Вирок № 89443884, 25.05.2020, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

25.05.2020 Єдиний унікальний номер 205/4067/19

Єд.унік.№205/4067/19

Провадження №1кп/205/644/20

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2020 року Ленінський районний суд

м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді: Нощенка І.С.

при секретарі: Безгіновій І.А.

за участю: прокурора Кузьменко К.О.

захисника: адвоката Леонідова О.М.

потерпілого: ОСОБА_1

представника потерпілого - адвоката Хейлика В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Дніпро, кримінальне провадження, яке зареєстроване в ЄРДР за №12019040030000755 від 27 березня 2019 року, за обвинуваченням ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Дніпропетровська, громадянина України, освіта середня, не одруженого, раніше не засудженого, працюючого складальником ПАТ «Прогрес», зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

Обвинувачений ОСОБА_2 , 26 березня 2019 року, близько 21 години 25 хвилин, керуючи технічно справним автомобілем «Мерседес-Бенц Віто», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_3 , рухався по прилеглій території ресторану « Макдональдс », який розташований за адресою: м.Дніпро, вул.Ю.Кондратюка 2а. Під час руху, обвинувачений ОСОБА_2 , грубо порушуючи п.10.1 Правил дорожнього руху України, який свідчить: «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху», проявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки та її змін, при виїзді на проїзну частину дорогу вул.Ю.Кондратюка, в м.Дніпро, перед поновленням свого руху не переконався, що це буде безпечним та не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, поновив рух з лівим поворотом, внаслідок чого допустив наїзд на пішохода - потерпілого ОСОБА_1 , який перетинав зазначену ділянку дороги зправа наліво по ходу його руху. В результаті наїзду потерпілому ОСОБА_1 були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді: закритого перелому дистального метафазу лівої великогомілкової кістки та закритого перелому лівої малогомілкової кістки в нижній третині зі зміщенням уламків, які за своїм характером відносяться до ушкоджень середнього ступеню тяжкості, що зумовили тривалий розлад здоров`я, строком понад 3 тижні (більш, як 21 день).

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою провину визнав повністю, у вчиненому щиро покаявся і підтвердив суду, що 26 березня 2019 року, близько 21 години 25 хвилин, керуючи технічно справним автомобілем «Мерседес Віто», реєстраційний номер НОМЕР_1 , він рухався по прилеглій території ресторану «Макдональдс» та при виїзді із зазначеної території на проїзну частину вул.Ю. Кондратюка з виконанням лівого повороту, скоїв наїзд на потерпілого ОСОБА_1 , який перетинав ділянку дороги зліва направо по ходу його руху, в результаті чого останньому були спричинені середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Потерпілий ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснив суду, що 26 березня 2019 року, близько 21 години 30 хвилин, він перетинав ділянку проїзної частини вул.Ю.Кондратюка в районі ресторану «Макдональдс», де на нього був здійснений наїзд автомобілем «Мерседес Віто», під керуванням обвинуваченого ОСОБА_2 , який виїзжав з території ресторану з лівим поворотом, в результаті чого він отримав середнього ступеня тяжкості тілесні ушкодження.

Винуватість ОСОБА_2 також повністю підтверджується наступними письмовими доказами: протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 26 березня 2019 року, план-схемою та фото-таблицями на нього (а.с.3-12), в якому зафіксовані місце наїзду автомобіля, під керуванням обвинуваченого ОСОБА_2 на потерпілого ОСОБА_1 , а також розташування автомобіля на проїзній частині після наїзду; протоколами проведення слідчих експериментів від 05 та 11 квітня 2019 року (а.с.38-50, 51-55), під час яких обвинувачений ОСОБА_2 та потерпілий ОСОБА_1 вказав на обставини дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 26 березня 2019 року за їх участю; протоколом огляду відеозапису обставин ДТП (а.с.94); висновком судової автотехнічної експертизи №11\10.1\351 від 19 квітня 2019 року (а.с.71-73), згідно з якою дії водія автомобіля «Мерседес-Бенц-Віто», р\н НОМЕР_1 - обвинуваченого ОСОБА_2 , в заданій дорожній обстановці, не відповідали вимогам п.10.1 Правил дорожнього руху України, що знаходиться у причинному зв`язку з настанням ДТП; висновком судово-медичної експертизи №1196е від 17 квітня 2019 року (а.с.61-64), відповідно до якого потерпілому ОСОБА_1 в результаті дорожньо-транспортної пригоди заподіяні тілесні ушкодження у вигляді: закритого перелому дистального метафазу лівої великогомілкової кістки та закритого перелому лівої малогомілкової кістки в нижній третині зі зміщенням уламків, які за своїм характером відносяться до ушкоджень середнього ступеню тяжкості, що зумовили тривалий розлад здоров`я, строком понад 3 тижні (більш, як 21 день).

Крім того, винуватість ОСОБА_2 підтверджується долученими до справи речовими доказами, якими визнані: електронний носій з відео обставин ДТП (а.с.97).

Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_2 та інші учасники процесу не оспорюють всі фактичні обставини справи та правильно розуміють зміст цих обставин; у суду відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції. Роз`яснивши учасникам процесу положення ч.3 ст.349 КПК України, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, суд визнав недоцільним допит свідків в судовому засіданні та на підставі ч.3 ст.349 КПК України, обмежився допитом обвинуваченого та потерпілого, а також дослідженням письмових доказів.

