресують, у тому числі до суду і отримують із суду.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вказане свідчить, що працівниками Роменської виправної колонії № 56 порушено положення статті 113 Кримінально-виконавчого кодексу України та пунктів 4, 5 Інструкції, оскільки кореспонденція із суду повинна направлятися засудженому у конверті та в такому вигляді передаватися засудженому, що у силу презумпції знання закону працівники колонії не могли не знати, однак судом у цій справі було встановлено, що лист із суду ОСОБА_1 був вручений у відкритому вигляді.

Крім того, представник відповідача не мав повноважень на отримання кореспонденції із суду, оскільки не є стороною у справі або представником позивача (ч. 5 ст. 74 ЦПК України 2004 року). Вказане також свідчить про порушення порядку вручення повісток, встановленого ч. 6 ст. 76 ЦПК України 2004 року.

Крім того, ухвалюючи рішення суд звертає увагу, що Європейський суд з прав людини, рішення якого відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, неодноразово встановлював порушення Україною статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно перегляду кореспонденції осіб, що тримаються під вартою, як під час досудового тримання під вартою, так і впродовж відбування покарання за вироком суду, зокрема, у справах: «Сергій Волосюк проти України» від 12.03.2009 року, « Бєляєв та Дігтяр проти України» від 16.02.2012 року, «Вінтман проти України» від 23.10.2014 року.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимог позову ОСОБА_1 та, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, беручи до уваги неодноразове звернення позивача ОСОБА_1 до суду за захистом своїх прав щодо дотримання вимог законодавства про таємницю його кореспонденції, визначає розмір моральної шкоди в сумі 200,00 грн., що підлягає стягненню з відповідача Державної установи «Роменська виправна колонія (№56)» на користь позивача.

Що стосується стягнення моральної шкоди з Роменського міськрайонного суду Сумської області на користь ОСОБА_1 суд зазначає, що докази порушення судом права позивача на таємницю кореспонденції у матеріалах справи відсутні.

Всупереч положенням ч. 1 ст. 81 ЦПК України позивач не довів належними та допустимими доказами обставини надіслання судом вказаного листа у відкритому вигляді, про витребування відповідних доказів клопотань не заявляв.

Крім того, Роменський міськрайонний суд Сумської області не має процесуальної дієздатності брати участь у розгляді справи у суді від імені держави Україна, та не наділений повноваженнями представляти державу у даній справі, оскільки на спірні правовідносини в частині позовних вимог до Роменського міськрайонного суду Сумської області не поширюється юрисдикція судів з розгляду заявлених позивачем вимог. Суд як орган, що здійснює правосуддя, не може бути відповідачем або іншою стороною, котра бере участь у цивільній справі.

У зв`язку з викладеним, суд відмовляє у задоволенні позову в частині позовних вимог про стягнення моральної шкоди із вказаного відповідача.

Враховуючи, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом з майновою вимогою та був звільнений від сплати судового збору, то пропорційно до задоволених позовних вимог з Державної установи «Роменська виправна колонія (№56)» на користь держави підлягає стягненню 84,08 грн. судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Держави України в особі Роменського міськрайонного суду Сумської області, м. Ромни Сумської області, Державної установи «Роменська виправна колонія (№56)», с. Перехрестівка Роменського району Сумської області, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Державної казначейської служби України, м. Київ, про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення права засудженого на таємницю кореспонденції, - задовольнити частково.

Стягнути з Державної установи «Роменська виправна колонія (№56)», 42073, с. Перехрестівка, Роменського району Сумської області, вул. Вишнева, 19, код ЄДРПОУ 08565078, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код відсутній, 200 (двісті) гривень 00 копійок у відшкодування моральної шкоди.

В іншій частині відмовити.

Стягнути з Державної установи «Роменська виправна колонія (№56)», 42073, с. Перехрестівка, Роменського району Сумської області, вул. Вишнева, 19, код ЄДРПОУ 08565078, на користь держави 84 (вісімдесят чотири) гривні 08 копійок судового збору за розгляд справи в суді.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення, до Сумського апеляційного суду у встановленому законом порядку.

Повне рішення складено 18 травня 2020 року.

Суддя:підпис З оригіналом згідно

Суддя : Я. Л. Петен