Ухвала суду № 89447218, 25.05.2020, Долинський районний суд Кіровоградської області

Долинський районний суд Кіровоградської області

110 м. м. Долинська Долинський район Кіровоградська область Україна 28500

Справа № 388/181/20

УХВАЛА

Іменем України

25.05.2020 м. Долинська

Долинський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Степанов С.В.

при секретарі Лінській Л.М.

за участю прокурора Волковської С.В.

захисника Гончаренко В.О.

розглянувши у відкритому судовомузасіданні клопотання у кримінальному провадженні внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12019120150000787 від 03.12.2019 року відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Новокиївка, Снігурівського району, Миколаївської області, українця, громадянина України, освіта базова загальна середня, не одружений, не працюючий, не військовозобов`язаний, на утриманні дітей не має, зареєстрований за адресою : АДРЕСА_1 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 ; раніше судимий: 20.11.2009 року Корсунь-Шевченківським районним судом Черкаської області за ч. 1 ст. 162, ч.3 ст.185 КК України до 4 років 10 місяців позбавлення волі, звільнений 28.09.2011 року на підставі ст.3 ЗУ «Про амністію»; 19.12.2012 року Березнегуватським районним судом Миколаївської області за ч.3 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбуття покарання з іспитовим строком на 1 рік 6 місяців; 21.03.2016 року Цюрупинським районним судом Херсонської області за ч.2 ст.185, ч.3 ст. 185, ч.2 ст.70 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі; 03.06.2016 року Березнегуватським районним судом Миколаївської області за ч.2 ст.186 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбуття покарання з іспитовим строком на 2 роки; 21.02.2017 року Цюрупинським районним судом Херсонської області за ч.3 ст.297 КК України до 4 років 3 місяців позбавлення волі, на підставі ч.4 ст.70 КК України з врахуванням вироку апеляційного суду Миколаївської області від 23.01.2017 року остаточно призначено покарання у вигляді 4 років 7 місяців позбавлення волі, на підставі ч.5 ст.72 КК України зараховано в строк з 12.10.2015 року по 14.10.2015 року та з 14.02.2016 року по 21.02.2017 року; 12.03.2018 року Цюрупинським районним судом Херсонської області за ч.3 ст.297, ч.4 ст.70 КК України до 4 років 3 місяців позбавлення волі, на підставі ч.5 ст.72 КК України зараховано в строк з 21.03.2016 року по 20.04.2016 року та з 21.06.2016 року по 20.06.2017 року; 07.03.2019 року кримінальне провадження № 12018230180000382 з угодою про примирення направлено до Каланчацького районного суду Херсонської області Каланчацьким відділом Новокаховської місцевою прокуратурою за ч.1 ст.125 КК України; 31.05.2019 року кримінальне провадження № 12019230240000596 за ч. 2 ст. 185 КК України направлено з обвинувальним актом до Цюрупинського районного суду Херсонської області; покарання відбуте, судимість не знята та не погашена у встановленому законом порядку, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України про зміну запобіжного заходу,-

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Долинського районного суду Кіровоградської області перебуває обвинувальний акт відносно ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України.

22 травня 2020 року обвинуваченим ОСОБА_1 подано клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, вважає, що його права були порушені при продовженні запобіжного заходу, оскільки він не був присутнім у судовому засіданні.

Прокурор в судовому засіданні заперечив щодо задоволення клопотання з огляду на ризики.

Захисник в судовому засіданні підтримав клопотання обвинуваченого.

Обвинувачений від участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції відмовився згідно заяви від 25 травня 2020 року.

Заслухавши пояснення захисника та прокурора, дослідивши зміст клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, додані до нього матеріали, суддя дійшов до такого висновку.

Згідно з ч.1 ст.201 КПК України обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальною юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, та покладених на нього слідчим суддею, судом чи про зміну способу їх виконання.

Відповідно до ч.5 ст.201 КПК України слідчий суддя, суд має право залишити без розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу, подане раніше тридцяти днів з дня постановлення попередньої ухвали про застосування, зміну або відмову у зміні запобіжного заходу, якщо у ньому не зазначені нові обставини, які не розглядалися слідчим суддею, судом.

Таким чином, виходячи зі змісту ст.201 КПК України підставою для зміни запобіжного заходу за клопотанням обвинуваченого чи захисника є, в тому числі, наявність нових обставин, які не були предметом судового розгляду.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують, та міжнародними контактами.

Відповідно до положень ч. 1ст. 178 КПК України, при обранні чи зміні запобіжного заходу суд, окрім наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров`я обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; майновий стан обвинуваченого; наявність судимостей у обвинуваченого; дотримання обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Вирішуючи питання про зміну обвинуваченому запобіжного заходу суддя враховує положення, які передбачені КПК, вимоги пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення.