Таким чином, допитавши обвинуваченого та потерпілого, а також дослідивши письмові докази та матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, суд дійшов висновку, що вони поза всяким розумним сумнівом доводять в повному обсязі винуватість ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення в обсязі обвинувачення, яке було підтримано прокурором та кваліфікує дії обвинуваченого за ч.1 ст.286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Вирішуючи питання про вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_2 ,, суд, керуючись ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке, відповідно до ст.12 КК України, належить до категорії злочинів невеликої тяжкості, дані про особу обвинуваченого, який раніше не засуджений, під наглядом у лікаря-нарколога не перебуває, за місцем мешкання характеризується позитивно, а також його ставлення до вчиненого діяння та його наслідків, зокрема визнання своєї вини в повному обсязі.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_2 , у відповідності до ст.66 КК України, суд визнає щире каяття.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_2 , передбачених ст.67 КК України, судом не встановлено.

При призначенні покарання суд також враховує позиції Європейського суду з прав людини, які викладені у справах «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року), згідно яких досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним. У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) ЄСПЛ вказав, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

На підставі викладеного, з урахуванням наявності обставини, яка пом`якшує покарання ОСОБА_2 та щирого каяття останнього, позиції прокурора, який просив суд призначити обвинуваченому покарання у виді штрафу в дохід держави, суд дійшов висновку, що покаранням, необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_2 , а також попередження нових кримінальних правопорушень як самим обвинуваченим, так і іншими особами, є покарання у виді штрафу в дохід держави, але не в максимальному розмірі, передбаченому санкцією ч.1 ст.286 КК України. Окрім цього, враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_2 допустив грубе порушення Правил дорожнього руху України, суд вважає необхідним призначити йому додаткове покарання в вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами, але не в максимальному розмірі.

Потерпілим ОСОБА_1 по справі заявлені цивільні позови про стягнення: з обвинуваченого ОСОБА_2 моральної шкоди на суму 47052,12 грн.; з ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» майнової шкоди в сумі 16677,51 грн., моральної шкоди в сумі 2947,87 грн. та шкоди, пов`язаної із втратою працездатності в сумі 42280 грн.; з обвинуваченого ОСОБА_2 та ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» судові витрати в сумі 14000 грн.

Згідно із положеннями ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.2 ст.127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову.

Стаття 128 КПК України передбачає, що особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової та моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до обвинуваченого.

Відповідно до ч.1 ст.129 КПК України, суд, ухвалюючи обвинувальний вирок, залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Відповідно до ст.ст.22, 1166 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на її відшкодування.

Збитками є витрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Шкода завдана неправомірними діями майну фізичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала.

Під час розгляду кримінального провадження встановлено, що в результаті дій обвинуваченого ОСОБА_2 , потерпілому ОСОБА_1 були спричинені тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості. Цивільна відповідальність застрахована в ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія». В результаті отримання тілесних ушкоджень потерпілий ОСОБА_1 перебував на лікуванні, у зв`язку з чим поніс витрати в сумі 16677,51 грн., які підтверджені документально, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо стягнення шкоди, пов`язаної із втратою працездатності в сумі 42280 грн., суд вважає в цій частині позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не надано доказів щодо його працевлаштування на момент ДТП.

Розглядаючи цивільний позов ОСОБА_1 в частині стягнення моральної шкоди, суд вважає, що він також підлягає задоволенню у повному обсязі, з наступних підстав.

Відповідностідо ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Статтею 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода полягає у тому числі у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

В пункті 3 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» вказано, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Таким чином, враховуючи наявність моральної (немайнової) шкоди у потерпілого ОСОБА_1 , яка була завдана йому незаконними діями обвинуваченого ОСОБА_2 , шляхом спричинення тілесних ушкоджень, враховуючи характер, обсяг та тривалість душевних страждань, яких зазнав потерпілий, суд, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, вважає заявлений розмір моральної шкоди у сумі 2947,87 грн. та 47052,12 грн. таким, що повністю відповідає глибині моральних страждань та переживань потерпілого.

Крім того, суд вважає обґрунтованим цивільний позов в частині стягнення судових витрат (понесені витрати на професійну правничу допомогу) в сумі 14 000 грн., оскільки вони підтверджені належними доказами.

На підставі ст.122 ч.2, 124 ч.2 КПК України, з обвинуваченого ОСОБА_2 на користь держави підлягають стягненню документально підтверджені витрати на залучення експерта у розмірі 1256 грн.08 коп.

Питання про долю речових доказів підлягає вирішенню згідно вимог ст.100 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В :

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст.286 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в дохід держави в розмірі 300 (триста) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, в сумі 5100 (п`ять тисяч сто) гривень, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на один рік.

Міру запобіжного заходу відносно ОСОБА_2 - не обирати.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , в рахунок відшкодування моральної шкоди - 47052 гривні 12 копійок; в рахунок відшкодування судових витрат (понесених витрат на професійну правничу допомогу) - 7 000 гривень.

Стягнути з ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» на користь ОСОБА_1 , в рахунок відшкодування майнової шкоди - 16 677 гривень 51 копійку; в рахунок відшкодування моральної шкоди - 2947 гривень 87 копійок; в рахунок відшкодування судових витрат (понесених витрат на професійну правничу допомогу) - 7 000 гривень.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави витрати на залучення експерта при проведенні судової автотехнічної експертизи №11\10.1\351 від 19 квітня 2019 року в розмірі 1256 гривень 08 копійки.

Речові докази по справі, якими визнаний електронний носій з відео - залишити в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку після його проголошення підлягає врученню обвинуваченому та прокурору. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Головуючий: І.С. Нощенко