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі Клоот проти Бельгії (Cloot v. Belgium, § 40) серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших порушень. Однак необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід необхідний в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться.

Ухвалою Долинського районного суду Кіровоградської області від 21 січня 2020 року відносно обвинуваченого ОСОБА_1 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 30 квітня 2020 року.

Ухвалою Долинського районного суду Кіровоградської області від 22 квітня 2020 року відносно обвинуваченого ОСОБА_1 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 19 червня 2020 року.

Обвинувачений ОСОБА_1 , який утримується під вартою в Державній установі Миколаївського слідчого ізолятору в судове засідання 22 квітня 2020 року не доставлений.

Згідно листа командира військової частини 3014 підполковника Канава ОСОБА_2 . в зв`язку з продовженням дії карантину та з метою недопущення поширення випадків COVID-19 серед засуджених осіб та взятих під варту відміняється курсування всіх планових залізничних, автошляхових варт та особливих варт у спеціальних вагонах і автомобілях на період карантину.

Згідно копії заяви від 22 квітня 2020 року ОСОБА_1 відмовляється від проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Судове засідання за клопотанням обвинуваченого ОСОБА_1 про зміну запобіжного заходу призначено на 25 травня 2020 року та винесено ухвалу про проведення судового засідання в режимі відеоконференції. Згідно заяви ОСОБА_1 від 25 травня 2020 року обвинувачений незгоден на проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Курсування всіх планових залізничних, автошляхових варт та особливих варт у спеціальних вагонах і автомобілях на період карантину відмінено.

Відповідно до ч.4 ст.201 КК України суд зобов`язаний розглянути клопотання обвинуваченого про зміну запобіжного заходу протягом трьох днів з дня його одержання згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Статтею 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Вирішуючи питання про зміну запобіжного заходу на домашній арешт, суд враховує вимоги п. п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, зокрема, справу "Харченко проти України" від 10 лютого 2011 року, справу "Комарова проти України" від 16 травня 2013 року, "Калашников проти Росії" від 15 липня 2002 року, в яких Європейським судом з прав людини викладено принципи, що їх дотримується Суд у вирішенні питань щодо застосування тримання під вартою.

Відповідно до ч. 1ст. 177 КПК України метою запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобіганню спробам обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків в цьому кримінальному провадженні.

Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_1 неодноразово вчиняв злочини. Обвинувачений має непогашену судимість за вчинення умисного, тяжкого злочину. Після відбування покарання у короткий проміжок часу вчиняє умисний злочин, що свідчить про небажання ставати на шлях виправлення, а також схильність до злочинів. Обвинувачений не працює, не одружений, міцних соціальних зв`язків не має, перебував у розшуку. Відносно нього є ще два кримінальні провадження, які перебувають на розгляді Каланчацького районного суду Херсонської області та Цюрупинського районного суду Херсонської області, має не відбуте покарання.

Згідно з дослідженими судом доказами, обставинами кримінального провадження, можливо дійти висновку, що існують ризики, що ОСОБА_1 може вчинити нові злочини, перешкоджати кримінальному провадженню шляхом неявки на виклики слідчого, прокурора та суду, переховуватись з метою уникнення кримінального покарання. За зазначених підстав, з урахуванням особи обвинуваченого, а також тих даних про його особу, що встановлено при здійсненні судового провадження, можливо стверджувати про неможливість застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу з метою запобігти зазначеним ризикам.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 обвинувачується в скоєнні злочину середньої тяжкості, будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою в судовому засіданні не встановлено, міцні соціальні зв`язки відсутні, неодноразово судимий, у зв`язку з чим відсутні підстави для заміни чи скасування заходу.

Тому для запобігання вказаним ризикам, та враховуючи суспільний інтерес, що полягає у виконанні завдань, передбачених ст.2 КПК України, зокрема, у захисті особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охороні прав, свобод та інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпеченні швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура, та який, незважаючи на презумпцію невинуватості обвинувачених, превалює над принципом поваги до свободи особистості, про що зазначено у п.79 рішення Європейського Суду з прав людини «Харченко проти України» від 10.02.2011 року, суд вважає, що відсутні підстави для зміни запобіжного заходу на більш м`який відносно обвинуваченого ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст. 177, 194, 196, 201 КПК України, суд –

УХВАЛИВ :

Відмовити у задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12019120150000787 від 03.12.2019 року у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України про зміну запобіжного заходу.

На ухвалу може бути подана апеляція протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду Кіровоградської області.

Суддя С. В. Степанов